Практичні завдання до самостійної роботи

Скласти термінологічний словник до теми.

Тести

1.Одним з різновидів недійсних угод за Цивільним кодексом є:

1. нікчемний;

2. нескладений;

3. неукладений;

4. неправильний.

2. Згідно Цивільного кодексу України оспорювана угода – це угода:

1. недійсність якої прямо не встановлена;

2. яка суперечить моральним засадам суспільства;

3. спрямована на реальне настання наслідків, що обумовлені нею;

4. недійсність якої встановлена законом.

3.Спосіб забезпечення належного виконання договору майнового характеру:

1. неустойка;

2. порука;

3. гарантія;

4. притримання.

Інформаційні джерела:

Основна література

1. Булгакова I.В. Господарське право України: Навч. посібник / I.В. Булгакова. – К.: Прецедент, 2006. – С. 227-265.

2. Вінник О.М. Господарське право: курс лекцій. – К.: Атіка, 2005. – С. 216-301.

3. Господарське право: Навч. посібник / за ред. М.Л. Шелухіна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 458-483.

4. Жук Л.А. Господарське право: Навч. посібник / Л.А. Жук, I.Л. Жук, О.М. Неживець. – К.: Кондор, 2007. – С. 357-384.

5. Пігач Я.М. Господарське законодавство: Навч. посібник / Я.М. Пігач, Л.М. Труфанова. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.

6. Підприємницьке право: Підручн. / За ред. О.В. Старцева / 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Істина, 2005. – 600 с.

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.

3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.

4. Кодекс торговельного мореплавства України: Закон України № 176/95-ВР від 23 травня 1995 року // Голос України. – 1995. – № 127-128.

5. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань: Закон України від 22 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 5. – Ст. 28.

6. Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування: Закон України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 411.

7. Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України № 1490-III від 22 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 20. – Ст. 148.

8. «Про захист прав споживачів: Закон України № 3682-ХІІ від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30.

9. Про інвестиційну діяльність: Закон України № 1560-ХІІ від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 647.

10. Про концесії: Закон України від 16 липня 1999 року № 997-XІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 372.

11. Про стандартизацію: Закон України від 17 травня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.

12. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 р. у редакції ЗУ № 2745-ІІІ від 4 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 7. – Ст. 50.

13. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України № 3480-IV від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.

14. Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів: Указ Президента України № 567/94 від 4 жовтня 1994 р. // Урядовий кур’єр. – 1994. – № 154-155 (06.10.94). (Остання редакція – 1.07.1995 р.)., ІНКОТЕРМС-2000 (Введені в дію з 01.01.2000 р.) // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 63, Урядовий кур’єр. – 2002. – № 68.

15. Про затвердження Типового договору оренди землі: Постанова Кабінету Міністрів України № 220 від 3 березня 2004 року // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 50.

Додаткова література

1. Беляневич О.А. Договір як засіб саморегуляції господарських відносин: загальна характеристика // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 8. – С. 40-48.

2. Беляневич О.А. Про види джерел господарського договірного права // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 10. – С. 46-55.

3. Воловенко І. Неточності при складанні господарських договорів // Справочник экономиста. – 2007. – № 2. – С. 53-55.

4. Дмитрієва Ю. Визначення поняття «договору простого товариства» та його правова кваліфікація // Право України. – 2007. – № 9. – С. 96-100.

5. Договори в підприємницькій діяльності // Податки та бухгалтерський облік. – 2004. – 23 серп. – С.3-108. – Спецвипуск. – № 15/16.

6. Євстігнєєв А. Істотні умови договору за Цивільним та Господарським кодексами: порівняльний аспект // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 22-23.

7. Клейменова С. До питання про систему договорів лізингу // Вісник прокуратури. – 2006. – № 8. – С. 62-66.

8. Коломієць Н. Становлення господарського зобов’язання як правової категорії // Право України. – 2006. – № 4. – С. 48-52.

9. Костенко Л. Ціна є обов’язковою умовою господарського договору // Бухгалтерія. – 2006. – 26 черв. (№ 26). – С. 85-87.

