- •Створення та діяльність Ліги Націй у міжвоєнний період.
- •3 Червня 1934 Гітлер організував масову різню колишніх соратників. Замість штурмових загонів було створено охоронні загони сс, а пізніше й гестапо, яке виконувало функції політичної поліції.
- •Франція в 20-30рр. Діяльність уряду Народного фронту.
- •Новий курс ф. Рузвельта та його історичне значення.
- •Установлення фашистської диктатури в Італії. Б. Муссоліні.
- •Тоталітаризм як соціально-історичний феномен.
- •17 Березня 1921 р. У Польщі була прийнята нова конституція, яка зовсім не влаштовувала ю. Пілсудського. Тому він пішов у відставку.
- •Політика умиротворення агресора напередодні Другої світової війни.
- •Громадська війна в Іспанії 1936-1939рр. Ставлення великих держав до цього конфлікту.
- •Російська революція 1917р., її причини та початок.
- •Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939р. Та таємний додатковий протокол до нього. Вплив угоди на подальший розвиток подій.
- •Національно визвольна боротьба народів Індії в 20-30-х рр. XX ст.
- •Зростання ролі Індійського Національного конгресу.
- •Мюнхенська угода і зафарблення Чехо-Словаччини.
- •Утворення Королівства сербів, хорватів і словенів. Національне питання у державі.
- •Розрядка міжнародної напруженості у 70-х рр. Гельсінський процес.
- •План Маршала. Його роль у відбудові повоєнної Європи.
- •Об’єднання Німеччини. Сучасний стан крахни.
- •Сша наприкінці XX – на поч XXI ст. Українців в сша.
- •4 Листопада 1980 р. На президентських виборах переміг Рональд Рейган, представник правого крила Республіканської партії.
- •Діяльність м. Тетчер, «Тетчеризм» його суть і наслідки для Великої Британії.
- •Створення Організації Об’єднаних Націй. Україна – спів засновниця оон. Роль оон у повоєнному світі.
- •Японське «економічне диво» . Розвиток Японії у сучасному світі.
- •Створення антигітлерівської коаліції в роки Другої світової війни.
- •Політика реформ у Китаї у кінці XX-XXI ст. Українсько-китайські відносини.
- •1. Проголошення кнр
- •2. Культ особи Мао Дзедуна. Соціально-економічні експерименти комуністів Китаю
- •3. Реформи Ден Сяопіна
- •Розпад Югославії, громадянська війна та її наслідки.
- •П’ята республіка у Франції. Політика ш. Де Голля.
- •Створення держави Ізраїль. Виникнення «палестинської проблеми».
- •Кримська (Ялтинська) та Берлінська (Потсдамська) конференції підсумки війни у Європі.
- •Оздоровлення міжнародних відносин на рубежі 80-90-х рр. Закінчення «холодної війни».
- •Рух опору в окупованих країнах Європи в роки Другої світової війни.
- •Причини та початок «холодної війни»
- •Розширення Європейського Союзу і нато. Місце України в цьому процесі.
- •Демократичні революції 1989-1991 рр. У країнах Центральної та Східної Європи.
- •Міжнародний тероризм на сучасному етапі.
17 Березня 1921 р. У Польщі була прийнята нова конституція, яка зовсім не влаштовувала ю. Пілсудського. Тому він пішов у відставку.
У травні 1926 р. Ю. Пілсудський в результаті державного перевороту знову повертається на політичну арену. Тепер його підтримує армія, духовенство та національні партії. Пілсудський розганяє сейм і оголошує встановлення режиму під назвою «санація» (що означає оздоровлення економіки). Незабаром вносяться зміни і до Конституції. Для стабілізації економіки було залучено американський і французький капітали, вдалося стабілізувати грошову одиницю — злотий. Незважаючи на такі дії уряду, економічна криза в Польщі затягнулась аж до 1934 р. Політична ситуація ускладнюється, Пілсудський втрачає вплив, його режим стає авторитарним. У зовнішній політиці Ю. Пілсудський намагається утримувати позицію рівновіддаленості від Німеччини і більшовицької Росії. Він помер у 1935 p., залишивши своїм політичним наступникам низку нерозв'язаних проблем, у т. ч. й проблему українців у Польщі. Однак авторитет Ю. Пілсудського і в міжвоєнній Польщі, і в сучасній є дуже високим.
