№ 1 Предмет практичної політології

Практична політологія – галузь знань науки про політику, яка безпосередньо стосується процесів практичного здійсн. політ-и.

Прикладна політологія – складова частина та, одночасно, специфічний рівень політичної науки, безпосередньо сфокусований на вирішенні практичних завдань.

Співставлення прикладної та теоретичної політології (за К. Симоновим ).

Теоретична політологія:

1. Ціль: розкриття механізмів функціонування світу політичного;

2. Об’єкт: політичні процеси, не лімітовані з точки зору просторово-часових характеристик;

3. Участь у політичному процесі: споглядальна;

4. Суб’єкт: вчені, об’єднані у наукові корпорації;

5. Замовник: соціум;

Прикладна політологія:

1. Ціль: розв’язання гостроактуальних проблем, що стоять перед політичними акторами;

2. Об’єкт: проблемні ситуації з теперішньої політичної практики з жорстко заданими просторово-часовими параметрами;

3. Участь у політичному процесі: перетворююча;

4. Суб’єкт: аналітики, що працюють в спеціалізованих центрах та держструктурах;

5. Замовник: політичні актори;

№ 2 Сутність та функції політичної символіки

Символ – форма виразу і передачі духовного змісту культури через певні матеріальні предмети або спеціально створені образи та дії, що виступають як знаки цього змісту.

Знак – зовнішня форма символу.

Значення – ідеальний зміст символу.

Взаємодія знаку і значення розкриває символ як феномен. Символ – елемент духовної культури, саме тому він “діє” лише в контексті певного культурного простору.

Політичний символ – умовний образ політичного ідеалу, важливий засіб їх пропаганди і утвердження, а також вираз прихильності їх носіїв до певної політичної позиції.

Політична символіка – сукупність засобів, які надають політичному життю, політичній дії, різним формам матеріалізації політики підкреслено очевидний або прихований зміст, значення.

Символи в політиці – засіб комунікації, оскільки вони:

• забезпечують економію засобів передачі інформації;

• несуть у собі певну образність, апелюючи до емоційно-чуттєвої сфери людської свідомості, до ірраціонального, спрощеного обґрунтування і пояснення політики.

Політичні символи мають конвенціональний характер (“умовне” приписування значення).

Функції політичної символіки:

1. Інтеграція (об’єднання певної політичної групи, суспільства загалом навколо певних символів);

2. Засіб агітації і пропаганди (завдяки апелюванню символів до ірраціонального в людській свідомості);

3. Політичної соціалізації;

4. Політичної комунікації;

5. Позначення певної політичної позиції;

6. Засіб політичного маніпулювання.

№ 3 Основні різновиди політичної символіки

Політичний символ – умовний образ політичного ідеалу, важливий засіб їх пропаганди і утвердження, а також вираз прихильності їх носіїв до певної політичної позиції.

Політична символіка – сукупність засобів, які надають політичному життю, політичній дії, різним формам матеріалізації політики підкреслено очевидний або прихований зміст, значення.

Основні різновиди політичної символіки:

1. Мовна символіка.

2. Національно-державна символіка:

• державні символи ( герб, прапор, гімн);

• грошові знаки ( національна валюта );

• Знаки розрізнення ( регалії вищих осіб держави, форма одягу, державні нагороди);

3. Образотворчо-мистецька політична символіка:

• предметно-об’єктна політична символіка;

• Політико-музична символіка;

• Скульптурно-архітектурна політична символіка;

4. Політична емблематика:

• умовно-графічна символіка;

• наочно-агітаційна символіка;

5. Політичні ритуали.

6. Політичні символи зовнішнього вигляду, місця та часу дії:

• політична мода та стиль;

• політична топоніміка (географічні назви);

• символи місця дії;

• символи часу дії (символічні назви історичних епох)

7. Неполітичні символи, що набувають політичного змісту.

8. Люди, як політичні символи.

№ 4 Політичний ритуал як складова частина пол життя

Політичний ритуал – форма політичної поведінки, яка характеризуються жорсткою формалізованністю, суворою послідовністю дій, котрі спрямовані на досягнення певної, заздалегідь визначеної мети.

Політичний ритуал – особливий тип політичної символіки.

Ритуальне життя політики – історичне, пов’язане з політичним режимом суспільства. Так, Е. Кассірер відзначає важливу роль ритуалу в умовах тоталітаризму. За монархії політичний ритуал є більш яскравим, ніж за республіки.

