Система нарахування балів за видами навчальної роботи

Форма навчальної роботи	Вид навчальної роботи	Бали
1. Аудиторна
1.1. Лекція	1. Відвідування	0,5
1.2. Практичне, семінарське заняття	1. Відвідування 2. Захист виконаного домашнього завдання 3. Обговорення теоретичного та практичного матеріалу 4. Постановка та розкриття проблемного питання 5. Виконання навчальних завдань 6. Доповіді з рефератами, есе та їх обговорення 7. Тестування 8. Контрольна робота на занятті 9. Усна відповідь на конкретне запитання (не репродуктивного характеру) на лекційному чи семінарському (практичному) занятті в ході фронтального опитування 10. Складання словника основних понять і термінів(глосарію) на занятті біля дошки	0,5 0-5 0-5 0-1 0-3 0-5 0-1-2 0-3 0-1 0-2
2. Самостійна та індивідуально-консультативна робота	1. Написання наукового реферату, презентації, есе. 2. Пошук (підбір) та огляд літературних джерел за заданою проблематикою. 3. Підготовка матеріалів власних досліджень до участі в науковій конференції. 4. Участь у роботі правничого дискусійного клубу «Феміда». 5. Участь у роботі наукового гуртка «Ін Юре». 6. Підготовка публікації в наукових виданнях.	0-5 0-5 0-15 0-15 0-15 0-20
3. Підсумковий контроль	Модульна робота	1 модуль – 0-5 2 модуль – 0-5
4. Підсумковий контроль	Підсумковий модульний контроль (іспит)	1-40

Глосарій основних термінів і понять

А

Адміністративно-господарські санкції – заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Акредитив – форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний здійснити платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги, надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Акція – цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідадії, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦK України та законом, шо регулює питання створення,діяльності та припинення акціонерних товариств.

Антиконкурентні узгоджені дії – узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Б

Банківські консорціуми – тимчасові об’єднання банків, які створюються для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій, або для кредитування однієї, але великої угоди і засновані банками на паритетних засадах.

Банкрутство – встановлена господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Боржник – суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

В

Вексель – докумект, який складений за встановленою формою містить безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вина – психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Виробничий кооператив – кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ч. 2 ст. 95 ГК України).

Г

Господарське об’єднання – об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність.

Господарсько-виробничі відносини – майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Господарська діяльність – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Грошове зобов’язання – зобов’язання, якого боржник зобов’язаний передати у власність кредитора грошові знаки у визначеній сумі.

Д

Державна регуляторна політикa – напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності.

Державне замовлення – засіб державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання нослуг) серед суб’єктів господартовання, незалежно від їх форми власності.

Державне регулювання економіки – це побудована на законодавстві одна з форм державного впливу на економіку шляхом встановлення та застосування державними органами правил, спрямованих на коригування економічної діяльності фізичниx та юридичних осіб, що підтримується можливістю застосування правових санкцій при їх порушенні.

Державний контракт – це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб’єктом господарювання – виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов’язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Державний нагляд (контроль) – це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів у межах повноважень, передбачених законом, щодо вивлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами госпродарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку – науковообгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляxів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Державне унітарне підприємство – підприємство, що утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Державні потреби – це потреби України в продукції, необхідній для розв’язання соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавиих цільовиx програм, забезпечення функціонування органів державної влади, що утримуються за рахунок Державного бюджету України.

Договір – усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюються купівля-продаж, роботи та послуги.

Договір дарування – вид договору, згідно з яким одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Договір доручення – вид договору, згідно з яким одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Договір комісії – вид договору, згідно з яким одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Договір концесії (концесійний договір) – вид договору, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб’єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об’єкт концесії чи суттєво поліпшити його та/або здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього закону з метою задоволення громадських потреб.

Договір купівлі-продажу – вид договору, згідно з яким продавець зобов’язується передати майно у власність покупцю, а покупець – прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір лізингу – укладена в письмовій формі угода між лізингодавцем і лізингоодержувачем, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків у зв’язку з предметом лізингу.

Договір майнового найму – вид договору, згідно з яким наймодавець зобов’язується надати наймачу майно в тимчасове користування за плату.

Договір міни – вид договору, згідно з яким між сторонами здійснюється обмін одного майна на інше.

Договір перевезення вантажу – вид договору, згідно з яким транспортна організація (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його управомоченій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір підряду – вид договору, згідно з яким підрядчик зобов’язується виконати на власний риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Договір позики – вид договору, згідно з яким одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальнику) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж суму грошей або кількість речей такого самого роду і якості.

Договір поставки – вид договору, згідно з яким організація-постачальник зобов’язується передати в певні строки або строк організації-покупцю (замовнику) у власність (в оперативне управління) певну продукцію за обов’язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції, організація-по-купець зобов’язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.

сторони зобов’язуються діяти спільно для досягнення спільної господарської мети, як-от: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства чи установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, пологових, житлових будинків та ін.

Договір схову – угода, за якою одна сторона (охоронець) зобов’язується зберігати передане їй другою стороною майно і повернути його цілим.

Договір чартеру – угода між фрахтувальником і авіаперевізником про виконання чартерного рейсу.

Досудова санація – система заходів відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів згідно із законодавством до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Е

Економічна конкуренція (конкуренція) – змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Експорт – продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Емісійні цінні папери – папери, що посвідчують однакові права власників межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язaння (емітент).

З

Завдаток – грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні для підтвердження укладення договору і забезпечення його виконання.

Заготівельно-збутові кооперативи – кооперативи, що здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку – дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були 6 неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

І

Імпорт – ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), призначеного для споживання в цій країні імпорту.

Інвестиційним сертифікатом – цінний папір, який вилускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційноту фонді.

