1. складності та умов виконуваної ним роботи;

2. професійно-ділових якостей працівника;

3. результатів праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації;

4. Усі відповіді правильні.

192. Погодинна заробітна плата обчислюється шляхом множення:

1. годинних тарифних ставок на кількість фактично відпрацьо­ваного часу;

2. годинних тарифних ставок на кількість виробленої продукції;

3. відрядних розцінок на кількість фактично відпрацьованого часу;

4. відрядних розцінок на кількість виробленої продукції.

193. За кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції, вира­женої в натуральних одиницях нараховується:

1. погодинна заробітна плата;

2. відрядна заробітна плата;

3. безтарифна заробітна плата;

4. заробіток за посадовим окладом.

194. За погодинної оплати праці мірою праці виступає:

1. вироблена працівником продукція;

2. відпрацьований час;

3. кількість обслуговуваних виробничих об'єктів;

4. кількість підлеглих працівників.

195. Для осіб зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці трива­лість робочого часу не може перевищувати:

1. 24 години на тиждень;

2. 36 годин на тиждень;

3. 30 годин на тиждень;

4. 32 години на тиждень.

196. Нічним вважається час:

1. з 23 годин до 7 годин ранку;

2. з 22 годин до 6 годин ранку;

3. з 24 годин до 8 годин ранку;

4. з 21 години до 5 годин ранку.

197. Залежно від кількості виконавців розрізняють наступні робочі місця:

1. одно- і багатоверстатні;

2. універсальні і спеціалізовані;

3. індивідуальні і колективні;

4. механізовані та ручні.

198. До санітарно-гігієнічних чинників зовнішнього середовища не відноситься:

1. температура і вологість повітря;

2. фізична важкість праці;

3. загазованість;

4. освітлення.

199. Процеси, при яких з одного виду сировини виготовляється кілька видів продукції, називаються:

1. синтетичними;

2. аналітичними;

3. простими;

4. складними.

«Регіональна економіка»

200. Об'єктом регіональної економіки є:

територія (регіон) як цілісна суспільно-географічна система зі своїм потенціалом та властивою лише йому територіальною організацією господарства;

система виробничих, господарських, суспільних відносин у певному регіоні країни;

просторовий аспект розвитку та розміщення продуктивних сил в окремих регіонах країни;

сукупність економічних факторів та явищ, зумовлених раціональним розміщенням продуктивних сил;

201. Що відноситься до предмета досліджень у регіональній економіці:

дослідження взаємозв'язків різних господарських об'єктів на обмеженій території;

дослідження впливу ринкового оточення на формування попиту та пропозиції;

визначення основних передумов зменшення витрат на виробництво;

формування висновків про ступінь ефективності використання природно-ресурсного потенціалу певного регіону;

202. Регіон —це:

частина національної економіки, що характеризується єдністю та цілісністю відтворювального процесу й управління;

будь-яка частина країни без чітко виражених меж;

група поряд розташованих економічних районів;

група країн або частина світу;

203. Метод економічного районування застосовується в регіональній економіці для:

визначення основних напрямів найбільш раціонального використання ресурсів у регіоні шляхом створення територіально-виробничих комплексів;

розкриття особливостей розміщення промислових підприємств, центрів, галузей;

аналізу розвитку економіки регіону;

визначення місця регіону серед інших регіонів;

204. Крупні (інтегральні) економічні райони – це:

найбільші територіальні формування, які об'єднують декілька адміністративних областей, або адміністративні області з автономною республікою;

підрайони макрорайонів, які окреслюються межами адміністративної області або автономної республіки;

низові або локальні господарські комплекси у низових адміністративних районах з суто місцевими економічними зв'язками;

території адміністративних районів, міст;

205. Можливість регіональної системи функціонувати в автономному режимі на основі комплексного використання наявних ресурсів та єдиної функції управління цим розвитком — це:

суть принципу самоорганізації;

суть принципу загальності;

суть принципу цілеспрямованості;

суть принципу цілісності;

206. Метод наукового дослідження, за якого комплексне вивчення структури господарства і внутрішніх взаємозв'язків доповнюється вивченням їх взаємодії, — це:

балансовий метод;

картографічний метод;

метод системного аналізу;

метод планування;

207. Основоположником неокласичної теорії економічного розвитку є

М. Фрідмен;

