53. Роль малого підприємництва у регулюванні зайнятості. Протиріччя політики державного регулювання малого підприємництва в Україні.

Малий бізнес - це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб’єктів господарю-вання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Малий бізнес робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція проявляється у здатності малого бізнесу створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. В розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50% всіх зайнятих та до 70-80% нових робочих місць. Якщо у період криз 70-80-х років в розвинутих країнах йшов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберігали, але й навіть створювали нові.

Малий бізнес має не лише економіко-виробничі та соціально-економічні переваги, а саме: гнучкість, динамізм, пристосування до мінливостей технології, здатність оперативно створювати та упроваджувати нову техніку та технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість входження до цього сектора економіки.

МБ розглядають як засіб боротьби із безробіттям внаслідок реструктуризації великих підприємств , засобом виживання та подолання зубожіння населення. МБ вважають більш інтенсивним роботодавцем, ніж великий бізнес. До того ж, в МБ вбачають джерело ефективної зайнятості, оскільки цей сектор може дозволити собі прийняти на роботу робітників з обмеженими знаннями та досвідом та навчити їх в процесі праці. Така ефективна зайнятість, в свою чергу сприяє в Україні послабленню майнової диференціації та підвищенню рівня життя та добробуту населення, пом’якшенню соціальної напруги тощо.

Низька якість державного управління в Україні породжує наступні основні проблеми, з якими в свою чергу стикається і від яких потерпає національне мале підприємництво:- відсутність чітко сформульованої та виконуваної державної політики у сфері підтримки малого підприємництва; - збільшення адміністративних бар'єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, тощо) та надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб'єктів малого підприємництва;- корупція в органах державної влади, яка стимулює суб’єктів підприємництва до ведення діяльності у „тіньовій зоні”.

Нова державна політика щодо малого підприємництва у сучасних умовах має будуватися на двох важливіших складових: Сучасне - збереження досягнутих результатів щодо кількісного стану розвитку малого підприємництва; Майбутнє - покращення та забезпечення нового рівня якісного стану розвитку малого підприємництва. Основні положення державної політики розвитку національного малого підприємництва на новий період мають бути сконцентровані навколо проблем збільшення експортного потенціалу та збільшення частки доданої вартості у малому підприємництві,

Основні виклики, що стоять перед державною політикою щодо розвитку малого

підприємництва, пов’язані з протиріччям між існуючими стимулами не реформованої

системи державного управління та місцем, яке Україна планує зайняти на світовій арені у

найближчому майбутньому. Основними викликами, загострення яких очікується „практично сьогодні”, є:

• протиріччя між законодавством про спрощену систему оподаткування та законодавством

про загальнообов’язкове соціальне страхування – це протиріччя заводить „у тінь”

зайнятість у малому підприємництві

• застосування державою адміністративних важелів на користь „великої торгівлі та

промисловості” проти малого підприємництва.