38

1. критерії комплексної оцінки стану здоров’я дітей і підлітків:

• Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань.

• Рівень функціонального стану основних систем організму.

• Ступінь опірності організму несприятливому впливу чинників навколишнього середовища.

• Рівень нервово-психічного і фізичного розвитку, що досягнутий, та ступінь його гармонійності.

Відповідно до указаних критеріїв розроблена схема розподілу дітей і підлітків за групами здоров’я. Виділяють 5 груп здоров’я:

Перша група здоров’я – Здорові діти і підлітки з гармонійним розвитком та рівнем розвитку функціональних систем організму, що відповідає вікові.

Друга група здоров’я – Здорові діти і підлітки, що мають функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також знижену опірність до гострих та хронічних захворювань, тобто часто і тривало хворіють.

Третя група здоров’я – Діти і підлітки, які страждають хронічними захворюваннями у стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму.

Четверта група здоров’я – Діти і підлітки, які страждають хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими функціональними можливостями організму.

П’ята група здоров’я – Діти і підлітки, які страждають хронічними захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими функціональними можливостями організму.

2. Біологічний вік дитини – це індивідуальний темп розвитку окремо взятої дитини, який може не відповідати її календарному віку. Біологічний вік визначається за морфометричними, фізіологічними, метаболічними та імунологічними ознаками, які максимально наближені до середніх вікових величин і мають місце у 50 % здорових дітей певної вікової групи.

Для визначення біологічного віку дитини використовують найпростіші маркери, які мають найвищу ступінь кореляції з біологічним дозріванням – це розвиток та зникнення основних рефлексів у дітей грудного віку, терміни прорізування молочних зубів та заміна їх на постійні, довжина тіла та вторинні ознаки статевого дозрівання. У спеціальних дослідженнях біологічний вік визначається рентгенологічним методом за кількістю острівців та ядер окостеніння. Невідповідність між біологічним та календарним віком дитини може вказувати на наявність патології або несприятливих умов для благополучного розвитку та функціонування систем організму.

3. Фізичний розвиток дітей і підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників.

До соматоскопічних показників відносять: стан шкірних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, характеристики опорно-рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), а також ознаки статевого дозрівання (обволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитоподібного хряща гортані, мутація голосу у юнаків. Провідними соматометричними показниками вважають: довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна. До фізіометричних показників належать: м’язова сила кистей, життєва ємність легень, станова сила.

Фізичний розвиток – сукупність фізичних і функціональних особливостей організму, що характеризують його ріст і розвиток в даний період життя.

4. Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.

Відхилення у межах від –1 до +1 вважають середнім розвитком досліджуваної ознаки, від –1,1 до –2 – розвитком нижче середнього, від –2,1 та нижче – низьким, від +1,1 до +2 – вище середнього, від +2,1 та вище – високим. . Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму – розвиток вважається пропорційним, якщо не укладаються – непропорційним.

методу оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії дозволяє подолати головний недолік методики сигмальних відхилень, а саме відокремлений характер оцінки кожної соматометричної ознаки. Фізичний розвиток вважається:

• гармонійним, якщо індивідуальні показники маси тіла та обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах М±1_R;

• дисгармонійним, якщо індивідуальні показники показники маси тіла та обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах від М1,1_R до М2_R або від М+1,1_R до М+2_R за рахунок підвищеного жировідкладання;

різко дисгармонійним, якщо індивідуальні показники показники маси тіла та обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах від М2,1_R і нижче або від М+2,1_R і вище за рахунок підвищеного жировідкладання.

Комплексний метод оцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати як особливості морфофункціонального стану організму, так і відповідність рівня його біологічного розвитку календарному вікові.

Суть центильного методу полягає у зіставленні фактичної ознаки розвитку окремої характеристики фізичного розвитку з упорядкованим рядом, що включає у свою структуру весь діапазон коливань досліджуваної ознаки. Слід відмітити, що у ході використання методу порівняння середніх арифметичних величин зіставленню підлягають показники стану здоров’я та фізичного розвитку лише однорідних віково-статевих груп. У разі застосування методу розподілу відносних чисел спочатку оцінюють фізичний розвиток окремо кожної дитини, що входить до складу організованого колективу, та визначають оціночну групу, до якої вона відноситься, а потім розраховують відносне число дітей в кожній групі. , кореляційний метод надає можливість установити наявність певного зв’язку між провідними характеристиками стану здоров’я та фізичного розвитку шляхом визначення коефіцієнта кореляції (r).

5. Спочатку за даними довжини тіла та її щорічного збільшення, числа постійних зубів, ступеня розвитку вторинних ознак статевого дозрівання, терміну осифікації кісток кисті визначають біологічний вік дитини та порівнюють його з календарним. У залежності від значень отриманих показників він може відповідати календарному вікові, випереджувати його або відставати від нього.

Наступний етап комплексного методу пов’язаний з оцінкою морфофункціонального стану організму із застосуванням шкал регресії та віково-статевих стандартів розвитку функціональних показників

гармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах М±1_R або від М±1,1_R та функціональні показники характеризуються відхиленнями від –1 і вище;

• дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах від М1,1_R до М2_R або від М+1,1_R до М+2_R за рахунок дефіциту маси або підвищеного жировідкладання та функціональні показники знаходяться у межах від –1,1 до –2;

• різко дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах від М2,1_R і нижче або від М+2,1_R і вище за рахунок дефіциту маси або підвищеного жировідкладання та функціональні показники характеризуються відхиленнями від –2,1 і нижче.

Функціональні показники під час використання комплексного методу оцінюють за допомогою методу стандартних сигмальних відхилень. Рівень фізичного розвитку за довжиною тіла визначається за допомогою шкал регресії.

7. Будинки дошкільних закладів слід розміщувати на окремих земельних ділянках, що розташовуються згідно з вимогами містобудівних норм.

Площі земельних ділянок дошкільних закладів, що розміщуються у житловій забудові, слід приймати з розрахунку на одне місце: в дошкільних закладах загального типу та дошкільних дитячих будинках місткістю до 80 місць - не менше ніж 45 кв.м; в комплексах дошкільних закладів місткістю більше 350 місць - не менше ніж 35 кв.м. Озеленення ділянок дошкільних закладів повинно становити не менше ніж 20 кв.м на одне місце. В умовах реконструкції будинків або прилягання ділянок безпосередньо до лісових або паркових територій допускається зменшення площі озеленення на 30% Ділянки дошкільних закладів повинні обладнуватися поливальним водопроводом і мати огорожу заввишки не менше 1,6 м. По периметру ділянки створюється захисна смуга із дерев, чагарників і газонів завширшки 3 м. На земельній ділянці повинні передбачатись такі функціональні зони: забудови, групових майданчиків, спортивно-ігрова, юних натуралістів та господарська. Окремі зони та території майданчиків повинні розмежовуватись живою огорожею У зоні групових майданчиків слід передбачати майданчики для дітей ясельного віку до 3 років площею із розрахунку не менше 8,0 кв.м на місце, майданчики для дошкільників віком від 3 до 6 років площею не менше 7,5 кв.м на місце, тіньові навіси за кількістю групових майданчиків площею не менше 40 кв.м кожен. Майданчики для дітей ясельного віку повинні мати трав'яне покриття, майданчики для дошкільників - частково трав'яне і частково (не більше 60 м) ґрунтове покриття з домішками твердих дрібнозернистих місцевих будівельних матеріалів, які дозволені до використання МОЗ України. Спортивно-ігрова зона дошкільних закладів місткістю до 160 місць включає фізкультурний майданчик, призначений для одночасного використання однією групою. Для закладів більше 160 місць передбачається 2 фізкультурних майданчики - для ясельних і дошкільних груп. Зона юних натуралістів в дошкільних закладах загального типу повинна мати ділянки овочевих і плодово-ягідних культур загальною площею з розрахунку 0,75 кв.м на місце у дошкільних групах, а в будинках дитини - ділянки плодово-ягідних культур площею 0,5 кв.м на місце. Господарська зона повинна розмішуватись біля входу до виробничих приміщень харчоблоку і пральні, відокремлюватись від групових і фізкультурних майданчиків, мати тверде покриття та самостійний в'їзд, ізольований від входів на ділянку. В господарській зоні передбачається закритий сміттєзбірник площею не менше 6 кв.м, обладнаний господарським водопроводом та каналізацією; місце для сушіння білизни і постільних речей не менше ніж 15 кв.м; за необхідністю - сарай та овочесховище, площа яких приймається згідно з місцевими умовами.