Різновиди політичних ритуалів:

1. Ритуальні політичні дії (зібрання, зустрічі, засідання);

2. Обов’язкові політичні акти (поряд урочистих прийомів, порядок вручення нагород, присвоєння звань)

3. Масові ритуальні церемонії ( паради, демонстрації );

4. Ритуал політичної літургії – урочистого поховання;

Функції політичних ритуалів:

І. Забезпечення наступності, спадковості, стабільності політичних процесів.

ІІ. Естетизація політики, перетворення її на видовище.

ІІІ. Забезпечення згуртування як окремої групи, так і суспільства загалом.

ІV. Засіб легітимації.

V. Приховування, втаємничення реальних проблем.

Ритуалізація політики слугує її закріпленню в культурі, історії. Ритуал – багатозначний, як і будь-яка символічна дія. Беззмістовна політика може бути зведена до ряду ритуальних актів, не наповнених реальним змістом (прийняття постанов, що не виконуються, паради небоєздатної армії тощо).

№ 5 Специфіка мови як засобу політичного спілкування

Специфіка політичної мови: вона є матеріалізована форма фіксації політичних ідей, практики влади, в якій одночасно виявляється і приховується їх достеменний зміст.

Специфіка політичної мови зумовлена тим, що суб’єкти політики в своїх мовних комунікаціях прагнуть не істини, а підтримки.

Основні риси політичної мови:

1. Політична мова – безпосередній прояв влади, форма влади;

2. Мова політики орієнтована на досягнення підтримки з боку слухачів;

3. Політична мова – корпоративна мова;

Якості політичної мови:

1. Повідомлення оцінок для передачі інформації про факти;

2. Домінування у повідомленнях коментарів над інформацією про події;

3. Надання переваги загальним формулюванням, абстракціям перед реальними фактами;

4. Використання умовних, беззмістовних висловів;

5. Домінування впливу на відчуття;

Функції політичної мови:

1. Комунікаційна;

2. Інформаційна;

3. Виховна;

4. Маніпуляційна;

5. Виразу соціально-групових інтересів;

Різновиди політичної мови ( за сферами застосування ):

• мова законодавства та адміністративно-правового управління ( регламентуюча функція );

• мова управління ( регуляція практичної діяльності );

• мова спілкування та переговорів ( забезпечення порозуміння, з’ясування позицій, вирішення конфліктів );

• Мова політичного виховання;

• Мова політичної пропаганди;

№ 6 Політичний дискурс та його особливості в сучасній Україні

Визначальною ознакою політичного дискурсу є його спрямованість на адресата з метою домогтися перлокутивного ефекту — спонукати аудиторію до суспільно-політичної реакції. Як правило, учасники політичної комунікації представляють певні суспільно-політичні позиції, а обмін інформацією відбувається з яскраво вираженими прагматичними цілями, тобто комунікативний процес у політиці завжди має інтенційний характер.

Основна ознака сучасного політичного дискурсу — його розвиток у тісному зв´язку зі ЗМІ. Американському політичному дискурсові, зокрема, властиві наявність президентської риторики, його ціннісна орієнтація, дотримання принципу політичної коректності, посилена увага до проблеми прав жінок та становища етнічних меншин.

Учасники політичного дискурсу. У політичному дискурсі особлива адресантно-адресатна конфігурація, коли адресатом є соціум — народ, партійні прихильники, адресантом — політик, президент, лідер політичної сили, державний (політичний) діяч.

Для успішного досягнення адресантом своєї мети важливе створення вдалого іміджу, якому однаковою мірою сприяють як ораторські здібності промовця, так і його зовнішній вигляд, фото- та телегенічність. Мовне оформлення явищ політичного життя вплинуло на розвиток іміджевої комунікації. Однією з характеристик, що набуває значної ваги в епоху телебачення, є зовнішність політика. її часто пов´язують із поняттям «харизма» — емоційно-психічні здібності людини, завдяки яким її оцінюють як обдаровану особливими якостями і спроможну здійснювати ефективний вплив на інших людей. Силу харизми значною мірою доповнює мова, насамперед це стосується політичної комунікації.

Він формується на основі національної мови, яка використовується політиками, партіями або владними структурами для досягнення найрізноманітніших цілей:

- встановлення суспільного консенсусу;

- прийняття і обгрунтування певних політичних та соціально-ідеологічних стратегій в умовах множинних суспільних інтересів плюралінгвістичного суспільства;

- підтримання або руйнування “статусу кво”;

- “промивання умів”, нав’язування масовій свідомості тієї або іншої ідеологічної думки.

№ 8 Сутність політичного аналізу

Аналіз – процес мисленнєвого розчленування досліджуваного об’єкта на складові та дослідження кожної з них окремо.

