17.1 .Рідний край у уі-хУст.

Територія Слобожанщини в період бронзового і залізного віків була заселена частково кочовими племенами аланів (на півдні, про що свідчать курганні і безкурганні поховання біля сіл Роздольне, Новоселки, міст Балаклеї й Ізюма), частково землеробськими, що вели осілий спосіб життя. Землеробські поселення знаходилися ще далі на північ, у лісостеповій зоні, і належать до культури полян поховальних урн (одержали назву від звичаю спалювати мертвих, а залишки складати в глиняну судину (урну) і закопувати в землю). Залишки поховань виявлені в с. До-вжик, селищах Мартовій, Великій Данилівці, Терновому, біля Харкова. Основним заняттям племен культури похо-

вань було плужне землеробство і скотарство. Існував рибний промисел, розвивалося гончарство. Землеробське господарство цього часу значно удосконалилося. Кухонна кераміка виготовлялася вже за допомогою гончарного кола і випалу. Наявність великої кількості монет свідчить про існування грошового обігу. Місцеве населення мешкало в укріплених селищах, розташованих біля невеличких річок.

З VIII ст. тут жили слов'янські племена сіверян, що і дали назву річці— Сіверський Донець. Населення займалося орним землеробством, про що свідчать знайдені археологами мотики, серпи, коси, зернові ями, уламки жорно-вів. Існували рибальство та осіле скотарство. Вирощували зерно і льон, з якого виробляли полотно. З лляного насіння виробляли олію, зокрема для освітлення. Крім того, наявні ознаки існування місцевого металургійного виробництва. Місцеве населення підтримувало торгові зв'язки зі східними купцями Торгували зерном і льоном, шкірою, хутром, воском, медом. У громадському житті відбувався процес розпаду общин і формування ранньофеодального суспільства. У 884р. київський князь Олег підпорядкував своїй владі сіверян і частину їхньої території, яка ввійшла до складу держави Київська Русь.

Частина території краю, заселена племенами салтів-ської культури, перебувала під владою Хазарського ка-ганату і сплачувала йому данину У 60-хрр. Хет. дружини Київського князя Святослава розгромили Хазарський каганат і звільнили місцеве населення від влади хазар. З цього часу велика частина Слобожанщини увійшла до складу Київської Русі.

До XII ст на русі відбувається процес відокремлення князівств. Це призводить до міжусобних війн, а згодом до феодальної роздрібненості. Сіверська земля була розді-

75

при все існували й певні відмінності, пов'язані з особливістю заселення Слобідської України. Завершення Національно-визвольної війни під проводом гетьмана Б Хмельницького позитивно вплинуло на зміни в соціальному устрою Гетьманщини.

Білет З

3.1. Схарактеризуйте суспільно-політичне становище східнослов'янських племінних союзів на території сучасної України напередодні утворення Київської держави (VIII—ІХст.).

Протягом VII—IX ст. на території українських земель відбувалося формування племінних союзів східних слов'ян. Згадки про їх існування містяться у давніх літописах. Союзи племен утворювалися для спільної боротьби з ворожими племенами або для спільних воєнних походів. Згодом сусідні племена, які мали схожі культуру й побут, об'єднувалися в територіальні політичні союзи — »землі» або -княжіння». На чолі таких союзів стояли князі З'явилися й центри союзів — городища, що стали осередками ремесел і торгівлі.

До IX ст. на український землях сформувалися декілька племінних союзів: поляни (правий берег середньої течії Дніпра), древляни (уздовж Прип'яті та у басейні Тетерева), сіверяни (вздовж Десни, Сейму, Сули), дреговичі (межиріччя Прип'яті та Західної Двини). волиняни (бужами) та дуліби (верхня течія Західного Бугу та Прип'яті), білі хорвати (Прикарпаття, верхня течія Дністра і Сяну), тивер-ці й уличі (межиріччя Південного Бугу, Дністра, Прута та територія Західного Причорномор'я).

Ці східнослов'янські племена належали до південно-західної групи й межували із західною та північно-східною групами.

Найперші племінні союзи в українських землях — по-лянський (літописець називав їх «мужами мудрими й тямущими»), дулібський (вели війни з аварами, створили Зимнівське городище), волинянський.

Автор -'Повісті времінних літ» Нестор вказує на те, що окремі племенні союзи об'єдналися в державні утворення з центрами у Києві (Куявія), Новгороді рСлавія) та можливо у Причорномор'ї або Приазов'ї (Артанія).

Найбільшим державним об'єднанням того часу була Руська земля з центром у Києві (вона ж Куявія). до якого увійшли племенні союзи полян, древлян й сіверян.

Розвиток землеробства, скотарства, ремісництва, торгівлі у східнослов'янських союзах племен спричинив зміни у суспільних відносинах. Так, мала сім'я стає основою суспільства та перетворюється на головного виробника. Поширюється майнове розшарування. Сільська територіальна община змінила родову общину — верв.

Поступово в общинах вирізняється знать, старійшини, воєначальники (вожді) га військові дружини, які зосереджують у своїх руках матеріальні цінності та ділянки землі. Ці верстви населення перетворюються на землевласників, а вільні общинники поступово стають феодально залежним населенням. Розвиток феодальних відносин спричинив виникненню у східних слов'ян держави Русі (Київської Русі) з центром у Києві.

Висновок. З VI—VIII ст. у східних слов'ян з'являються перші державні утворення — союзи племен, а згодом князівства. Такі державні об'єднання започаткували процес створення феодальної давньоруської держави.