- •1. Предмет курсу «Історія економіки та економічної думки».
- •2. Еволюційний шлях розвитку економіки та економічної думки.
- •3. Роль історії економіки та економічної думки для розуміння сучасності.
- •4. Виникнення економічної думки.
- •5. Економічна думка стародавнього Сходу.
- •6. Стародавній Єгипет та ек. Думка.
- •7. Стародавня Індія та розвиток поглядів на економіку.
- •8. Ек. Думка стародавньої Греції та Риму.
- •9. Розвиток ек. Думки в Західній Європі.
- •10. Історія ек. Думки у Київській Русі.
- •11. Меркантилізм та його основні постулати.
- •12. Російські та українські меркантилісти.
- •13. Виникнення класичної політичної економії в Англії і Франції
- •14. Економічні постулати теорії фізіократів у Франції
- •15. Ф.Кене та його «економічна таблиця»
- •16. Економічне вчення Адама Сміта
- •17. «Невидима рука ринку» Адама Сміта
- •18. Основні ідеї економічного вчення Давіда Рікардо (1772 –1823).
- •19. Проблема відтворення і криз.
- •20. Розвиток класичної школи в Англії та Франції
- •21. Погляди т. Мальтуса та н. Сеніора.
- •22. Теорія народонаселення т. Мальтуса.
- •23. Погляди Дж. Мак-Куллоха.
- •24. Політична економія у Франції.
- •25. Жан Батіст Сей та його економічні теорії.
- •26. Теорія «економічної гармонії» ф. Бастіа
- •27. "Гармонія інтересів" Генрі Чарльза Kepi (1793-1879 pp.)
- •28. Економічні романтичні погляди с. Сісмонді
- •29. Економічні концепції п. Прудона
- •30. Дрібнобуржуазний соціалізм п. Прудона
- •36. Утопічний соціалізм а.Сен-Сімона.
- •37. Ш. Фур’є та його методи дослідження.
- •38. Економічні погляди р.Оуена.
- •39. К. Маркс і ф. Енгельс та їх економічні погляди.
- •40. Теоретичні проблеми «Капіталу» к. Маркса.
- •41. Теорія додаткової вартості та аналіз економічної думки.
- •42. Розвиток Леніним марксистського економічного вчення.
- •43. Маркс-політик і Маркс-вчений.
- •44. Зародження маржиналізму та його представники.
- •45. Австрійська школа граничної корисності.
- •46. Субєктивізм та психологізм ф.Фон Візера.
- •48. Економічні ідеї консервативного дворянства.
- •49. Економічні ідеї декабристів.
- •50. Критика кріпацтва.
- •51. Економічна програма народництва.
- •52. Ліберально-народницький напрям та його основні ідеї.
- •53.Каразін в.Н. Та його погляди на реформування аграрних відносин.
- •54. Драгоманов м. Та його критика самодержавства.
- •55. Економічні погляди і. Франко.
- •56. Критичний аналіз теорії ринку, криз м. Туган-Барановського
- •57. Теорія циклів м. Туган-Барановського.
- •58. А.Маршал та його економічні теорії
- •59 . Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •60. Американська школа неокласики Дж, Кларк.
- •62. Теоретична сис-ма та ек-на програма Дж. М. Кейнса.
- •61. Математична школа в пе. Теоретичні мо-делі Вальраса,Парето.
- •63.Держ. Втруч. В економіку.
- •66. Неокейнстанські теорії економічного зростання.
- •67. Посткейнстаство, як справа розв'язання протиріч економічної системи.
- •68. Кейстантська теорія та економічна політика.
- •69. Монополізація економіки та еволюція неокласичних ідей у хх ст.
- •70. Перегляд неокласичної теорії ринку а. Маршалл.
- •71. Теорія недосконалої конкуренції Дж.Робінсона.
- •71. Теорія монополістичної конкуренції е.Чембреліна.
- •73. Й.Шумпетер та його теорія ефективної конкуренції.
- •74. Економічний лібералізм ф.Хайека.
- •75. Неокласичні теорії економічного зростання.
- •78.«Тетчеризм».
- •79. Відродження економічного лібералізму.
- •81. В.Ойкен та його погляди на ринкове господарство.
- •82. Французька школа неоліберизму. М. Алле.
- •83. Л. Ерхард та його господарські реформи.
