- •1. Предмет курсу «Історія економіки та економічної думки».
- •2. Еволюційний шлях розвитку економіки та економічної думки.
- •3. Роль історії економіки та економічної думки для розуміння сучасності.
- •4. Виникнення економічної думки.
- •5. Економічна думка стародавнього Сходу.
- •6. Стародавній Єгипет та ек. Думка.
- •7. Стародавня Індія та розвиток поглядів на економіку.
- •8. Ек. Думка стародавньої Греції та Риму.
- •9. Розвиток ек. Думки в Західній Європі.
- •10. Історія ек. Думки у Київській Русі.
- •11. Меркантилізм та його основні постулати.
- •12. Російські та українські меркантилісти.
- •13. Виникнення класичної політичної економії в Англії і Франції
- •14. Економічні постулати теорії фізіократів у Франції
- •15. Ф.Кене та його «економічна таблиця»
- •16. Економічне вчення Адама Сміта
- •17. «Невидима рука ринку» Адама Сміта
- •18. Основні ідеї економічного вчення Давіда Рікардо (1772 –1823).
- •19. Проблема відтворення і криз.
- •20. Розвиток класичної школи в Англії та Франції
- •21. Погляди т. Мальтуса та н. Сеніора.
- •22. Теорія народонаселення т. Мальтуса.
- •23. Погляди Дж. Мак-Куллоха.
- •24. Політична економія у Франції.
- •25. Жан Батіст Сей та його економічні теорії.
- •26. Теорія «економічної гармонії» ф. Бастіа
- •27. "Гармонія інтересів" Генрі Чарльза Kepi (1793-1879 pp.)
- •28. Економічні романтичні погляди с. Сісмонді
- •29. Економічні концепції п. Прудона
- •30. Дрібнобуржуазний соціалізм п. Прудона
- •36. Утопічний соціалізм а.Сен-Сімона.
- •37. Ш. Фур’є та його методи дослідження.
- •38. Економічні погляди р.Оуена.
- •39. К. Маркс і ф. Енгельс та їх економічні погляди.
- •40. Теоретичні проблеми «Капіталу» к. Маркса.
- •41. Теорія додаткової вартості та аналіз економічної думки.
- •42. Розвиток Леніним марксистського економічного вчення.
- •43. Маркс-політик і Маркс-вчений.
- •44. Зародження маржиналізму та його представники.
- •45. Австрійська школа граничної корисності.
- •46. Субєктивізм та психологізм ф.Фон Візера.
- •48. Економічні ідеї консервативного дворянства.
- •49. Економічні ідеї декабристів.
- •50. Критика кріпацтва.
- •51. Економічна програма народництва.
- •52. Ліберально-народницький напрям та його основні ідеї.
- •53.Каразін в.Н. Та його погляди на реформування аграрних відносин.
- •54. Драгоманов м. Та його критика самодержавства.
- •55. Економічні погляди і. Франко.
- •56. Критичний аналіз теорії ринку, криз м. Туган-Барановського
- •57. Теорія циклів м. Туган-Барановського.
- •58. А.Маршал та його економічні теорії
- •59 . Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •60. Американська школа неокласики Дж, Кларк.
- •62. Теоретична сис-ма та ек-на програма Дж. М. Кейнса.
- •61. Математична школа в пе. Теоретичні мо-делі Вальраса,Парето.
- •63.Держ. Втруч. В економіку.
- •66. Неокейнстанські теорії економічного зростання.
- •67. Посткейнстаство, як справа розв'язання протиріч економічної системи.
- •68. Кейстантська теорія та економічна політика.
- •69. Монополізація економіки та еволюція неокласичних ідей у хх ст.
- •70. Перегляд неокласичної теорії ринку а. Маршалл.
- •71. Теорія недосконалої конкуренції Дж.Робінсона.
- •71. Теорія монополістичної конкуренції е.Чембреліна.
- •73. Й.Шумпетер та його теорія ефективної конкуренції.
- •74. Економічний лібералізм ф.Хайека.
- •75. Неокласичні теорії економічного зростання.
- •78.«Тетчеризм».
- •79. Відродження економічного лібералізму.
- •81. В.Ойкен та його погляди на ринкове господарство.
- •82. Французька школа неоліберизму. М. Алле.
- •83. Л. Ерхард та його господарські реформи.
- •84. Американський неолібералізм. Монетаризм. Економічні рогляди м.Фрідмена.
- •86. Ідейно - теоретиичні основи інституціоналізму.
- •87. Школи інституціоналістів
- •88. Неоінституціоналізм Дж.Ь Гелбрейта
- •89. Теорії трансформації капіталізму, 90. «Народний капіталізм» а. Берлі, с. Чейза, Дж. Кларка, м. Сальвадорі.
- •91. Теорії індустріального суспільства.
- •92. Теорія конвергенції.
- •93. Концепціїї футурології.
- •94. «Технотронна ера» з.Бжезинського.
- •95.Історичні умови появи ревізіонізму.