8. (10)Будівлі загальноосвітніх шкіл розміщуються не ближче, ніж за 25 м від червоної лінії земельної ділянки. Відстань від межі ділянок шкіл до стін житлових будинків із входами та вікнами має становити понад 10 м.

Будівля загальноосвітнього навчального закладу має забезпечувати оптимальні умови для організації навчально-виховного процесу, відпочинку та харчування учнів. Тому на території земельної ділянки її слід розташовувати таким чином, щоб рівень освітлення та інсоляції навчальних приміщень був оптимальним, а взаємозв’язок між ділянкою і будівлею – найбільш раціональним.

Розрізняють компактну, блочну (блочно-секційну) та павільйонну системи

Будівлі загальноосвітніх навчальних закладів повинні мати не більше трьох поверхів. У будівлях загальноосвітніх шкіл передбачається розміщення наступних функціональних груп навчальних приміщень: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, блоки (кабінети) трудового навчання та професійної орієнтації, класи продовженого дня, фізкультурно-спортивні приміщення, приміщення харчоблоку, медичний блок, актова зала, бібліотека, адміністративні та допоміжні приміщенн. 30 учнів дозволяється приймати площу класних приміщень, універсальних навчальних та спеціалізованих кабінетів загальноосвітнього циклу, виходячи із розрахунку 2,0 м² Класні кімнати (навчальні приміщення) для учнів 1–4 класів слід розміщувати тільки на першому поверсі в окремому блоці, який ізольований від приміщень для учнів інших вікових груп. Кабінети з предметів, які найчастіше вивчаються у школах, для 5–9 класів розміщуються на першому поверсі, для 10–12 класів  на третьому поверсіПриміщення для трудового навчання (майстерні з обробки деревини, майстерні з обробки металу, комбіновані майстерні з обробки металу та деревини, кабінет обслуговуючої праці тощо) повинні бути ізольованими від інших основних приміщень і мають розташовуватися в окремих блоках на першому поверсі школи або в окремих будівлях з гардеробом і туалетом.

Спортивна зала розміщується на першому поверсі. Актова зала має бути розташована на другому поверсі. Площу обіднього залу слід приймати, виходячи з розрахунку не менше ніж 0,85 м² на одного учня Площа рекреаційних приміщень розраховується для кожного поверху і повинна бути не меншою 2,0 м² на одного учня. Медичний блок, що складається із таких приміщень, як кабінет лікаря площею не менше 18 м² та завдовжки 5 м (для визначення гостроти слуху та зору учнів), кабінет лікаря-стоматолога площею не менше 15 м², обладнаний витяжною шафою, процедурний кабінет площею 10 + 8 м² та кабінет психофізіологічного розвантаження площею не менше 18 м², слід розміщувати на першому поверсі. Гардероб розміщується на перших поверхах навчального закладу з обов’язковим обладнанням секцій для кожного класу. Приміщення для організації занять за програмою продовженого дня для учнів загальноосвітніх навчальних закладів слід розміщувати, орієнтуючись на необхідність забезпечення такою формою навчальної роботи до 20% школярів від загальної кількості учнів 14 класів та до 10% школярів – від загальної кількості учнів 59 класів.

9. Земельна ділянка загальноосвітнього навчального закладу має поділятися на наступні функціональні зони: навчальна зона, навчально-виробнича зона, навчально-дослідна зона, фізкультурно-спортивна зона, зона відпочинку, господарська зона, житлова зона, а також сільськогосподарська зона (для шкіл, що розташовані у сільській місцевості).

Фізкультурно-спортивну зону слід розташовувати по довжині земельної ділянки з півночі на південь поруч з навчальною, але не з боку вікон приміщень для початкових класів. Майданчики для учнів 1–4 класів повинні бути обладнані тіньовими навісами, гірками для спуску, гойдалками, бетонованою стіною для ігор з м’ячем, лавками, доріжками з твердим покриттям для катання на роликових ковзанах та велосипедах, плескальним басейном тощо. Господарська зона повинна мати окремий в’їзд і розташовуватися поблизу від навчальної (навчально-виробничої) зони та приміщень їдальні. У цій зоні розміщуються ремонтні майстерні, склади, гаражі, сміттезбірники та підсобно-виробничі приміщення. Сміттєзбірники повинні щільно закриватися кришками і встановлюватися на відстані не менше ніж 25 м від вікон та входу до їдальні на асфальтованому або бетонованому майданчику під навісом.

У житловій зоні земельної ділянки, яка повинна мати окремий вхід з боку вулиць і проїздів та ізолюватися від господарської зони на відстані не менше ніж 100 м, розміщуються гуртожитки для учнів та, у разі потреби, житлові будинки для викладачів і обслуговуючого персоналу.

Майданчики для рухливих ігор у зоні відпочинку (для максимального використання їх під час перерв) мають розташовуватися біля виходів з приміщень і повинні бути розділені для учнів кожної вікової групи.

Навчально-дослідна зона повинна складати не більше ніж 25% від загальної площі земельної ділянки. У міських школах вона може бути зменшена за рахунок будівництва на ділянці парників, теплиць і оранжерей, які органічно пов’язані з комплексом навчальних кабінетів природничого (біологія, хімія) напрямку.

11. Меблі слід добирати відповідно до довжини тіла учнів. Заборонено використовувати замість стільців лави і табурети. Фізіологічною робочою позою для учнів вважають робочу позу, при якій кут нахилу грудної частини тіла до поперекової частини дорівнює 145. Разом з тим цілком неприпустимою для школярів є робоча поза, при якій відстань від поверхні парти до очей становить менше 30 см.

У майстернях з обробки деревини повинно бути передбачене розташування верстатів висотою 75,5; 78,0 та 80,5 см; у майстернях з обробки металу  розташування верстатів висотою 87 та 95 см від підлоги до губок лещат, обладнаних захисними екранами.

Кожне робоче місце слід забезпечити сидінням на кронштейні або табуретами висотою 4042 см та розміром сидіння 35 x 35 см і 40 x 40 см У майстерні з обробки металу верстати необхідно розміщувати таким чином, щоб світло на робоче місце падало спереду або справа. Відстань між рядами має складати 1,0 м, відстань від внутрішньої стіни до верстатів  не менше ніж 0,8 м.

Вид приміщення		Коефіцієнт природної освітленості (КПО)	Світловий коефіцієнт (СК)	Кут падіння ()		Кут отвору ()		Коефіцієнт заглиблення приміщення
		не менше		не менше		не менше		не більше
1. Учбові приміщення		1,25-1,5 %	1:4 – 1:5	27		5		2
	Навчальні кімнати				300люмінісцентні		150розжарювання

Класи, учбові кабінети, аудиторії, читальні зали, бібліотеки.яскравість

5000-8000лк

5000-8000

Температура 18-22.

