Франція в 20-30рр. Діяльність уряду Народного фронту.

Економічна криза 1921р. серйозно погіршила становище Франції. Промислове виробництво скоротилося на 35% від довоєнного періоду. По території Франції з 1919р. відбуваються масові страйки і мітинги. 1920р. відбувся найбільший виступ залізничників, майже на всіх залізницях рух був паралізований.

У роки часткової стабілізації економіки (1924-1930рр.) у Франції значного рівня розвитку досягли металургійна, машинобудівна, авіаційна та хімічна галузі промисловості.

У політичному житті післявоєнної Франції відбулися серйозні зміни. Оскільки «Національний блок» зарекомендував себе в очах виборців провалом «руської авантюри» радикал-соціалісти у 1923р. покинули його і разом з соціалістами та партією республіканців-соціалістів створили новий «Лівий блок».

У зовнішній політиці уряд Франції змушений був рахуватися з позицією США і Великобританії. Він погодився з планом Дауеса внаслідок чого Франції недоотримала частину репарацій. Загострення протиріч із США та Англією призвело до того, що у 1924р. Франція встановила дипломатичні відносини з СРСР. Важливим напрямом зовнішньої політики Франції залишалася колоніальна політика.

Уряд Народного фронту. На муніципальних виборах у травні і червні 1935 р. французькі ліві домоглися значного успіху, внаслідок чого 48 партій і організацій лівого спрямування об’єдналися у Народний фронт. У 1935р. прихильники Народного фронту організували у Франції масові антифашистські демонстрації. Тільки у Парижі кількість демонстрантів становила понад 500тис. чол.

Значного успіху Народний фронт домігся на виборах у палату депутатів у квітні-травні 1936р. Кандидати Фронту отримали 5,5 млн голосів. Уряд Народного фронту очолив соціаліст Леон Блюм.

Демократизація урядового курсу Франції знайшла своє втілення у низці соціальних заходів та законів. На 15% була підвищена зарплата робітникам і службовцям. Парламент затвердив закони про оплачувані відпустки (протягом 14 днів), про 40-годинний робочий тиждень, про укладання колективних договорів. Була здійснена часткова націоналізація обробної промисловості, реформовано Французький банк, виділено кошти на громадські роботи, заборонено фашистські організації. Поліпшилося становище селян та робітників.

Наступником Блюма став Шатан, за правлення якого фашистські організації спробували вчинити новий заколот.

У квітні 1938р. до влади повернувся Е. Даладьє, котрий виступив проти програми народного фронту. Кабінет Даладьє скасував вище проведені реформи. 26 листопада 1938р. у Франції відбувся Національний день протесту проти наступу реакції. Було проведено 24-годинний страйк, в якому взяло участь 4 млн чол. На страйк уряд відповів запровадженням надзвичайного стану. Почалися масові звільнення з роботи службовців та робітників.

Новий курс ф. Рузвельта та його історичне значення.

Франклін Делано Рузвельт (1882-1945). У 1928р. його обрано губернатором штату. Президентом, всупереч традиції обирався аж чотири рази підряд.

Приступивши до виконання президентських обов ‘язків, він домігся прийняття Конгресом 70 законодавчих актів, спрямованих на оздоровлення промисловості, сільського господарства, торгівлі, кредитно-грошової системи. Всі ці заходи отримали назву «нового курсу», мета якого полягала у здійсненні державного регулювання економіки. Була створена Національна адміністрація відбудови промисловості, яка здійснила примусове картелювання на основі «кодексів чесної конкуренції».

Ф.Рузвельт створив Адміністрацію громадських робіт, котра займалася тимчасовим працевлаштуванням людей. У 1933-1937рр. для цього було виділено 12 млрд дол.

Щоб подолати сільського господарську кризу, у травні 1933р. було ухвалено закон про допомогу фермерам, а також створено Адміністрацію для регулювання сільського господарства. Остання встановлювала ціни на сільськогосподарські продукти, а також обсяги її виробництва.

Адміністрація Ф. Рузвельта збільшила заробітну плату , надала право на оплачувані відпустки й підвищила плату за понаднормові роботи. Згідно із законом Вагнера, прийнятим у липні 1935р. заборонялося переслідувати робітників за участь, у створенні профспілок і організації страйків. У серпні 1935р. Конгрес США схвалив закон про соціальне страхування. Відповідно до цього закону робітникам встановлювалися пенсії по досягненні 65 років. Грошове забезпечення гарантувалося також безробітним, інвалідам, сиротам та вдовам.