- •І. Загальні питання
- •Основні етапи розвитку оториноларингології як галузі медичних знань.
- •Історія оториноларингології на Україні.
- •Іі. Вухо
- •Клінічна анатомія зовнішнього вуха.
- •Барабанна перетинка.
- •Слухові кісточки і м’язи барабанної порожнини.
- •Сосковидний відросток.
- •Слухова труба.
- •Анатомія присінку внутрішнього вуха.
- •Анатомія завитки.
- •Спіральний орган.
- •Півколові канали.
- •Вестибулярні ядра, їх зв’язки.
- •Вестибулярні рефлекси.
- •Механізми проведення звуку.
- •Провідні шляхи слухового аналізатора.
- •Адекватний подразник слухового аналізатора.
- •Теорії слуху.
- •Дослідження слуху мовою і камертонами.
- •Тональна порогова і мовна аудіометрія.
- •Диференційна діагностика уражень звукопровідного і звукосприймального апаратів.
- •Адекватні подразники і пороги збудження півколових каналів і отолітового апарату.
- •Закономірності ністагменної реакції.
- •Вестибулометрія: мета, групи тестів.
- •Калорична і обертальна проби.
- •Дослідження отолітової функції.
- •Гематома і перихондрит вушної раковини.
- •Зовнішній отит.
- •Фурункул зовнішнього слухового ходу
- •Зовнішній дифузний отит
- •Сірчана пробка.
- •Сторонні тіла вуха.
- •Гостре гнійне запалення середнього вуха. Етіологія, патогенез, клініка.
- •Особливості перебігу гострого середнього отиту у ранньому дитячому віці.
- •Особливості перебігу середнього отиту при інфекційних хворобах (грип, кір, скарлатина, туберкульоз).
- •Лікування гострого гнійного середнього отиту. Парацентез.
- •Мастоїдит.
- •Антромастоїдотомія.
- •Наслідки гострих та середніх отитів.
- •Хронічне гнійне запалення середнього вуха. Обов’язкові ознаки. Класифікація.
- •Мезотимпаніт.
- •Епітимпаніт. Холестеатома.
- •Консервативне лікування хронічного гнійного середнього отиту.
- •Сануючі операції при хронічному гнійному отиті.
- •Операції, що покращують слух при хронічному гнійному отиті.
- •Лабіринтит.
- •Шляхи і етапи поширення інфекції з вуха в порожнину черепа. Шляхи поширення інфекції з вуха в порожнину черепа такі:
- •Синустромбоз і отогенний сепсис.
- •Отогенний абсцес півкуль головного мозку.
- •Отогенний абсцес мозочка.
- •Отогенний менінгіт.
- •Гострий і хронічний катар середнього вуха.
- •Хвороба Меньєра. Етіологія, патогенез, клініка.
- •Лікування хвороби Меньєра. Методи лікування гострої вестибулярної дисфункції.
- •Сенсоневральна приглухуватість. Причини, діагностика.
- •Сенсоневральна приглухуватість. Лікування.
- •Отосклероз.
- •Приглухуватість. Протезування слуху.
- •Ііі. Ніс і приносові пазухи
- •Клінічна анатомія зовнішнього носа.
- •Клінічна анатомія порожнини носа.
- •Кровопостачання носа.
- •Нюховий аналізатор.
- •Дослідження нюху.
- •Значення носового дихання.
- •Методи дослідження носа.
- •Вікові аспекти розвитку приносових пазух. Клінічне значення.
- •Клінічна анатомія верхньощелепної пазухи.
- •Клінічна анатомія лобної пазухи.
- •Клінічна анатомія решітчастої пазухи.
- •Клінічна анатомія основної пазухи.
- •Фурункул носа.
- •Захворювання зовнішнього носа (бешиха, екзема, сікоз, ринофіма).
- •Гострий нежить.
- •Хронічний катаральний нежить.
- •Хронічний гіпертрофічний нежить.