Дж. М. Кейнс;

У. Айзард;

У. Беррі;

208. Оптимум Парето — це:

велика кількість варіантів розвитку економіки, які не можна покращити для одних регіонів, не погіршуючи стану інших;

поширення, розсіювання по території регіону різних економічних інновацій;

процес формування на території регіону полюсів економічного зростання;

збільшення валютних надходжень у бюджет країни й регіонів;

209. Системний опис та діагностика соціально-економічного розвитку регіонів — це:

суть методу системного аналізу;

суть методу територіальних пропорцій;

суть методу типізації;

суть методу порівняння;

210. Яке твердження неправомірне? До основних факторів виробництва відносяться:

грошові кошти;

земля;

устаткування;

праця;

211. Що покладено в основу складання програм соціально-економічного і культурного розвитку регіону:

природно-ресурсний потенціал регіону;

розрахунок чисельності зайнятого населення;

сумарний обсяг виробництва будь-якого регіону;

склад найважливіших галузей виробництва;

212. Під природними ресурсами слід розуміти:

тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил є істотними для життя та діяльності людського суспільства у виробничій і невиробничій сферах;

тіла й сили, які на певному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності;

економічно активне населення, що має певну освіту, кваліфікацію та навички;

сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці;

213. До основних блоків питань природокористування не належить:

дослідження фізіологічних особливостей розвитку рослин у природному середовищі та врахування їх взаємодії;

оцінка природних ресурсів і пошук економічних механізмів досягнення їх найраціональнішого використання (різні форми плати за ресурси, прогресивні технології, безвідходне виробництво та ін.);

виявлення негативного впливу господарської діяльності на довкілля (забруднення і пряме руйнування, тобто зміни умов природного середовища), що зводиться до оцінки збитків;

створення економічного механізму регулювання цієї взаємодії чи відновлення деградованої природи (плата за забруднення, штрафні санкції тощо);

214. Механізм лімітування природокористування передбачає:

розробку певних нормативів використання та забруднення природного середовища;

плату практично за всі природні ресурси, за забруднення навколишнього природного середовища, розташування в ньому відходів виробництва та за інші види впливів;

надання грошових коштів на чітко визначені природоохоронні заходи;

управління природокористуванням, тобто співвідношення економічних та інших методів регулювання цього процесу;

215. Яке твердження неправомірне? До заохочувальних заходів матеріального стимулювання належить:

організація комплексної, науково вмотивованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;

встановлення податкових пільг (сума прибутку, з якого стягується податок, зменшується на величину, що повністю або частково відповідає природоохоронним видаткам);

звільнення від оподаткування екологічних фондів та природоохоронного майна;

запровадження спеціального додаткового оподаткування екологічно шкідливої продукції та продукції, що випускається із застосуванням екологічно небезпечних технологій.

216. Основна частка працездатного населення зайнята у:

промисловості;

сільському господарстві;

транспорті;

сфері послуг;

217. Підйом розвитку за рахунок науково-технічного прогресу на чергову хвилю зростання базується на суттєвих досягненнях в області:

інформатики;

важкого машинобудування;

металургії;

промисловості будівельних матеріалів;

218. Основна маса організацій України, які виконують наукові та науково-технічні роботи, зосереджена в:

м. Київ;

Херсонській області;

Вінницькій області;

Луганській області;

219. До регіонів з вищим рівнем результатів науково-технічної діяльності належить:

Львівська область;

Кіровоградська область;

Сумська область;

Волинська область;

220. До нових форм розміщення виробництва не належать:

промислові вузли;

технополіси;

технопарки;

бізнес-інкубатори;

221. Основними факторами, які призвели до зниження науково-технічного потенціалу України, є:

переважання застарілих технологій виробництва;

низька кваліфікація українських вчених;

низький рівень наукового потенціалу України;

зростання віку наукових працівників із науковим ступенем;

222. Виробничим потенціалом називають:

спроможність галузей господарства країни та регіонів виробляти товари та послуги для населення та виробництва;

сукупність підприємств господарського комплексу;

виробництво товарів та послуг;

промисловість країни чи регіону;

223. Виробничі ресурси України характеризує:

висока міра зносу;

низька собівартість продукції;

ефективне оновлення;

низька матеріало-, енергоємність виробництва;

224. Найбільш розвиненим міжгалузевим комплексом України є:

агропромисловий;

лісовий;

хімічний;

будівельний;

225. Виробництво чорних металів зосереджено переважно:

у Придніпров'ї;

на Волині;

у Прикарпатті;

на Поділлі;

226. Фінансові ресурси — це:

грошові нагромадження і доходи, що створюються у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту і зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб;

тіла й сили, які на певному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності;

поєднання економічно взаємозв'язаних галузей на основі міжвідомчих зв'язків;

перерахування до місцевих бюджетів податків та інших обов’язкових платежів підприємствами різних форм власності;

227. Яке твердження неправомірне? Основними суб'єктами фінансової системи України є:

Кабінет Міністрів;

Міністерство фінансів;

Пенсійний фонд;

Державне казначейство;

228. Субсидія — це певна сума платежів, що:

надається місцевим бюджетам з метою їх збалансування, механізм надання не потребує цільового використання одержаних коштів;

передбачає цільове використання одержаних коштів. Метою їх надання є фінансування державних програм чи проектів, а також забезпечення органів місцевого самоврядування коштами, необхідними для виконання делегованих повноважень;

вкладаються в об'єкти підприємницької та інші види діяльності з метою отримання прибутку;

створюються у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту;

229. Економічний район — це:

територіально цілісна частина національної економіки, що має спеціалізацію, міцні внутрішні зв'язки, що об'єднують господарство, суспільство і природу в єдиний територіальний соціально-економічний комплекс;

ділянка території, на якій соціально-економічні процеси переважають над природними;

поєднання на певній території промислових підприємств, взаємозв'язаних економічно, а на вищих ступенях розвитку — і технологічно;

територіально-цілісні поєднання поселень різної величини і народногосподарського профілю, об'єднані стійкими виробничими та соціально-економічними зв'язками;

230. Рушійні сили, які суттєво впливають на процеси розвитку і функціонування району, його структуру і геопросторові межі, це визначення:

факторів районоутворення;

умов районоутворення;

ознак районоутворення;

закономірностей районоутворення;

231. Основним центром хімічного комплексу Центрального району є:

Черкаси;

Київ;

Васильків;

Золотоноша;

232. На території Центрального району сформувались та розвиваються такі агропромислові підкомплекси:

м'ясо- , молоко-, льоно-, зернопромислові;

олійно-продуктовий;

виноградно-продуктовий;

зернопромисловий, плодоовочеконсервний;

233. Перспективним розвиток індустрії туризму є у:

Львові;

Бердичеві;

Миколаєві;

Херсоні;

234. Із-поміж паливних мінеральних ресурсів Центрального економічного району важливе значення мають запаси:

бурого вугілля;

марганцевих руд;

нафти;

газу;

235. Виробництво електроенергії в межах Центрального району забезпечують:

Черкаська ТЕЦ;

Ладижинська ДРЕС;

Дніпрогес;

Рівненська АЕС;

236. До найбільших міст Поліського району належить:

Луцьк;

Бердичів;

Володимир-Волинський;

Прилуки;

237. З-поміж мінеральних ресурсів Східного економічного району важливе значення мають запаси:

бурого та кам'яного вугілля;

нафти та природного газу;

будівельної сировини;

торфу;

238. Яке твердження неправомірне? Найважливішими галузями машинобудування Східного економічного району є:

верстатобудування;

енергетичне та електротехнічне;

транспортне;

сільськогосподарське;

239. Основним центром хімічного комплексу в Східному економічному районі є:

Кременчук;

Кіровоград;

Лебедин;

Миргород;

240. До найбільших міст Південного району належить:

Одеса;

Миколаїв;

Херсон;

Сімферополь;

241. Високу частку в галузевій структурі Південного району займає:

сільське господарство;

промисловість;

лісове господарство;

рекреаційна діяльність;

242. Основну роль у промисловому виробництві Південного економічного району відіграють підприємства:

енергетичного машинобудування;

суднобудування і судноремонту;

верстатобудування;

літакобудування;

243. До найбільших морських портів України, розташованих у межах Південного економічного району належить:

Керч;

Бердянськ;

Маріуполь;

Феодосія;

244. Відмітьте галузь, що не відноситься до галузей спеціалізації Карпатського району:

металургія;

лісова промисловість;

хімічна промисловість;

деревообробна промисловість;

