Тема 3. Законодавство про захист економічної конкуренції

Основні терміни та поняття: економічна конкуренція, узгоджені дії, антиконкурентні узгоджені дії, монопольне (домінуюче) становище, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, недобросовісна конкуренція.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Економічна конкуренція відображає зв’язок між виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв’язок є причинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто об’єктивним економічним законом. Закон конкуренції відображує причинно-наслідковий зв’язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою, насамперед, для покупця, а потім уже для виробника.

Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб’єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб’єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб’єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб’єктів господарювання.

Студентам слід знати, що розуміють під економічною конкуренцією. Необхідно проаналізувати позитивні та негативні риси економічної конкуренції, визначити її вплив на розвиток сфери господарювання.

Потрібно розкрити систему органів державної влади та місцевого самоврядування, які мають певні повноваження у сфері захисту та розвитку економічної конкуренції, визначити їх компетенцію.

Порушення правил економічної конкуренції спрямоване на те, щоб надати певному суб’єкту необґрунтовані переваги на ринку. Особливо небезпечним явищем для економічної конкуренції є монополізм.

Необхідно вміти визначати суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку певних товарів, робіт, послуг. Для цього необхідно знати відповідні ознаки. Під час вивчення цього питання студентам слід звернути увагу на правила визначення монопольного становища двох чи більше суб’єктів господарювання.

Слід зазначити, що сам факт монопольного становища суб’єкта господарювання не є правопорушенням, однак часто монополісти зловживають своїм становищем. Такі дії і є правопорушенням.

Студентам слід знати, які дії, відповідно до чинного законодавства, можна вважати зловживанням монопольним становищем на ринку (недопущення, усунення чи обмеження конкуренції та ряд інших дій, спрямованих на утиски прав споживачів та інших суб’єктів, які були б неможливими без займання монопольного становища на ринку). Необхідно знати конкретні дії, які закон визнає зловживанням монопольним становищем на ринку.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Поряд із зловживанням монопольним становищем на ринку існує ще ряд порушень законодавства про захист економічної конкуренції, наприклад, антиконкурентні узгоджені дії, антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання, яка полягає в тому, що суб’єкти господарювання схиляють інших суб’єктів до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також примушують інших суб’єктів господарювання до антиконкурентних узгоджених дій та участі в концентрації суб’єктів господарювання. Правопорушенням також є концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України у разі, якщо наявність такого дозволу необхідна.

Особливої уваги потребує розгляд такого виду порушень у сфері економічної конкуренції, як недобросовісна конкуренція. Під недобросовісною конкуренцією розуміють будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Перелік дій, які належать до недобросовісної конкуренції, закріплено в Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Опановуючи цю тему, студенти мають дослідити сутність кожного з правопорушень, спрямованих проти нормального розвитку конкуренції, з’ясувати, у чому воно полягає, хто є його суб’єктом тощо. Необхідно знати заходи впливу, які відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування мають право застосовувати до порушників, заходи відповідальності, передбачені законом (накладення штрафу, примусовий поділ, відшкодування шкоди, вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу), вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання, спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей тощо).

Законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

План лекційного заняття

1. Конкуренція у сфері господарювання.

2.Система законодавства про захист економічної конкуренції.

3.Поняття недобросовісної конкуренції, її прояви на ринку.

4.Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.

План семінарського (практичного) заняття:

1. Конкуренція у сфері господарювання.

2.Поняття і види конкуренції та монополії.

3.Види порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

4.Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Питання для самостійного вивчення

1.Обмеження конкуренції.

2.Обмеження монополізму у економіці.

3.Правовий статус антимонопольних органів в Україні.

4.Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.