Основні підходи до розуміння політичного аналізу:

І. Політичний аналіз – аналітична діяльність стосовно усіх явищ політики;

ІІ. Політичний аналіз – прикладна наука, аналіз конкретних політичних ситуацій;

Політичний аналіз – сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень (К.Симонов ).

Структура політичного аналізу ( за К. Симоновим ):

1. Аналіз політичної ситуації;

2. Прогноз розвитку політичної ситуації;

3. Прийняття компетентних політичних рішень;

Політичний аналіз – систематична оцінка технічної та економічної здійсненності та політичної життєздатності альтернативних політик ( планів, програм ), стратегій їх здійснення та наслідків обраної політики (Ліндблюм ).

Структура політичного аналізу (за Ліндблюмом ):

1. Оцінка можливого курсу;

2. Вироблення стратегій здійснення курсу;

3. Оцінювання результатів;

Політичним аналізом як прикладною галуззю займається особлива група фахівців: аналітики, експерти, технологи, консультанти, працівники партійних апаратів, помічники публічних політиків.

Особливості політичного аналізу ( за О. І. Соловйовим ):

• політичний аналіз, як різновид прикладного знання, орієнтується на опис і вивчення конкретної проблеми;

• На відміну від науки, яка формує логічний образ об’єкта, політичний аналіз створює практичний образ об’єкта – такий образ, який може бути включений у систему конкртено-цільової рекомендації.

Політична аналітика – свідомий, цілеспрямований, конкурентний процес вивчення політичної обстановки, подій, тенденцій, перспектив її розвитку з метою визначення цілісної картини того, що відбувається, та подальшого прийняття політичних рішень ( Телешун С. О., Баронін А. С. ).

Основні позиції тлумачення політичного аналізу з точки зору мети:

1. Споглядальна позиція. Головна мета аналізу: з’ясування суті подій, що відбуваються, виявлення мотивації учасників подій, висловлення пропозицій або думок щодо ситуації.

2. Позиція активного впливу на політику. Мета аналізу: забезпечення оптимальності та ефективності політичних рішень.

Поруч з аналізом у дослідженні поліики може використовуватись ретродукція. Ретродукція – стрибок уяви, фантазії, який використовується для пояснення політичних явищ, подій.

№7 Особливості політичного мовлення в Україні.

Особливості політичного дискурсу в сучасній Україні:

1. Сакральний ( священний ) характер мовних повідомлень влади;

2. Закритий характер дискурсної практики;

3. Агресивний характер дискурсної влади;

4. Метафоричність мовлення;

5. Монологізм;

9. Політичний аналіз як наука.

Політичний аналіз – сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень ( К. Симонов ). Наукові якості, необхідні для здійснення політичного аналізу:

1. Освіта;

2. Оволодіння і використання на практиці певних методик дослідження;

3. Виявлення причинно-наслідкових зв’язків у політичних явищах і процесах;

Мистецькі якості, необхідні для здійснення політичного аналізу:

1. Інтуїція;

2. “Відчуття світу політики”;

3. Самовдосконалення;

4. Практичний досвід аналітичної роботи;

№ 10 Мета і завдання політичного аналізу

Політичний аналіз – сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень (К.Симонов).

Мета та завдання політичного аналізу визначаються від характеру самого аналізу.

Типи аналізу політики:

1. Науковий аналіз;

2. Публіцистичний аналіз;

3. Аналіз на замовлення;

Завдання аналізу залежить від:

1. Засобів досягнення результатів аналізу:

• інформаційні ресурси;

• ресурси здібностей;

2. Гіпотези дослідження;

3. Урахування багатоваріантності результатів;

11. Основні різновиди політичного аналізу.

Для типологизации политического анализа используется два базовых подхода. Первый предполагает расчленение политической системы на отдельные институты и рассмотрение текущего состояния каждого из них в отдельности, а затем и системы их взаимодействий друг с другом. Данный тип общего ситуационного анализа можно назвать вертикальным или институциональным, поскольку он как бы рассекает политическую систему на отдельные сегменты (правительство, органы президентской власти, парламент, политические партии, общественно-политические организации, СМИ, отдельные социальные группы и т.д.).

Второй подход предполагает вычленение из политической системы неинституционализированных объединений, которые, тем не менее, выступают в политическом процессе как единые акторы. Данный способ можно охарактеризовать как горизонтальный или групповой тип общего анализа политической ситуации, ведь в этом случае объектом анализа являются сплоченные политические группировки, состоящие из лиц, входящих в различные институты власти.