Індосамент – спеціальний напис на векселі, за яким векселедержатель передає всі або певні права придбавачу векселя. Індосамент має бути безумовним. Частковий індосамент недійсний. Індосамент буває передаточним, передорученим і заставним, кожний з яких, у свою чергу, може бути іменним, бланковим і на пред’явника.

К

Консорціум – тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Контроль у сфері державного керівництва економікою — це встановлення компетентними органами ступеня відповідності фактичних напрямів і результатів діяльності суб’єктів господарського життя встановленим державою правилам, нормам і нормативам, а також виявлення порушень у діяльності цих суб’єктів, вживання заходів щодо їх усунення.

Концерн – статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Кооператив – це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;

Кошти у складі майна суб’єктів господарювання – гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

М

Майно – сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.

Метод – спосіб впливу на відповідні відносини.

Монопольне (домінуюче) становище – становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Н

Недобросовісна конкуренція – будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Нематеріальні активи – об’єкти інтелектуальної, у тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктами права власності резидента.

Неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

О

Облігація – цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігацій та емітентом підтверджує зобов’язання елаітента повернути власникові облігaції її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігaцій строк та виплатити доход за о6лігaцією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Обслуговуючий кооператив – кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Основні засоби – це сукупність матеріальних цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва,так і у невиробничій сфері (бyдинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання).

Організаційно-господарські відносини – відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

П

Право господарського відання – підприємство володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Господарським кодексом України та іншими законами.

Правовий режим майна суб’єкта підприємницької діяльності – це правові норми, склад цього майна, порядок його формування, використання і вибуття, обсяг прав та обов’язків з приводу володіння, користування і вибуття, порядок звернення на нього стягнень кредиторів, а також його правової охорони.

Підприємницька діяльність – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницьке право – система загальнообов’язкових норм (правил), що регулюють відносини у сфері зайняття підприємницькою діяльністю, встановлюються і охороняються державою.

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК України та іншими законами.

Підприємець – фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність.

Постачальницькі кооперативи – кооперативи, що створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.

Право власності – право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

правові інститути – сукупність норм права меншого обсягу, що регулюють споріднені відносини в межах тієї групи суспільних відносин, які становлять предмет галузі, тобто відносин у сфері провадження підприємницької діяльності.

Правові форми державного керівництва економікою – це врегульовані правом види діяльності уповноважених державних органів, а також органів місцевого самоврядування у сфері економіки. Розрізняють такі основні правові форми: нормативне регулювання, прогнозування та планування, програмування, управління, контроль.

Право оперативного управління – речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності.

Прогнозування та планування – це визначення за допомогою правових засобів основних напрямів і конкретних результатів діяльності країни, регіонів, галузей народного господарства, окремих суб’єктів господарювання.

Програмування економічного і соціального розвитку України – це визначення за допомогою правових засобів цілей та пріоритетів економічного і соціального розвитку, засобів та шляхів їх досягнення, формування комплексної системи заходів оргаиів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеристика очікуваних результатів в економіці та содіальній сфері.

Р

Регуляторний акт – це прийнятий уповноваженим регуляторним органом (Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України та іншими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування) нормативно-правовий акт, який спрямований на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання.

Розрахунковий чек – розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

С

Сервісні кооперативи – кооперативи, що здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, здійснюють ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з уведення бухгалтерського обліку, аудиту та інше.

Спеціальні фонди – грошові кошти, що прямо і безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва, а слугують іншим спеціальним цілям, передбаченим чинним законодавством або статутом суб’єкта підприємницької діяльності.

Споживчий кооператив (споживче товариство) – кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Стандарт – документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов^’язковим.

Стандартизація – це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявник чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, резулътатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Статутний фонд – сукупність внесків (у грошовому виразі) учасників (власників) у майной при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами.

Суб’єкти господарювання – учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність.

Т

Товари у складі майна суб’єктів господарювання – вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Товариство – організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

У

Узгоджені дії – укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання.

Управління в сфері державного керівництва економікою – прийняття компетентним органом горидично значущих рішень для суб’єктів господарювання з оперативних питань господарського життя (здійснення державної реєстрації суб’єктів господарювання, окремих видів договорів та майна; видача ліцензій, патентів та інших дозволів; встановлення квот; затвердження стандартів та здійснення сертифікації продукції, робіт, послуг; встановлення лімітів на використання природних ресурсів тощо).

Х

Холдингова компанія – суб’єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств).

Ц

Цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їx розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Ю

Юридична особа – організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку.

Інформаційні джерела

Основна література

1. Карлін М.І., Носалюк А.В. Підприємницьке право у запитаннях та відповідях: навч. посіб. вищих навч. закл. – К.: Кондор, 2008. – 350 с.

2. Підприємницьке право: Підручн. / За ред. О.В. Старцева / 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Істина, 2005. – 600 с.

3. Саніахметова И.О. Підприємницьке право: навч. посіб. – 3-те вид., переробл. і доп. – К.: А.С.К., 2005. – 912 с.

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Офіційне видання / Міністерство юстиції України. – К., 2006. – 126 с.

2. Господарський кодекс України. Офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 1 листопада 2006 р. – К.: Форум, 2006. – 192с.

3. Господарсько-процесуальний кодекс України. Офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 29 вересня 2005 р. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2005. – 60 с.

4. Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001р.// Голос України. – 2001. – 20 листопада. – С. 3–12.

5. Кодекс законів про працю України: Закон УРСР від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50 (додаток). – Ст. 375.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 20 жовтня 2006 року. – К.:Форум, 2006. – 354 с.

7. Кримінальний кодекс України. Офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 22 вересня 2005 р. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 176 с.