- •96. Погляди к. Каутського, р.Гільфердінга на економічний розвиток.
- •97. Сучасний соціал-реформізм.
- •98. Теоретична думка в радянських умовах.
- •99. Внесок с. Струміліна, й.Сталіна в економічну думку.
- •100. Нові підходи до економіки розвитку.
- •101. Розвиток економічних ідей в Україні в хіх-хх століттях.
- •102. Розвиток економічної теорії в сучасних умовах.
- •103. Дослідження в.Корнієнко, і.Лукінова, ю.Пахомова, а.Покритана, а.Чухно та інших.
101. Розвиток економічних ідей в Україні в хіх-хх століттях.
Економічна думка в Україні має багатовікову історію. В другій половині XIX ст. відбувалися величезні зрушення в економіці та соціальній структурі суспільства. Ліквідація кріпацтва прискорила розвиток капіталізму як у промисловості, так і в сільському господарстві.
Тогочасна наукова думка й мала дати відповідь не тільки на пи тання щодо перспектив загальноросійського розвитку, а й щодо України, економічна ситуація котрої, як побачимо далі, у деяких відношеннях (особливо щодо форм селянського землеволодіння) була іншою, ніж у більшості російських губерній. Українські економісти зробили вагомий внесок у розвиток світової економічної думки, особливо статистики та математичної школи.
Внаслідок загального пожвавлення громадського руху в Україні в Києві утворилася таємна політична організація «Кирило-Мефодіївське товариство» (1846—1847), Ідея скасування кріпацтва і встановлення рівності станів була головною у програмі товариства. У товаристві утворилося два напрями: революційно-демократич ний (Т. Шевченко, М. Савич та інші за революційну ліквідацію самодержавства і кріпацтва) та ліберально-дворянський (П. Куліш, В. Білозерський, М. Костомаров та інші заперечували революційну боротьбу і виступали за еволюційний шлях розвитку).
В. Н. Каразін (1773—1842) —один із засновників Харківського університету. У питанні ставлення до кріпацтва він стояв на позиціях дворянського лібералізму, тобто не виступав за повне і негайне звільнення селян, закликаючи лише до обмеження зловживань
А. О. Скальковський (1808—1898) — найвідомішою його економічною працею є «Досвід статистич ного опису Новоросійського краю» (1850—1853). Дослідження міс тить величезний матеріал щодо процесів економічного розвитку півдня України, який свідчить про кризу феодально-кріпосницької системи і розвиток капіталістичних відносин. Основне завдання економічної його політики у сприянні всебічному розвитку продуктивних сил, що служило б перетворенню Новоросії на «житницю Європи».
М. Драгоманов на відміну від народників зазначав, що розвиток капіталізму сприяє розвитку продуктивних сил, прискорює технічний прогресс. Він був ідеологом дрібної буржуазії, але, як реформіст, змикався з буржуазним лібералізмом
Економічні ідеї революційного народництва. Українські народники, як і народники Росії, вірили в самобутній характер економічного розвитку країни, ідеалізували селянство, вважали його рушійною силою революції. Ідеї народників України організаційно були міцно зв'язані з народницькими гуртками Росії. Але не мали особливості, що характеризували народницький рух в Україні і залежали від двох факторів — особливостей форм селянського землеволодіння на Україні і національних моментів.
Революційно-народницький рух в Україні був репрезентований кількома групами і гуртками як лавристського, так і бакуністського спрямування.
Лавристи свою пропагандистську діяльність проводили серед різних верств населення, проте головним напрямом визнавалась робота серед селянства. Вони виступали за вирішення аграрного питання в інтересах селянства, за повну ліквіда цію поміщицького землеволодіння і закликає селян до революційної боротьби «за волю і землю».
Члени гуртків бакуністського спрямування - за загальне повстання в країні, надавали особливого значення ідеї переділу землі
І. Франко (1856—1916). Значне місце в його науковій спадщині належить і економічним питанням. на його думку, першою обов'язковою умовою для знищення експлуатації має стати ліквідація приватної і встановлення суспільної власності на землю і всі засоби виробництва, без насильства.
Ліберально-народницький напрям суспільно-економічної думки виникає в Україні вже в 70-ті рр. Його представники були зв'язані з революційним народництвом, співчували йому, проте не ставили питання про селянську революцію. Критикуючи капіталізм, лібе ральні народники протиставляли йому дрібне виробництво селян і ремісників. Великого значення у зміцненні дрібнотоварного виробництва вони надавали різним формам кооперації.
Зміни, що сталися в економічному та суспільному житті країни після реформи 1861 р., позначилися і на розвитку політичної економії.
М. Вольський прагне об'єднати всі відомі економічні теорії. На його думку, «в усіх письменників з політичної економії, від Ксенофонта до Чернишевського, є багато слушного й потрібно лише віднайти середнє пропорційне». Водночас на поглядах М. Вольського помітно позначався вплив класичної школи. Сучасники писали про нього, що він і студентам читав лекції в дусі економічних поглядів А. Сміта.