Радіаційна 18

Вологість 30-60%

12. Розміщувати меблі у класних кімнатах, які мають прямокутну конфігурацію, слід таким чином, щоб відстань між зовнішньою стіною і першим рядом парт становила 0,60,7 м (в будівлях із цегли допускається 0,5 м), між рядами двомісних парт (столів)  не менше 0,6 м, між третім рядом парт (столів) і внутрішньою стіною або шафами, які розташовані біля стіни,  не менше 0,7 м, між передньою партою (столом) і демонстраційним столом  не менше 0,8 м. Відстань від передньої стіни з класною дошкою до передніх столів має складати не менше 2,42,6 м, від задніх столів до задньої стіни  не менше 0,65 м (в тому разі, якщо задня стіна зовнішньою  не менше 1,0 м), від задніх столів до шаф, які стоять вздовж заднього краю стіни  не менше 0,8 м, від демонстраційного столу до класної дошки  не менше 1,0 м, між столом викладача і переднім столом учнів  не менше 0,5 м. Натомість найбільша відстань останнього місця від класної дошки має становити 9 м, висота нижнього краю дошки над підлогою для учнів 1 класу повинна складати 0,70,8 м, для учнів 24 класів  0,750,8 м, для учнів 512 класів  0,80,9 м.

У класних кімнатах, що мають поперечну або квадратну конфігурацію та відрізняються розташуванням меблів в 4 ряди, має бути збільшена відстань від дошки до першого ряду парт (не менше 3 м) для того, щоб забезпечити величину кута розглядання до 35°. Відстань від першого ряду парт до зовнішньої стіни повинна становити 0,81,0 м, між рядами парт (столів)  0,6 м, від задніх парт до шаф, розміщених біля внутрішньої стіни  0,91,0 м. Шкільні меблі повинні бути промаркованими

13. До числа основних розмірів навчальних навчальних меблів, що використовуються у ході проведення їх гігієнічної оцінки, відносять наступні (мал. 39.3):

• висота заднього краю стола, що являє собою відстань від заднього краю стола до підлоги;

• висота сидіння, що визначається як відстань від переднього краю сидіння до підлоги та повинна відповідати довжині гомілки разом зі стопою з додаванням 1,5–2 см на висоту підбору, забезпечуючи згинання ніг у кульшовому і колінному суглобі під прямим кутом та адекватне спирання стопи на підлогу або підставку;

• дистанція сидіння, що являє собою відстань у горизонтальній площині від переднього краю сидіння до проекції на площину сидіння заднього краю кришки стола та може бути нульовою, якщо край стола і стільця розташовані на одній вертикалі, додатною, якщо край сидіння не досягає опущеної від заднього краю стола вертикалі та від’ємною, якщо опущена вертикаль потрапляє на площину сидіння. Для виконання навчальної діяльності в робочій позі сидячи (письмо, читання тощо) оптимальною вважають від’ємну дистанцію, що складає 35 см дистанція спинки, що являє собою відстань від заднього краю кришки стола до спинки стільця, яка повинна перевищувати передньозадній розмір грудної клітки учня на ширину дитячої долоні;

диференція, що являє собою відстань у вертикальній площині від заднього краю кришки стола до площини сидіння, яка повинна дорівнювати відстані від сидіння до ліктя вільно опущеної руки з додаванням 56 см та забезпечувати вільне розташування рук на столі. Суттєве зменшення диференції примушує учня сильно нахилятися вперед і спиратися на стіл, що призводить до стиснення органів грудної клітки та черевної порожнини, опущення правого плеча і виникнення лівобічного сколіозу.

• глибина сидіння, що являє собою передньозадній розмір сидіння, який має становити від 2/3 до ¾ довжини стегна;

• висота спинки, що має сягати рівня поперекового відділу хребта і забезпечувати спирання на неї грудного відділу хребта;

• кут нахилу кришки стола, що повинен дорівнювати 15 та, на цій підставі, дозволяти учневі утримувати книжку або зошит на оптимальній відстані (3035 см) від очей під найбільшим кутом при найменшому нахилі голови, забезпечуючи сталу акомодацію і запобігаючи виникненню міопії;

• рельєф сидіння, що повинен відповідати формі стегна та сідниць і мати невеликий нахил назад, який надає учневі змогу не сповзати вперед під час виконання основної навчальної діяльності у положенні сидячи.

14. Експрес-оцінка функціональної готовності дитини до вступу та систематичного навчання у школі проводиться на підставі результатів виконання комплексного психофізіологічного тесту Керна-Ірасека, показників дослідження якості звуковимови та точності координації рухів.

Тест Керна-Ірасека складається з трьох завдань: 1) малювання людини; 2) перемальовування короткої фрази з 3 – 4 слів; 3) перемальовування групи крапок. Кожне завдання оцінюється у балах (найкраща оцінка – 1 бал, найгірша – 5 балів).

Оцінка якості та чистоти звуковимови проводиться під час словесного відтворення слів, що достатньо важко артикулюються. Точність координації рухів і, отже, готовність до сприйняття навичок письма, визначають за допомогою тесту “Вирізання кола

Поглиблене психофізіологічне обстеження вищої нервової діяльності дитини з метою визначення рівня її готовності до навчання у школі передбачає дослідження та кількісну оцінку механічної Продуктивність механічної пам’яті вважається високою, якщо результат знаходиться у межах від 80% до 100%, середньою – від 50% до 80%, низькою – менше ніж 50 %., образної і вербально-логічної пам’яті, а також вербально-логічного мислення.

16. З метою гігієнічної оцінки режиму дня дітей і підлітків використовують методи анкетування, інтерв’ювання та хронометражних спостережень

В ході досліджень необхідно отримати інформацію про наявність та тривалість у режимі дня основних режимних елементів (сон, навчальна діяльність у школі, режим харчування, відпочинок з перебуванням на свіжому повітрі, підготовка домашніх завдань, виконання домашніх обов’язків, вільний час), правильність та доцільність їх взаєморозташування, відповідність стану здоров’я, віково-статевим анатомо-фізіологічним і функціональним особливостям організму та індивідуальним схильностям дитини.

17. В ході досліджень необхідно отримати інформацію про наявність та тривалість у режимі дня основних режимних елементів (сон, навчальна діяльність у школі, режим харчування, відпочинок з перебуванням на свіжому повітрі, підготовка домашніх завдань, виконання домашніх обов’язків, вільний час), правильність та доцільність їх взаєморозташування, відповідність стану здоров’я, віково-статевим анатомо-фізіологічним і функціональним особливостям організму та індивідуальним схильностям дитини.

Учні перших, других і випускних класів, а також класів компенсуючого навчання повинні навчатися лише у першу зміну. Учні 35 класів можуть навчатися у першу зміну або у підзміну з початком занять не пізніше 12 години. Для визначення ступеня складності уроків використовують методику групування предметів за ступенем важкості (1 група: математика, іноземна мова; 2 група – хімія, фізика; 3 група – рідна мова, історія, географія; 4 група – природознавство, література; 5 група – фізична культура, музика, праця) або рангову шкалу складності шкільних предметів (математика – 11 балів; іноземна мова – 10; фізика, хімія – 9; історія – 8; рідна мова, література – 7; природознавство, географія – 6; фізична культура – 5; праця – 4; креслення – 3; малювання – 2; музика – 1) або методику визначення бального рівня складності окремих предметів (геометрія – 6 балів; алгебра – 5,5 балів; іноземна мова – 5,4 балів; хімія – 5,3 балів; фізика – 5,2 балів; біологія – 3,6 балів; рідна мова – 3,5 балів; література – 1,7 балів; історія – 1,7 балів).

18. Гігієнічна оцінка організації уроку передбачає дослідження умов його проведення, особливостей подання навчального матеріалу, методики та унаочнення викладання, ступеня розвитку втоми учнів у ході навчального процесу, проведення хронометражних спостережень за тривалістю основних структурних елементів уроку (організаційна частина, перевірка домашнього завдання, основна частина, закріплення нового матеріалу, заключна частина).

19. Якість поліграфічних матеріалів і паперу визначає санітарний стан підручника (якість палітурки, використання шорсткого, шпаруватого непроклеєного паперу, що легко вбирає вологу, призводить до швидкого забруднення і псування підручника, заважає формуванню гігієнічних навичок у дітей і спричиняє епідемічну небезпеку).