8. Митний кодекс: Закон України від 11липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39 (27.09.2002). – Ст. 288.

9. Цивільний кодекс України. Офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 29 вересня 2005 р. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2005. – 408 с.

10. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.

11. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.

12. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994р.// Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.

13. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14 (02.04.91). – Ст. 168. (Втратив чинність з 1.01.2004 р., крім ст. 4 (згідно із Господарським кодексом України від 16.01.2003 р.).

14. Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі: Закон України від 10 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 41. – Ст. 188.

15. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1998 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

16. Про аудиторську діяльність: Закон України № 3125-XII від 22 квітня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.

17. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

18. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань: Закон України від 22.11.1996 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

19. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

20. Про державне оборонне замовлення: Закон України № 464-XIV від 3 березня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 13. – Ст. 506.

21. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: Закон України від 23 березня 2000 року № 1602-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 25. – Ст. 195.

22. Про державний кордон України: Закон України № 1777-ХІІ від 4 листопада 1991 р. // Голос України. – 1991. – № 242.

23. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19 жовтня 2000 року// Відомості Верховноі Ради України. – 2000. – № 51-52(29.12.2000). – Ст. 447.

24. Про державну програму приватизації: Закон України № 1723-ІІІ від 18 травня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 24. – Ст. 981.

25. Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

26. Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб’єктів експериментальної економічної зони «Сиваш: Закон України № 65/96-ВР від 23 лютого 1996 р. // Голос України. – 1996. – № 50.

27. Про енергозбереження: Закон України № 74/94-ВР від 1 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 30. – Ст. 283.

28. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України № 2673-ХІІ від 13 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50. – Ст. 676.

29. Про захист іноземних інвестицій в Україні: Закон України № 1540a-XII від 10 вересня 1991 р. // Голос України. – 1991. – № 185.

30. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України № 1160-IV від 11 вересня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.

31. Про заставу: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.

32. Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну: Закон України від 22.12.1998 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

33. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

34. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 26.12.1998 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

35. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

36. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

37. Про інвестиційну діяльність: Закон України № 1560-ХІІ від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 647.

38. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 1. – Ст. 1.

39. Про концесії: Закон України від 16 липня 1999 року № 997-XІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 372.

40. Про кооперацію: Закон України від 11.11.2004 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

41. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

42. Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів: Закон України від 06.04.2000 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

43. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.

44. Про музеї та музейну справ: Закон України № 249/95-ВР від 29 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 25. – Ст. 191.

45. Про Національний банк: Закон України від 20.05.1999 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

46. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України № 710/97 ВР від 10 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. –1998. – № 15. – Ст. 67.

47. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.

48. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10 квітня 1992р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.

49. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.

50. Про оренду землі: Закон України в редакції Закону № 1211-IV від 2 жовтня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 10. – Ст. 102.

51. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05.04.2007 р. № 877 //tau.оrg.ua /laws/zak17.txt.

52. Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва: Закон України № 1953-ІІІ від 14 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 45. – Ст. 375.

53. Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України: Закон України № 1741-III від 18 травня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 24. – Ст. 982.

54. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України № 1264-XII від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

55. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 20. – Ст. 82.

56. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності: Закон України № 147/98-ВР від 3 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 228.

57. Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації: Закон України № 847-XIV від 7 липня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 34. – Ст. 1768.

58. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України № 2346-ІІІ від 5 квітня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 84.

59. Про плату за землю: Закон України № 2535-XII від 3 липня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – Ст. 560.

60. Про податок на додану вартість: Закон України № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – Ст. 156.

61. Про правовий режим воєнного стану: Закон України № 1647-ІІІ від 6 квітня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 107.

62. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України № 1550-ІІІ від 16 березня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 107.

63. Про приватизаційні папери: Закон України № 2173-ХІІ від 6 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 352.

64. Про приватизацію державного майна: Закон України в редакції Закону № 89/97-ВР від 19 лютого 1997 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 17. – Ст. 122.

65. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію): Закон України № 2171-XII від 6 березня 1992 р. у редакції Закону № 189/96-ВР від 15 травня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 34. – Ст. 160.

66. Про природні монополії: Закон України № 1682-ІІІ від 20 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – Ст. 238.

67. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України від 17 жовтня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 45. – Ст. 602.

68. Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами: Закон України № 1547-ІІІ від 16 березня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 67.

69. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.

70. Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова: Закон України № 1714‑ІІІ від 11 травня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 100.

71. Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Шостки Сумської області: Закон України № 1251-IV від 18 листопада 2003 р. // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 238.

72. Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області: Закон України № 970-XIV від 15 липня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 147.

73. Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області: Закон України № 2673-ХІІ від 3 грудня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 245.

74. Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону «Порт Крим» в Автономній республіці Крим: Закон України № 2189-ІІІ від 21 грудня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 18.

75. Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області: Закон України № 2354-ІІІ від 5 квітня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 81.

76. Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області: Закон України № 356-XIV від 24 грудня 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 6-7.

77. Про спеціальну (вільну) економічну зону «Порто-франко» на території Одеського морського торговельного порту: Закон України № 1607-ІІІ від 23 березня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 87 (17.05.2000).

78. Про спеціальну економічну зону «Закарпаття: Закон України № 2322-ІІІ від 22 березня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 1998. – № 242-243.

79. Про спеціальну економічну зону «Миколаїв: Закон України № 1909-ІІІ від 13 липня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 161.

80. Про спеціальну економічну зону «Рені: Закон України № 1605-ІІІ від 23 березня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 87.

81. Про спеціальну економічну зону «Славутич: Закон України № 721-XIV від 3 червня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 120-121.

82. Про спеціальну економічну зону «Яворів: Закон України № 402-XIV від 15 січня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 30.

83. Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець: Закон України № 514-XIV від 18 березня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 64.

84. Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження: Закон України № 1457-ІІІ від 17 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 12. – Ст. 97.

85. Про споживчу кооперацію: Закон України від 9 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 414.

86. Про стандартизацію: Закон України від 17 травня 2001 року // Відомості Верховноі Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.

87. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18 (30.04.96). – Ст. 78.

88. Про товарну біржу: Закон України № 1956-ХІІ від 10 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.

89. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України № 671/97-ВР від 2 грудня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 13. – Ст. 52.

90. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України № 671/97-ВР від 2 грудня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 13. – Ст. 52.

91. Про транспорт: Закон України № 232/94-ВР від 10 листопада 1994 року// Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 447.

92. Про третейські суди: Закон України № 1701-IV від 11 травня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 412.

93. Про управління об’єктами державної власності: Закон України № 185-V від 21 вересня 2006 року // Офіційний вісник України. – 2006. – № 41.

94. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.

95. Про фінансовий лізинг: Закон України у редакції ЗУ № 1381-IV від 11 грудня 2003 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 8.

96. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України № 2664-ІІІ від 12 липня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 154.

97. Про ціни та ціноутворення: Закон України від 03.12.1990 р. //zakоn.nau.ua/dос/uіd.

98. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України № 3480-IV від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.

99. Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області: Закон України № 357-XIV від 24 грудня 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 9.

100. Про додаткові заходи щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України: Указ Президента України № 580/2003 від 7 липня 2003 р. // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 129.

101. Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів: Указ Президента України № 567/94 від 4 жовтня 1994 р. // Урядовий кур’єр. – 1994. – № 154-155, ІНКОТЕРМС-2000 (Введені в дію з 01.01.2000 р.) // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 63, Урядовий кур’єр. – 2002. – № 68.

102. Про Консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні: Указ Президента України № 323/97 від 11 квітня 1997 року // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 70-71.

103. Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва: Указ Президента України № 779/2005 від 12 травня 2005 року // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 92.

104. Про затвердження положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп: Постанова Кабінету Міністрів України № 781 від 20 липня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 142-143.

105. Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій: Постанова Кабінету Міністрів України № 928 від 7 серпня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 186-187.

106. Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарювання: Постанова Кабінету Міністрів України № 219 від 28 лютого 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 9. – Ст. 405.

107. Про затвердження типового концесійного договору: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. – Ст. 454.

108. Про затвердження Типового положення про раду з питань залучення іноземних інвестицій при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській державній адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України № 382 від 28 березня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 13. – Ст. 667.

109. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України № 1482 від 21 вересня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 38. – Ст. 1405.

110. Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями: Постанова Кабінету Міністрів України, НБУ № 1968 від 12 грудня 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1998. – № 242-243.

111. Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями: Постанова Правління Національного банку України № 514 від 3 грудня 2003 р., Зареєстровано Мін’юстом України № 1213/8534 від 24 грудня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52 (частина 1). – Ст. 2831.

112. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України: Постанова Правління НБУ № 358 від 3 жовтня 2005 року // Офіційний вісник України. – 2005. – № 43. – Ст. 271.

113. Про затвердження Порядку подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих: Наказ Міністерства економіки України № 87 від 25 квітня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 20. – Ст. 917.

114. Про затвердження Положення про порядок погодження Міністерством промислової політики України планів санації підприємств, що належать до сфери його управління: Наказ Міністерства промислової політики України № 446 від 10 вересня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 38. – Ст. 2558.

115. Про затвердження Положення про порядок здійснення іноземних інвестицій шляхом набуття у власність нерезидентами облігацій внутрішніх державних позик: Наказ Міністерства фінансів України № 17 від 19 січня 2004 р., Зареєстровано Мін’юстом України № 157/8756 від 4 лютого 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 5. – Ст. 277.

116. Про затвердження договорів оренди: Наказ Фонду державного майна України № 1774 від 23 серпня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – Ст. 2281.

117. Про затвердження Положення про порядок проведення досудової санації господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка перевищує 25 відсотків, та державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію: Наказ Фонду державного майна України № 1865 від 12 жовтня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 45. – Ст. 2036.

118. Про затвердження Положення про порядок погодження планів санації та мирових угод: Наказ Фонду державного майна України № 895 від 6 червня 2007 року // Офіційний вісник України. – 2007. – № 54. – Ст. 2197.

119. Про затвердження Положення про порядок проведення досудової санації господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка перевищує 25 відсотків, та державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію: Наказ Фонду державного майна України № 1865 від 12 жовтня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 45 (23.11.2001). – Ст. 2036.

120. Про експертно-апеляційну раду при Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва: Постанова Кабінету Міністрів України № 1669 від 8 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – Ст. 1944.

121. Інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання перегляду в апеляційному та касаційному порядку ухвал про відмову в прийнятті або поверненні позовної заяви та заяви про порушення справи про банкрутство» № 01‑8/791 від 11 липня 2003 р. // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 4.

122. Оглядовий лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ про банкрутство» № 01-8/339 від 25 березня 2002 р. // Юридичний вісник України. – 2007. – № 35, Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 3.

123. Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, затверджена Постановою ВРУ від 19 грудня 1992 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 12. – Ст. 587.

Додаткова література

1. Авксентьєв Ю. Регуляторна політика: пасербиця чи дороговказ // Урядовий кур’єр. – 2004. – 5 серп. – С. 5.

2. Ахтырская В., Бондаль В. Несколько простых и эффективных схем санации предприятия // Дебет-кредит. – 2000. – № 45. – С. 14-25.

3. Базік О. Практика застосування законодавства про захист економічної конкуренції / О. Базік, М. Фесенко // Конкуренція. – 2006. – № 2. – С. 10-14.

4. Бакалінська О. Захист економічної конкуренції: окремі питання правового регулювання // Юридичний журнал. – 2003. – № 11. – С. 45-50.

