10.Поняття стратегічної та локальної кризи.

Локальные кризисы имеют место в случае возникновения кризисных явлений в результате обострения разногласий в отдельных элементах системы

В ходе развития и углубления отдельные локальные кризисы переплетаются и формируют почву для перехода к системному кризису. Выделяют такие локальные системы проявления кризисных явлений: 1) кризис сбыта; 2) кризис деятельности; 3) финансовый кризис; 4) управленческий кризис; 5) кризис организационной структуры управления; 6) кризис платежеспособности.

Стратегический кризис характеризуется угрозой потенциала развития, сбоем в развитии предприятия, снижением потенциала успеха. О кризисе стратегий/стратегическом кризисе речь идет тогда, когда потенциал развития предприятия (инновационного потенциала), который мог бы быть использован в течение продолжительного времени, существенно поврежден, исчерпан и/или нет возможности создать новый. Причины стратегического кризиса различны, к примеру это упущенное технологическое развитие, или отставание от него, не адекватная изменяющимся требованиям рынка стратегия маркетинга.

11. Поняття кризових явищ в економіці підприємства та їх ознаки

Підприємство як соціально-економ система має два режими (або тенденції) свого існування: функціонування та розвиток. Функціонування - це підтримка життєздатності, збереження функцій, які визначають цілісність, якісну визначеність та змістовні ознаки системи; розвиток - набуття нової якості, процес удосконалення підсистем та складових його діяльності, що має суттєвий характер, певну форму і позитивні наслідки для його життєздатності. Функціонування та розвиток взаємопов'язані: функціонування певним чином стримує розвиток і в той же час є його необхідною основою, розвиток руйнує певні процеси функціонування, створюючи умови для більш стійкого їх здійснення у майбутньому.

Виходячи з цього, виникає циклічна тенденція розвитку криз, яка відображає періодичність їх настання як результат боротьби між функціонуванням та розвитком, накопичення протиріч в межах режиму „функціонування" та об'єктивною необхідністю переходу на режим „розвиток".

Кризи відображають не тільки суперечності функціонування та розвитку, але можуть виникати і в самих процесах функці­онування. Це можуть бути, наприклад, суперечності між рівнем техніки та кваліфікацією персоналу, між технологіями та умовами їх використання.

Криза — це загострення суперечностей у соціально-еко­номічній системі (організації), які загрожують її життєстійкості в навколишньому середовищі.Виходячи з наведеного визначення, кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення суперечностей, які зароджуються у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи між собою та із зовнішнім середовищем. Такі суперечності виникають між:

1) кількісними та якісними характеристиками продукції (товарів, послуг) та відповідними характеристиками ринкового попиту;

2) можливою та необхідною потужністю підприємства;

3) необхідним обсягом ресурсів, що споживає підпри­ємство та можливістю їх залучення, цінами пропозиції та попиту на них;

4) ринковою вартістю продукції та обсягом витрат, які з'являються у процесі виробництва й мають бути компенсовані за рахунок отриманого доходу;

5) між фактичними та плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток.

Накопичення суперечностей призводить до порушення рівноваги економічної системи, поступово втрачається життє­здатність підприємства, виникає дефіцит ресурсів або можли­востей підприємства для подальшого розвитку. Таким чином створюється кризова ситуація.

Проявом кризи є зниження кількісних та погіршення якісних ознак функціонування підприємства, яке обумовлює порушення спочатку „показників-індикаторів життєздатності", а потім поступово і „параметрів життєздатності" підприємства як мікроекономічної системи; це призводить до порушення стану рівноваги, яке підприємство вже неспроможне самостійно відновити.