Палітурка підручника повинна бути міцною, зробленою з матеріалу, який мінімально забруднюється. Для підручників використовують тверді палітурки, вкриті паперовою, плівковою або суцільнотканинною обкладинкою з кантом, тканинною або паперовою спинкою, та м’які палітурки на паперовій або нетканій основі. Підручники зшивають нитками, не допускається безниткове (клейове або дротяне) скріплення.

Максимальна маса шкільного підручника не повинна перевищувати 300 г. Загальна маса підручників з розрахунку на один навчальний день у комплекті з письмовим приладдям (без маси ранця або портфеля) не повинна перевищувати допустимих норм перенесення тягарів на віддаль до 3 км учнями І-ПІ класів від 1,5 до 2 кг, IV-V - від 2 до 2,5 кг, УІ-УІІ - від 3 до 3,5 кг, VІІІ-Х(ХІ) - від 4 до 4,5 кг. має бути білого або ледь жовтуватого кольору з коефіцієнтом відбиття 0,7-0,8, гладеньким, непросвічуваним і не глянцевим. Гарнітура – це вигляд або малюнок шрифту. Вона повинна мати прості обриси з прямим накресленням літер, бути чіткою, виразною, що досягається за певних співвідношень ширини літер до їх висоти, а також товщини основних (вертикальних) і з’єднувальних (горизонтальних і нахилених) штрихів. При оформленні підручників для молодшого і середнього шкільного віку не можна використовувати набір у дві колонки, . Щільність набору вважається | задовільною, якщо на 1 см² припадає не більше двох рядків. Кількість переносів на сторінку обмежується, зокрема у підручниках для молодших класів трьома-чотирма.

Навчання

20. Гігієнічна оцінка уроку фізичної культури передбачає проведення хронометражних спостережень (вступна, підготовча, основна і заключна частини), визначення загальної і моторної щільності уроку та зовнішніх ознак втоми, побудову фізіологічних кривих фізичного навантаження, використання функціональних проб, дослідження рівня рухової активності та ступеня фізичної підготовленості, здійснення контролю за повітряно-тепловим режимом внутрішньошкільного середовища та оцінку правильності медичного забезпечення уроку

проведення хронометражних спостережень ураховують, що вступна частина (3–4 хвилини) передбачає організацію колективу та його підготовку до уроку, підготовча частина (12–15 хвилин) зумовлює проведення загальної фізичної підготовки, основна частина (20–25 хвилин), яка власне є темою уроку, поділяється на 2 періоди, а саме: на періоди формування рухових навичок та рухливої гри, заключна частина (3–5 хвилин) повинна забезпечити приведення організму до вихідного стану. гальна щільність уроку фізичної культури має становити не менше ніж 80%. Моторна щільність уроку фізичної культури являє собою відношення часу, що був витрачений на виконання різних рухів, до загальної тривалості заняття. Згідно з гігієнічними нормативами її величина не повинна складати менше ніж 60%.Фізіологічна крива фізичного навантаження являє собою графічне зображення реакцій провідних показників функціонального стану організму (частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, частота дихання тощо) у відповідь на фізичне навантаження крива повинна мати двохвершинну параболоподібну форму, Функціональними пробами, які широко використовуються у теперішній час, слід вважати ортостатичну пробу, проба Мартіне-Кушелевського (здійснення 20 присідань протягом 15 секунд), модифікована проба Летунова (10 віджимань від підлоги протягом 10 секунд), Визначення фізичної підготовленості передбачає оцінку швидкісної (результати бігу на 30 (60, 100) метрів), силової (дані віджимань від підлоги, піднімання тулуба з положення лежачи, підтягувань на перекладині) та швидкісно-силової (результати стрибка у довжину з місця) підготовленості, а також рівня фізичної витривалості (дані бігу на 2000 (3000) метрів).

Медичне забезпечення уроку фізичної культури пов’язане з визначенням для кожної дитини певної групи фізичного виховання, що здійснюється згідно з даними поглибленого медичного огляду.

2. Вимоги до сировини та матеріалів

2.1. Для виробництва ігор дозволяється використовувати:

- сировину і матеріали, допущені МОЗ України;

- сировину і матеріали, допущені МОЗ України для виробництва товарів, призначених для контакту з харчовими продуктами, які за показниками державної санітарно-гігієнічної експертизи відповідають вимогам якості та безпеки, зазначених в Додатках 1 та 2.

2.2. Матеріали вторинної переробки (не більше 30% домішок до основного матеріалу) допускаються для виробництва іграшок (ігор) тільки для дітей віком більше як три роки за умови наявності дозволу МОЗ України.

2.3. Сировина і матеріали повинні відповідати гігієнічним вимогам:

а) в сировині, матеріалах, готових виробах, іграшках та (іграх) вміст вільних незв'язаних хімічних сполук має бути не більше, наведених в Додатку 1;

б) рівні міграції хімічних сполук в модельні розчини, воду і повітря не повинні перевищувати гігієнічні нормативи, наведені в Додатку 2.

2.4. Натуральні матеріали (хутро, шкіра) дозволяються для виробництва іграшок та ігор для дітей старше 3-х років з обов'язковою попередньою їх дезинфекцією (ОСТ 42-21-2-85, МБ N 28-8/6-80).

2.5. Набивні матеріали перед використанням для виробництва іграшок (ігор) повинні бути продезинфіковані.

2.6. Матеріали для декоративного та захисного покриття іграшок (ігор), за винятком ялинкових прикрас, повинні бути стійкими до дії слини, поту та вологої обробки.

2.7. Деталі іграшок (ігор), що дотикаються до губ дітей, та брязкальця мають бути виготовленими з матеріалів, що не вбирають вологу та легко дезинфікуються.

2.8. Матеріали для виробництва іграшок, ігор повинні зберігатися в умовах, передбачених ТУ, ДСТУ та іншими чинними нормативними документами та виключати їх забруднення.

2.9. Для виробництва іграшок (ігор) не дозволяється використання наступних матеріалів та сировини:

- полімерні недубльовані плівки, розміром більше 100,0x100,0 мм, товщиною менше 0,038 мм;

- полімерні недубльовані плівки, які мають на кожній дільниці, розміром 30x30 мм площу отвору менше 1% площі ділянки;

- деревину з випадаючими сучками та червоточиною;

- скло для виробництва іграшок (ігор) для дітей у віці до трьох років;

- скло для виробництва іграшок (ігор) для дітей у віці старше трьох років, за винятком, якщо це не є необхідністю для виконання іграшкою її функцій;

- неборосілікатне скло для виготовлення скляного посуду, призначеного для нагрівання;

- набивні матеріали, які містять тверді, або гострі інородні предмети (металева, дерев'яна стружка та ін.);

- гранульовані набивні матеріали з розміром гранул 3,0 мм і менше, які застосовуються без внутрішньої оболонки, яка не являється зовнішньою оболонкою іграшки;

- наповнювачі іграшок типу брязкалець, розмір яких збільшується в вологому середовищі більше, ніж на 5%;

- гума, картон та папір ворсовані для виробництва іграшок для дітей віком до трьох років;

- целулоїд (нітрат целюлози) або інші легкозапальні матеріали, за винятком застосування цих матеріалів в лакофарбових покриттях;

- пальні гази та рідини, за винятком пальних рідин, які випускаються в окремих герметичних ємностях максимальною місткістю 15,0 куб.см;

- брухту;

- натурального хутра і шкіри - іграшки для дітей до 3-х років;

- дерев'яної кори, за винятком виробів фольклорного типу;

- гранули полістиролу для виготовлення штучного снігу та ін.;

- гранули спіненого полістиролу;

- кадмієві барвники.

23. (24)

Якість поліграфічних матеріалів і паперу визначає санітарний стан підручника (якість палітурки, використання шорсткого, шпаруватого непроклеєного паперу, що легко вбирає вологу, призводить до швидкого забруднення і псування підручника, заважає формуванню гігієнічних навичок у дітей і спричиняє епідемічну небезпеку).