10. Кравчук В. Правові наслідки недійсності договорів про відчуження часток в статутному капіталі товариства // Юридична Україна. – 2007. – № 10. – С. 36-42.

11. Крижна В. Договір за ЦКУ та господарський договір за ГКУ // Бухгалтерія. – 2005. – 24 січ. (№ 3/4). – С. 66-71.

12. Крижна В.М. Права та обов’язки сторін за договором комерційної // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – № 7. – С.14-18.

13. Крисенко Т. Договір у господарській діяльності підприємств // Секретарь-референт. – 2005. – № 9. – С. 16-22.

14. Луговець Л. Особливості укладання господарських договорів згідно з новим законодавством України // Справочник экономиста. – 2004. – № 6. – С. 23-28, Справочник экономиста. – 2004. – № 7. – С. 70-73.

15. Мілаш В. До питання про підприємницькі комерційні договори з посиленим публічним інтересом // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 45-50.

16. Мілаш В. Теоретичні аспекти тлумачення господарського договору: історія та сучасність // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 31-35.

17. Мілаш В. Інтерес як системоутворюючий конструктивний елемент підприємницького комерційного договору // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 74-80.

18. Мілаш В. Нові підходи до визначення договору в господарському праві // Право України. – 2007. – № 9. – С. 31-36.

19. Мілаш В. Принцип свободи підприємницького комерційного договору // Право України. – 2005. – № 2. – С. 36-40.

20. Мілаш В. Проблема визначення кола учасників підприємницьких комерційних договірних відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 12. – С. 7-13.

21. Мілаш В. Теоретичні аспекти співвідношення свободи підприємницького комерційного договору та обмежувальних чинників // Українське комерційне право. – 2005. – № 6. – С. 51-64.

22. Мілаш В. Функції підприємницького комерційного договору // Право України. – 2006. – № 2. – С. 50-54.

23. Мілаш В.С. Конструктивні системоутворюючі елементи підприємницького комерційного договору: постановка питання // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3. – С. 203-214.

24. Мілаш В.С. Про підстави недійсності підприємницького комерційного договору // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 2. – С. 194-204.

25. Назаренко В. Особливості укладання, виконання та відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 12. – С. 72-76.

26. Наранович А. Право подписи: директора компаний совершают большую ошибку, когда позволяют подписывать договоры не уполномоченным на это должностным лицам предприятия // Финансовая консультация. – 2005. – № 20. – С. 27-28.

27. Ніколенко Л. Правові проблеми класифікації господарських зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 11. – С. 39-42.

28. Орлова І. Визначення державних гарантій виконання господарських зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 9. – С. 104-106.

29. Пашков В. Проблеми визначення учасників господарсько-договірних відносин у галузі охорони здоров’я // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 5. – С. 34-38.

30. Подцерковний О.П. Ціна як умова господарського договору // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 6. – С. 144-151.

31. Рєзнікова В. Укладення господарського договору про спільну діяльність: проблемні аспекти правового регулювання // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 9. – С. 100-104.

32. Серебрякова Ю. Підстави визнання договору оренди нерухомості неукладеним: господарсько-правовий аспект // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 92-94.

33. Сидоров Я.О. Підстави та особливості припинення договору комерційної концесії // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 9. – С. 98-106.

34. Сисуєв С.Ю. До проблеми визначення поняття господарський договір // Юриспруденція: теорія і практика. – 2006. – № 8. – С. 49-52.

35. Січко Д.С. Суб’єктивний склад договору фінансового лізингу // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 180-184.

36. Тараба Н. Поняття договору міжнародного фінансового лізингу // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 11-14.

37. Томчишен С.В. Визнання договору неукладеним за Цивільним та Господарським кодексами України // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 4. – С. 178-188.

38. Федорчук Д. Забезпечення виконання зобов’язань у підприємницькій діяльності // Юридична газета. – 2006. – 28 верес. (№ 18). – С. 14.