245. Карпатський район обмежений у використанні:

мінерально-сировинних ресурсів;

лісових ресурсів;

рекреаційних ресурсів;

водних ресурсів;

246. У Карпатському районі залягають наступні види рудних корисних копалин:

поліметалічні руди;

залізні руди;

марганцеві руди;

титанові руди;

247. Основними районами лісозаготівель є:

Карпатський і Поліський;

Карпатський і Подільський;

Поліський і Подільський;

Карпатський і Південний;

248. Яка з областей Карпатського району має вищий рівень соціально-економічного розвитку, порівняно з середніми показниками:

Львівська область;

Закарпатська область;

Івано-Франківська область;

Чернівецька область;

249. Однією з найбільших міських агломерацій Донецького району є:

Донецько-Макіївська;

Дебальцево-Сєвєродонецька;

Стаханівсько-Маріупольська;

Дніпропетровсько-Дніпродзержинська;

250. Відзначте один із найбільших центрів чорної металургії у Донецькому районі:

Донецьк;

Маріуполь;

Слов’янськ;

Волноваха;

251. У структурі зайнятості Донецького району переважає:

промисловість;

сільське господарство;

транспорт;

будівництво;

252. У Донецькому районі виробляється ... % продукції промисловості України:

21,6%;

5%;

13,5%;

15, 4 %;

253. Південний машинобудівний завод побудований в:

Дніпропетровську;

Запоріжжі;

Кривому Розі;

Марганці;

254. Курортним містом, де розташований відомий грязелікувальний санаторій, є:

Бердянськ;

Токмак;

Нікополь;

Павлоград;

255. Подільський район відноситься до:

аграрних;

індустріальних;

старопромислових;

аграрно-індустріальних;

256. Найбільша кількість цукрових заводів зосереджена в:

Вінницькій області;

Миколаївській області;

Чернівецькій області;

Харківській області;

257. Ладижинська ДРЕС функціонує у:

Вінницькій області;

Тернопільській області;

Хмельницькій області;

Закарпатській області;

258. Мінеральні води якого типу розробляються на Поділлі:

«Нафтуся»;

«Боржомі»;

«Лужанська»;

«Свалява»;

259. Регіональна політика — це:

сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються суб'єктами регіональної політики у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей;

діяльність органів центральної і регіональної влади, направлена на покращення соціального забезпечення населення;

діяльність органів місцевого самоврядування, що має на меті стимулювання розвитку віддалених від центру частин регіону;

діяльність, направлена на забезпечення сталого розвитку регіону, ініціатором якої є територіальна громада;

260. Яке твердження неправомірне? Об'єктами регіональної політики є: територіально-виробничі комплекси;

низові адміністративні райони;

адміністративні області;

економічні райони;

261. Суб'єктами регіональної політики є:

органи державної влади;

адміністративно-територіальні одиниці країни;

населення країни;

міста, села, селища;

262. Метою регіональної політики є (обрати одну відповідь):

ефективного використання ресурсів регіону (трудових, природних, матеріальних, фінансових, управлінських);

стимулювання створення робочих місць у регіонах;

підтримка соціально-економічного розвитку депресивних регіонів;

створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів;

263. Механізм реалізації регіональної економічної політики — це:

система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію продуктивних сил, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їх господарського комплексу;

розробка і виконання програм економічного і соціального розвитку окремих регіонів країни в межах загального національного плану (програми);

сформульовані суспільством керівні положення, якими визначаються об'єктивні потреби та умови суспільного розвитку, котрі воно реалізує в процесі своєї практичної діяльності для досягнення поставленої мети;

науково обґрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці;

264. Яке твердження неправомірне? Основними складовими механізму державної регіональної економічної політики України є:

роздержавлення та приватизація;

відповідна законодавчо-нормативна база;

бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку;

прогнозування і програмування;

265. В Україні найбільш інвестиційно привабливими регіонами є:

місто Київ, Донецька, Дніпропетровська, Одеська, Харківська області;

Донецька, Харківська області та Автономна Республіка Крим;

місто Київ, Закарпатська, Полтавська, Черкаська області та Автономна Республіка Крим;

місто Севастополь, Автономна Республіка Крим, Волинська, Рівненська області;

266. До наукомістких галузей економіки відноситься:

ракетно-космічна галузь;

автомобілебудування;

