20.2.Схарактеризуйте основні політичні напрями українського національно-визвольного руху: націонал -демократизму, соціалізму, соціал-демократизму, самостійництва.

Політизація українського національно-визвольного руху в другій половині XIX ст. призвела до появи напрямків зі своїм політичним змістом, ідеями та кінцевим результатом.

Одним із напрямків українського національно-визвольного руху був націонал-демократизм.

Зародився він у Галичині наприкінці XIX ст і був пов'язаний насамперед із державницькими ідеями І. Франка та Ю. Бачинського.

І, Франко надавав великої ваги розвитку української культури: мережі шкіл, преси, що відстоює «стяг національності», національної мови, письменства, народної освіти. Особливо дбав він про національну мову.

Ці ідеї не передбачали обов'язкового відокремлення всіх націй, що входили до складу Російської імперії. Кожна нація має право на свою державність, але національна політика має спиратися на усвідомлення фактичних відносин.

С. Дністрянський, В. Старосольський та О. Бочков-ський пропонували вирішувати національне питання в демократичних формах. Провідною ідеєю їхніх державницьких концепцій була ідея безумовного визнання права кожної нації на самовизначення.

Галицький правознавець і політолог Станіслав Дністрянський (1870—1936) сформулював національно-

державницьку концепцію, провідною ідеєю якої є право кожної нації на автономію та державну незалежність. В основу своєї концепції вчений поклав розроблену ним теорію суспільних зв'язків. Суспільні зв'язки він поділяв на органічні, суб'єктами яких є сім'я, рід, плем'я, народ, держава, та організаційні, носіями яких виступають класи, парії, товариства, церква.

Виходячи з цих характеристик суспільних зв'язків, С. Дністрянський підсумовує, що в їх основі лежать традиції певного народу й держави, що історично складися. Україно має не тільки право на самовизначення, а й відповідні державницькі традиції.

С. Дністрянський робить висновок, що Україна має всі історичні та правові підстави для національного самовизначення, утворення власної державності на своїй етнічній території. Майбутню незалежну українську державу він уявляв як народну республіку, влада в якій належить народу та обраним органам і здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу й судову.

Іншим напрямком національно-визвольного руху був соціалізм. Особливої популярності соціалістичні ідеї набули в перші десятиліття XIX ст. Історичні події цієї епохи підтверджували марксистське вчення, значного впливу якого зазнала Україна. Тут поширювалися як суто марксистські ідеї — про історичну роль робітничого класу, соціалістичну революцію, диктатуру пролетаріату, так і соціал-демократичні.

Найвідоміші представники соціалістичного напрямку політичної України першої половини XIX ст були М. Гру-шевський і В. Винниченко. Ідейно передували їм І. Франко і Леся Українка.

Іван Франко (1856—1916) — поет і публіцист, філософ, учений-дослідник громадсько-політичний діяч. Ідеї марксизму, особливо економічно вчення К Маркса справили істотний вплив на формування світогляду й політичних поглядів І Франка.

Разом із цим і. Франко піддає гострій критиці ряд марксистських положень, передбачає негативні наслідки реалізації деяких постулатів марксизму.

Франко не розглядав пролетаріат як авангардну силу революції і не поділяв марксистської ідеї стосовно «історичної місії пролетаріату-. Водночас він стояв на позиціях соціалізму.

Головний засіб здійснення народом своєї влади — це громади, що виконують усі функції управління суспільством: господарсько-економічну, культурно-освітню, судову.

Початок зародження вітчизняної соціал-демократії сягає 70—80-х рр. XIX ст. Перші її представники — О. Тер-лецький та С Подолинський. У своїй концепції майбутнього устрою суспільного життя, зокрема, С. Подолинський виділяє такі функції держави: культурно-вихозну, функцію управління господарством і працею, судову, планування та облік, а також Функцію оборони країни й охорони внутрішнього порядку. Сам перелік головних функцій майбутньої держави свідчить про те, що вчений розраховував насамперед на докорінну зміну суті держави — із засобу класового насильства вона мала перетворитися на механізм узгодження інтересів усіх членів суспільства.

С. Подолинський справив значний вплив на розвиток визвольного руху та революційно-демократичної думки не лише в Україні, а й у Росії. Не без його участі склалися творчі біографії М. Павлика, І. Франка, Лесі Українки та ін. Проте, родоначальником ідеології соціал-демократичного ґатунку на українському ґрунт: по праву вважається М. Драгоманов. Саме він є автором першої програми

української соціал-демократії, написаної ним у 1888 році.

Соціалістичним ідеалом Драгоманова, 5ув ідеал Пру-дона: федерація вільних спілок вільних лю|цей. Ідеал, який повну волю людині і громаді клав в основу Ідейної організації майбутнього суспільства.

Під впливом М. Драгоманова 1890 р. І. Франко і М. Павлик створили партію, яка базувалася на соціал-демократичних засадах. Спочатку вона мала назву «Російсько-українська радикальна партія», але згодом за нею закріпилася інша — «Українська радикальна партія» (УРП). Серед її засновників були також Е. Левицький, В. Охримович, Т. Окуневський, О. Терлецький. Р. Яросевич т£ інші.

Програма партії, підготовлена І. франком, М. Пав-ликом, Е. Левицьким, Р. Яросевичем і схвалена з'їздом, стратегічною метою проголошувала «зміну способу виробництва відповідно до досягнень наукового соціалізму», -колективний характер праці і колективну власність».

Автори програми проповідували доцільність еволюційною переходу трудящих до соціалізму на основі широкої демократи і вперше серед галицьких українців висунули вимоги загального і рівного виборчого права. УРП проголосила парламентаризм одним із найважливіших принципів своєї діяльності і вважала, що соціальною базою радикального руху, виходячи з аграрного характеру краю, має бути селянство, яке на 80 відсотків було безземельним.

У вересні 1899 р. радикали, які вважали за необхідне працювати і серед робітників, створили у Галичині Українську соціал-демократичну партію (УСДП). УРП і УСДП постійно контактували, координуючи свої дії. УСДП стала автономною секцією Соціал-демократичної робітничої партії Австрії (СДРПА). За політичну платформу партією була прийнята програма австрійської соціал-демократії.

Партій відстоювала соціалістичні позиції і вважала своєю метою підтримку робітничого руху, соціальних реформ, мала свій друкований орган — газету «Воля-.

Самостійницький рух виник у другій половині Х(Х ст. на початку політичного етапу українського національного руху.

Прибічники самостійників, їх часто називали націоналістами, вважали, що розв'язати українське національне питання можливо за умов здобуття Україною незалежності.

Визначними представниками руху стали Ю. Бачин-о&кий (автор відомої брошури "Поневолена Україна»), М. Міхиовський (автор «10 заповідей- та Д. Донцов.

Висновок. Різні іечії українського національно-визвольного руху свідчили, що гоомадські та культурні діячі по-різному уявляли майбутнє народу та держави.

-