- •Створення та діяльність Ліги Націй у міжвоєнний період.
- •3 Червня 1934 Гітлер організував масову різню колишніх соратників. Замість штурмових загонів було створено охоронні загони сс, а пізніше й гестапо, яке виконувало функції політичної поліції.
- •Франція в 20-30рр. Діяльність уряду Народного фронту.
- •Новий курс ф. Рузвельта та його історичне значення.
- •Установлення фашистської диктатури в Італії. Б. Муссоліні.
- •Тоталітаризм як соціально-історичний феномен.
- •17 Березня 1921 р. У Польщі була прийнята нова конституція, яка зовсім не влаштовувала ю. Пілсудського. Тому він пішов у відставку.
- •Політика умиротворення агресора напередодні Другої світової війни.
- •Громадська війна в Іспанії 1936-1939рр. Ставлення великих держав до цього конфлікту.
- •Російська революція 1917р., її причини та початок.
- •Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939р. Та таємний додатковий протокол до нього. Вплив угоди на подальший розвиток подій.
- •Національно визвольна боротьба народів Індії в 20-30-х рр. XX ст.
- •Зростання ролі Індійського Національного конгресу.
- •Мюнхенська угода і зафарблення Чехо-Словаччини.
- •Утворення Королівства сербів, хорватів і словенів. Національне питання у державі.
- •Розрядка міжнародної напруженості у 70-х рр. Гельсінський процес.
- •План Маршала. Його роль у відбудові повоєнної Європи.
- •Об’єднання Німеччини. Сучасний стан крахни.
- •Сша наприкінці XX – на поч XXI ст. Українців в сша.
- •4 Листопада 1980 р. На президентських виборах переміг Рональд Рейган, представник правого крила Республіканської партії.
- •Діяльність м. Тетчер, «Тетчеризм» його суть і наслідки для Великої Британії.
- •Створення Організації Об’єднаних Націй. Україна – спів засновниця оон. Роль оон у повоєнному світі.
- •Японське «економічне диво» . Розвиток Японії у сучасному світі.
- •Створення антигітлерівської коаліції в роки Другої світової війни.
- •Політика реформ у Китаї у кінці XX-XXI ст. Українсько-китайські відносини.
- •1. Проголошення кнр
- •2. Культ особи Мао Дзедуна. Соціально-економічні експерименти комуністів Китаю
- •3. Реформи Ден Сяопіна
- •Розпад Югославії, громадянська війна та її наслідки.
- •П’ята республіка у Франції. Політика ш. Де Голля.
- •Створення держави Ізраїль. Виникнення «палестинської проблеми».
- •Кримська (Ялтинська) та Берлінська (Потсдамська) конференції підсумки війни у Європі.
- •Оздоровлення міжнародних відносин на рубежі 80-90-х рр. Закінчення «холодної війни».
- •Рух опору в окупованих країнах Європи в роки Другої світової війни.
- •Причини та початок «холодної війни»
- •Розширення Європейського Союзу і нато. Місце України в цьому процесі.
- •Демократичні революції 1989-1991 рр. У країнах Центральної та Східної Європи.
- •Міжнародний тероризм на сучасному етапі.
Розширення Європейського Союзу і нато. Місце України в цьому процесі.
Європейська інтеграція стала характерною ознакою світового розвитку наприкінці XX — на початку XXI ст. її основи були закладені одразу після Другої світової війни (Західноєвропейський економічний союз).
7 лютого 1992 р. було підписано Договір про Європейський Союз (так званий «Маастрихтський договір»). Цей документ, що набрав чинності 1 січня 1993 р., передбачає вступ до ЄС будь-якої держави, яка забезпечує демократичні свободи, захист прав і свобод людини, дотримання принципу верховенства закону. Першими вступили до ЄС Велика Британія, Німеччина, Італія, Франція, Бельгія, Данія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Ірландія, Греція, Іспанія. Ці держави створили спільні інститути, забезпечили стабільний розвиток ринкової економіки, гарантували захист прав і свобод громадян і представників національних меншин. Члени ЄС зобов'язалися бути вірними спільним політичним, економічним і валютним цілям. 1 січня 1995 р. членами ЄС стали Австрія, Фінляндія та Швеція, 1 травня 2004 р. членства набули ще десять держав (переважно країни Балтії та колишнього східноєвропейського соціалістичного табору).
На сьогодні ЄС складає 25 держав, які дотримуються взятих зобов'язань щодо забезпечення процвітання власних народів, дотримання миру та порядку на європейському континенті. Провідні країни ЄС (Франція та Німеччина) докладають значних зусиль щодо перетворення союзу на потужне економічне та політичне об'єднання, здатне утримувати баланс сил у світі та стати противагою монополізму СІЛА. Європейський парламент ухвалив рішення щодо приєднання з 1 січня 2007 р. до ЄС Румунії та Болгарії. Це стане можливим у разі неухильного дотримання цими країнами вимог щодо проведення судової реформи, посилення боротьби з корупцією, приведення національного законодавства до європейських стандартів.