приладобудування;

верстатно-інструментальне машинобудування;

267. До факторів, що визначають рівень інвестиційної привабливості на загальнодержавному рівні, відносяться:

ефективність державного управління економікою;

рівень розвитку регіональної виробничої інфраструктури;

активність органів місцевої влади та самоврядування;

стан соціальної сфери;

268. Найбільш забруднені внаслідок впливу техносфери та стихійних лих є території областей:

Закарпатської та Львівської;

Київської та Черкаської;

Донецької та Луганської;

Полтавської та Сумської;

269. Спеціальні (вільні) економічні зони — це:

частина території держави, на якій встановлено спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування законодавства країни, орієнтованого на посилення зовнішньоекономічних зв'язків, насамперед за рахунок залучення іноземного капіталу;

поєднання на певній території промислових підприємств, взаємопов'язаних економічно (спільним використанням місцевих природних ресурсів, єдністю виробничої і соціальної інфраструктури), а на вищих ступенях розвитку — і технологічно (кооперуванням і комбінуванням виробництва);

це поєднання економічно взаємопов'язаних галузей на основі міжвідомчих зв'язків;

вперше створений і використаний засіб або спосіб діяльності (нова техніка, нова технологія), яка дає реальний ефект (економічний, екологічний, соціальний) і в якому втілені нові знання (наукове відкриття, технічний винахід тощо);

270. Яке твердження неправомірне? Основними чинниками створення СЕЗ є:

віддаленість від державного кордону країни;

вигідне суспільно-географічне положення;

розміщення поблизу (або наявність) розвиненої мережі комунікацій — великих транспортних вузлів, морських портів, автомобільних і залізниць міждержавного сполучення, міжнародних аеропортів, транспортних коридорів;

забезпеченість об'єктами виробничої й соціальної інфраструктури;

271. Транскордонне співробітництво визначається як:

спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами;

сукупність організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на стимулювання ефективного розвитку продуктивних сил регіонів, раціональне використання їх ресурсного потенціалу з метою підвищення життєвого рівня населення та охорони навколишнього природного середовища, вдосконалення територіальної організації суспільства;

організаційно-правова, економічна, соціальна, культурно-освітня, екологічна та управлінська діяльність держави, спрямована на забезпечення комплексно-пропорційного розвитку окремих територій країни на основі раціонального використання та збереження їх особливостей та інтегрального потенціалу;

система міжгалузевих, внутрігалузевих, міжрайонних, внутрірайонних економічних зв'язків;

272. До основних завдань транскордонного співробітництва не належить:

забезпечення вирішення спільних проблем у транскордонному регіоні, у тому числі для вирішення питань національної безпеки;

забезпечення прискорення процесів вирівнювання життєвого рівня населення прикордонних територій та досягнення вільного руху товарів, людей і капіталів через кордон до повної інтегрованості простору;

сприяння мобілізації місцевих ресурсів та їх ефективному використанню з метою підвищення життєвого рівня населення прикордонних територій;

розвиток науково-технічного потенціалу регіону відповідно до обраних пріоритетів;

273. Соціальне транскордонне співробітництво в Україні покликане вирішувати такі питання:

запровадження дієвих механізмів соціального захисту населення;

активізація інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання;

подолання ресурсовитратного характеру виробництв та їх технологічне оновлення;

пошук економічних механізмів досягнення раціонального використання природних ресурсів;

274. Вид діяльності, що науково аргументує ймовірні тенденції і напрями розвиток регіону на короткострокову і середньострокову перспективу, — це:

планування регіонального розвитку;

прогнозування регіонального розвитку;

програмування регіонального розвитку;

моделювання регіонального розвитку;

275. SWОТ-аналіз передбачає:

виявлення сильних, слабких сторін, загроз і можливостей для розвитку регіону;

проведення детальної оцінки природно-ресурсного потенціалу регіону;

оцінювання ефективності функціонування промислових підприємств;

оцінка конкурентоспроможності галузей економіки регіонів;

276. Яке твердження неправомірне? Поняття економіко-географічного положення включає:

чисельність населення;

відстань до економічних центрів;

транспортно-географічне положення;

віддаленість до джерел сировини;

277. Які галузі визначають виробничий профіль району:

спеціалізації;

обслуговуючі;

допоміжні;

первинні;