- •Хронічний атрофічний нежить.
- •Вазомоторний нежить. Алергічна форма.
- •Вазомоторний нежить. Нейровегетативна форма.
- •Сифіліс носа.
- •Сторонні тіла порожнини носа.
- •Травми носа і приносових пазух.
- •Гематома і абсцес перегородки носа.
- •Викривлення перегородки носа, синехії та атрезії порожнини носа.
- •Носова кровотеча.
- •Передня і задня тампонади носа.
- •Класифікація параназальних синуїтів.
- •Загальні і місцеві симптоми гострих і хронічних синуїтів.
- •Гострий і хронічний етмоїдит.
- •Гострий гайморит.
- •Хронічний гайморит.
- •Гострий і хронічний фронтит.
- •Поліпи носа.
- •Риногенні внутрішньочерепні ускладнення.
- •Злоякісні новоутворення носа і приносових пазух.
- •IV. Глотка. Стравохід
- •Клінічна анатомія глотки.
- •Анатомія лімфаденоїдного глоткового кільця.
- •Фізіологія лімфаденоїдного глоткового кільця.
- •Методи дослідження глотки.
- •Сторонні тіла глотки.
- •Гострий фарингіт.
- •Хронічний фарингіт.
- •Лептотрихоз.
- •Класифікація тонзилітів.
- •Хронічні:
- •Катаральна ангіна.
- •Лакунарна ангіна.
- •Фолікулярна ангіна.
- •Виразково-плівчаста ангіна.
- •Ускладнення гострих тонзилітів.
- •Паратонзиліт і паратонзилярний абсцеси.
- •Вторинні ангіни.
- •Дифтерія глотки.
- •Аденоїдні розрощення.
- •Гіпертрофія піднебінних мигдаликів.
- •Хронічний тонзиліт. Класифікація. Формулювання діагнозу.
- •Місцеві ознаки хронічного тонзиліту.
- •Види декомпенсації хронічного тонзиліту.
- •Консервативне лікування хронічного тонзиліту.
- •Хірургічне лікування хронічного тонзиліту.
- •Юнацька ангіофіброма носоглотки.
- •Злоякісні пухлини глотки.
- •Анатомія стравоходу.
- •Сторонні тіла стравоходу.
- •Опіки стравоходу.
- •V. Гортань. Трахея. Бронхи
- •Топографія гортані.
- •Хрящі, суглоби і зв’язки гортані.
- •М’язи гортані.
- •Іннервація гортані.
- •Клінічна анатомія порожнини гортані.
- •Методи дослідження гортані у дорослих і дітей.
- •Гострий стеноз гортані. Причини, патогенез, клініка.
- •Стадії стенозу гортані.
- •Набряк гортані.
- •Лікування гострого стенозу гортані.
- •Інтубація і трахеостомія.
- •Гострий катаральний ларингіт.
- •Гортанна ангіна.
- •Флегмонозний ларингіт. Епіглотит. Хондроперихондрит гортані.
- •Гострий ларинготрахеїт у дітей. Етіологія, патогенез, клініка.
- •Гострий ларинготрахеїт у дітей. Інтенсивна терапія.
- •Дифтерія гортані.
- •Хронічний ларингіт.
- •Доброякісні пухлини гортані.
- •Папіломатоз гортані.
- •Передракові захворювання гортані.
- •Клініка раку гортані.
- •Діагностика раку гортані.
- •Принципи ранньої діагностики раку гортані.
- •Лікування раку гортані.
- •Інфекційні гранульоми. Діагностика. Диференційна діагностика.
- •Склерома дихальних шляхів.
- •Туберкульоз гортані.
- •Сторонні тіла гортані.
- •Сторонні тіла трахеї.
- •Сторонні тіла бронхів. Стадії захворювання і види бронхостенозів.
- •Діагностика сторонніх тіл бронхів.
- •Видалення сторонніх тіл бронхів.
