- •1.1. Визначте місце Трипільської археологічної культури в утвердженні підтворювальної о господарства на землях України.
- •17.1 .Рідний край у уі-хУст.
- •3.2. Наведіть приклади культурно-освітньої політики гетьмана Івана Мазепи. Схарактеризуйте його як Історичну особистість.
- •4.1. Розкажіть про виникнення східнослов'янської писемності та розвиток української мови. Наведіть приклади поширення письменності за часів Київської Русі.
- •4.2. Проаналізуйте зміст українсько-російського договору 1654р., розкрийте його історичне значення.
- •6.2. Рідний край у XIX ст.
- •7.1. Порівняйте суспільну роль різних верств населення Київської Русі та Галицько-волинської держави.
- •7.2. Розкрийте роль Тараса Шевченка в українському національному відродженні.
- •8.1. Схарактеризуйте господарське життя Київської Русі та Галицько-волинської держави.
- •9.1. Визначте особливості розвитку архітектури та образотворчого мистецтва Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Назвіть найвидат-ніші пам'ятки.
- •9.2. Схарактеризуйте програмний зміст творів: «Малоросійські пісні...» м. Максимовича та «Закон Божий» м. Костомарова.
- •10.1.Схарактеризуйте князя Данила Романовича як історичну особистість; його внесок у розквіт
- •10.2.Визначте місце Кирило-Мефодіївського товариства в українському національному відродженні.
- •11.1. Визначте особливості політичного становища українських земель у складі Великого князівства Литовського до і після Кревськоїунії.
- •11.2.Назвіть найвидатніші постаті національного відродження в Україні першої половини xiXст. Дайте оцінку діяльності одного з діячів (на вибір).
- •12.1.Порівняйте становище різних верств населення українських земель XV—XVI ст.
- •13.1.Схарактеризуйте князя Василя-Костянтина Острозького як історичну особистість. Визначте місце Острозької академії в розвиткові української культури.
- •14.2.Проаналізуйте культурно-освітню діяльність громад у другій половині хіХст. Визначте внесок Володимира Антоновича в розвиток ідей національного відродження.
- •15.2.Схарактеризуйте внесок Михайла Грушевського в українську науку і культуру 1890-х рр.
- •16.1 .Схарактеризуйте значення Запорізької Січі в історії українського народу. Розкрийте причини ліквідації Гетьманщини та Запорізької Січі.
- •16.2.Укажіть нові тенденції розвитку архітектури і мистецтва у другій половині XIX ст.
- •17.1 .Рідний край у уі-хУст.
- •17.2.Порівняйте роль народовців, радикалів, москвофілів у суспільно політичному житті західноукраїнських земель у другій половині XIX ст.
- •18.1.Рідний край у XVI -XVIII ст.
- •18.2.Схарактеризуйте основні відмінності трьох основних етапів українського визвольного руху: академічний, українофільський і політичний.
- •19.1.Визначте особливості розвитку української культури xviiIст. Назвіть найвидатніші пам'ятки.
- •1789 Р. У Харкові виник перший в Україні постійний театр.
- •20.1.Визначте внесок Києво-Могилянської академії в культурно-освітній розвиток українського наро-ду-
- •20.2.Схарактеризуйте основні політичні напрями українського національно-визвольного руху: націонал -демократизму, соціалізму, соціал-демократизму, самостійництва.
15.2.Схарактеризуйте внесок Михайла Грушевського в українську науку і культуру 1890-х рр.
Михайло Сергійович Грушевський був видатною постаттю в історії України — відомий вчений-історик та громадсько-політичний діяч, перший президент Української Народної Республіки. Він не лише досліджував і писав історію, але й творив ЇЇ. Його наукова творчість формувалася під впливом творів М. Костомарова, П. Куліша, М. Драгоманова та інших видатних громадсько-політичних і культурних діячів України XIX століття. Метою діяльності М. Грушевського наприкінці XIX ст. було, як він сам писав, «служити національному українському відродженню». Навчаючись на історико-філологічному факультеті Київського університету він написав фундаментальну працю «Історія Київської землі від смерті Ярослава Мудрого до кінця XVI ст». У своїй магістерській роботі він дослідив історію Барського староства на Поділлі.
Також М. Грушевський брав активну участь у діяльності Київської громади. Вільне володіння латинською, грецькою, німецькою, французькою, англійською мовами дозволило йому ознайомитися з багатьма творами зарубіжних прогресивних діячів науки, культури, політики.