278. Яке твердження неправомірне? Елементами територіальної організації виробництва є:

енерговиробничий цикл;

промисловий пункт;

промисловий центр;

територіально-виробничий комплекс;

279. Яка з рис не характерна для земельних ресурсів:

замінний природний ресурс;

продукт природи;

відновлювальний природний ресурс;

містить функції предмета і засобу праці;

280. Яке твердження неправомірне? Ознаками виділення інтегральних економічних районів є:

наявність міських агломерацій;

спільність території;

економічне тяжіння території до ядра району;

наявність територіально-виробничого комплексу;

281. Новими формами регіонального розвитку продуктивних сил є:

регіональні науково-технологічні парки;

мегаполіси;

промислові підприємства;

міські агломерації;

282. Розвиток і територіальна організація автомобільного транспорту не залежать від:

галузевої структури;

територіальної організації народного господарства;

природних умов, рельєфу;

чисельності трудових ресурсів.

283. Територіально залізничний транспорт поділено на:

шість залізниць;

три залізниці;

п’ять залізниць;

сім залізниць;

284. До форм територіальної організації транспорту не належать:

промислові райони;

залізничні станції;

вузли;

морські та річкові порти;

285. Визначте пріоритетний вид вантажів у загальному обсязі перевезень річковим транспортом:

мінеральні будівельні матеріали;

руди металів;

кам'яне вугілля;

хімічна продукція;

286. Назвіть головний морський порт України на Чорному морі:

Одеса;

Ізмаїл;

Севастополь;

Миколаїв;

287. Яке твердження неправомірне? Формами суспільної організації виробництва є:

модернізація;

концентрація

спеціалізація;

комбінування;

288. Як називається форма суспільної організації виробництва, що полягає в його зосередженні на окремих підприємствах чи в населених пунктах?

концентрація;

спеціалізація;

комбінування;

кооперування;

289. Що означає встановлення довготривалих виробничих зв’язків між підприємствами?

кооперування;

спеціалізація;

диверсифікація;

комбінування;

290. Одна з форм концентрації виробництва, яка досягається за рахунок поєднання різних типів виробництва в межах одного підприємства – це:

комбінування;

спеціалізація;

кооперування;

концентрація;

291. До основних форм зовнішньоекономічних зв’язків не відноситься:

урбанізація;

науково-технічне співробітництво;

міжнародна торгівля;

торгівля капіталом і фінансове співробітництво;

292. Майже половину всього експорту України становить продукція:

металургії та хімічної промисловості;

металургії та машинобудування;

хімічної промисловості та промисловості будівельних матеріалів;

паливної промисловості та машинобудування;

293. За організаційно-функціональною ознакою виділяють такі типи вільних економічних зон:

митні склади;

промислово-виробничі;

офшорні зони;

наукові парки;

294. Найбільшим експортоорієнтованим комплексом України є:

металургійний комплекс;

машинобудівний комплекс;

цукробуряковий комплекс;

паливно-енергетичний комплекс;

295. Серед країн СНД найважливішим партнером України є:

Російська Федерація;

Білорусь;

Туркменістан;

Казахстан;

296. Центрами регіональних систем розселення України є:

Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса;

Київ, Харків, Луцьк, Одеса, Дніпропетровськ;

Київ, Харків, Запоріжжя, Луганськ, Вінниця;

Київ, Харків, Донецьк, Сімферополь, Львів;

297. Яке твердження неправомірне? На розвиток зовнішньої торгівлі впливають такі фактори:

концентрація виробництва;

поглиблення міжнародного поділу праці;

знищення регіональних бар’єрів;

формування спільних ринків;

298. Торгівельно-складські зони - це:

територія, виділена з митної території країни для вільного й безмитного ввезення й вивозу іноземних товарів, що зберігаються на складах обмежений або необмежений строк;

технологічний центр, до якого входить невелика кількість підприємств з передовою технологією, які виконують замовлення на створення і освоєння нових розробок, виробництво суперсучасних устаткування та приладів;

це безмитні зони, в яких товари іноземного походження можуть зберігатися, продаватися й купуватися без оплати звичайних мит;

територія, на якій здійснюється безмитний роздрібний продаж товарів у великих міжнародних аеро- і морських портах;

299. Єдиний економічний простір – це:

найскладніша форма інтеграції, що передбачає проведення країнами єдиної валютно-фінансової політики;

