1. Держава – це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення, що має спеціальний апарат управління та примусу, яка здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

Історичні передумови виникнення держави:

• 3 суспільні поділи праці (поява скотарства, відокремлення ремесла від рільництва, поява торгівлі)

• Поява надлишкової продукції, приватної власності, майнової нерівності, сім’ї

• Поява класів з протилежними інтересами

• Неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові суперечки

Теорії виникнення держави:

• теологічна (Тома Аквінський) – вона виходить з того, що походження й існування держави є результатом прояву божої волі. Згідно з теологічними навчаннями, держава служить втіленням божественного провидіння й тому державна влада вічна, непорушна й підпорядкування їй природно. Правителі діють від імені бога, їх влада носить божественний характер, а видавані закони відповідають божественній справедливості. Зараз актуальна у католицві, ісламі

• договірна або суспільного договору (Ж.Ж.Руссо, Джон локк, Шарль Монтеск’є) - згідно з нею держава виникла в результаті заключення суспільного договору. Люди домовилися між собою об'єднатися в державний союз, створити владу й підкорятися їй. Необхідність об'єднання людей диктувалася появою суспільної нерівності, що породила несправедливість і конфлікти, а також цілями виживання в умовах природної стихії й оточення ворожими племенами.

• теорія насильства (Євген Дюрінг) – існує теорія внутрішнього та зовнішнього насильства. Теорія насильства пояснює виникнення держави завоюванням одних племен іншими, тобто військово-політичним фактором. Після завоювання переможці прагнуть за допомогою насильства затвердити своє панування й утворюють для цих цілей державну організацію.

• патріархальна (Арістотель, Конфуцій) – чоловік є головою держави

• психологічна (Лев Петражицький) – одні люди природжені бути лідерами. Петражицький пояснював появу держави особливими властивостями людської психіки, зокрема прагненням людей до пошуку авторитету, якому можна було б підкорятися й за вказівкам якого, жити в повсякденні. Постійна залежність людей первісного суспільства від авторитету вождів, служителів язичества й чаклунів, страх перед їх магічною силою привели до виникнення державної влади, якої люди підкоряються добровільно.

• органічна (Герберт Спенсер) – як організм складається з клітин, так само держава – з людей. Держава народжується, зростає, старіє та помирає, як людина, як організм

• класова або економічна (Маркс, Енгельс, Ленін) – створення класів призвело до появи держави.

• космічна – державу створив «вищий розум».

2. Держава – це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення, що має спеціальний апарат управління та примусу, яка здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

Ознаки держави:

• територія - державна влада обмежена певною те­риторією, на яку поширюється суверенітет держави.

• населення - суб'єктом і об'єктом державної влади є народ — громадяни (піддані) даної держави.

• суверенітет (зовнішний - са­мостійність і незалежність держави у зовнішніх відносинах з іншими державами та внутрішній - повнота, верховенство і неподільність державної влади у межах держави)

• віключне право держави встановлювати грошову систему та стягувати податки

• виключне право держави на прийняття нормативно-правових актів

• наявість особливого апарату управління та примусу - система органів та організацій, які утворені держа­вою для реалізації її функцій і задач.

Держава обов'язково має такі атрибути держави, як кордони, столиця, державна мова, національна валюта, державна символіка: державний герб, державний гімн, державний прапор.

3. Правова держава – це держава, в якій права та свободи людини реально забезпечуються всіма юридичними та матеріальними засобами. Основні ознаки правової держави:

- демократичний характер управління власністю

- приведення законодавства у відповідність до загальнопризнаних міжнародним співтовариством стандартів прав та свобод людини

- розділення влади на законодавчу, виконавчу та судову

- захист конституційного устрою з боку Конституційного суду

- режим строгого дотримання законності всіма державними органами, посадовими особами, об'єднаннями громадян, що забезпечує правління закону

- висока правосвідомість громадян, їх поінформованість з діючим правом та практикою його використання.

Внутрішня природа правової держави характеризується:

• верховенством закону серед державних нормативно-првових актів

• чітким розподілом функціональних вповноважень між структурами державного механізму на основі підкорення закону

• взаімовідповідальність між особою та державою

• чіткою системою судових органів як найбільш ефективною юридичною гарантією прав та свобод людини.

4. Форма державного правління характеризує структуру вищих органів державної влади, порядок їх утворення та розподілу компетенції між ними.

За ФДП держави поділяються на монархії та республіки.

Монархія – це форма державного правління, при якій вища влада в державі належить одній особі - монарху, що одержує владу у спадок. Бувають абсолютні та обмежені (конституційні). Обмежені у свою чергу поділяються на парламентські та дуалістичні.

Абсолютна монархія: влада монарха нічим не обмежена

Парламентська: монарх - глава держави - не може безпосередньо впливати на склад і по­літику уряду, він формується парламентом і йому підзвітний.

Дуалістична: монарх особисто формує склад уряду і управляє ним. Виконавча влада перебуває в руках монарха, законодавча - у парламента. Останній, однак, фактично підкоряється монархові.

Республіка – це форма державного правління, в якому найвища державна влада виконується вибірними на певний строк органами влади. Поділяються на президентські, парламентські та змішані (президентсько-парламентські та парламентсько-президентські).

Парламентська республіка: глава держави - президент - не втручається до складу уряду і йо­го політики, виконавчу владу очолює прем'єр-міністр.

Президентська республіка: президент - глава держави й уряду - обирається не парламентом, має право вето на закони, прийняті парламентом.

Президентсько-парламентська республіка: глава держави - президент; виконавчу владу очолює прем'єр-міністр, він пропонується президентом і затверджується парламентом; подвійна відповідальність уряду перед парламентом і перед президентом.

5. Форма державного устрою – це спосіб територіального устрою держави, який визначає порядок взаємовідносин між державою та її окремими частинами, між центральними та місцевими органами державної влади. За ФДУ держави поділяються на унітарні та федеративні, або прості та складні держави.

Унітарна держава - це держава, яка відрізняється повною політичною єдністю, неподільна, ад­міністративно-територіальні одиниці не мають суверенітету та ознак держави. Така держава характеризується високою концентрацією влади в центрі (столиці) з невеликим обсягом повноважень в адміністративних одиниць. Характерними рисами унітарної форми організації держави є: єдині Конституція, система органів державної влади, громадянство, судова система. Унітаризм передбачає централізацію всього державного апарату, прямий контроль над місцевими органами влади.Унітарні держави – це також держави, що мають автономні області або республіки.

Федерація - союзна держава, частини якої (штати, землі) мають суверенітет, здійснюваний при зберіганні цілісності держави. Суб'єкти федерації мають своє законодавство, особливу судову систему, самостійні органи управління, але частину суверенних прав вони делегують центральній владі. У таких державах основні повноваження в області забезпечення життєдіяльності людей зосереджені в суб'єктах федерації. Кожний з них має свої органі влади, конституцію, закони, що іноді кардинально відрізняються від законодавства інших суб'єктів федерації. У центрі залишаються лише зовнішня політика, армія й грошова одиниця. Головна відмінність федерації полягає в тому, що вхідні в неї суб'єкти не мають права сецесії, тобто права виходу зі складу держави.

Конфедерація - союз суверенних держав, об'єднаних для здійснення певних завдань.