У 1894 р. М. Грушевський очолив відкриту у Львівському університеті кафедру української історії — «кафедру всесвітньої історії зі спеціальним оглядом на історію Східної Європи». Його призначення австро-угорським урядом на цю посаду підтримала громадськість Східної Галичини Саме тоді М. Грушевський вперше виклав нову концепцію історії України—Руси: вона неперервна від найдавніших часів й до кінця XIX ст, а народ — єдиний герой історії. Тоді ж, у 1894 р., М. Грушевського обрали головою історико-філософської секції Наукового товариства імені Шевченка, а згодом — головою цієї провідної наукової установи.М. Грушевський перетворив товариство на академію наук європейського зразка. Наукове товариство видавало •Записки", які редагував М. Грушевський. За ініціативи М. Грушевського з 1898 р. почав виходити «Літературно-науковий вісник».
В історію нашої держави М. Грушевський увійшов як автор багатотомної «Історії України—Руси».
Висновок. М. Грушевський зробив величезний внесок у розвиток історії. культури України, був видатним суспільно-політичним діячем українського національного руху.
Білет 1 б
16.1 .Схарактеризуйте значення Запорізької Січі в історії українського народу. Розкрийте причини ліквідації Гетьманщини та Запорізької Січі.
Запорізька Січ відіграла велику роль в історії України XVI—XVIII ст. Вона стала оплотом волелюбності українців, звідси розповсюджувалися хвилі народних повстань проти шляхетської Польщі, ненависного кріпосництва
Запорізька Січ була політичним центром українського народу й посідала ключове місце в суспільно-політичному житті країни. Саме тому українців стали називати -нацією козаків», а саму Січ за демократичні порядки — «козацькою республікою».
Образ запорізького козака став символом захисника Батьківщини.
Козацтво захищало рідну землю від гатаро-турецьких набігів
Українські землі, що були звільнені від польсько-шляхетського панування під час Національно-визвольної війни 1648—1657 рр.. отримали назву Війська Запорізького чи Гетьманщини.
У військовій справі запорізькі козаки досягли рівня кращих європейських армій XVII—XVIII ст., вважалися кращими піхотинцями, успішно штурмували турецько-та гарські фортеці. Запорізька Січ стала місцем діяльності багатьох видатних особистостей: Д. Дорошенка. Б. Хмельницького, П. Сагайдачного, І. Богуна, І. Сірка та ін.
Про Запорожжя писали Вольтер, М. Гоголь, О. Герцен, М. Чернишевський. Художник І. Рєпін створив відому картину «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Героїчні подвиги запорізького козацтва стали основою для написання літературних творів, складання віршів, постанови вистав і фільмів.
Російський царат, занепокоєний -вольницею» Запорізької Січі й Гетьманщини, із другої половини XVIII ст. проводив політику обмеження козацьких порядків в Україні.
Останнім гетьманом України був обраний К. Розумов-ський, період правління якого назвали «золотою осінню української автономії».
Катерина II після приходу до влади прийняла рішення остаточно знищити автономію Гетьманщини й у листопаді 1764 р. видала указ про ліквідацію гетьманської влади. Замість гетьманського правління була створена Малоросійська колегія на чолі з графом П. Рум'янцевим. . У 1781 р. був скасований адміністративний поділ України на полки. Лівобережна Україна розділилася на намісництва {Київське, Новгород-Сіверське, Чернігівське).
Із 70-х років XVIII ст.Катерина II починає поетапну ліквідацію Запорізької Січі. Причинами цього стали:
1) успішне завершення російсько-турецьких воєн;
2) перенесення кордону Російської імперії на південь до Чорного моря;
3) утрата військового значення Запорізької Січі в боротьбі з турками й татарами;
69
70
4) участь козаків у повстаннях проти Речі Посполитої і Російської імперії (гайдамацький рух, селянська війна під проводом О. Пугачова, селянські повстання проти феодального гноблення);
5) в абсолютистській централізованій державі, якою була Росія, була неприпустимою наявність демократичних порядків і республіканської форми правління, які існували на Січі;
6) зміцнення в Росії феодалізму, коли старшина й дворяни прагнули захопити великі родючі землі, закріпачити козаків.
У 1775 р. Катерина II доручила генералу Петрові Теке-лію захопити з армією Січ, знищити Кіш, установити над козаками «єдине начальство-.
У серпні 1775 р. у царському маніфесті Катерини II офіційно прої олошувалося про ліквідацію Запорізької Січі й самої назви -запорізький козак».
У 1783 о. було ліквідовано козацьке військо, а козаки були переведені в розряд державних селян. Запорізькі козаки або закріпачувалися, або тікали на Кубань, Кавказ, за Дунай, де засновували нові Січі. А землі Запорізької Січі були роздані у володіння дворянам і старшині.
Останнім кошовим отаманом Запорізької Січі був Петро Калнишевський (1690 — 1803).
Висновок. Запорізька Січ мала цілу низку ключових ознак державності у вигляді демократичної республіки. Вона залишила помітний слід у процесі створення української держави та перетворилася на захисника українського народу від турецько-татарських нападів, підтримувала зв'язки з іншими державами та перетворилася на центр порятунку українців від феодально-кріпосницького та національного утиску з боку Речі Посполитої (Польщі).