- •84. Американський неолібералізм. Монетаризм. Економічні рогляди м.Фрідмена.
- •86. Ідейно - теоретиичні основи інституціоналізму.
- •87. Школи інституціоналістів
- •88. Неоінституціоналізм Дж.Ь Гелбрейта
- •89. Теорії трансформації капіталізму, 90. «Народний капіталізм» а. Берлі, с. Чейза, Дж. Кларка, м. Сальвадорі.
- •91. Теорії індустріального суспільства.
- •92. Теорія конвергенції.
- •93. Концепціїї футурології.
- •94. «Технотронна ера» з.Бжезинського.
- •95.Історичні умови появи ревізіонізму.
- •96. Погляди к. Каутського, р.Гільфердінга на економічний розвиток.
- •97. Сучасний соціал-реформізм.
- •98. Теоретична думка в радянських умовах.
- •99. Внесок с. Струміліна, й.Сталіна в економічну думку.
- •100. Нові підходи до економіки розвитку.
- •101. Розвиток економічних ідей в Україні в хіх-хх століттях.
- •102. Розвиток економічної теорії в сучасних умовах.
- •103. Дослідження в.Корнієнко, і.Лукінова, ю.Пахомова, а.Покритана, а.Чухно та інших.
14. Економічні постулати теорії фізіократів у Франції
Фізіократія (з грец. – «влада природи») – напрям класичної політичної економії у Франції, що центральну роль в економіці відводив сільськогосподарському виробництву.
Фізіократи піддавали критиці меркантилізм, вважаючи, що увага виробництва має бути спрямована не на розвиток торгівлі та нагромадження грошей, а на створення достатку «творів землі», в чому, на їхню думку, полягає справжній достаток нації.
Фізіократизм виражав інтереси великого капіталістичного фермерства.
Нейтральні ідеї теорії фізіократії такі.
Економічні закони мають природний характер (тобто зрозумілі кожному), і відхилення від них призводить до порушення процесу виробництва.
Джерелом багатства є сфера виробництва матеріальних благ – насамперед землеробство. Тільки землеробство є продуктивним, оскільки при цьому працюють природа і земля.
Промисловість фізіократи вважали безплідною, невиробничою сферою.
Під чистим продуктом вони розуміли різницю між сумою всіх благ і витратами на їх виробництво. Цей надлишок (чистий продукт) – унікальний дар природи. Промислова праця лише змінює його форму, не збільшуючи розміру чистого продукту.
Безплідною фізіократами вважалася і торгова діяльність.
Фізіократи проаналізували речовинні складові капіталу, розрізняючи «щорічні аванси», річні витрати і «первинні аванси», які становлять фонд організації землеробського господарства і витрачаються відразу на багато років уперед. «Первісні аванси» (витрати на землеробське облаштування) відповідають основному капіталу, а «щорічні аванси» (щорічні витрати на сільськогосподарське виробництво) – оборотному капіталу.
Гроші не зараховувалися до жодного з видів авансів. Для фізіократів не було поняття грошового капіталу, вони стверджували, що гроші самі по собі безплідні, і визнавали лише одну функцію грошей – «як засіб обігу». Нагромадження грошей вважали шкідливим, оскільки воно вилучає гроші з обороту і позбавляє їх єдиної корисної функції – слугувати обміну товарів.
Оподаткування фізіократи зводили до трьох принципів:
оподаткування є джерелом прибутку;
наявність співвідношення між податками і прибутками;
витрати на стягнення податків не повинні обтяжувати.
Основоположник школи фізіократів Франсуа Кене.
