Модуль 3. Адміністративне право – право державного управління. Державна служба Тема 3. Адміністративне право

1. Поняття державного управління

Під управлінням розуміють цілеспрямовану організаційну діяльність людей по досягненню запланованих результатів у різних галузях суспільних відносин, у живій природі та техніці.

Соціальне управління – це управління діяльністю людей, їх об’єднаннями, суспільством в цілому через вплив одних на волю і свідомість інших. Цей вид управління розглядається як цілеспрямована організуюча діяльність з метою досягнення поставлених суспільством перед собою завдань.

Державне управління — надзвичайно важлива сфера реалізації державної влади. За своїм змістом воно органічно поєднано з виконавчої гілкою державної влади.

Державне управління, як частина соціального управління виконує свої завдання в порядку державної діяльності, його основне призначення – здійснення виконавчої влади на основі використання правового механізму. Державний характер такого управління проявляється в тому, що в його процесі реалізуються завдання, функції та інтереси держави, для цього формуються спеціальні органи (встановлюються посади), які наділяються необхідними повноваженнями і діють у рамках законів. Вся діяльність по здійсненню державного управління регулюється законодавством.

Державне управління має виконавчий організуючий характер, оскільки через нього реалізуються законодавчі акти. Виконавча діяльність є основним призначенням державного управління і складає найбільш важливу його сторону органічно пов’язану зі здійсненням безпосереднього керівництва економічним, соціальним та адміністративно-політичним будівництвом. Звідси і друга сторона державного управління – розпорядча діяльність, без якої неможливо здійснювати виконавчі функції. Виконавча і розпорядча діяльність є складовими частинами державного управління, що виявляється у відносинах влади і підпорядкування, наданні суб’єктам цієї діяльності юридично-владних повноважень.

З урахуванням двох найважливіших елементів державного управління, його можна визначити як виконавчу та розпорядчу, здійснювану на основі законів, діяльність особливої групи державних органів (посадових осіб) по практичній реалізації завдань держави в процесі безпосереднього керівництва економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом.

Зв’язок державного будівництва та адміністративного права має такі прояви:

1. Адміністративно-правові норми спрямовані на організацію функціонування суб’єктів державного управління та їх діяльності. Адміністративне право регулює організаційні, управлінські стосунки, суспільні відносини, які виникають у зв’язку з здійсненням державного управління.

2. Норми адміністративного права створюють необхідний правоохоронний режим. Ними встановлюються обмеження, що спрямовані на захист свобод одних індивідів в інтересах інших і суспільства в цілому, а також порядок застосування до правопорушників різноманітних державно-примусових засобів, в тому числі і адміністративної відповідальності.

Державне управління має загальнодержавний характер, охоплює всі найбільш важливі сторони життя держави і суспільства. Державне управління є виконавчим щодо діяльності органів законодавчої влади, підзаконним. Державне управління активне і цілеспрямоване, має безпосередніми об’єктами свого впливу галузі економічного, соціального та адміністративно-політичного будівництва. Державне управління має організаційний зміст, за його допомогою досягаються регулювання та координація спільної праці людей, забезпечується перш за все, виконання вимог законів і реалізація інших правових приписів. Державне управління здійснюється безперервно і повсякчасно. Державне управління має юридично-владний, розпорядчий характер. Державне управління здійснюється спеціально створеними для цього державними органами та посадовими особами. Державні органи та посадови особи, які здійснюють державне управління, діють за дорученням держави, від її імені і мають державно-владні повноваження. Форми та методи роботи управлінських органів, які здійснюють державне управління, регламентуються законом.

Забезпечення необхідного оформлення суб’єктів та об’єктів управління. Прогнозування та планування. Робота з кадрами. Забезпечення інформацією. Забезпечення об’єкта ресурсами та необхідними умовами для нормальної діяльності. Координація та керівництва. Складання звітності, передбаченою державою. Контроль. Таке розмежування функцій державного управління має умовний характер. У дійсності функції взаємно переплітаються, взаємодіють між собою в єдиній системі впливу суб’єкта на об’єкт управління.