Палітурка підручника повинна бути міцною, зробленою з матеріалу, який мінімально забруднюється. Для підручників використовують тверді палітурки, вкриті паперовою, плівковою або суцільнотканинною обкладинкою з кантом, тканинною або паперовою спинкою, та м’які палітурки на паперовій або нетканій основі. Підручники зшивають нитками, не допускається безниткове (клейове або дротяне) скріплення.

Максимальна маса шкільного підручника не повинна перевищувати 300 г. Загальна маса підручників з розрахунку на один навчальний день у комплекті з письмовим приладдям (без маси ранця або портфеля) не повинна перевищувати допустимих норм перенесення тягарів на віддаль до 3 км учнями І-ПІ класів від 1,5 до 2 кг, IV-V - від 2 до 2,5 кг, УІ-УІІ - від 3 до 3,5 кг, VІІІ-Х(ХІ) - від 4 до 4,5 кг.

Ступінь зорового навантаження при читанні залежить від:

• умов видимості тексту;

• легкості для читання.

Видимість тексту визначається:

• якістю паперу (кольором, просвічуваністю, гладкістю). Папір має бути білого або ледь жовтуватого кольору з коефіцієнтом відбиття 0,7-0,8, гладеньким, непросвічуваним і не глянцевим. Просвічуваність паперу визначають за різницею коефіцієнтів відбиття до і після підкладання під сторінку чорної пластинки. Ці вимоги найбільше задовольняє папір друкарський № 1 і офсетний № 1 і № 2. Допускається застосовувати друкарський папір № 2, забороняється - друкарський папір № 3 і газетний.

• якістю друку (контрастністю літер і фону, насиченістю, кольором і міцністю фарби).

Легкість для читання визначається:

• характером шрифту (гарнітурою, кеглем);

• форматом полоси;

• довжиною рядків;

• інтерліньяжем;

• апрошем.

Гарнітура – це вигляд або малюнок шрифту. Вона повинна мати прості обриси з прямим накресленням літер, бути чіткою, виразною, що досягається за певних співвідношень ширини літер до їх висоти, а також товщини основних (вертикальних) і з’єднувальних (горизонтальних і нахилених) штрихів.

Кегль – це розміри шрифту та набору, що включає висоту літери та вільних просторів над і під літерою й вимірюється у друкарських пунктах (пункт дорівнює 0,376 мм).

Він повинен відповідати віковим особливостям зорового сприйняття та ступеню розвитку навичок читання. Зокрема, підручники для 1 класу (в т.ч. букварі та ін.) повинні набиратися гарнітурами великих кеглів з обрисами, що наближаються до квадрата, і невеликою різницею у товщині основних і з’єднувальних штрихів, без засічок на кінцях літер, що значно полегшує читання і найбільше відповідає особливостям зорового сприйняття дітей, які навчаються читати. У букварі весь текст набирається однією гарнітурою. Заміна малюнка шрифту в букварі недопустима. Нові літери у букварях виконуються не намальованими, а друкованими, не дрібніше кегля 48, за винятком взірців прописів.

У II класі діти переходять від впізнавання окремих літер до вільного читання. Тоді найбільш легко сприймається шрифт із засічками на кінцях, які ведуть погляд дитини від літери до літери. У підручниках для середнього і старшого шкільного віку поступово переходять від великих кеглів до менших зі співвідношенням ширини літер і їх висоти 1:1,5 - 1:1,75 і співвідношенням товщини основних і з’єднувальних штрихів 2:1-3:1.

У ІІІ-Х(ХІ) класах додаткові тексти (примітки, пояснення, покажчики, словники тощо) допускається друкувати шрифтом прямого або курсивного, нормального чи напівжирного накреслення, а також курсивом із кеглем не нижче 8. Слова і фрази в тексті рекомендується виділяти прямим напівжирним або жирним шрифтом, розбивка допускається лише для окремих слів.

Правильне поєднання вимог до друку і набору, зокрема зменшення кегля шрифту з віком дітей вимагає вкорочення довжини рядків. При оформленні підручників для молодшого і середнього шкільного віку не можна використовувати набір у дві колонки, оскільки часті переходи від рядка до рядка утруднюють сприйняття тексту і зумовлюють зорову втому. У підручниках для VІІІ-ХІ класів з предметів, що не вимагають тривалого безперервного читання (анатомія та фізіологія людини, географія, словники, покажчики тощо), допускається набір у дві колонки кеглем 10 при довжині рядків не менше 63 мм і віддалі між колонками не менше 9-10 мм.

Легкість читання тексту визначається також чіткістю обмеження полоси набору оточуючими полями, які повинні контрастувати з полосою набору, бути білими, мати достатні розміри, щоб при русі очей вздовж рядка і при переході від рядка до рядка бічним зором чітко сприймалися кінець і початок рядка. Оптимальні розміри полів визначаються за різницею рекомендованих форматів видання і полоси набору. Для забезпечення чіткого сприйняття тексту між ним і малюнками створюються пробіли не менше 12 пунктів для чорно-білих і 18 пунктів для кольорових малюнків.

Щільність набору, тобто кількість знаків на площі 1 см², повинна становити не більше 10 знаків при розмірах кегля 14 і вище та не більше 15 знаків при розмірах кегля 9-12. Щільність набору вважається | задовільною, якщо на 1 см² припадає не більше двох рядків. Усі рядки за винятком заголовків і абзаців повинні починатися з одного вертикального рівня, що продиктовано правильним ритмом руху очей вздовж рядка.

Додатковий текст подається з невеликим відступом від вертикалі, що дає змогу швидко знаходити його у підручнику.

Щільність набору досліджують шляхом накладання на сторінку спеціальної металевої пластинки з п’ятьма отворами площею 1 см² кожний, коефіцієнт відбиття паперу – фотометром.

Кількість переносів на сторінку обмежується, зокрема у підручниках для молодших класів трьома-чотирма.

У підручниках, особливо для дітей молодшого шкільного віку, рекомендуються кольорові ілюстрації, виконані світлими, малонасиченими фарбами з чітко проробленими деталями.

Інтерліньяж – віддаль між рядками, розмірами полів.

Апрош - віддаль між літерами і словами у рядку.

Розміри шрифтів, інтерліньяж, апрош вимірюють за допомогою мікроскопа з мікрометричним окуляром або мікрометричної лупи (ціна поділки 0,1 мм), довжину рядків - металевою лінійкою з міліметровими поділками. Чіткість друку визначають із застосуванням лупи з 2-5-разовим збільшенням. Фактичні розміри шрифтів визначають шляхом вимірювання малої літери "н".

Усі вимірювання роблять у трьох місцях підручника (на початку, в середині та в кінці).

Вимоги до гарнітур, кеглів шрифтів та їх розмірів, набору підручників для школярів різного віку наведені в таблиці.

Таблиця

Вимоги до шкільних підручників

Підручники	Гарнітура шрифту	Кегль шрифту	Висота малої літери „н”, мм	Товщина основних штрихів, мм	Товщина з’єднувальних штрихів, мм	Довжина рядка, мм	Формат видання, мм	Формат полоси набору, мм	Інтерліньяж, мм	Апрош між словами, мм	Апрош між літерами, мм
Букварі	Букварна абетка Журнальна рублена	Нові літери 48, 36 Основний текст 28-20	8,0-6,0 4,5-3,5	1,5 0,5	1,2 0,5	130	168х215	130х172	Не менше 2,8	4-11	0,5
І клас	Букварна абетка Журнальна рублена	16 18	2,8	0,5	0,45	126		126х176
ІІ клас	Шкільна Літературна	14 16	2,5-2,3	0,3	0,15
ІІІ-ІУ	Шкільна Літературна	14,12	2,3-2,0	0,3	0,15	126	168х215	126х172 126х176		3
V- VІІ	Шкільна Літературна	10	1,75	0,25	0,15	113	143х215 143х200	113х180 113-167	Не менше 2,7	2
						108	143х200	108-162
VІІІ-Х (ХІ)	Шкільна Літературна	10	1,75-1,7	0,25	0,15	98	128х200	98-162
						95	128х200	95-162

Раціональне харчування – це повноцінне в кількісному та збалансоване в якісному відношенні харчування, що забезпечує нормальний ріст, фізичний та психофізіологічний розвиток організму, його високу працездатність, активне довголіття та стійкість до несприятливих природних, техногенних, соціальних чинників навколишнього середовища.

