3. Адміністративно-правова норма та адміністративно-правові відносини

Найбільш істотною ознакою правової норми є державно-обов'язковий характер, за яким ми розпізнаємо норму права серед інших правил.

Адміністративно-правова норма, як і будь-яка інша, являє собою встановлене державою правило поведінки. Специфіка її змісту складається з того, що на відміну від норм ін­ших галузей права вона регулює відносини у сфері виконавчої діяль­ності, тобто у певній галузі суспільних відносин: економічних, соціальних, адміністративних, політичних та інших.

Усі ці відносини регулюються поряд з іншими і адміністративно-пра­вовими нормами. Адміністративно-правові норми є регулятором суспіль­них відносин, їх зміст обумовлений своєрідністю положення суб'єктів (органів) в управлінні, через те, що один з суб'єктів в управлінській ді­яльності має більший комплекс повноважень порівняно з іншими.

Адміністративно-правова норма мас загальнообов'язковий характер. Без регулюючої ролі адміністративно-правових норм неможливий чіткий процес управління, упорядкування у всіх його ланках.

Адміністративно-правові норми у своїй більшості є імперативними, тобто містять обов'язкові приписи норм поведінки, і їх порушення тягне за собою передбачену у нормах адміністративного права відповідаль­ність.

Імперативність адміністративно-правових норм виражається:

1. У прямому приписі, який зобов'язує суб'єкта діяти тільки певним чином (наприклад, особи, що займаються комерційною діяльніс­тю, повинні подати декларацію про доходи).

2. У можливості обрати один з передбачених у нормі варіан­тів поведінки (наприклад, для здійснення приватно-підприємницької ді­яльності можна обрати шляхи: одержати патент або ліцензію на занят­тя цією діяльністю).

3. У наданні суб'єктові права вибору діяти на свій розсуд, проте не переступаючи меж поведінки, визначених нормою (наприклад, при утворенні підприємства – товариства з обмеженою відповідальністю законодавс­тво передбачає, що громадяни, установи можуть утворювати підприєм­ства з обмеженою відповідальністю, причому кількісний склад не обме­жений, але статутний фонд не може бути менше визначеної суми встановленої законодавством на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю – це не­обхідна умова для реєстрації такого підприємства).

Адміністративно-правова норма

В адміністративному праві, за загальним правилом, виділяються такі групи норм:	норми, які визначають порядок утворення і правове поло­ження органів виконавчої влади;
	норми, які визначають основи організації і діяльності гос­подарських підприємств і організацій;
	норми, які визначають методи господарського управління різних ланок (від вищих до нижчих);
	норми, які закріплюють принципи державної служби, по­рядок її проходження, посадові права і обов'язки службовців;
	норми, які визначають юридичну форму і вимоги, що ставляться до управлінських рішень;
	норми, які регулюють порядок здійснення нагляду і контролю у сфері управління;
	норми, які регулюють порядок управління в окремих сферах суспільного життя (наприклад: господарча, адміністративно-по­літична та інші).

Види адміністративно-правових норм

Адміністративно-правові відносини — це передбачені нормами адміністративного права суспільні відносини у сфері державного управління, у якому сторони беруть участь як носії прав і обов'язків, встановлених і забезпечених адміністративно-правовими нормами. Таким чином, адміністративно-правові відносини обумовлені нормами адміністративного права, але ці відносини завжди суспільні, тобто управлінські.

Свою конкретну реалізацію адміністративно-правові відносини знаходять у співвідношенні суб'єкта і об'єкта.

Обов'язковий суб'єкт у відносинах є орган управління або його представник, який діє у межах своєї компетенції, іншим учасником може бути фізична чи юридична особа, тому адміністративно-правові відносини є владними.

Об’єктом адміністративних правовідносин є те соціальне благо, з приводу якого виникло це правовідношення.

Зміст адміністративного правовідношення – це права та обов’язки його учасників.

Характерними особливостями адміністративно-правових відносин є те, що:

1. Вони складаються в сфері виконавчої, тобто владно-організаційної діяльності.

2. Ці відносини виникають тільки у зв’язку з діяльністю органів державної виконавчої влади.

3. Для цих відносин характерний обов'язковий суб'єкт — це орган виконавчої влади.

4. Спеціальний суб'єкт адміністративно-правових відносин завжди діє владно.

5. Ці відносини можуть виникати з ініціативи будь-якої з сторін, про­ те згода або бажання іншої сторони не є обов'язковими. Це пояснюєть­ся тим, що органи виконавчої влади повноважні зі своєї власної ініціа­тиви утворювати конкретні адміністративно-правові відносини.

6. Адміністративно-правові відносини характерні і тим, що у випадку порушення однією з сторін вимог адміністративно-правової норми ця сторона несе відповідальність перед державою в особі її органів, яки­ми, як правило, і є органи державної виконавчої влади.