- •4. Періоди і рухові режими лікувальної фізичної культури.
- •5. Фізіотерапевтичні засоби у системі фізичної реабілітації.
- •6. Види теплових процедур. Парафіно – озокерито лікування.
- •7. Кліматотерапія. Механотерапія. Працетерапія.
- •8.Водолікування. Лікування прісною і мінеральною водою. Покази і проти покази.
- •9. Ревматизм у дітей. Етіологія, клінічна картина. Засоби реабілітації.
- •14. Реабілітація хворих на інфаркт міокарда у лікарняний період.
- •15. Реабілітація хворих на інфаркт міокарда в санаторний та поліклінічний етапи реабілітації.
- •17. Реабілітаційні заходи для хворих з гіпертонічною хворобою.
- •19. Пневмонія. Етіологія, патогенез. Симптоми і перебіг захворювання.
- •20. Пневмонія. Фізична реабілітація хворих на пневмонію у лікарняний та після лікарняний періоди.
- •21. Реабілітація дітей з вродженою дисплазією кульшового суглобу.
- •22. Бронхіальна астма. Етіологія, патогенез, клінічна характеристика.
- •23. Фізична реабілітація хворих на бронхіальну астму в лікарняний і післялікарняний періоди.
- •25. Сколіоз. Реабілітація дітей при різних стадіях розвитку хвороби.
- •26. Ішемічна хвороба серця у осіб старшого і похилого віку. Етіологія, патогенез, особливості клінічного перебігу захворювання. Засоби фізичної реабілітації.
- •27. Недостатність кровообігу. Причини, ступені, клінічні прояви. Шляхи і засоби реабілітації.
- •28. Захворювання кишок. Загальна характеристика. Реабілітаційні заходи.
- •29. Фізичні фактори реабілітації після операцій на органах черевної порожнини.
- •30. Виразкова хвороба шлунка і 12-типалої кишки. Етіологія, патогенез, клінічна характеристика.
- •31. Цукровий діабет. Етіологія, патогенез, клінічна характеристика.
- •32. Цукровий діабет. Шляхи реабілітації. Комплекс спеціальних вправ.
- •33. Ожиріння. Засоби фізичної реабілітації при ожирінні. Комплекс спеціальних вправ.
- •35. Рани. Клінічна характеристика, шляхи реабілітації.
- •36. Остеохондроз хребта. Етіологія, патогенез, клінічні прояви і перебіг захворювання.
- •37. Опіки. Етіологія, патогенез, клінічна картина.
- •38. Артрози. Засоби реабілітації у лікарняний і після лікарняний періоди.
- •39. Опіки. Реабілітаційні заходи при опіках. Перелік спеціальних вправ.
- •40. Поняття про переломи. Клінічна характеристика. Принципи хірургічного лікування.
- •42. Методика проведення реабілітаційного масажу при переломах кіток нижньої кінцівки.
- •43.Дитячий церебральний параліч. Етіологія, клінічний перебіг захворювання.
- •47. Засоби фізичної реабілітації хворих на інсульт у після- лікарняний період.
- •48. Фізична реабілітація хворих на інсульт в ранньому відновлювальному періоді.
- •49. Постава. Порушення постави у сагітальній і фронтальній площинах.
- •51. Комплекс вправ для хворих на інсульт при розширеному ліжковому режимі у лікарняний період.
- •54. Комплекс спеціальних вправ для корекції постави. Вправи біля вертикальної площини.
- •55. Комплекс спеціальних вправ лікувальної гімнастики для дітей із сколіозом і-іі ступенів.
- •56. Лікувальна фізкультура та інші засоби фізичної реабілітації хворих на остеохондроз хребта.
- •58. Особливості методики лікувальної фізкультури при вагітності.
- •59.Особливості реабілітаційного масажу для хворих на бронхіальну астму.
- •60. Комплексна реабілітація хворих на виразкову хворобу 12-типалої кишки у лікарняний і після лікарняний періоди.
40. Поняття про переломи. Клінічна характеристика. Принципи хірургічного лікування.
Переломи кісток — це порушення їх цілості. Виникають вони у будь-якій частині скелета (рис. 4.12). Переломи можуть бути наслідком травми (механічні) і патологічного процесу (пухлини, остеомієліт, туберкульоз тощо). їх називають відкритими при порушенні цілості шкіри і закритими, коли вона збережена. Спостерігаються переломи без зміщення та зі зміщенням відламків. Близько 80 % становлять переломи кісток кінцівок. Розрізняють діафізарні (ті- ло кістки), епіфізарні (внутрішньосуглобові) та ме-тафізарні (навколосуглобові) переломи трубчастих кісток.Переломи характеризуються болем, припухлістю, деформацією (рис. 4.13), появою рухливості у місці травми, кістковим хрустом (крепітація) і порушенням функції.Лікування переломів зводиться до трьох основних принципів: репозиції — зіставлення відламківкісток, іммобілізації — утримання їх у нерухомомуположенні до зрощення перелому (консолідація),відновлення функції. Існують два основні методилікування переломів: консервативний і опера-тивний.
