Тема 10. Правове виховання учнів у процесі навчання

шеннями правил поведінки, на які правові норми при цьому слід опиратися. Водночас створюючи умови, в яких такі норми засто­совуються, учні «тренуються» у правомірній поведінці.

Оскільки в кінцевому підсумку вся виховна робота спрямовуєть­ся на формування соціальної активності особистості, третім завдан­ням правового виховання є формування в учнів активної позиції у правовій сфері, тобто негативного ставлення до правопорушень, прагнення взяти участь у боротьбі з цими негативними явищами, які, на жаль, ще мають місце у нашому житті, вироблення вміння протистояти негативним впливам.

Формування непримиренності до антисуспільної поведінки передбачає передусім розуміння учнями ролі й суті права, Консти­туції України в житті нашого суспільства, суворого дотримання за­конності, принципу єдності прав, свобод, обов'язків та відповідаль­ності. Це буде «базою» правомірної поведінки, основою активності особистості школяра. Проте виховання нетерпимого ставлення до правопорушень не треба прирівнювати, а тим більше зводити до виховання негативного ставлення до людини, яка скоїла правопо­рушення.

Рівень активності у правомірній поведінці може бути різний. У юридичній літературі розглядають різні рівні активності особистос­ті щодо вимог закону. Так, при дотриманні особистістю правових норм виявляється мінімальний ступінь активності, оскільки тут вимагається тільки уникнення дій, заборонених правом. Коли ж особистість виконує правові норми, вона виявляє більше активнос­ті в діяльності. При виконанні правових норм особистість виявляє найвищий ступінь ініціативи й активності.

Соціально-правову активність школяра можна виховати тільки правдою, правдою шкільного життя, правдою навколишнього сере­довища за межами школи. На жаль, учні ще нерідко спостерігають фальш відкритих уроків, перед якими проходять спеціальні репе­тиції, письмових контрольних робіт, зміст яких знають наперед, несправедливість відносно їхніх батьків на виробництві тощо. Все це сприяє вихованню у молоді байдужості, цинізму, нещирості.

Четвертим завданням правового виховання, яке пронизує всю правовиховну роботу, є подолання в системі правової свідомості окремих учнів помилкових поглядів і переконань, негативних

121

Гуз А.М. Методика викладання правознавства в школі

навичок і звичок поведінки, які сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

Інколи учні є свідками того, що окремі норми закону обходяться, і під впливом цього у них формується впевненість у тому, що за по­рушення певних правових норм не завжди настає правова відпові­дальність. Так, вивчення нами двохсот особових справ вихованців спеціального профтехучилища свідчить про те, що значна частина з них припустилася не одного, а кількох правопорушень. Отже, шко­лярі знали, що направлення до спеціального закладу відбудеться не відразу після першого негативного вчинку.

Специфічним недоліком правової свідомості окремих школярів є помилкові уявлення про зміст правових норм. Часто вони знають про заборони, але неправильно уявляють собі їх суть, наслідки їх дотримання чи недотримання. Учні не завжди переконані, що нез­нання закону не звільняє від відповідальності тих, хто його порушив.

Для окремих учнів, зокрема тих, які допускають правопорушен­ня, характерним є невміння зіставляти свої дії і вчинки з вимогами правових норм. Коли їм доводиться давати правову оцінку конкрет­ному правопорушенню, вони, внаслідок незнання закону, виходять з власного уявлення про протиправне. При цьому їхні уявлення ба­зуються не на знаннях конкретних норм закону, а на відомих їм нор­мах моралі. Наприклад, деякі учні вважають, що не повідомляти органам міліції про правопорушення або злочин, який стався, чи про підготовку якого вони знають, не карається законом, і пояснюють таку свою поведінку небажанням «втручатися в чужі справи».

Такі недоліки правової свідомості є однією з причин правопору­шень неповнолітніх. Усунення цих дефектів у свідомості окремих школярів неможливе без глибокого вивчення наявних в учнів пра­вових уявлень, поглядів і переконань, без знання того, як сприй­мається ними правова інформація, без посилення цілеспрямованої діяльності школи з формування правової свідомості учнівської мо­лоді.

Наявність у окремих учнів неправильних правових понять, пог­лядів і переконань вимагає спеціальної виховної роботи з метою їх виправлення. Наші дослідження переконують, що такий учень не­охоче розлучається зі своїми помилковими переконаннями. Коли руйнується система цих поглядів, учневі треба запропонувати нову

122