В практике существует также полный анализ политической ситуации, который, как правило, является относительно штучным продуктом. Это в первую очередь объясняется тем фактом, что подобная работа требует значительного количества времени, следствием чего в современных быстроизменяющихся условиях является неизбежное существенное изменение объекта анализа к моменту его окончания.

В политологии существует и другая классификация типов политического анализа, которая выделяет проблемный и диагностический ситуационный анализ. Данная классификация проводится уже не по объектам, а скорее по задачам и целям ситуационного анализа.

Проблемный тип анализа жестко связан с определенной проблемой и всегда результируется в выработке оптимального решения - именно этот тип ситуационного политического анализа рассматривается западной политической наукой.

Диагностический тип анализа необходим политическому актору для того, чтобы он был осведомлен о последних действиях своих союзников и конкурентов, имел представление о потенциале своих противников, о реальной расстановке сил на политической арене, о внутригрупповой борьбе внутри правящей элиты, о настроениях среди электората и т.д.

№ 12 Рівні політичного аналізу

Політичний аналіз – сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень ( К. Симонов ).

Структура політичного аналізу ( за К. Симоновим ):

4. Аналіз політичної ситуації;

5. Прогноз розвитку політичної ситуації;

Прийняття компетентних політичних рішень;

Рівні політичного аналізу:

1. Суто політика, політичні явища;

2. Політично-релевантні явища;

3. Політично-обумовлені явища(явища і процеси, які є наслідком політичних рішень

Рівні політичного аналізу ( за рівнями суспільства ):

1. Загальносуспільний;

2. Місцевий;

3. Локальний;

№ 13 Фактори політики та їх значення для політичного аналізу

Фактор – умова, рушійна сила, причина якого-небудь явища.

Фактор політичний – усе те,що вплив на пол-ку в цілому та на окремі пол.процеси.

Фактор політичний – первинна клітина політичного аналізу.

Політичний аналіз – сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень (К.Симонов).

Політична дія – свідоме і добровільне втручання окремої людини або групи людей у відносини влади певної політичної системи.

Політична подія – продукт політичної діяльності, той або інший вплив на розподіл і здійснення політичної влади.

Характеристики події:

Аналіз політичних подій: інвент-аналіз.

Вимір події: вона є обмеженою у просторі і часі.

Характер політичної події: позитивний або негативний.

Раціональність та ірраціональність події.

Кожна подія має розглядатися в контексті політичної ситуації.

Політична ситуація – стан політичної системи та комплекс взаємодії між її суб’єктами у певний період часу.

Аналіз політичної ситуації:

• збір інформації;

• опис політичної інфраструктури з акцентом на тих складових, що безпосередньо задіяні в ситуації;

• опис змісту дій домінуючого політичного суб’єкта;

• опис станів і політичної поведінки інших суб’єктів;

• опис впливу зовнішніх факторів;

• інтерпретація мотивів дій домінуючого суб’єкта;

• інтерпретація мотивів дій інших суб’єктів;

• аналіз можливостей впливу зовнішніх факторів на дії суб’єктів;

• аналіз адекватності досягнутих результатів цілям і задачам суб’єктів ситуації;

№ 14 База даних політичного аналізу

Політичний аналіз – сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень (К Симонов).

База даних політичного аналізу – певна сукупність фактів, даних.

Процедури з даними:систематизація даних;ієрархізація даних; квантифікація даних ( переведення якісних показників в кількісні;

Складові бази даних:

1. статистичні соціологічні дані;

2. дані контент-аналізу політичних текстів;

3. аналіз чуток, анекдотів;

4. дані про політичних лідерів:

• основні політичні переконання - ідеали;

• мотивація до практичної діяльності;

• мета діяльності;

• засоби для досягнення мети;

• біографія;

• особливості поведінки у стресовій ситуації;

• психологічні комплекси;

№ 15 Основні методи аналізу політики

Політичний аналіз – сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень (К.Симонов).

Метод – спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності.

Методи аналізу:

1. Системний;

2. Порівняльний ( компаративістський );

3. Метод соціально-групового аналізу;

4. Метод івент-аналізу.

5. Метод контент-аналізу.

№ 16 Політичний аналіз як наука і мистецтво

Політичний аналіз – сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень ( Симонов).

Наукові якості, необхідні для здійснення політичного аналізу:

1. Освіта;

2. Оволодіння і використання на практиці певних методик дослідження;

3. Виявлення причинно-наслідкових зв’язків у політичних явищах і процесах;

Мистецькі якості, необхідні для здійснення політичного аналізу:

Інтуїція;“Відчуття світу політики”;Самовдосконалення;Практичний досвід аналітичної роботи;