4.Стан та перспективи розвитку біоенергетики в світі та Україні

Сьогодні найбільш економічно обґрунтованою і комерційно доцільною технологією, яка здатна хоча б частково замінити викопні енергоносії, є виробництво енергії з біомаси. Біомаса — четверте за значенням паливо у світі, яке дає близько 2 млрд.т у.п. на рік, що ста­новить близько 14 % загального споживання пер­винних енергоносіїв у світі (у країнах, що розви­ваються —30% і більше).

Головною проблемою впровадження відновлювальних джерел енергії є висока капіталоємність. Вони є дорожчими тому, що сучасні ціни на традиційні види палива не включають витрат, які необхідні для компенсації негативного впливу на оточуюче середовище та здоров’я людини при їх спалюванні. Стимулювання розвитку повинно проводитись на державному рівні при введенні податкової політики та забезпеченні фінансової підтримки.

В Україні є різноманітні джерела біомаси, включаючи сільськогосподарські відходи, цільове вирощування енергетичних культур, деревину та відходи деревини.

Біомаса – це, напевно, найбільш важливе (за винятком крупних гідроелектростанцій) відновлюване джерело енергії в Україні.  Біоенергетика може задовольняти суттєву частку енергетичних потреб окремих населених пунктів. 

Біоенергетичні технології знаходяться на початковому етапі впровадження. 

«Енергетична стратегія України на період до 2030 року” передбачає суттєвий розвиток відновлюваних джерел енергії – головним чином за рахунок значного збільшення використання біомаси

Як „Енергетична стратегія”, так і учасники ринку визнають біоенергетику дуже перспективною сферою розвитку найближчого майбутнього.  Підвищення цін на традиційні види палива (головним чином – на природний газ) ще більше покращать привабливість інвестицій у біоенергетику та будуть сприяти розвитку цього ринку.

Серед рушійних сил прискореного розвитку біоенергетики в Україні можна виділити наступні:

• вичерпування ресурсів викопних енергоносіїв і пов’язане з ним скорочення споживання природного газу і нафти та постійне зростання цін на традиційні енергоносії;

• нагальна необхідність подальших реформ енергетичного ринку під впливом міжнародної ситуації – програмні цілі Євросоюзу (20% ВДЕ до 2020 року) і бажання України приєднатися до країн Євросоюзу;

• можливість реалізації механізму «спільного впровадження» в рамках Кіотського

протоколу, направленого на зниження викидів парникових газів;

• невпинно зростаючі можливості експорту біомаси і біопалив (у 2006 році вирощено та експортовано ~1,3млн.т ріпаку, з якого можна було б виробити 0,47млн.т біодизелю);

• постійне посилення вимог екологічних норм;

• додаткові можливості для розвитку місцевої економіки, в першу чергу у сільській місцевості (гроші підуть не у країни-експортери нафти та газу, а залишаться у регіонах);

• можливість створення нових робочих місць.

+інформація з питання №1

5.Загальна характеристика біопалива

Форми біомаси для використання її як біопалива є досить різноманітними. Біомасу в енергетичних цілях можна застосовувати як тверде біопаливо у процесі безпосереднього спалювання деревини, соломи, сапропелю (органічних донних відкладень), а також у переробленому вигляді як рідкі (ефіри ріпакової олії, спирти) або газоподібні (біогаз – газова суміш, основним компонентом якої є метан) біопалива.

Конверсія біомаси у носії енергії може відбуватися фізичними, хімічними та біологічними методами, останні є найбільш перспективними.

Для використання сухої біомаси найбільш ефективні термохімічні способи переробки (спалювання, газифікація, піроліз). Для вологої – біохімічні технології переробки з отриманням біогазу (анаеробне зброджування) або рідких біопалив (ферментація). За їх допомогою з біомаси можна отримати різні кінцеві енергетичні продукти, включаючи тепло, пару, низько і висококалорійні гази та різні рідкі палива.