У М. Бунге - ідеолог теорії попиту й пропозиції, розробив теорію цінності на засадах психологічної школи і визначив цінність корисністю.
Теорії цінності спеціальне дослідження присвятив А. Антонович («Теорія цінності», 1877). Питання цінності він називає основним у політичній цінності він називає основним у політичній економії, від розв'язання якого залежать інші питання цієї науки.
Економічні дослідження на початку 20 ст. в Україні Найбільш відомими представниками суб'єктивно-психологічного напряму в Україні на початку XX ст. були Р. М. Орженцький та О. Д. Білимович.
Р. Орженцький свою працю «Корисність і ціна. Політико-економічний нарис» (1895) присвячує популяризації ідей австрійської школи, підтримує критику австрійською школою трудової теорії вартості і, особливо, теорії вартості К. Маркса. Він запроваджує в науковий обіг поряд з категорією суб'єктивної цінності такі категорії і поняття, як «об'єктивна суспільна цінність», «споживні» та «продуктивні блага».
Суб'єктивно- психологічне визначення цінності він доповнює такими поняттями, як історичний характер формування потреб, їхня залежність від обмеженості благ тощо.
Послідовником Київської психологічної школи був також профессор Київського університету О. Білимович, Розробляючи і пропагуючи ідеї австрійської школи, він заперечує трудову теорію вартості і відповідні теоретичні концепції К. Маркса, виступав прихильником використання математичних методів..
Сприйняття і пропаганду суб'єктивно-психологічної теорії цін ності австрійської школи в Росії й Україні було доповнено спробами поєднати її з трудовою теорією вартості. Цю спробу зробив видат ний український економіст М. Туган-Барановський. Регулювання інвестицій, правильний їх розподіл хоча б тільки в галузях, що виготовляють капітальні блага, на думку М. Туган- Барановського, відкриває можливості для безмежного розширення капіталістичного виробництва. Його інвестиційна теорія циклів мала величезний вплив на розвиток політичної економії.
Спочатку М. Туган-Барановський був прихильником Маркса. Але згодом в його працях з'являються критичні нотки. Він не сприйняв трудової теорії вартості, назвав «фікцією» трудову вар тість і «малозначущою» категорію додаткової вартості. М. Туган- Барановський заперечував марксистське положення, що нова вартість створюється робочою силою. Джерелом прибутку він називає весь капітал. Проте він не відкидає марксизм, а прагне розвивати його наукові елементи..
Загальновизнаним у світовій економічній літературі є внесок М.Туган-Барановського в розробку таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін.
Світовим визнанням користувались дослідження українських економістів, представників математичного напряму в політичній економії, які намагалися синтезувати ідеї класичної і психологічної шкіл.
1902 р. відомий український економіст-математик М. Столяров за допомогою диференційного обчислення намагався довести слушність запропонованої М. Туган-Барановським економічної формули про пропорційність граничної корисності господарських благ, що вільно відтворюються. Розробляючи цю проблему, М. Столяров зумів не лише подолати певну обмеженість формули М. Туган-Барановського, що полягала у суто суб'єктивному трактуванні корисності, а й сформулював функцію суспільної корисності.
Найбільш видатним економістом-математиком, який справив величезний вплив на розвиток сучасних економ і ко-математичних досліджень, був Є. Слуцький (1880—1948), викладач Київського ко мерційного інституту (1913—1926). Він зробив визначний внесок у розвиток математичних, математико-статистичних досліджень його рпаці вважаються основоположною серед сучасних економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв'язку між функцією попиту, рухом цін та доходів. Його роботи мали ве ликий і сталий вплив на розвиток економетрики у двох важливих напрямах: теорії поведінки споживачів і аналізі часових рядів.
Висновок:
Наприкінці XIX — на початку XX ст. відбувається певна переорієнтація економічної думки в Україні. Усе більший вплив на її розвиток справляють німецька історична та австрійська школи. Широкого визнання набула Київська психологічна школа, її представники розглядають явища економічного життя з по гляду психології суб'єктів господарювання.
Основи цієї школи, яка здобула високу оцінку на Заході, було закладено ще М. Бунге. В «Основах політичної економії» (1870) він визначає цінність корисністю речі, її «придатністю». Ідеї психологічної школи розвивав учень М. Бунге професор Київського університету Д. І. Піхно. У дослідженнях «Закон попиту та пропозиції. До теорії цінності» (1886), «Основи політичної економії» та інших він основи ціни та цінності вбачає в потребах людей, які, у свою чергу, зумовлюють попит.
Підсумовуючи короткий огляд розвитку політичної економії в Україні, слід ще раз наголосити на його певних особливостях. Українські вчені не тільки запозичували економічні ідеї, теорії західних економістів і розвивали їх з урахуванням соціально-еконо мічних особливостей розвитку України, а й створювали наукові теорії, які стали надбанням світової економічної думки.