Раціональне харчування повинно відповідати таким основним принципам:

1. Бути повноцінним у кількісному відношенні, тобто за енергетичною цінністю (калорійністю) добового раціону відповідати енергетичним витратам організму, з урахуванням не засвоюваної частини раціону.

2. Забезпечувати якісну повноцінність (збалансованість) раціону, тобто оптимальний вміст у ньому всіх харчових речовин в оптимальних кількостях і співвідношенні – білків, жирів (у тому числі тваринних), вуглеводів (у тому числі цукрів, клітковини, харчових волокон), вітамінів, макро-, мікроелементів, смакових речовин.

3. Дотримуватися раціонального режиму харчування: години приймання їжі повинні відповідати біологічним ритмам організму; кількість прийомів їжі повинна бути 3-4 разова для дорослих, 5-6 разова для дітей різного віку; інтервали між прийомами їжі повинні бути відповідно 5-6 годин для дорослих та 3-4 години для дітей. Розподіл добового раціону по окремих прийомах їжі повинен відповідати фізіологічним потребам організму: в ранкову, обідню пору (період фізичної активності організму) енергетична цінність повинна бути відповідно 30-35 % та 45-50 %, після закінчення активного періоду доби ввечері – 20-25 %.

4. Готова їжа повинна відповідати ферментним можливостям травної системи. З цією метою підготовка продуктів та їх кулінарна обробка повинні забезпечувати хороші смакові якості, високу поживність, легкотравність та високу засвоюваність їжі.

5. Їжа повинна бути нешкідливою в токсичному відношенні, тобто у продуктах, готових блюдах не повинно бути токсичних речовин в шкідливих для організму концентраціях.

Їжа повинна бути безпечною в епідемічному відношенні: в ній повинні бути відсутні збудники інфекційних захворювань з аліментарним механізмом передачі – бактерії, віруси, грибки, простіші, зародки гео- та біогельмінтів

26. Під харчовим статусом розуміють фізіологічний стан організму, обумовлений його харчуванням

Оптимальний, коли цей фізіологічний стан і маса тіла відповідають зросту, віку, статі, важкості, інтенсивності та напруженості виконуваної роботи;

Надлишковий, обумовлений спадковою схильністю, переїданням, недостатніми фізичними навантаженнями, супроводжується збільшенням маси тіла, ожирінням, яке буває чотирьох ступенів (І – жировідкладення на 15-20% більше нормальної маси тіла; ІІ – на 30-49%; ІІІ – на 50-99%; ІУ – на 100% і більше);

Недостатній, коли маса тіла відстає від віку, зросту, - обумовлений недоїданням (кількісним і якісним), важкою та інтенсивною фізичною працею, психоемоційним напруженням тощо. Крім наведених вище професор П.Е.Калмиков (С.-Птб., РФ) виділяє ще такі категорії харчового статусу:

Передхворобливий (преморбідний), обумовлений, крім названого вище, тими чи іншими порушеннями фізіологічного стану організму, або вираженими дефектами в раціоні (енергетична, білкова, жирова, вітамінна, макро-, мікроелементна недостатність);

Хворобливий – похудіння, обумовлене тією чи іншою хворобою, голоду-ванням (сильними дефектами в раціоні – кількісними і якісними). Голодування може проявлятися в двох формах – кахексії (сильне похудіння, маразм), набряковій (квашіоркор), обумовленій у першу чергу відсутністю в раціоні білків. Вітамінне голодування – у авітамінозах (цинга, бері-бері, рахіт та інших), дефіцити інших нутрієнтів – у відповідних видах патології.

27. Серед цих захворювань можна виділити такі:

- захворювання, пов’язані з голодуванням, кількісним і якісним недоїданням (маразм, квашіоркор, гіповітамінози, авітамінози та інші);

- захворювання, пов’язані з переїданням (ожиріння, подагра, гепатити, холецистити, панкреатити, жовчно-кам’яна хвороба тощо);

- захворювання, пов’язані з порушенням режиму харчування (гастрити, виразки шлунку, 12-палої кишки, копростаз та інші);

- захворювання, пов’язані з порушенням кулінарної обробки продуктів (також гастрити, виразкова хвороба, гіповітамінози тощо);

- харчові отруєння: мікробної природи (токсикоінфекції, бактерійні токсикози, мікотоксикози), немікробної етіології (продуктами, отруйними за своєю природою; продуктами, які стали отруйними при порушеннях правил зберігання та інше); продуктами, забрудненими отруйними речовинами (пестицидами, солями важких металів тощо);

- кишкові бактерійні, вірусні, зоонозні інфекції (черевний тиф, паратифи А, В, дизентерія; гепатит А, поліомієліт, ентеровіруси; бруцельоз, ящур, туберкульоз та інші); гео- і біогельмінтози (аскариди, власоглав, бичий, свинячий солітер, тріхінела, риб’ячий солітер, сосальщики тощо);

- ураження продуктами, забрудненими засобами масового знищення у сучасній війні – радіоактивними продуктами ядерних вибухів, бойовими отруйними речовинами, особливо небезпечними бактерійними засобами (РР, ОР, БЗ).

28. . Соматоскопічні: огляд тіла людини чи (вибірково) групи людей досліджуваного колективу дозволяє виявити цілий ряд ознак, які кількісно і якісно характеризують їх харчування.

При загальному огляді тіла визначають конституційний тип (нормо-, гіпо-, гіперстенік), гармонійність статури, деформації скелета, ребер, пласкостопість, викривлення ніг (як ознаки перенесеного рахіту), вгодованість (норма, худоба, ожиріння), блідість, синюшність шкіри, слизових оболонок, нігтів, їх деформації, ломкість як ознак білкової, вітамінної, мікроелементної недостатності в харчуванні. При огляді слизових оболонок очей можна виявити ксероз, кератомаляцію, блефарит, кон’юнктивіт, світлобоязнь як ознак гіповітамінозу А т

2. Соматометричні: вимірювання довжини, маси тіла, обводу грудної клітки, плеча, попереку, таза, стегна, товщини шкіряно-жирової складки (під нижнім кутом лопатки, на задній стороні середини плеча, на боковій поверхні грудної клітки, живота)

4. Клінічні показники – визначення симптомів хвороб аліментарного походження (гастритів, виразок шлунку, 12-палої кишки, захворювань печінки, жовчного міхура, подагри, гіпо-, авітамінозів тощо).

5. Біохімічні показники – гематологічні, урологічні та інші показники харчового статусу (табл. 5).

29. Енергетична, пластина, біорегуляторна, пристосувально-регуляторна, імунорегуляторна, реабілітаційна, мотиваційно-сигнальна.види6 раціональне – повноцінне харчування здорових людей, превентивне – скориговане з урахуванням чинників неінфекційних захворювань.

Лікувально-профілактичне – спеціальні раціони, молоко, вітаміни, пектин, які пом’якшують дію на організм шкідливих виробничих факторів. Дієтичне.

30. Добові енерговитрати організму складаються з:

- основного обміну, який залежить від віку, статі, зросту, маси тіла, фізіологічної конституції (астенік, нормо-, гіперстенік);

- витрат енергії на травлення їжі (специфічно-динамічна дія їжі), яка складає приблизно 10% від величини основного обміну;

- витрат енергії на фізичні та емоційні навантаження протягом доби, тобто на трудову діяльність та відпочинок, згідно розпорядку дня індивіда чи колективу;

- енерговитрати залежать також від клімато-погодних умов місцевості, мікроклімату робочого місця, характеру і якості одежі, навичок та уміння в трудовому процесі.

31. Класифікація: молоко і молочні продукти, м'ясо і мясні продукти, риба і нерибні продукти, яйця, зернові, овочі, фрукти, ягоди, харчові жири, кондитерські вироби, напої.

