- •Створення та діяльність Ліги Націй у міжвоєнний період.
- •3 Червня 1934 Гітлер організував масову різню колишніх соратників. Замість штурмових загонів було створено охоронні загони сс, а пізніше й гестапо, яке виконувало функції політичної поліції.
- •Франція в 20-30рр. Діяльність уряду Народного фронту.
- •Новий курс ф. Рузвельта та його історичне значення.
- •Установлення фашистської диктатури в Італії. Б. Муссоліні.
- •Тоталітаризм як соціально-історичний феномен.
- •17 Березня 1921 р. У Польщі була прийнята нова конституція, яка зовсім не влаштовувала ю. Пілсудського. Тому він пішов у відставку.
- •Політика умиротворення агресора напередодні Другої світової війни.
- •Громадська війна в Іспанії 1936-1939рр. Ставлення великих держав до цього конфлікту.
- •Російська революція 1917р., її причини та початок.
- •Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939р. Та таємний додатковий протокол до нього. Вплив угоди на подальший розвиток подій.
- •Національно визвольна боротьба народів Індії в 20-30-х рр. XX ст.
- •Зростання ролі Індійського Національного конгресу.
- •Мюнхенська угода і зафарблення Чехо-Словаччини.
- •Утворення Королівства сербів, хорватів і словенів. Національне питання у державі.
- •Розрядка міжнародної напруженості у 70-х рр. Гельсінський процес.
- •План Маршала. Його роль у відбудові повоєнної Європи.
- •Об’єднання Німеччини. Сучасний стан крахни.
- •Сша наприкінці XX – на поч XXI ст. Українців в сша.
- •4 Листопада 1980 р. На президентських виборах переміг Рональд Рейган, представник правого крила Республіканської партії.
- •Діяльність м. Тетчер, «Тетчеризм» його суть і наслідки для Великої Британії.
- •Створення Організації Об’єднаних Націй. Україна – спів засновниця оон. Роль оон у повоєнному світі.
- •Японське «економічне диво» . Розвиток Японії у сучасному світі.
- •Створення антигітлерівської коаліції в роки Другої світової війни.
- •Політика реформ у Китаї у кінці XX-XXI ст. Українсько-китайські відносини.
- •1. Проголошення кнр
- •2. Культ особи Мао Дзедуна. Соціально-економічні експерименти комуністів Китаю
- •3. Реформи Ден Сяопіна
- •Розпад Югославії, громадянська війна та її наслідки.
- •П’ята республіка у Франції. Політика ш. Де Голля.
- •Створення держави Ізраїль. Виникнення «палестинської проблеми».
- •Кримська (Ялтинська) та Берлінська (Потсдамська) конференції підсумки війни у Європі.
- •Оздоровлення міжнародних відносин на рубежі 80-90-х рр. Закінчення «холодної війни».
- •Рух опору в окупованих країнах Європи в роки Другої світової війни.
- •Причини та початок «холодної війни»
- •Розширення Європейського Союзу і нато. Місце України в цьому процесі.
- •Демократичні революції 1989-1991 рр. У країнах Центральної та Східної Європи.
- •Міжнародний тероризм на сучасному етапі.
Національно визвольна боротьба народів Індії в 20-30-х рр. XX ст.
Безпосереднім приводом до піднесення національного-визвольного руху 1918-1921 рр. стали реформи британського уряду, спрямовані на зміцнення колоніального статусу Індії. У народів Індії така політика викликала гостре невдоволення, що переростало у відкритий бунт. На чолі антиколоніальної боротьби став Індійський національний конгрес (ІНК). Щоб не спровокувати зіткнень з колоніальними військами, Конгрес закликав індійський народ уникати будь-яких форм насильницької боротьби. ІНК заперечував поділ суспільства на класи і розпалювання класової ворожнечі. Такий політичний підхід консолідував національні сили і давав можливість протистояти традиційній політиці колонізаторів, що виражалися словами «поділяй і владарюй»
У 1918-1922рр. промислові центри Індії були охоплені масовими страйками. Страйкували текстильники Бомбея. У 1921р. число страйкарів досягло 600 тис. чол.
Кампінія громадської непокори, розпочата Національним конгресом стала переростати в збройну боротьбу.
Національному характеру та інтересам народів Індії найбільше відповідала форма ненасильницького опору колонізаторам, яку відстоював і проповідував Махтма Ганді.
З 1916р. він став визначеним лідером Національного конгресу, а його вчення про ненасильницьку боротьбу – ідеологією цієї партії.
Ганді як зрілий політичний лідер, розумів, щл успіх антиколоніального руху можливий лише за умови його масовості. Він організував агітаційну кампанію по усій країні, широко практикував мітинги та демонстрації, залучивши широкі верстви населення до національно-визвольної боротьби.
6 квітня 1919р.було проголошено початком громадської кампанії непокори. В цей день завмерла вся Індія. Колоніальна адміністрація вчинила криваві розправи по великим містам Індії. Було запроваджено воєнний стан, а Ганді – заарештовано.
Ситуація в Індії значно загострилася після схвалення англійським парламентом «закону про управління Індією».
На знак протесту проти конституційних реформ влітку 1920р. Національний конгрес розпочав все індійську кампанію громадської непокори, якою керував Ганді. Вона відбувалася під гаслом незалежності. У 1921р. прокотилася нова хвиля антиколоніальних протестів. Міністр колоній У. Черчілль терміново підготував наказ про вдосконалення колоніального репресивного апарату.
Зростання ролі Індійського Національного конгресу.
Внаслідок репресій багато місцевих організацій Національного конгресу були розгромлено. Численність партії скоротилася з 10 млн чоловік до кілька сотень тисяч. Водночас колоніальна адміністрація, використовуючи суперечності між Великим союзом Індусів та Мусульманською лігою, розпалювала індусько-мусульманську ворожнечу. У 1923р. між індусами і мусульманами були спровоковані зіткнення. Протиріччя між двома громадами на релігійному грунті відволікала багатьох жителів Індії від політичної боротьби, послаблювала національно-визвольний рух.
Національний конгрес скликав Всеіндійську конференцію різних партій, на розгляд якої було винесено проект конституції. Цей документ передбачав надання Індії прав домініону, відміну на виборах релігійних курій і введення загального виборчого права. У грудні 1928р. проект конституції схвалила сесія Національного конгресу. Ліве крило партії виступило проти проекту через підміну в ньому незалежності Індії статусом домініону.
У 1929р. в Лахорі сесія Національного конгресу прийняла ухвалу про боротьбу за повну незалежність країни.
Англійський уряд відмовився виконувати умови які Ганді у своїх газеті висунув колоніальному уряду. На знак протесту Національний конгрес організував кампанію громадської непокори. У березні-квітні 1930р. у містах і селах Індії відбулися мітинги й демонстрації, пікетування англійських магазинів. На вулицях і майданах публічно спалювали англ.. товари.
Англійський уряд оголосив Національний конгрес поза законом. Понад 60 тис. учасників були заарештовані в тому числі й М. Ганді.