5. Барабашова Н, Сгара Э. Мировое соглашение в процедуре банкротства: роль экономико-правовых факторов // Право України. – 2003. – № 1. – С. 18-20.

6. Безсмертний О. Контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на кооперативних ринках // Конкуренція. – 2006. – № 1. – С. 50-52.

7. Беляневич О. Механізм правового регулювання відносин, що виникають у сфері економічної конкуренції // Конкуренція. – 2003. – № 3. – С. 28-30.

8. Беляневич О.А. Договір як засіб саморегуляції господарських відносин: загальна характеристика // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 8. – С. 40-48.

9. Беляневич О.А. Про види джерел господарського договірного права // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 10. – С. 46-55.

10. Бирюков А. Реформа законодательства о банкротстве на Украине // Юридическая практика. – 2000. – 20 апреля.

11. Бірюков О. Банкрутство як рушій економіки // Закон і бізнес. – 1999. – 11 грудня.

12. Богаченко-Мишевский А. Госзакупки под контролем: о новых полномочиях Антимонопольного комитета Украины // Юридическая практика. – 2006. – 11 апр. (№ 15). – С. 9.

13. Бондарєв Т. Іноземні інвестиції в Україні – законодавче регулювання // Юридична газета. – 2004. – 4 листоп. (№ 20). – С.9.

14. Бондик В. Особенности функционирования института мирового соглашения в арбитражном процессе // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 11.

15. Борисова Т. Життя без реприватизації: уряд пропонуватиме мирові угоди олігархам і не розмахуватиме шашкою // Україна молода. – 2005. – 13 серп. – С. 1, 2.

16. Булгакова I.В. Господарське право України: Навч. посібник / I.В. Булгакова. – К.: Прецедент, 2006. – С. 9-20, 52-64, 200-202, 276-310.

17. Буткевич О. Комплексні виробничі зони в Україні як один з типів ВЕЗ // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 2. – С. 50-51.

18. Буткевич О.В. Сторони в договорі (контракті) на реалізацію інвестиційного проекту у вільній економічній зоні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 10. – С. 70-77.

19. Буткевич О.В. Визначення суб’єктів вільних економічних зон за чинним законодавством України // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 2. – С. 244-250.

20. Валітов С. Правове регулювання припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції органами влади та місцевого самоврядування при організації пасажирських перевезень // Конкуренція. – 2006. – № 1. – С. 35-40.

21. Винокурова Л.Ф. Відповідальність за порушення у сфері господарювання: проблеми застосування норм Господарського та Цивільного кодексів // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 4. – С. 46-52.

22. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.

23. Вінник О.М. Правове становище інвестиційних фірм за законодавством Європейського Союзу : (з точки зору адаптації українського законодавства до права ЄС) // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 5. – С. 100-110.

24. Віхров О. Управління господарською діяльністю як категорія господарського права // Право України. – 2007. – № 12. – С. 47-52.

25. Віхров О. Управління господарською діяльністю як категорія господарського права // Право України. – 2007. – № 12. – С. 47-52.

26. Воловенко І. Неточності при складанні господарських договорів // Справочник экономиста. – 2007. – № 2. – С. 53-55.

27. Волченко А. Профессиональные банкроты // Бизнес. – 1999. – № 5. – С. 6.

28. Волянська Г. Приватна власність і підприємництво / Г. Волянська, В. Кампо // Юридичний вісник України. – 2005. – 20-26 серп. (№ 33). – С. 1, 6.

29. Гаман М. Формування законодавчих та інституційних засад держвного регулювання інвестиційної діяльності в Україні // Вісник Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2003. – № 3. – С. 194-204.

30. Гладкова Н. Проблемні питання правових засад приватизації // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2005. – № 10. – С. 51-52.

31. Горохов В. Відповідальність суб’єктів господарювання за безліцензійну діяльність / Горохов В., Ярута Н. // Податковий, банківський, митний консультант. – 2004. – 5 лип. – № 27. – С. 7-8.

32. Господарське законодавство: навч. посіб. / В.Л. Ортинського. – К.: Знання, 2008. – 359 с.

33. Господарське право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М.К. Галянтич, С.М. Грудницька, О.М. Міхатуліна. – К.: МАУП, 2005. – С. 11-51, 177-183, 118-154.

34. Господарське право: навч. посіб. / за ред. М.Л. Шелухіна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 179-215.

35. Господарський кодекс України: Коментар / Ред. Саніахметова Н.О. – Харків: Одіссей, 2004. – 846 с.

36. Гражданское и торговое право зарубежных стран: учебное пособие для вузов / ред. Безбах В.В. – М.: МЦФЭР, 2004. – 896 с.

37. Даценко І. Господарська діяльність на території україни іноземних юридичних і фізичних осіб // Юридичний вісник України. – 2004. – 19-25 черв. – № 25. – С. 8-9.

38. Даценко І. Поняття і статус підприємства державної форми власності у контексті чинного законодавства України // Право України. – 2005. – № 3. – С. 56-59.

39. Даценко І. Що таке «реприватизація»? // Юридична газета. – 2005. – 31 серп. – С. 4-5.

40. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичиих осіб-підприємців / ред. А.В. Дашкевич. – К.: Юршком Інтер, 2005. – 239 с.

41. Джумагельдиева Г. Арбитражный управляющий как особый субъект хозяйственного права // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2001. – № 8. – С. 15.

42. Джунь В.В. Вдосконалення структури провадження у справах про неплатоспроможність: проблемні питання // Право України. – 2004. – № 5. – С. 90-94.

43. Джунь В.В. Проблема закріплення та структурування складових інституту неспроможності // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 3. – С. 7-9.

44. Джунь В.В. Проблема реалізації засад конкурсу у механізм провадження зі справ про неспроможність // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1. – С. 316-325.