Політика умиротворення агресора напередодні Другої світової війни.
Посилення гітлерівської Німеччини західні країни (передусім Англія й Франція) сподівалися використати для противаги СРСР і протидії поширенню впливу комуністів у Європі. У Гітлера ж були свої плани — він прагнув світового панування. Для цього Німеччині необхідно було створити потужну військову промисловість і армію з наступальними типами озброєнь — тобто порушити умови Версальського договору.
У 1933 р. Німеччина вийшла з Ліги Націй. Наступного року було прийнято рішення про створення військової авіації. У 1935 р. в Німеччині введено загальну військову повинність. У 1936 р. вермахт вступив у промисловий район — демілітаризовану Рейнську зону. Усі ці кроки Німеччини були прямими порушеннями умов Версальського договору. Однак ні Англія, ні Франція не вчинили опору, обмежившись осудом цих дій. Така позиція великих країн одержала згодом назву «політики умиротворення»
З 1938 р. Гітлер, зміцнивши свої позиції, приступає до другого етапу своєї зовнішньополітичної програми — перегляду (ревізії) кордонів з метою включення до складу Німеччини всіх населених німцями регіонів.
Керівництво Німеччини приймає рішення про аншлюс (приєднання) Австрії. Загарбницькій політиці агресора не чинили перешкод ні США, ні Англія. 12 березня 1938 р. німецькі війська за підтримки австрійських нацистів окупували Австрію. Наступного дня канцлер, австрійський фашист Зейс-Інкварт, проголосив «возз'єднання Австрії з Німецькою імперією».
Наступною жертвою фашистської агресії стала Чехословаччина. Після аншлюсу Австрії Німеччина зажадала від Чехословацького уряду передати їй Судетську область, де проживало чимало німців. 13 вересня судетські фашисти вчинили заколот. Після його придушення Німеччина пригрозила Чехосло-ваччині розправою. Однак співвідношення сил було не на користь німців. Чехословаччина мала добре озброєну й підготовлену армію із 45 дивізій. До того ж радянський уряд запропонував їй (відповідно до договору 1935 р. про взаємодопомогу) всебічну підтримку. Але під час мюнхенської зустрічі Гітлера з главами урядів Англії (Н. Чемберленом), Франції (Е. Даладьє) та Італії (Б. Муссоліні) він заявив, шо Судетська область — остання територіальна вимога Німеччини в Європі. Це, а також англо-французький ультиматум чехословацькому урядові про негайне передання Німеччині ряду територій Чехословаччини розчистили шлях до Мюнхенської угоди, укладеної за спиною Чехосло-ваччини главами урядів чотирьох держав 29-30 вересня 1938 р. Наслідком цієї угоди було рішення про відторгнення від Чехословаччини на користь Німеччини всіх прикордонних західних і північно-західних районів. У Чехословаччини забрали 20% території, де проживало 25% населення і було майже 50% потужностей важкої промисловості.
Таким чином, за рахунок Чехословаччини уряди Франції й Великої Британії прагнули задовольнити загарбницькі апетити Гітлера й «умиротворити» його. Це була недалекоглядна політика, яка привела до посилення економічних, військових і людських ресурсів агресора.
30 вересня Чемберлен і Гітлер підписали англо-німецьку декларацію про ненапад. Аналогічну німецько-французьку декларацію було підписано 6 грудня. Фактично це були пакти про ненапад між Англією і Францією, з одного боку, і Німеччиною — з іншого. Але остання не збиралась їх виконувати.
У березні 1939 р. німецькі війська окупували всю Чехословаччину, а у квітні Італія захопила Албанію. Агресори не приховували своїх загарбницьких намірів і щодо Польщі, Румунії та Греції. Політика «умиротворення» й потурання агресорам зазнала краху.