9.2. Схарактеризуйте програмний зміст творів: «Малоросійські пісні...» м. Максимовича та «Закон Божий» м. Костомарова.

Михайло Максимович був першим ректором відкритого в 1834 р. Київського університету. Він видав три збірки українських народних пісень, серед яких «Українські народні пісні», «Збірник українських пісень». Ці збірники дали початок розвитку національної фольклористики.

Етнографічні твори М. Максимовича — збірка ліричних народних пісень «Малоросійські пісні...» — увібрали в себе перекази, думи та ін., які позитивно вплинули на розвиток українського національно-культурного руху першої половини XIX ст. Збірка М. Максимовича та коментарі до неї давали людям розуміння того, що українська мова є окремою від білоруської, польської, російської. Він доводив думку, що українська мова має право на незалежний розвиток.

Михайло Максимович був переконаний, що настав час створення української поезії. Із метою розвитку національної поезії можна використовувати твори іншомовної поезії для порівняння найкращих її набутків. У «Малоросійських піснях...» м. Максимович зазначав, що там звучить душа, перейнята почуттями, і казка де відчувається наоодна фантазія.

М. Максимович підтримував творчі та особисті зв'язки з Миколою Костомаровим — автором праці «Закон Божий», або «Книга бупя українського народу-. Цей програмний документ Кирило-Мефодіївського братства (товариства) складався зі 109 положень релігійно-повчального та історико-публіцистичного характеру.

У документі важлива роль відводилася боротьбі українських козаків за права і свободи українців. Провідна ідея документа — Україна повинна стати ініціатором боротьби за національне та соціальне визволення усіх слов'янських народів. «Закон Божий» проголошував, що Україна стане незалежною та рівноправною у федеративному союзі слов'янських народів.

Висновок. Унаслідок розвитку українського національного руху в першій половині XIX ст відбувся поступовий його перехід від культурологічних засад до політичних, про що свідчать твори М. Максимовича і М. Костомарова

10.1.Схарактеризуйте князя Данила Романовича як історичну особистість; його внесок у розквіт

Галицько- Волинської держави.

Данило Романович увійшов в історію України як відомий політик та людина, яка мала неабиякі здібності.

У 1205 р. загинув його батько, перший князь Галицько-Волинської держави, Роман. Мати Данила, княгиня Анна. змушена була разом із чотирирічним Данилом та його братом Васильком покинути Галичину.

Літописи характеризують Данила як досвідченого мужа, що боровся за втілення в життя ідеї про єдність галицько-волинських земель.

У 1223 р. Данило Галицький взяв участь у знаменитій битві на Калці, де виявив себе хоробрим й умілим полководцем, мужньою людиною. Молодий князь виніс із цієї

битви повчальний урок — для спільної та успішної боротьби проти загарбників необхідно об'єднання південнорусь-ких земель.

Данилові Романовичу вдалося придушити боярські групування на Волині, заручитися підтримкою широких верств населення — ремісників, селян-общинників, міських купців, у тому числі й іноземних, частину боярства. Він зміг створити регулярну добре озброєну та підготовлену до воєнних походів і битв піхоту — «пешцив».

У 1238 р. Данило розгромив групування галицьких і перемишльських бояр, зайняв Галич і став єдиним правителем Галицько-Волинської держави.

Князювання Данила Романовича у Галицько-Волинській державі (1238—1264 рр.) стало періодом її розквіту.

Данило як талановита, освічена людина зміг стати могутнім правителем однієї з найбільших у XIII ст. держав Східної Європи.

Він вів постійну боротьбу з окремими боярськими гру пуваннями, які іноді повставали проти князівської влади. Князеві вдалося створити власний апарат управління, у якому велику роль відіграв двірський — фактичний заступник князя у військових, адміністративних і судових справах. Також Данило Романович запровадив посади, що існували у Візантії та країнах Західної Європи. Усе це дозволило зміцнити його владу.

Данило Галицький збудував нові міста-замки Данилів, Крем'янець, Угровеськ. Він сприяв розбудові нової столиці князівства — м. Холм. Місто було укріплено, у ньому збудовано нові церкви, закладено парк, запрошено багатьох ремісників. Такі ж заходи князь здійснював й у інших містах держави. За часів князювання Данила було збудовано м. Львів (на честь старшого сина Лева).

Князь Данило Романович сприяв церковному будівництву, розвитку культури, послабленню гноблення селян-общинників боярством, розширенню прав ремісників у містах.

Данилові Галицькому вдалося встановити на певний час владу над м.Києвом. У 1238 р. війська Данила розгромили під м. Дорогичин хрестоносців, а їх керівника Бруно захоплено у полон. Улітку 1245 р. у битві під Ярославом князівське військо розгромило об'єднані сили угорців й галицьких бояр. Ярославська битва припинила агресію Угорського королівства на південноруські землі. Згодом Данило налагодив стосунки з угорським королем, уклавши шлюбний союз свого сина з донькою правителя Угорщини.

Данило Романович розпочав боротьбу проти монголо-татарськоі агресії. На жаль, монголо-татарська навала не обминула й Галицько-Волинське князівство. У 1240—1241 рр. війська хана Батия пройшлися галицько-волинською землею та спустошили міста Володимир, Галич та ін. Данило Романович оцінив свої сили та змушений був поїхати на переговори до Сарая — столиці Золотої Орди (1245р.). Він сплачував монголо-татарам постійну данину та зміцнював кордони свого князівства. Однак новий похід монголо-татар на руські землі призвів до того, що Данило змушений був прийняти умови хана Бурундая та зруйнувати фортеці-замки.

Князь Данило Романович прагнув заручитися підтримкою польських та угорських правителів, Папи Римського Інокентія IV для боротьби з татарами. Задля цього у 1254 р. князь Данило навіть прийняв від Інокентія IV королівську корону. Однак, на жаль, сподівання нового галицько-волинського короля не виправдалися.

Останні роки життя князь Данило Галицький доживав у м. Хомл, хворів, майже втратив зір. Після його смерті

Галицько-Волинська держава поступово розпалася.

Висновок- Данило Романович Галицький відіграв велику роль в історії українських земель XIII ст. Літописці за мудрі рішення та справи порівнювали його з біблійним царем Со-помоном. Князь відновив і зміцнив Галицько-Волинську державу, підніс її авторитет в Європі.