39. Чабан О. Зміст інвестиційного договору (контракту) // Юридична Україна. – 2007. – № 12. – С. 44-48.

40. Черешнюк В. Укладення попереднього господарського договору та його правові наслідки // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – С. 22-25.

* * *

Тема 9. Договори про передачу майна у власність, користування.

Основні терміни та поняття: поняття господарсько-торгівельної діяльності, договір поставки, договір купівлі-продажу, договір міни, бартерний договір, договір безоплатної передачі (дарування), поняття договору майнового найму, договір оренди, лізингу, концесійний договір.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля.

Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Відносини поставки регулюються досить великим масивом нормативно-правових актів, що обумовлено неабиякою популярністю цього виду договору в підприємницькій діяльності.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу належить до найпопулярніших видів договорів, що використовуються в підприємницькій діяльності. В умовах ринкової економіки він є основним регулятором взаємовідносин між виробниками і споживачами, відносин у сфері розподілу й перерозподілу матеріальних благ, забезпечуючи вільний і оптимальний розвиток усіх форм власності, підприємництва і торгівлі1. Цим договором опосередковуються відносини учасників цивільного обороту з обміну товарів на гроші. Характеристика договору купівлі-продажу. За договором купівлі-продажу продавець передає покупцеві майно (товар).

Згідно зі ст. 293 ГК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Подібне визначення містить і ст. 715 ЦК України.

Загальне визначення бартеру міститься і в п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого бартером (товарним обміном) є господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Договір бартеру є різновидом договору міни, і на сьогодні ці правові інститути ототожнюються. Договори міни залишаються одним з найпопулярніших видів господарських договорів, щоправда, зважаючи на те, що товарообмінні операції створюють реальну можливість для товаровиробника заощаджувати на податкових платежах, зменшуючи тим самим надходження коштів до бюджету1, держава активно вживає заходів щодо скорочення товарообмінних (бартерних) операцій у господарському обороті.

Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно зі ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя специфічного права довірчої власності на отримане в управління майно. Тому, власне, цей договір розглядається як різновид договорів про передачу майна у власність.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. За визначенням, наведеним у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затв. наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 р. № 181, орендою є угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Лізинг є специфічним різновидом найму (оренди), що в деяких випадках може поєднувати в собі ознаки купівлі-продажу (поставки). Підтвердженням цього є положення ч. 2 ст. 806 ЦК України, відповідно до яких до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), купівлю-продаж та положення про договір поставки з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законодавством.

В умовах постійного пошуку джерел фінансування галузей господарства законодавче запровадження інституту концесій є, на нашу думку, однією з найбільш вдалих спроб у майбутньому відновити та значною мірою пожвавити нормальний інвестиційний процес, що, природно, матиме позитивний вплив на економіку. Це, зокрема, допоможе залучити додаткові кошти у вигляді приватного капіталу на вирішення низки проблем державного значення ( зокрема, Указ Президента України від 4 липня 1998 р. № 739/98 «Про концесію на будівництво та експлуатацію нової автомобільної дороги Львів-Краковець»).

План лекційного заняття

1.Поняття господарсько-торгівельної діяльності. Договір поставки.

2.Договір купівлі-продажу, його види.

3.Договір міни, бартерний договір, договір безоплатної передачі (дарування).

4.Поняття та зміст договору майнового найму. Види договорів майнового найму.

5.Договір оренди. Лізингу, концесійний договір.

План семінарського (практичного) заняття:

1.Поняття господарсько-торгівельної діяльності. Договір поставки.

2.Договір купівлі-продажу, його види.

3.Договір міни, бартерний договір, договір безоплатної передачі (дарування).

4.Поняття та зміст договору майнового найму. Види договорів майнового найму.

5.Договір оренди. Лізингу, концесійний договір.

Питання для самостійного вивчення

1.Предмет, кількість і асортимент поставки. Строки і порядок поставки.

2.Торгівельно-біржова діяльність.

3.Правове становище товарної біржі (поняття, порядок створення, функції, компетенція, учасники).

4.Правила біржової торгівлі.