32. Для розрахунку добових енерговитрат спочатку розраховують відносний основний обмін (ОО) за 1 годину Далі визначають хронометраж (затрати часу) на кожний вид діяльності за добу, на підставі якого в таблиці додатку 3 знаходять відповідні КФА. Сума основного обміну з специфічно-динамічною дією їжі та енерговитрат на всі види діяльності складе добові енерговитрати.

Для обчислення орієнтовних добових енерговитрат потрібно усереднений основний обмін (з урахуванням статі, віку, маси тіла, див. додаток 4) помножити на КФА відповідної професії

33. В основу цих розрахунків покладені добові енерговитрати індивіда чи однорідного за режимом дня та харчування колективу, які повинні компенсуватися за рахунок 11-13, в середньому 12% білків за їх калорійністю, з них 55% - тваринного походження; 25% - за рахунок жирів, з них не менше 30% рослинних; 62-64%, в середньому 63% вуглеводів, серед яких не більше 18-20% моно- та дисахаридів^*.

Потреби в вітамінах визначають також за енерговитратами, враховуючи що на кожні 1000 ккал. повинно надходити: аскорбінової кислоти – 25 мг, тіаміну – 0,6 мг, рибофлавіну – 0,7 мг, піридоксину – 0,7 мг, нікотинової кислоти – 6,6 мг. Ретинолу – 1 мг на добу (з урахуванням ретинолового еквіваленту -каротину, який дорівнює 2), токоферолу – 15 мг/добу.

Потреби в мінеральних речовинах становлять: калій – 4000 мг/добу, кальцій – 1000-1200 мг/добу (з них 400-500 мг/добу за рахунок молочних продуктів), фосфор – 1200 мг/добу, залізо – 10-18 мг/добу, з них 1,0-1,5 мг за рахунок гемового заліза (мясні продукти).

34. Меню розкладка – це план харчування колективу, перлік готових страв, розподілених по прийомах їжі, вказанням їх кількості, енергетичної цінності.

Енергетичну цінність і нутрієнтний склад кожного продукту, згідно меню-розкладки розраховують за пропорцією, користуючись "Таблицями хімічного складу харчових продуктів" (додаток 3), в яких приведені всі харчові речовини та калорійність в 100 г продукту.

Для визначення співвідношення харчових речовин тваринного і рослинного походження кількість білків та жирів розраховують окремо або складають лише кількості тваринних, кількість рослинних білків визначають відніманням кількості тваринних від загальної суми білків.

Розподіл добового раціону по окремих прийомах їжі за його енергетичною цінністю визначається у відсотках. При цьому рекомендують 30% калорійності на сніданок, 40-45% - на обід, 20-25% - на вечерю. При чотирьохразовому харчуванні виділяють другий сніданок -10-12% за рахунок частково сніданку, частково -обіду. 1) Відповідність енергетичної цінності та кількості всіх харчових речовин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин, мікроелементів) енер-говитратам та фізіологічній потребі в них, (розрахованих студентами на попередньому занятті) та нормам харчування (див. додаток 2 наступного заняття).

2) Відповідність фізіологічним потребам співвідношень між тваринними і рослинними білками, жирами, між складними вуглеводами і дисахаридами. Згідно фізіологічних нормативів, як сказано вище, білки тваринного походження повинні складати за їх енергетичною цінністю не менше 55% їх загальної кількості, жирів рослинних - не менше 30%; моно-, дисахаридів - не більше 18-20%.

3) Достатність в раціоні вітамінів, з урахуванням неминучих їх втрат при кулінарній обробці харчових продуктів, правильність співвідношення між вітаміном А і каротином.

4) Достатність мінеральних речовин, особливо Са, Р, їх співвідношення, Fe, та мікроелементів. Наявність спецій і смакових речовин.

5) Повторюваність блюд на протязі тижня (різноманітність харчування).

6) На підставі виявлених недоліків складаються рекомендації щодо оптимізації розкладки продуктів, особливо з урахуванням передбачуваних змін у фізичних навантаженнях контрольованого колективу.

35. Методи балансових і бюджетних досліджень харчування, основані на оцінці асигнувань на харчування організованих колективів чи прибутків сім'ї, індивіда, дозволяють лише орієнтовно оцінювати харчування цих груп людей.

Анкетно-опитувальний, ваговий методи дозволяють більш точно визначати кількість вживаних харчових продуктів, проте також не дають можливості оцінювати якісний склад добового раціону.

Лабораторні методи визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону найбільш точні, але потребують складних, тривалих досліджень і значних матеріальних витрат, а тому не дозволяють їх систематичного використання при медичному контролі харчування різних категорій населення.

Розрахункові ж методи - досить точні, доступні при постійному, систематичному медичному контролі харчування названих категорій населення, не потребують додаткових матеріальних витрат, а при наявності обчислювальної техніки і багато часу на розрахунки.

36. Вітаміни – низькомолекулярні органічні сполуки, необхідні для здійснення механізмів ферментативного, нормального обміну речовин, підтримання гомеостазу, біохімічного забезпечення.

37. При гіповітамінозі В₂ (рибофлавін) чи В₆ (піридоксин) спостерігається підвищена сальність (себорея) обличчя із-за гіпертрофії сальних залоз, у першу чергу за вушними раковинами, на лобі, носо-губних складках, яка у подальшому розвитку гіповітамінозу змінюється атрофією сальних залоз, що проявляється злущенням епітелію, під яким при зшкрябуванні з’являються блискучі ділянки шкіри.

Досить специфічною ознакою гіповітамінозу В₂ є перикорнеальна ін’єкція судин склери очей, яку можна спостерігати за допомогою бінокулярної лупи чи щілинної лампи: на місці переходу рогівки у склеру внаслідок розростання судин утворюється віночок фіалково-блакитного кольору. Цей симптом часто супроводжується кон’юнктивітом зі збільшенням ін’єкції судин від центру до периферії, на відміну від банальних кон’юнктивітів (ін’єкції судин – до центру).

При гіповітамінозах В₂, В₆, рідше РР (нікотинова кислота, ніацин) спостерігається хейлоз – слизова губ спочатку стає блідою, а потім в місці змикання губ, із-за мацерації епітелію та його злущення слизова стає червоною. З’являються вертикальні тріщини губ, ангулярний стоматит – сірувато-жовті папулки в куточках рота, при їх мацерації зявляються тріщини, покриті жовтуватими шкуринками. При недостачі цих вітамінів спостерігаються зміни з боку язика – розвивається гіпертрофічний глоссіт: язик набухає, збільшується в об’ємі, по краях – почервоніння з відбитками зубів. Сосочки язика гіпертрофуються, спочатку на кінчику, а потім на бокових поверхнях і спинці. Можуть зявитися глибокі борозни (“географічний язик”). У подальшому гіпертрофія сосочків змінюється десквамацією епітелію по всій поверхні, язик стає “лисим”, полірованим, гладеньким, яскраво-червоним, вогнево-полумя’ним (особливо при гіповітамінозі РР) або з малиновим відтінком (при гіповітамінозі В₂).

При гіповітамінозі А (ретинол) спостерігаються: гіперкератоз – збільшене ороговіння епідермісу наліктях, колінних суглобах. Шкіра покривається сіткою мілких подовжніх і поперечних тріщин мозаїчного вигляду; фолікулярний гіперкератоз – на шкірі сідниць, стегон, литок, розгинальних поверхонь рук в області волосяних фолікул підсилене ороговіння епітелію, шкіра стає шорсткуватою, “гусячою”, “колючою”. При зшкрябуванні епітелію з’являються жовтуваті плями (на відміну від гіповітамінозу С, при якому у цьому випадку з’являється синя пляма крововиливу).