Дослідження слуху мовою і камертонами.
Дослідження слуху мовою. Визначається гострота слуху до розбірливості мови. Слух досліджують шепітною і розмовною мовою. Нормальне вухо сприймає шепітну мову в середньому на відстані 6-7 метрів.
Дослідження слуху за допомогою камертонів. Ці досліди дають можливість провести диференційний діагноз між ураженням звукопровідного і звукосприймального апарата. Найбільш інформативні досліди: Бінга, Федерічі, Вебера, Рінне, Швабаха, Желле.
Дослід Бінга. Полягає в створенні моделі порушення звукопроведення, що досягається шляхом обтурації зовнішнього слухового проходу. Камертон який звучить ставлять ніжкою до сосковидного відростка. Позитивний – якщо чути камертон при обтурації зовнішнього слухового проходу.
Дослід Фредерічі. Камертон ставлять ніжкою на сосковидний відросток, а потім на козелок, і порівнюють тривалість його звучання. При порушенні звукопроведення тривалість звуку з козелка або дорівнює, або менша.
Дослід Вебера. Камертон, що звучить, ставлять ніжкою посередині тім’я і запитують у досліджуваного, де він чує звук камертона: в правому, лівому вусі чи в голові. Здорова людина чує звук в голові.
Дослід Рінне. Порівняння сприйнятті звуку при повітряній та при кістковій провідності. У здорової людини повітряно проведені звуки сприймаються триваліше.
Дослід Швабаха. Дослідження кісткової провідності при розташуванні ніжки камертона на тімені чи на сосковидному відростку. В останньому випадку кісткова провідність вимірюється на кожне вухо окремо. При ураженому звукосприйнятті Швабах вкорочений, а звукопроведенні – подовжений.
Дослід Желле. При штучному підвищенні або пониженні тиску в зовнішньому слуховому проході відбувається переміщення стремена у вікні присінку – воно втискається у вікно присінку або випинається в прозір барабанної порожнини. При втисненні стремена підвищується внутрішньолабіринтний тиск, а при випинанні – тиск падає і слух відновлюється. При патологічній нерухомості стремена хворий чує безперервний звук без коливань.
Тональна порогова і мовна аудіометрія.
Тональна аудіометрія дає уявлення про якість сприйняття чистих тонів, дослідження розбірливості мови – про функцію слухового аналізатора в цілому. Тому оцінка стану слухової функції повинна базуватись на результатах дослідження як тональних, так і мовних сигналів.
Тональна порогова аудіометрія. Першим етапом аудіометрії є вимір слухової чутливості – слухових порогів. Поріг сприйняття тону – це мінімальна інтенсивність акустичного сигналу, за якої виникає перше відчуття звуку. Змінюючи частоту та силу звуку за допомогою спеціальних пристроїв, розміщених на панелі аудіометра, дослідник визначає той момент, у який досліджуваний почує ледь відчутний сигнал. Передачу звуку від аудіометра до пацієнта здійснюють через головні телефони повітряної провідності та кістковий вібратор. У разі появи звуку досліджуваний сигналізує про це натискуванням на виносну кнопку аудіометра, запалюється сигнальна лампочка. Спочатку визначають пороги сприйняття тонів за повітряною провідністю, а потім – кістково-тканинною.
Мовна аудіометрія. Дослідження здійснюється за допомогою аудіометра та підключеного до нього магнітофона. Магнітофон забезпечує відтворення слів, а аудіометр – посилення їх до необхідного рівня та подачу до вуха досліджуваного через повітряний та кістковий телефони. Результати оцінюють за числом розпізнаних досліджуваним слів в одній групі. Оскільки група містить 20 слів, то значення кожного слова складає 5%, у практиці вимірюють 4 показники:
Поріг недиференційованої розбірливості мови
Поріг 50% розбірливості мови
Поріг 100% розбірливості мови
Відсоток розбірливості мови в межах максимальної інтенсивності аудіометра.