45. Джунь В.В. Проблемні питання вдосконалення організації провадження у справах про банкрутство // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 2. – С. 184-191.

46. Дмитренко Е.С. Фінансове право України: Загальна частина: навч. посібник / Е.С. Дмитренко. – К.: Алерта, К.: КНТ, 2006. – 376 с.

47. Дмитренко, Е.С. Фінансове право України: Особлива частина: Навч. посібник / Е.С. Дмитренко. – К.: Алерта, К.: КНТ, 2007. – 613 с.

48. Дмитрієва Ю. Визначення поняття «договору простого товариства» та його правова кваліфікація // Право України. – 2007. – № 9. – С. 96-100.

49. Договори в підприємницькій діяльності // Податки та бухгалтерський облік. – 2004. – 23 серп. – С.3-108. – Спецвипуск. – № 15/16.

50. Дозорець О. Деякі практичні аспекти здійснення іноземного інвестування в Україні // Юридична газета. – 2004. – 4 листоп. (№ 20). – С.12.

51. Дубовицкая Е.А. Европейское корпоративное право: Свобода перемещения компаний в Европейском сообществе. – М.: Вальтере Клувер, 2004. – 190 с.

52. Євстігнєєв А. Істотні умови договору за Цивільним та Господарським кодексами: порівняльний аспект // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 22-23.

53. Єфімов О. «Нетрадиционные» формы расчетов во внешнеэкономической деятельности // Юридичний радник. – 2007. – № 4. – С. 50-55.

54. Жук Л.А. Господарське право: навч. посіб. / Л.А. Жук, I.Л. Жук, О.М. Неживець. – К.: Кондор, 2007. – С. 39-62, 314-330.

55. Жуков А. О правах кредитора-залогодержателя в процедуре банкротства // Підприємство, господарство і право. – 2001. – № 11. – С. 16.

56. Загнітко О. Правовий статус підприємств колективної власності / О. Загнітко, В. Малига // Право України. – 2005. – № 2. – С. 43-47.

57. Законодавство і судова практика з питань приватизації // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 1. – С. 3-398.

58. Законодательство Украины о приватизации и корпоратизации в Украине // Право и практика. – 2005. – № 17. – С. 3-145.

59. Законодательство Украины о приватизации и корпоратизации // Право и практика. – 2004. – № 7. – С. 3-144.

60. Заруба П. Правове регулювання приватизаційних процесів: зарубіжний досвід та українські реалії // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 89-92.

61. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні // Право і практика. – 2008. – № 3. – С. 3-290.

62. Іноземне інвестування // Юридичний вісник України. – 2007. – 6-12 жовт. (№ 40). – С. 1-48 (Вкл.). – Тематична добірка.

63. Качмар О. Админсанкции по хозкодексу: взгляд на правовую природу административно-хозяйственных санкций // Юридическая практика. – 2007. – 28 авг. (№ 35). – С. 1, 22-23.

64. Кибенко, Е.Р. Корпоративное право Украины: учеб. пособие / Е.Р. Кибенко. – X.: Эспада, 2001. – 288 с.

65. Клейменова С. До питання про систему договорів лізингу // Вісник прокуратури. – 2006. – № 8. – С. 62-66.

66. Козлов С. Інвестиційна парадигма української економіки: або Як звабити капітал на законних підставах // Юридична газета. – 2004. – 4 листоп. (№ 20). – С.10-11.

67. Коломієць Н. Становлення господарського зобов’язання як правової категорії // Право України. – 2006. – № 4. – С. 48-52.

68. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

69. Кондратьєва О. Стан захисту підприємництва и споживачів від недобросовісної конкуренції: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування: нова редакція (зміст) Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 11. – С. 36-43.

70. Коніщева Н.Й. Визначення поняття «державний контроль за господарською діяльністю» / Н.Й. Коніщева, В.О. Власов // Вісник економічної науки України. – 2007. – № 2. – С. 71-78.

71. Костенко Л. Ціна є обов’язковою умовою господарського договору // Бухгалтерія. – 2006. – 26 черв. (№ 26). – С. 85-87.

72. Котик О. Загальнотеоретичні питання захисту прав іноземних інвесторів в Україні // Юридична Україна. – 2007. – № 9. – С. 73-77.

73. Кравцова Т. Здійснення принципів правової держави як засіб вдосконалення державного регулювання господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 1. – С. 3-7.

74. Кравцова Т. Правова характеристика відносин, що виникають в сфері державного регулювання господарської діяльності // Право України. – 2004. – № 6. – С. 31-35.

75. Кравцова Т. Юридична природа правових норм, що регулюють відносини у сфері державного регулювання господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 3-7.

76. Кравцова Т.М. Правові засади реформування системи державного регулювання у сфері підприємництва в Україні // Часопис Київського університету права. – 2003. – № 3. – С. 34-38.

77. Кравчук С.Й. Господарське право України : навч. посіб. для вузів. – К.: Кондор, 2007. – 264 с.

78. Кравчук В. Виникнення, зміна та припинення корпоративних правовідносин під час банкрутства // Юридичний радник. – 2007. – № 5. – С. 31-34.

79. Кравчук В. Конфіскація корпоративних прав // Вісник прокуратури. – 2007. – № 11. – С. 78-83.

80. Кравчук В. Правові наслідки недійсності договорів про відчуження часток в статутному капіталі товариства // Юридична Україна. – 2007. – № 10. – С. 36-42.

81. Крижна В. Договір за ЦКУ та господарський договір за ГКУ // Бухгалтерія. – 2005. – 24 січ. (№ 3/4). – С. 66-71.

82. Крижна В.М. Права та обов’язки сторін за договором комерційної // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – № 7. – С.14-18.

83. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник /М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.