15. Ф.Кене та його «економічна таблиця»
Франсуа Кене (1694 — 1774 р.) — французький економіст, засновник школи фізіократів. Фізіократи, і насамперед Кене, уперше дали аналіз капіталу. Саме вони стояли в джерел сучасної політичної економії. Кене і його школа відкинули основну тезу меркантелізму про походження прибутку від обігу і намагалися вивести приріст багатства з процесу виробництва. Перші статті Кене, присвячені питанням цін на хліб і податкам, були поміщені в енциклопедії Д. Дідро. По своїх філософських поглядах він був супротивником матеріалізму, по політичним — прихильником абсолютної монархії. У своїх роботах Ф. Кене використовував метод природних наук. Тому він розглядав суспільство як живий організм і розрізняв у ньому два стани: здорове (нормальне) і хворобливе (ненормальне). Коли суспільство здорове, воно, по помилковій думці Кене, знаходиться в рівновазі. На відміну від класичної буржуазної політекономії, яка сконцентрувалася переважно на проблемах розподілу праці, вартості, прибутку, в першу чергу аналізуючи промислове виробництво, а вже потім сільське господарство, Кене об’єктом свого дослідження зробив землеробство. Він аналізував сільське господарство, проголосивши його єдиною виробничою силою. Лише у землеробстві, стверджував Кене, створюється нове багатство, тому економічна політика повинна заохочувати лише виробничі витрати (у сільському господарстві), а невиробничі (у промисловості) залишити сам на сам. Таку хибну думку підтримували усі фізіократи. 1. “Економічна таблиця” Ф. Кене – перший досвід аналізу суспільного відтворення Особливою відзнакою Кене-економіста можна назвати те, що саме він навчив економічну думку розрізняти дві категорії витрат: разові та поточні. Але серед усього творчого доробку лідера фізіократів Кене чільне місце по праву належить його “Економічній таблиці” (1758 р.). Ця таблиця показує процес суспільного відтворення – а саме те, як сукупний суспільний продукт розподіляється між класами; із чого складається доходи трьох класів суспільства; як між цими класами доходи обмінюються на продукти. Суспільство розглядається як єдиний організм, що об’єднує три основних класи. “Нація, — пише Кене, — складається з трьох класів: виробничого класу, класу власників та класу безплідного.” До виробничого класу включені усі, хто обробляє землю – селяни, фермери, наймані працівники. Власниками Кене називає тих, хто отримує щорічний чистий продукт, створений у землеробстві (король, землевласники, церква тощо). Безплідним же класом він оголосив усіх зайнятих в промисловості (наймані робітники, ремісники, капіталісти, купці, торговці), а розподіл суспільства на фермерів, власників та промисловців відповідав розподілу суспільства у середні віки на селян, дворян та міських жителів. Таким чином, у “Економічній таблиці” Кене вперше в історії політичної економії намагався показати основні пропорцій та основні лінії реалізації суспільного продукту, поєднавши численні акти обміну та рух грошей і товарів. Саме Кене належить відкриття того, що процес відтворення та реалізації відбувається безперервно лише за умови дотримання певних пропорцій розвитку господарства. “Економічна Таблиця” – це схема, яка спрощує реальну економічну ситуацію заради виявлення закономірностей. Він представляв звертання річного продукту в такий спосіб. Кене приймає такі вихідні дані: 1. Первинні аванси виробничого класу (в потоках участі не приймають ) 10 млрд ліврів. 2.Річні аванси виробничого класу 2 млрд ліврів. 3.Річний продукт виробничого класу 5 млрд ліврів, у тому числі: промислова сировина 1 млрд ліврів; продовольство 4 млрд ліврів. До початку процесу обігу клас фермерів сплачує класу землевласників ренту, яку Кене вважав єдиною формою "чистого продукту", у сумі 2 млрд. ліврів. Сам обіг складається з п'яти актів: 1) Клас землевласників купує в класу фермерів засобу харчування на 1 млрд. ліврів. Отже, до класу фермерів повертається 1 млрд. ліврів і 1/5 частина річного продукту виходить з обігу. 2) Клас землевласників на другий млрд. ліврів отриманої ренти купує у безплідного класу промислові вироби. 3) Клас безплідних на отримані за свої товари 1 млрд. ліврів купує у класу фермерів продукти харчування. Таким чином, класу фермерів повертається другий млрд. ліврів і 2/5 частини продукту виходять з обігу. 4) Клас фермерів купує безплідного класу на 1 млрд. ліврів промислових виробів, що йдуть на відновлення інструментів і матеріалів, вартість яких ввійшла у вартість зробленого річного продукту. 5) Клас безплідних на 1 млрд. ліврів купує сировина в класу фермерів. Зокрема Кене припускає, що 1) ціни незмінні протягом року; 2) всі доходи витрачаються на вживання (це означає, що інвестиції не ростуть по роках); 3) покупки й продажі всередині кожного класу не враховуються; 4) зовнішня торгівля не враховується; 5) вся земля обробляється фермерами, які орендують її у власників.