Тема : Візантійська імперія.

Мета: розглянути історію створення, існування та розпа­ду Візантійської імперії; продовжити формування вмінь учнів встановлювати гіричйнно-наслідкові зв'язки; висловлювати судження на підставі набу­тої інформації, порівнювати історичні явища, які мали місце у різних державах; удосконалювати на­вички роботи в групі,

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: називати час правління Юстиніана, іконоборського руху, заснування Болгарської держави, дату загибелі Візантійської імперії; визначні історичні постаті (Юстиніан, Феодора, Василь 11 Болгаро-боєць);

показувати на карті територію Візантійської імперії за часів Юстиніана; пояснювати поняття: іконоборство, імперія; описувати пам'ятки культури Візантії, двір Юс­тиніана, побут населення;

висловлювати судження щодо взаємовпливу куль­тур,

Основні поняття: іконоборство, імперія.

Тип уроку : урок засвоєння нових знань.

Структура уроку

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

III Вивчення нового матеріалу

1. Народження Візантії.

2. Правління Юстиніана.

3. Візантія в VII—XI ст. Іконоборство.

4. Візантія в XII—XV ст.

5. Візантійське суспільство, державне управління.

6. Культура.

IV. Узагальнення й систематизація навчальних знань і вмінь учнів

І V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ Фронтальне опитування.

1. Який період в історії людства називають Середньовіччям?

2. Які події вважаються початком історії середніх віків?

3. Коли відбувся поділ Римської імперії на Західну і Східну?

4. Як називалася столиця Східної Римської імперії?

5. Яку державу називають імперією? Які імперії вам відомі'¹

Підводячи підсумки бесіди, що допоможе учням актуалізувати інформацію, набуту на попередніх уроках та під час вивчення н торії стародавнього світу, учитель підводить їх безпосередньо до вивчення нового матеріалу, акцентуючи увагу на тому, що Схід Римська імперія стала самостійною державою у 395 р. За назвою столиці (перейменованою в IV ст. на Константинополь) державу пізніше називали візантійською імперією, або Візантією. Сам І візантійці називали свою державу Роменською (Римською) імперією, а себе — ромеями (римлянами).

III. Вивчення нового матеріалу

1. Народження Візантії.

Робота з підручником.

Складіть план пункту параграфа.

Виконуючи завдання, учні мають відобразити такі аспекти пи­тання, що розглядається:

1. Заснування Візантії.

2. Державна влада.

3. Особливості Візантії у порівнянні із Західною Римською імперією.

Розповідь учителя.

Початок Візантії дав імператор Константин І, коли у 330р. зробив своєю столицею стару грецьку колонію на Боспорській протоці Візантії, перейменувавши її на Константинополь — міс­то Константина. Із того часу, як Римська імперія була остаточно розділена на Східну та Західну, їхні історичні долі розійшли­ся. Західна Римська імперія невдовзі загинула під нищівними ударами варварських племен. Візантія ж протягом тисячоліття зберігала імперську традицію Давнього Риму.

У V—VI ст. імперії довелося пережити серйозні випробуван­ня: спочатку навала готів, у битві з якими загинув імператор Валент; після цього — напад гунських орд на чолі з Атілою; Після гунів напад здійснили остготи, очолювані королем Теодоріхом, що створили в Італії своє королівство. Окрім зовнішніх ворогів, були у Візантії й внутрішні - саме на цей період припав розквіт цілого ряду єресей: аріанства, маніхейства, несторіанства тощо. У VI ст. війну проти Візантії разпочало Персидське царство. На північних кордонах активізувалися слов'янські племена.

2, Правління Юстиніана.

Розповідь учителя.

За таких обставин у 527 р. до влади прийшов один із найвизначніших імператорів в історії Візантії,— Юстиніан І. Він був сином селянина і піднявся на трон наймогутнішої держави завдяки своєму дядькові — Юстину, який був рядовим воїном, потім став командиром гвардії, а після цього солдати проголосили його Імператором.

¹ Юстиніан, який був імператором із 527 до 565р., для зміц­нення своєї влади уклав союз із церквою. До 532 р. Юстиніан І зосередив зусилля на придушенні повстань у Візантії (найбільш масштабне — повстання «Ніка» в Константинополі) і війні з персами. Після цього він переніс свої дії на Захід. У 533р. візантійська армія, очолювана талановитим полководцем Велісарієм, розпочала бойові дії проти королівства вандалів у Пів­нічній Африці й розгромила його. Наступним етапом відновлення величі імперії була 20-літня війна з королівством остготів в Італії, що закінчилася перемогою Візантії, У 554р. Юстиніан повів наступ на королівство вестготів і захопив південну частину Іспанії. Окрім військових дій, Юстиніан застосовував дипломатію й місіонерську діяльність візантійських священиків. Імператор не липі е розширював кордони Візантії (які за нього збільшилися вдвічі), а й проводив політику на укріплення де­ржави. Саме за нього була здійснена кодифікація римського Права (Кодекс Юстиніана), проведені адміністративні і фінан­сові реформи.

Однак завоювання давалися дорогою ціною: в імперії не було ні фінансових, ні людських ресурсів, щоб утримувати завойовані те­риторії, тому вже у VI—VII ст. Візантія втратила усі завоювання Не Заході, крім Південної Італії. У результаті війни з лангобардами була втрачена Північна Італія, на Сході у війнах із Персією була втрачена Вірменія.