84. Крисенко Т. Договір у господарській діяльності підприємств // Секретарь-референт. – 2005. – № 9. – С. 16-22.

85. Кулішенко В. Ознаки недобросовісної конкуренції // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С 32-35.

86. Кучер Т. Застосування адміністративно-господарських санкцій // Вісник прокуратури. – 2007. – № 11. – С. 84-93.

87. Літвінчук І. А. Правові засади припинення існування пільгового режиму в спеціальній економічній зоні // Митна справа. – 2004. – № 4. – С.52-57.

88. Луговець Л. Особливості укладання господарських договорів згідно з новим законодавством України // Справочник экономиста. – 2004. – № 6. – С. 23-28, Справочник экономиста. – 2004. – № 7. – С. 70-73.

89. Лук’янець Д. Про правову природу адміністративно-господарських санкцій // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 3. – С. 10-16.

90. Мальський О. Чотири способи фінансування українських дочірніх компаній іноземними інвесторами // Юридична газета. – 2007. – 15 листоп. (№ 46). – С. 16.

91. Мамутов В.К. Господарче право зарубіжних країн: підручник / В.К. Мамутов; О.О. Чувпило. – К.: «Ділова Україна», 1996. – 352 с.

92. Мандра Г. Інвестиційний імідж України // Юридичний радник. – 2007. – № 6. – С. 56-59.

93. Мандриковський М.М. Господарське законодавство: навч. посіб. – 2-е вид. – Львів: Львівська політехніка, 2004. – 167 с.

94. Мандриковський М.М. Господарське законодавство: навч. посіб. – Львів: Видавництво Нац. університету «Львівська політехніка», 2004. – 172 с.

95. Мачуський В.В. Господарське законодавство: навч. посіб. для студ. вузів / В.В. Мачуський, В.С. Постульга. – К.: КНЕУ, 2004. – 276 с.

96. Мілаш В. Теоретичні аспекти тлумачення господарського договору: історія та сучасність // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 31-35.

97. Мілаш В.С. Господарське право: курс лекцій. – Харків: Право, 2005. – 402 с.

98. Мілаш В. До питання про підприємницькі комерційні договори з посиленим публічним інтересом // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 45-50.

99. Мілаш В. Договірна правосуб’єктність сторін зовнішньоекономічного договору // Право України. – 2004. – № 6. – С. 39-42.

100. Мілаш В. Інтерес як системоутворюючий конструктивний елемент підприємницького комерційного договору // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 74-80.

101. Мілаш В. Нові підходи до визначення договору в господарському праві // Право України. – 2007. – № 9. – С. 31-36.

102. Мілаш В. Принцип свободи підприємницького комерційного договору // Право України. – 2005. – № 2. – С. 36-40.

103. Мілаш В. Проблема визначення кола учасників підприємницьких комерційних договірних відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 12. – С. 7-13.

104. Мілаш В. Теоретичні аспекти співвідношення свободи підприємницького комерційного договору та обмежувальних чинників // Українське комерційне право. – 2005. – № 6. – С. 51-64.

105. Мілаш В. Функції підприємницького комерційного договору // Право України. – 2006. – № 2. – С. 50-54.

106. Мілаш В.С. Конструктивні системоутворюючі елементи підприємницького комерційного договору: постановка питання // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3. – С. 203-214.

107. Мілаш В.С. Про підстави недійсності підприємницького комерційного договору // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 2. – С. 194-204.

108. Мойсик В. Захист економічної конкуренції: Україна виходить на європейський рівень / В. Мойсик, О. Мельниченко // Конкуренція. – 2005. – № 3. – С. 54-61.

109. Нагребельний В. Правові основи державного управління економічною сферою та їх вдосконалення // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2/3. – С. 301-313.

110. Нагребельний В.П. Державні гарантії і пільги для іноземних інвесторів в Україні та проблеми їх реалізації // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 12. – С. 31-38.

111. Назаренко В. Особливості укладання, виконання та відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 12. – С. 72-76.

112. Назаренко В. Особливості укладання, виконання та відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 12. – С. 72-76.

113. Назаренко В. Особливості укладання, виконання та відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 12. – С. 72-76.

114. Назаренко В. Сторони договору комісії у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 10. – С. 87-91.

115. Наранович А. Право подписи: директора компаний совершают большую ошибку, когда позволяют подписывать договоры не уполномоченным на это должностным лицам предприятия // Финансовая консультация. – 2005. – № 20. – С. 27-28.

116. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: станом на 1 січня 2004 року / ред. В.К. Мамутов. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

117. Ніколенко Л. Правові проблеми класифікації господарських зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 11. – С. 39-42.

118. Образцы договоров с комментариями. Международный коммерческий арбитраж (конвенции, регламенты). – М.: Финансы и статистика; Минск:Амалфея, 1997. – 607 с.

119. Орлова І. Визначення державних гарантій виконання господарських зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 9. – С. 104-106.

120. Орлюк О.П. Банківське право: навч. посіб. / О.П. Орлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 376с.

121. Пігач Я.М. Господарське законодавство: навч. посіб. / Я.М. Пігач, Л.М. Труфанова. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 20-80.

122. Пашков В. Проблеми визначення учасників господарсько-договірних відносин у галузі охорони здоров’я // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 5. – С. 34-38.

123. Пилипенко, А. Я. Господарське право: курс лекцій : навч. посіб. для юрид.фак. вузів – К. : Вентур, 2006. – 288 с.

124. Підприємницьке право: збірник нормативно-правових актів станом на 1.09.2004р./ Укл. В.О.Кузнецов.- К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 1274с.

125. Подцерковний О.П. Ціна як умова господарського договору // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 6. – С. 144-151.

126. Поєдинок В. Компенсаційні схеми для інвесторів на ринку фінансових послуг // Юридичний журнал. – 2005. – № 7. – С. 47-52.

127. Понікарпов В.Д., Андрійченко Ж.О. Господарське законодавство: навч. посіб. – Х.: ВД «УНЖЕК», 2004. – 232 с.

128. Право власності в споживчих кооперативах Українии. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 1996. – 203 с.

129. Предпринимательское право Украины: учебник / под ред. Р.Б. Шишка. – X.: Эспада, 2001. – 624 с.

130. Проценко І. Деякі аспекти вибору права для регулювання зобов’язань, що виникли внаслідок недобросовісної конкуренції // Юридичний журнал. – 2003. – № 11. – С. 24-26.

131. Рєзнікова В. Укладення господарського договору про спільну діяльність: проблемні аспекти правового регулювання // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 9. – С. 100-104.

132. Савчук В. Діяльність Антимонопольного комітету України щодо забезпечення державної політики захисту від недобросовісної конкуренції // Вісник Нац. академії держ. управління при Президентові України. – 2005. – № 4. – С. 227-233.

133. Саниахметова Н.А. Предпринимательское (хозяйственное) право Украины: учебник для студ. вузов. – 2-е изд. – X.: Одиссей, 2005. – 799 с.

134. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. – 7-е изд, перероб. и доп. – X.: Одиссей, 2005. – 992 с.

135. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: навч. посіб. для студ. вузів. – 3-е вид, перероб. і доп. – К.; А.С.К, 2005. – 912 с.

136. Семенюк Ю. Правове регулювання обмеження монополізму // Юридичний журнал. – 2003. – № 11. – С. 40-44.

137. Серебрякова Ю. Підстави визнання договору оренди нерухомості неукладеним: господарсько-правовий аспект // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 92-94.

138. Сидоров Я.О. Підстави та особливості припинення договору комерційної концесії // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 9. – С. 98-106.

139. Сисуєв С.Ю. До проблеми визначення поняття господарський договір // Юриспруденція: теорія і практика. – 2006. – № 8. – С. 49-52.

140. Січко Д.С. Суб’єктивний склад договору фінансового лізингу // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 180-184.

141. Сляднєва А. Юридична відповідальність за порушення права суб’єкта господарювання на комерційну таємницю // Юридический вестник. – 2004. – № 4. – С. 81-87.

142. Тараба Н. Поняття договору міжнародного фінансового лізингу // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 11-14.

143. Томчишен С.В. Визнання договору неукладеним за Цивільним та Господарським кодексами України // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 4. – С. 178-188.

144. Трофімова О.В. Оперативно-господарські санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за договором лізингу // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 1. – С. 237-244.

145. Труш І. Регуляторна політика як важливий елемент державного контролю за додержанням законодавства щодо суб’єктів малого підприємництва // Право України. – 2004. – № 10. – С.53-59.

146. Федоровська О. Деякі аспекти захисту економічної конкуренції // Юридичний вісник України. – 2003. – 19-25 лип. – № 29. – С. 8.

147. Федорчук Д. Забезпечення виконання зобов’язань у підприємницькій діяльності // Юридична газета. – 2006. – 28 верес. (№ 18). – С. 14.

148. Хміль М.М. Недобросовісна конкуренція – форма зловживання правом у сфері підприємницької діяльності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 1. – С. 63-66.

149. Хозяйственное право: учебник / Ред. Мамутов В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – С. 183-216, 372-377.

150. Цивільне право України: у 2 т. Т.1: підручник / за ред. В.Л. Борисова; за ред. І.В. Спасибо-Фатеева; за ред. В.Л. Яроцький. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 480с.

151. Чабан О. Зміст інвестиційного договору (контракту) // Юридична Україна. – 2007. – № 12. – С. 44-48.

152. Черешнюк В. Відшкодування збитків як форма відповідальності за порушення господарського договору // Юридична Україна. – 2006. – № 9. – С. 65-70.

153. Черешнюк В. Укладення попереднього господарського договору та його правові наслідки // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – С. 22-25.

154. Черешнюк В. Штрафні санкції за порушення господарських договорів // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 7. – С. 83-87.

155. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесуального права України: навч. посіб. для студ. вузів. – Суми: Університетська книга, 2003. – 220 с.

156. Шаров І. Захисту конкуренції – законодавчу підтримку // Конкуренція. – 2003. – № 5. – С. 2-3.

157. Шевченко Н. Адміністративно-господарські штрафи як вид адміністративно-господарських санкцій // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – С. 74-77.

158. Шевченко Н. Застосування адміністративно-господарських санкцій у зовнішньоекономічній діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 32-35.

159. Щербина В. Адміністративно-господарські санкції майнового характеру: проблеми застосування // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 2. – С. 97-106.

160. Яворський Я. Правове регулювання недобросовісної конкуренції: світовий досвід та Україна // Право України. – 2005. – № 10. – С. 39-41.

1 Складання словника повинно слугувати засвоєнню категоріального апарату Підприємницького права і не є самоціллю. З огляду на це, до словника необхідно виписувати терміни, яких Ви не знаєте (з числа згаданих на початку кожної теми). Найважливіші та найскладніші терміни Ви можете знайти у кінці посібника, решту потрібно занотовувати під час вивчення теми з тексту підручників та посібників. Вони є загальнопоширеними.

2 Складання словника повинно слугувати засвоєнню категоріального апарату Підприємницького права і не є самоціллю. З огляду на це, до словника необхідно виписувати терміни, яких Ви не знаєте (з числа згаданих на початку кожної теми). Найважливіші та найскладніші терміни Ви можете знайти у кінці посібника, решту потрібно занотовувати під час вивчення теми з тексту підручників та посібників.Вони є загальнопоширеними.

3 Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу / Наказ Міністерства освіти і науки України № 774 від 30.12.2005 р.

198