29.Визначення впливу зовнішніх загроз на діяльність підприємства.

Зовнішнє середовище можна поділити на:

-макросередовище, що включає в себе економічне, соціальне, політичне і технологічне середовище;

-мікросередовище, що включає в себе ринок споживачів, конкурентів, аналіз кон’юнктури ринку і його тенденцій, аналіз загальних умов збуту й організації просування продукції на ринок.

Для дослідження макросередовища добре зарекомендував себе PEST-аналіз. Цей підхід дозволяє вивчити стан макросередовища по 4 напрямкам: економічні, соціальні, політичні, технологічні фактори.

Уважне вивчення факторів дозволить керівнику підприємства визначити правильний час стратегічних перетворень підприємства, коли легше всього перебороти бюрократичний опір чиновників, коли інвестиційний клімат у країні стабільний ,коли прийняті законодавчі і нормативні документи в підтримку розвитку галузі й інших факторів сприятливі. Упущений час означає загублені можливості для підприємства.

Головне завдання полягає у виявленні тих тенденцій, загроз і шансів, а також можливих “виняткових” ситуацій, які здатні якісно змінити минулі тенденції. Методика аналізу зовнішніх загроз та можливостей включає такі кроки:

-виявлення факторів зовнішнього середовища, що тим чи іншим чином впливають на діяльність підприємства;

-виділення із переліку чинників впливу тих факторів, що можуть надати підприємству нові можливості;

-виділення із переліку чинників впливу тих факторів, що можуть спричинити загрозу діяльності підприємства;

-позиціювання чинників першої і другої групи за силою їх впливу на підприємство.

Після виявлення всіх чинників, що впливають на діяльність підприємства з боку зовнішнього середовища необхідно виділити із їх переліку ті фактори, що можуть надати підприємству нові можливості і ті, що можуть спричинити загрозу його діяльності та позиціювати чинники  першої і другої групи за силою їх впливу на підприємство

31.Значення стратегічного планування в організації антикризового управління.

Результати діяльності промислових підприємств України в трансформаційному періоді про недооцінку стратегічного керування, невміння менеджменту адаптуватися до змін зовнішнього середовища , адекватним чином перетворюючи стратегічні позиції підприємства . Стабільне забезпечення співвідношення «стратегічна активність /потенційні можливості підприємства» стають основою роботи управлінської ланки підприємства . Тільки в цьому випадку можливо втримати конкурентні позиції , як у вітчизняному , так і на міжнародному ринках . Однак рівень розробки і реалізації в промисловості реструктуризаційних процесів,стратегічних планів розвитку ,бізнес-планування свідчать , що більшість керівників не вважають важливим уміння керувати , і що особливо актуально , здобувати нові навички й знання в такій діяльності .

Як підтверджує практика,саме стратегічне керування є найбільш слабкою ланкою в господарському механізмі багатьох підприємств України .

Правильне здійснення стратегічного планування дозволяє фіксувати діяльність підприємства в конкретний момент часу .Продукти такої діяльності ,в дійсності,забезпечують позитивне досягнення цілей у майбутньому, тобто при стратегічному плануванні здійснюється погляд з майбутнього в сьогодення.Таким чином,мова йде про розробку моделі стратегічного планування , що дозволяє,прогнозуючи майбутнє і відслідковуючи зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищі,ставити і досягати реальних цілей.