угода двох або кількох держав, якою встановлюється режим вільної торгівлі та передбачається усунення внутрішніх тарифів і встановлення спільного зовнішнього тарифу;

сукупність національних господарств усіх країн світу, об’єднаних міжнародним поділом праці і різноманітними економічними взаємозв’язками в господарський організм глобальних масштабів;

об'єктивна тенденція все більшого орієнтування процесів економічного відтворення, а також обсягів, характеру та територіально-господарських пропорцій суспільного виробництва відповідно регіональним передумовам розвитку та суспільно-економічним потребам соціумів регіонального рівня;

300. Теорія розміщення сільського господарства У. Тюнена викладена в його книзі:

«Ізольована держава»;

«Методи регіонального аналізу: вступ до науки про регіони»;

«Регіональна економіка: теорія, проблеми, методи»;

«Розміщення і просторова економіка»;

301. Світ-система — це:

соціальна система, яка має межі, структуру, правила легітимації й узгодженість;

самостійний терен планети, здатний бути самодостатнім;

складання, з'єднання взаємопов'язаних зон;

насичена територія, що вміщує багато об’єктів і взаємозв’язків між ними;

302. Що покладено в основу теорії регіонального саморозвитку:

суспільні теорії регіоналізму;

реструктуризація економіки регіонів;

суспільні теорії регіонального зростання;

ринкова модель регіональної політики;

303. Регіон як квазікорпорація включає в себе:

суб'єкти власності та економічної діяльності регіонів;

господарство всіх регіонів держави;

економічну діяльність у регіонах;

систему національної економіки;

304. Яке твердження неправомірне? Для визначення рівня відкритості економіки застосовуються:

коефіцієнт локалізації;

коефіцієнт товарності регіонального виробництва;

коефіцієнт товарообміну;

коефіцієнт ввезення;

305. До головних характеристик демографічного потенціалу регіону належать:

статево-вікова структура населення;

співвідношення показників природного руху населення;

релігійний склад населення;

галузева структура господарства;

306. Демографічний коефіцієнт, який не характеризує рух населення:

коефіцієнт стабільності народжуваності;

коефіцієнт народжуваності;

коефіцієнт смертності;

коефіцієнт природного приросту;

307. Центром регіональної системи розселення України є:

Харків;

Володимир-Волинський;

Севастополь;

Луганськ;

308. Причорноморський район добре забезпечений:

земельними ресурсами;

водними ресурсами;

мінерально-сировинними ресурсами;

лісовими ресурсами;

309. Розділення податків — це:

міжбюджетний розподіл податкових надходжень за основними податками відповідно до нормативів, що затверджуються законами України про державний бюджет на відповідні роки;

закріплення за державним і регіональними бюджетами надходжень за окремими видами податків;

встановлення територіальних надбавок до загальнодержавних податків;

цілеспрямований вплив галузевих органів управління (міністерств, відомств) на діяльність підвідомчих підприємств в інтересах успішного виконання ними загальногалузевих завдань;

310. Основними стратегічними пріоритетами сталого розвитку України є:

економічне зростання;

створення замкненого циклу виробництва ядерної енергії;

розвиток комплексних територіально-виробничих об’єднань із максимально високою концентрацією виробництва;

створення ефективної системи влади і управління в центрі та регіонах;

311. Транспортне районування СРСР провів:

І.Нікольський;

А.Хрущов;

І.Мукомель;

Д.Стеченко;

312. За економічним районуванням України (автор М.Д.Пістун) виділяються:

Столичний, Північно-Східний, Північно-Західний, Подільський, Причорноморський, Донецький, Карпатський, Придніпровський, Центральний райони;

Центральний, Західний, Північно-Східний, Східний, Центрально-Східний, Південний райони;

Центральноукраїнський, Донбас і Нижнє Подніпров'я, Слобідська Україна, Причорноморський, Західноукраїнський райони;

Донбас, Промислове Придніпров'я, Північно-Східний, Центральний райони;

313. Одним із найбільших центрів хімічного комплексу в Східному економічному районі є:

Кременчук;

Полтава;

Миргород;

Конотоп;

314. На внутрішній та зовнішні ринки з Південного району надходять:

автомобілі;

вугілля;

морські судна;

деревина;

315. У Придніпровському районі зосереджено: