1. Предмет економічної теорії, її місце серед інших наук та еволюція розвитку.

Економічна теорія – економічна наука, яка вивчає процеси виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних благ та послуг, а також проблеми такого використання обмежених виробничих ресурсів, при якому максимально задовольняються безмежні людські потреби.

Економічна теорія як наука сформувалась у 17 ст. Першими економічними школами були: 1) школа меркантилістів, 2) школа фізіократів, 3) класична економічна школа.

Меркантилісти вважали, що економіка – це наука про створення багатства, але багатство створюється у сфері зовнішньої торгівлі між країнами. Матеріальне втілення багатство – золото, яке нагромаджується в результаті виникнення позитивного платіжного балансу. Регулююча роль відводиться державі.

Фізіократи. Економіка – це наука про створення багатства. Багатство, сферою створення багатства – є галузь сільського господарства. Єдиним продуктивним видом діяльності – є праця в сфері сільського господарства. Решта видів праці вважається непродуктивною.

Класична – економічна школа. Економіка – це наука про створення багатства. Але багатство може створюватись в усіх галузях економіки, але домінуюча роль належить промисловості.

Вперше виділяють 3 фактори виробництва: 1) земля, 2) праця, 3) капітал.

З кінця 19 ст. і по нинішній час розвивається сучасні економічні напрямки: 1) неокласичний, 2) кейнсіанський, 3) інституційно-соціальний.

Неокласики за основу брали погляди класиків і головну тезу про те, що ринок – це самодостатня, саморегулююча система. Роль держави – активну участь не приймає.

Виникає нова теорія – кейнсіанство, як альтернатива до неокласичної теорії. Кейнсіанство – ринок не самодостатня система, а держава повинна втручатись. Чергова криза 70-80 рр. довела, що надмірне втручання також шкодить економіці.

Знову повертається неокласична теорія (неокласичний синтез). Представники говорять, що ринок є самодостатньою системою, але держава повинна втручатись в галузі, які цього потребують. Неокласичний синтез: РИНОК + ДЕРЖАВА.

Теорія економіки та пропозиції. Держава повинна підтримувати діяльність виробників, зменшити податкове навантаження (Крива Лаффера – значення кривої – треба знати межу).

Теорія раціональних сподівань\очікувань – враховує не тільки реальні, а і ймовірнісні величини.

Соціально-інституційний напрямок . Об’єкт дослідження – інститути (держава, підприємства) та поведінка людей. Саме від поведінки людей залежить розвиток економіки.

Економічна теорія є методологічною основою для таких наук, як:

1. міждисциплінарні науки;

2. історико – економічні науки: екон. історія, історія екон. вчень, історія народного господарства;

3. галузевих наук;

4. функціональних наук: фінанси, гроші і кредит, маркетинг, менеджмент.

2. Методи досліджень економічних явищ.

Методологія – сукупність методів та прийомів, які використовує та чи інша наука.

Методи:

1. класифікація;

2. абстрагування (відокремлення від другорядних ознак і зосередження уваги на одному);

3. аналіз та синтез – пані категорії, у процесі а-зу предмет дослідження розчленовується, мислення йде від видимого, конкретного до абстра; у процесі синтезу досліджується ек яви-ще у взаємозвязку і взамодії його складо-вих частин. Мислення іде від абстракт до конкрет, від розуміння сутності відносин до вияву їх у конкретній ситуації;

4. індукція та дедукція - від конкретних ф-рів до заг-го висновку і навпаки; ек-чне моделювання (синтез ендогенних і екзогенних пок-ків. Метод моделювання використовується там і тоді, коли з якихось причин неможливо досліджувати об'єкт безпосередньо);

5. економічне моделювання - використовується там і тоді, коли з якихось причин неможливо досліджувати об'єкт безпосередньо: графічне зображення, екзогенні показники, ендогенні показники;

6. діалектичний аналіз;

7. логічний аналіз.