4. Періоди і рухові режими лікувальної фізичної культури.

Розрізняють три періоди застосування ЛФК, кожний з яких характеризується відповідним анатомо-функціональним станом пошкод­женого органа і всього організму в цілому.І період (вступний) — щадний — характеризується вираженими анато­мічними і функціональними порушеннями ушкодженого органа, відповідної системи і організму взагалі, симптомами, притаманними даній хворобі чи травмі, вимушеним зниженням рухової активності, зокрема іммобілізацією. Завдання цього періоду: поліпшення нервово-психічного стану хворого, попе­редження ускладнень, стимуляція трофічних та компенсаторних процесів, нав­чання навичок самообслуговування. ЛФК застосовують у формі лікувальної і ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять. Комплекси складаються приблизно з 75 % загальнорозвиваючих вправ та дихальних у співвідношенні 1:1 і до 25 % спеціальних вправ. Виконують їх переважно з вихідного положен­ня лежачи. Інтенсивність вправ мала, а наприкінці періоду — помірна. Трива­лість лікувальної гімнастики 5-12 хв.

II період (основний) — функціональний — харакеризується покращан­ням клінічного стану хворого, відновленням анатомічної цілісності органу читканин при одночасному суттєвому порушенні їх функції. Ос­новні завдання періоду: відновлення функцій ушкодженого органа і систем ор­ганізму, підготовка до збільшення фізичних навантажень та зміни рухового ре­жиму. Застосовуються форми ЛФК попереднього періоду та спортивно-прик­ладні вправи — ходьба, метання, елементи побутових рухів і професійної діяльності. В заняття включають близько 50 % загальнорозвиваючих вправ іди­-хальних у співвідношенні 2:1 і спеціальні вправи, питома вага яких збільшу­ється до 50 %. Вправи виконуються у вихідному положенні лежачи, сидячи,стоячи з помірною інтенсивністю. Тривалість лікувальної гімнастики 15-25 хв.III період (заключний) — тренувальний — характеризується завданням процесу одужання, відновлення функцій, але здатність витримувати жит-­тєві навантаження ще недостатня. У пацієнтів спостерігаються залишковіявища перенесеної хвороби: зниження сили, витривалості, швидкості, здатнос-­ті переносити фізичні навантаження у повному обсязі. Основні завдання пері­-оду: виховання впевненості у цілковите одужання і повноцінне повернення допраці, підвищення функціональної здатності та фізичних якостей організму,тренування його до фізичних навантажень виробничого і побутового характе­-ру; відновлення працездатності або удосконалення функцій заміщення і прис­-тосування пацієнта до змінених хворобою чи травмою умов життя. У цей період застосовують всі форми ЛФК.

Укомплекс лікувальної гімнастики входять близько 25 % загальнорозвиваючихвправ і дихальних у співвідношенні 3-4:1 і до 75 % спеціальних вправ. Трива-­лість заняття доводиться до 30-45 хв.

У процесі фізичної реабілітації у І і II період ЛФК застосовується під час стаціонарного лікування хворих, а III — в реабілітаційному центрі, санаторії, поліклініці, диспансері.

Рухові режими ЛФК.

Лікарняний період реабілітації. Застосовується суворий постільний, постільний, напівпостільний (палатний) і вільний режими.

Суворий постільний режим. Рухова активність хворого різко обмежена. Допоміжні рухи, приймання їжі, туалет здійснюються за допомогою медично­го персоналу. Допускаються дихальні вправи і рухи у дистальних відділах кінцівок.

Постільний режим характерний активною поведінкою хворого у ліжку, самостійним прийманням їжі і самостійним переходом у положення сидячи, потім — стоячи. Основне вихідне положення при виконанні комплексів ранко­вої гігієнічної і лікувальної гімнастики, самостійних занять — лежачи. Засто­совують вправи малої інтенсивності, а наприкінці режиму —помірної.

Напівпостільний режим (палатний) — це перебування хворого у ліжку половину денного часу, а в другій — сидіння, ходьба тощо. У цьому режимі застосовують ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття, лікувальну ходьбу, елементи працетерапії, а наприкінці його дозволяється піднімання по сходах, вихід на прогулянку та вправи помірної інтенсивності.

Вільний режим. Хворий більшу частину денного часу перебуває за межа­ми палати. Призначають, окрім форм ЛФК, спортивно-прикладні вправи, пра-цетерапію, а при показаннях -— механотерапію, заняття на тренажерах, гідро-кінезитерапію. Використовують вправи помірної інтенсивності і у меншій кількості — великої.

Шслялікарняний період реабілітації. Рухові режими у поліклініках, ре­абілітаційних центрах, санаторіях спрямовані на подальше підвищення функ­ціонального стану, тренованості організму, адаптацію до навантажень побуто­вого і виробничого характеру. Розрізняють щадний, щадно-тренуючий і трену­ючий режими. При деяких захворюваннях на останньому етапі реабілітації застосовують ще інтенсивно-тренуючий режим.

Щадний режим за змістом використання фізичних вправ майже подібний до вільного режиму у стаціонарі. В санаторії збільшується дистанція і час лі­кувальної ходьби і прогулянок, використання природних факторів.

Щадно-тренуючий режим передбачає застосування всіх форм ЛФК. Широко використовують теренкур, ігри, прогулянки, екскурсії, біг під­тюпцем, пересування на лижах, їзда на велосипеді, повітряні і сонячні ван­ни, водні процедури, масові розваги, танці. Інтенсивність вправ помірна і велика.

Тренуючий режим дає змогу якнайповніше використовувати засоби і фор­ми ЛФК, брати участь у всіх заходах, які проводять у санаторії. Інтенсивністьвправ велика. У реабілітації спортсменів застосовують вправи максимальноїінтенсивності