Модуль 2. Конституційне право Тема 2. Конституційне право

1. Поняття, предмет та метод конституційного права

Конституційне право є провідною галуззю права, тому що воно визначає основи конституційного ладу, правового статусу людини та громадянина, систему органів державної влади, територіальний устрій та регулює найважливіші суспільні відносини.

Конституційним правом закріплюються основи побудови державного механізму, загальні засади правового статусу людини і громадянина, порядок формування, організація і компетенція вищих органів держави, територіальна організація публічної влади, основи взаємовідносин фізичної особи і держави тощо.

Виходячи із зазначеного, можна зробити висновок, що предметом конституційного права України є суспільні відносини, пов'язані з організацією і здійсненням публічної влади в Україні, державної та місцевої (місцеве самоврядування). При цьому слід зауважити, що предметом конституційного права є лише ті відносини, що мають політичний характер і виникають у сфері державного владарювання. Хоча на рівні конституційного регулювання предметом конституційного права є також певна частина економічних відносин, оскільки такі відносини відображають взаємозв'язок політики з економічною організацією суспільства. Так, наприклад, в ст. ІЗ Конституції України чітко регламентовані відносини, пов'язані з економічною сферою, - відносини власності.

Важливе значення має метод конституційного регулювання, під яким розуміють систему прийомів і способів, за допомогою яких норми галузі права впливають на конкретні суспільні відносини, впорядковують їх стосовно цілей і завдань правового регулювання.

Конституційне право України є визначальною галуззю в системі національного права України. Варто відзначити, що конституційному праві належить центральне місце у будь-якій національній системі права. Підтвердженням цьому є особливий характер конституції як основного закону. На основі норм конституційного права визначається державний механізм, його основні ланки, створюються юридичні підстави їх функціонування.

Центральне місце конституційного права у національній системі права зумовлене і його тісними зв'язками з системою міжнародного публічного права. В нормах конституційного права містяться положення про суверенітет України, її державну територію, громадянство, права і свободи; закріплюються основи організації і функціонування механізму здійснення зовнішньої політики; встановлюються порядок ратифікації і денонсації міжнародних договорів, імплементації норм міжнародного права у національне законодавство тощо.

2. Конституційно-правові норми та конституційно правові відносини

Конституційно-правова норма – загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене чи санкціоноване державою з метою регулювання та охорони певних суспільних відносин, які становлять предмет конституційного права.

Конституційно-правова норма – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин у процесі здійснення державної влади.

1. Встановлюється державою. 2. Виражає державну волю. 3. Формально закріплена та є загальнообов’язковою. 4. Міститься в нормативно-правових актах видаваних компетентними органами. 5. Стає обов’язковою для всіх учасників регульованих суспільних відносин, визначає їх права та обов’язки. 6. Реалізація цієї норми забезпечується примусовою силою.

1. Регулює особливе, з огляду на його важливість, коло суспільних відносин, що безпосередньо стосується здійснення народовладдя. 2. Встановлює порядок створення інших правових норм, який є обов’язковим для інших галузей права. 3. Має вищу юридичну силу щодо інших правових норм. 4. Відрізняється особливою структурою в тому розумінні, що для неї не є характерною тричлена структура (гіпотеза, диспозиція, санкція). Деякі конституційно-правові норми (норми-принципи, норми-декларації) взагалі мають лише диспозицію. 5. Норми конституційного права є підставою для інших галузей права.

Конституційно-правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, суб’єкти яких наділяються взаємними правами та обов’язками, згідно з котрими вони повинні функціонувати.

Конституційні відносини є результатом дії норм конституційного права, оскільки вони служать засобом регулятивного впливу норми права на поведінку суб’єктів суспільних відносин.

Конституційно-правові відносини порівняно з іншими галузевими правовідносинами мають найбільш загальний характер.

Можна стверджувати, що конституційно-правові відносини мають специфічний, тільки їм притаманний зміст і характеризуються особливими суб’єктами, тобто певні їх учасники не можуть вступати у деякі інші види правовідносин.

Суб’єкти конституційно-правових відносин:	1. Народ України, як сукупність громадян різної національності, якому належить уся повнота влади на території держави.
	2. Громадяни України, їх колективи, особи без громадянства та іноземні громадяни.
	3. Адміністративно-територіальні утворення (області, райони в містах, міста, місто Київ та місто Севастополь, села, селища, Автономна республіка Крим)
	4. Органи держави та органи місцевого самоврядування.
	5. Суспільні об’єднання різних видів.
	6. Інші суб’єкти, оскільки цей перелік не є вичерпним.