При гіповітамінозі С (аскорбінова кислота), Р (тіофлавоноїди) спостерігається швидко наступаюча стомленість, блідість шкіри, ціаноз видимих слизових оболонок, кистей рук, стоп ніг, набряклість і розпушення ясен, біля краю різців на слизовій оболонці ясен зявляються невеличкі ізольовані червоні острівці. Зливаючись, вони утворюють кайму біля зубного краю ясен. Ця кайма, яскраво-червона спочатку, у подальшому стає синюшною, міжзубні сосочки набухають, слизова оболонка стає червоною, розпушеною, легко ранимою – від зубної щітки, черствого хліба. У більш виражених випадках спостерігається спонтанна кровоточивість ясен, яку, правда, слід диференціювати від пародонтозу. При різко вираженому дефіциті вітаміну С в харчовому раціоні розвивається клінічна картина цинги: до описаних вище симптомів гіповітамінозу приєднуються сильне схуднення, ревматоїдні болі у мязах, суглобах, особливо під час руху, ознаки малокрів’я (задишка, тахікардія), синюшна кайма на яснах, їх спонтанна кровоточивість. У подальшому ясна загнивають, зявляється гнійний запах з рота, зуби розхитуються і починають випадати. Зявляються спонтанні крововиливи у шкірі, мязах, суглобах та всіх внутрішніх органах і тканинах. Легко нашаровується вторинна інфекція.

Дефіцит вітаміну В₁ (тіаміну) проявляється у сильній стомлюваності, особливо при ходьбі, болючості мязів литок, парестезіях, втраті апетиту, закрепі, задишці, тахікардії тощо.

Дефіцит у раціоні вітаміну Д (кальціферолу) та ультрафіолетової радіації сонця (роботи в шахтах, метро, закритих приміщеннях, особливо взимку) проявляється в подразливості, слабкості, пітливості, болях у мязах, крихкості зубів, кісток (часті переломи), у дітей – затримка розвитку зубів, схильність до захворювання дихальних шляхів. При авітамінозі Д розвивається рахіт.

Недостатність вітаміну В₁₂ (ціанкобаламіну) може спричинитися до розвитку мегалобластичної гіперхромної анемії, об’єктивно спочатку зявляється блідість слизових оболонок, кон’юнктив, сухість у роті, яскравість язика, зниження апетиту, пронос, поліневрити.

Проби: Визначення резистентності капілярів , Язикова проба з реактивом Тільманса. Внутрішньошкіряна проба з реактивом Тільманса. Визначення аскорбінової кислоти в годинній кількості вранішньої сечі за Железняковою:

42. Для визначення темнової адаптації використовують спеціальні прилади – адаптометри, вище вказані.

43. Сипучі та тверді харчові продукти (крупа, зерно, борошно, тверді жири та ін.) відбирають спеціальними щупами, ножами (мал. 28.1), совками з різних місць тари чи партії продовольства (до 10 зразків, з яких розмішують середню пробу масою до 1 кг).

Рідкі і мякі харчові продукти спочатку розмішують (мутовкою, струшують), відбирають з різної тари, партії продукту, отримуючи середню пробу.

Закриті консервовані продукти відбирають з партії поштучно, у першу чергу – підозрілі (бомбажні консерви, з пошкодженою тарою).

Проби мяса відбирають зрізанням з туші, напівтуші та з обов’язковим відбором кісток, суглобів.

Сипучі, тверді продукти без тари та поштучні відбирають у поліетиленові мішечки, рідкі – в скляну тару. Проби обов’язково опечатують, пломбують.

44. Спочатку слід ознайомитися з документацією продовольчого об’єкту, з накладними, сертифікатами на партію продовольства, дату поставки. Далі оглядають умови зберігання, обробки продуктів, наявність холодильників, санітарний стан об’єкта, стан тари, маркіровка (терміни зберігання та реалізації продукта та ін.). Вивчають зовнішній вигляд зразків продуктів (при денному світлі), їх колір, відтінки, як ознаки несвіжості, псування чи фальсифікації, підозрілі вкраплення, плями відмінного від продукту кольору та ін. За допомогою лупи виявляють наявність амбарних шкідників, фінн, а з компресоріусмом – личинки трихінел. Консистенція визначається пальпаторно – натискуванням на продукт (м’якуш хліба, м’ясо). У свіжих продуктах ямка виправляється, у несвіжих – залишається.

Запах у свіжих харчових продуктів приємний, специфічний, у несвіжих – неприємний, навіть гнильний. Ряд продуктів у свіжому вигляді зовсім не повинні мати запаху.

Смак визначають в останню чергу, пересвідчившись у безпечності продукту. При підозрах на псування чи забруднення мікробами, отруйними речовинами смак не визначають.

45. класифікація харчових отруєнь :

Бактеріальні харчові інтоксикації (

спричинені токсинами, які виробляють ентеротоксигенні штами Staphylococcus

спричинені токсинами, які виробляють Clostridium botulinum

Токсикоінфекції

Clostridium perfringens

Vibrio parahaemolyticus

Bacillus cereus

Echerichia coli, Proteus mirabilis & vulgaris, Edwardsiella, Citrobacter, Klebsiella, Enterobacter, Hafnia, Providencia, Alcaligenes, Pseudomonas, Aeromonas тощо.

Грибкові спричинені: афлатоксинами, охратоксинами, зеараленоном, Т-2 токсином, вомітоксином, патуліном

Домішки хімічних речовин

Токсична дія пестицидів

Отруєння добривами та засобами підживлення рослин, стимуляторами росту тварин, харчовими добавками, застосованими в надмірній кількості, токсичними речовинами, що мігрують в харчові продукти з технологічного обладнання, посуду, тари, упаковки тощо

2. Отруєння отруйними речовинами тваринного походження:

Токсична дія отруйних речовин внаслідок вживання продуктів моря: сигові риби, молюски, водорості (сакситоксин, галюциногени, іхтіотоксини, сігуатерін, альготоксини, тощо). Виключено: алергічну реакцію на їжу, бактеріальне харчове отруєння, токсичну дію таких забруднювачів, як мікотоксини, ціаніди, ртуть тощо.

Отруєння іншими отруйними речовинами, що містяться у спожитих залозах внутрішньої секреції тварин, печінці, молоці, ікрі риб в період нересту, у меді бджолиному при зборі нектару квітів родини вересових тощо

3. Отруєння отруйними речовинами рослинного походження:

Токсична дія отруйних речовин, що містяться у спожитих грибах

Токсична дія отруйних речовин, що містяться у спожитих ягодах

Токсична дія отруйних речовин, що містяться в інших отруйних рослинах: дурмані, блекоті, болиголові, матригані, віху, бузині, насіннях бур’янів злакових культур тощо

Отруєння іншими отруйними речовинами, що містяться в спожитих харчових продуктах: ціаногенні глікозиди кісточкових плодів, фітотоксини сирої квасолі, букових горіхів, зеленої картоплі тощо

Міксти.

46. токсикоінфекції – внаслідок живих організмів і їх токсинів, виділених під час розмноження і загибелі.викликають кишковою паличкою, бактеріями роду протеї, ентерококами, анаеробною паличкою, вібріон парагемолітікус, їєрсинія ентероколітіка. Профілактика: своєчасне лікування працівників харчоблоків, ветеринарно-санітарний нагляд за тваринами, дотримання правил виготовлення продуктів.

47. токсикоз – гостре захворювання, внаслідок токсину, який накопичився внаслідок розвитку специфічного збудника. Ботулізм – клостридія ботулізму.джерело – мясні вироби, потрібне анаеробне середовище, мариновані і солоні гриби, консерви. Стафілококовий токсикоз - виникают внаслдок вживання молока і молочних продктів, мяса, кондитерськи виробів.

48.мікотоксикоз – хронічне захворювання, токсичними метаболітами грибів. Афлатоксин у бобових – канцерогенна дія ( прожарювання, варіння рису). Трихотецени – у зерні, що перезимувало. Патулін у кісочкових плодів.

49. отруєння свинцем, кадмієм ( тютюнопаліня) ртуттю, мишяком нітрати і нітрити, антибіотики,