Ведуться переговори з Туреччиною щодо умов її вступу до ЄС, розпочато консультації з урядами республік колишньої Югославії (Сербія та Чорногорія, Македонія, Хорватія).
Держави — члени ЄС прагнуть підвищити результативність діяльності своїх управлінських структур. Із цією метою навесні 2005 р. було скликано «Конвент про майбутнє Європи» для обговорення Конституції ЄС. Цей тимчасовий консультативний орган очолив Валері Жискар д'Естен, колишній президент Франції.
Результатом роботи Конвенту стало прийняття 29 жовтня 2004 р. єдиної Конституції ЄС. Вона набирає чинності за умов її затвердження парламентами всіх країн — членів ЄС або ухвалення на загальнонаціональних референдумах. Передбачено, що така робота має завершитися до 2007 р. Однак результати референдумів у деяких країнах засвідчили, що народ не підтримав ідею щодо прийняття Єдиної Конституції ЄС. Таке явище отримало назву «євроскептицизм». Таким чином, прийняття Євроконституції країнами ЄС відкладається на невизначений час. Із метою посилення фінансової ролі країн ЄС у світі, захисту їх економічних інтересів з 1 січня 2002 р. було запроваджено єдину європейську валюту — євро. Курс євро вищій за курс долара СІЛА, що свідчить про ефективність запровадження цієї грошової одиниці.
Важливою складовою європейських інтеграційних процесів є військове співробітництво країн у рамках Організації Північноатлантичного договору (НАТО), який діє з 1949 р. Першочерговими завданнями НАТО на сучасному етапі є здійснення миротворчої діяльності, боротьба з розповсюдженням міжнародного тероризму та зброї масового знищення. У 1999 р. до НАТО вступили країни Східної Європи — Польща, Угорщина, Чехія. У 2004 р. членами НАТО стали ще сім країн — Латвія, Литва, Естонія, Словенія, Болгарія, Словакія, Румунія.
Замовлення на вступ до НАТО подали Албанія, Грузія, Македонія, Хорватія. Умовою їх вступу до НАТО є відмова від територіальних претензій до сусідніх Країн, здійснення ефективного контролю над власними збройними силами, врегулювання етнічних конфліктів, пріоритет прав людини, верховенства закону та права.
Україна як європейська держава не може стояти осторонь європейських інтеграційних процесів. Економічна інтеграція сприятиме відкриттю нових ринків виробництва та збуту товарів, припливу капіталів та інвестицій, впровадженню передових технологій.
Президент України В. Ющенко визначив вступ України до ЄС як головну стратегічну мету країни. 21 лютого 2005 р. було укладено план дій «Україна — ЄС», який передбачає надання нашій державі статусу асоційованого члена ЄС. Сьогодні Україна проводить активну політику щодо укладання з країнами ЄС договору про зону вільної торгівлі, приведення українського законодавства до європейських стандартів, створення ефективності ринкової економіки, забезпечення захисту прав і свобод громадян, розвитку демократії. Виконавши ці завдання, Україна стане повноправним членом ЄС.
Представники ЄС здійснюють моніторингову роботу в Україні щодо виконання поставлених завдань та заслуховують «українське питання» на. засіданнях Європарламенту.
У 2004 р. Україна виключила з воєнної доктрини тезу про готовність до повноправного членства у НАТО, що пояснювалось складністю переговорів з цією організацією, порушенням Україною, з точки зору представників НАТО, деяких міжнародних двосторонніх угод.
Однак після президентських виборів 2005 р. воєнну доктрину знову було доповнено тезою про готовність України до повноправного членства у НАТО. У рамках діалогу з питань вступу України до НАТО проводиться велика кількість заходів: прийнято документ «Поглиблення співпраці Україна — НАТО: короткострокові заходи», відбувся візит Президента України В. Ющенка до Брюсселя, у червні 2005 р. Генеральний секретар НАТО Ян де Хооп Схеффер відвідав Україну, проводяться спільні воєнні навчання на Яворівському полігоні на Чорноморському узбережжі, в Україні поширюється інформаційна кампанія щодо діяльності НАТО, створено інформаційні центри у Києві, Харкові та інших містах.
Україна бере активну участь в економічних та військових інтеграційних процесах, які відбуваються в Європі. Вирішення основних завдань, які поставлено ЄС та НАТО перед Україною, дозволить їй стати повноправним членом цих впливових міжнародних організацій.