Оперативний метод лікування переломів складається із відкритого (через операційну рану) зіставлення кісткових відламків і міцного утримання їх стрижнями, цвяхами, гвинтами, шурупами, дротом, металевими пластинами (металоостеосинтез), кістковими штифтами, трансплантатами . Після операції накладається відповідна гіпсова пов'язка. До цього методу лікування вдаються при відкритих і внутрішньосуглобових переломах, при переломах стегнової кістки, ключиці, плечової кістки, кісток передпліччя, а також, якщо інші методи лікування виявились неефективними. Після повної консолідації перелому металеві предмети видаляються.
Оперативний метод лікування переломів забезпечує щільне зіставлення відламків кісток і міцне утримання їх, створює оптимальні умови для зрощення перелому. Все це дозволяє раніше використовувати дозовані навантаження і значно зменшує строки перебування хворого у ліжку. Однак цей метод показаний тільки при деяких переломах, хірургічне втручання завдає додаткової травми хворому і після повного зрощення кісток при металоостео-синтезі необхідна повторна операція для вилучення металевих предметів.Зрощення переломів відбувається у визначеній послідовності розвитку регенеративного процесу, який має декілька фаз. Спочатку поступово утворюються, розмножуються і диференціюються кліткові елементи, виникає остео-лоїдна тканина і через 4-6 тиж утворюється первинний кістковий мозоль, що спаює кісткові відламки.
41. Засоби фізичної реабілітації при діафізарних переломах плеча і передпліччя. Діафізарні переломи плеча, передпліччя, стегна, гомілки трапляються дуже часто. Переломи плечової кістки виникають при падінні на лікоть, кисть прямої руки, безпосередньому ударі по плечу. Інколи діафіз ушкоджується при надмірному м'язовому скороченні, що може бути у спорті при метанні диска, списа, гранати. Розрізняють поперечні, косі, гвинтоподібні і осколкові переломи діафіза плеча. При переломах без зміщення накладають торакобрахі-альну гіпсову пов'язку, а при інших використовують скелетне витягання за ліктьовий відросток на відвідній шині , клейове витягання, металоостеосинтез, апарат Ілізарова. У І період (іммобілізаційний) окрім загальнорозвиваючих і дихальних вправ застосовують такі спеціальні вправи: різноманітні рухи пальцями, спочатку вільно, а потім з гумовим кільцем, м'ячем, губкою, ізометричні напруження м'язів плеча і передпліччя, ідеомоторні рухи у плечовому суглобі і, якщо дозволяє іммобілізація, рухи в усіх осях у променевозап'ястковому суглобі, пронація і супінація передпліччя, згинання та розгинання у ліктьовому суглобі з невеликою амплітудою. Вправи виконуються 6-10 разів у повільному темпі і повторюються 4-6 разів протягом дня.
У II період (постіммобілізаційний) до спеціальних вправ попереднього періоду додають вправи на відновлення функції плечового і ліктьового суглобів. У перші дні після зняття іммобілізації активні рухи в них виконуються у полегшених умовах. Застосовують положення сидячи з опорою на стіл, ковзаючі поверхні, ролики тощо. В заняття обов'язково слід включати вправи з супінацією передпліччя, оскільки частим наслідком діафізарних переломів плеча можуть бути пронаційні контрактури. У подальшому в положенні стоячи виконують вправи за допомогою здорової руки, махові вправи кінцівками, вправи і пересування рук по стінці вгору і вниз, з гімнастичними палицями, м'ячами, булавами, гантелями. Прискорює відновлення рухливості в суглобах ушкодженої руки гідрокінезитерапія. Вправи виконують 10-15 разів у повільному темпі і повторюють 4-6 разів на день.
Переломи кісток передпліччя становлять близько половини усіх переломів верхніх кінцівок і виникають при ударі по передпліччю або при падінні на витягнуту руку. Здебільшого спостерігаються переломи обох кісток передпліччя, рідше ізольовані переломи діафіза ліктьової абопроменевої кістки. Іммобілізація переломів без зміщення проводиться гіпсовою пов'язкою, що накладається від основи пальців до середини плеча на руку, зігнуту у ліктьовому суглобі під кутом 90° (див. рис. 4.14, 2). Іммобілізація триває при переломі обох кісток 8-10 тиж, однієї — 6-8 тиж. При суттєвих зміщеннях відламків застосовують металоостеосинтез (рис. 4.22). Після операції накладають на 10-12 тиж гіпсову лонгету від основи пальців до верхньої третини плеча на зігнуту під прямим кутом у ліктьовому суглобі руку. Через 4-6 тиж гіпсову пов'язку з ліктьового суглоба знімають, що дає можливість розробляти рухи в ньому. Металеві фіксатори вилучають через півроку.
У І період на фоні загальнорозвиваючих і дихальних вправ призначають вправи для вільних від іммобілізації суглобів, статичні напруження м'язів передпліччя, плеча, уявні рухи в ліктьовому суглобі. Особливу увагу приділяють різноманітним рухам у суглобах пальців кисті, враховуючи можливість значного ушкодження відламками кісток м'язів передпліччя. Вправи виконують 6-10 разів у повільному темпі і повторюють 4-6 разів на день.
У II період спеціальні вправи спрямовані на відновлення обсягу рухів у ліктьовому і променевозап'ястковому суглобах, не забуваючи про вправи для пальців. Велику увагу приділяють відновленню супінації, яку треба проводити обережно і поступово збільшувати амплітуду рухів. Рекомендується виконувати вправи у воді, використовуючи місцеві ванночки для руки.