43.Розкрити особливості особистості старшого школяра: професійне й особистісне самовизначення.

В юности человек стремится к самоопределению как

личность и как человек, включенный в общественное производство, в трудовую деятельность. Поиск профессии - важнейшая проблема юности. Основой для адекватного профессионального выбора является формирование познавательных интересов и профессиональной направленности личности.

Интересы, достигшие высокого уровня развития, пред-

ставляют собой основу для формирования профессио-

нальной направленности личности и адекватного, зрілого профессионального выбора. Профессиональная направленность имеет достаточно выраженную половую специфику: у мальчиков чаще встречается техническая направленность, у девочек - социальная и художественная.

Этапы становления профессионального само-

определения

Первый этап - детская игра, в ходе которой ребенок

проигрывает разные профессиональные роли.

Второй этап - подростковая фантазия, когда подросток

видит себя в мечтах представителем привлекательной

профессии.

Третий этап - предварительный выбор профессии

(подросток и юноша), виды деятельности сортируются и

оцениваются с точки зрения интереса, а затем с точки

зрения ценностей.

Четвертый этап - практическое принятие решения,

собственно выбор профессии - включает два главных

компонента: определение уровня квалификации будущего труда, объема и длительности необходимой подготовки к нему, т. е. выбор конкретной специальности. Однако ориентация на поступление в вуз формируется раньше, чем созревает выбор конкретной специальности.

Важную роль в принятии решения играет оценка своих

объективных возможностей - материальных условий семьи, уровня учебной подготовки, состояния здоровья и т. п.

Важнейшими психологическими предпосылками ус-

пешного профессионального самоопределения являються сформированный интеллектуальный потенциал, адекватная самооценка, эмоциональная зрелость и саморегуляция личности.

Характерное приобретение ранней юности - форми-

рование жизненных планов. Жизненный план как со-

вокупность намерений постепенно становится жизненной программой, когда предметом размышлений оказывается не только конечный результат, но и способы его достижения. Главное противоречие жизненной перспективы юношей и девушек - недостаточная самостоятельность и

готовность к самоотдаче ради будущей реализации своих жизненных целей.

44.Розкрити особливості особистості старшого школяра: формування переконань і світогляду.С 240

45.Розкрити особливості особистості старшого школяра: самовиховання, самосвідомість і самооцінка.

Самосознание не изначальная данность, присущая че-

ловеку, а продукт развития. По мере того как человек

приобретает жизненный опыт, перед ним не только от-

крываются все новые стороны бытия, но происходит бо-

лее или менее глубокое переосмысление жизни. Процессее переосмысления, проходящий через всю жизнь человека, образует самое сокровенное и основное содержание его внутреннего существа, определяющее мотивы его деятельности и внутренний смысл тех задач, которые он разрешает в жизни. Юношеству свойственна переориентация с внешнего контроля на самоконтроль и рост потребности в достижении конкретных результатов.

Одним из механизмов формирования самосознания яв-

ляется самооценка. Юношеская самооценка, отличаю-

щаяся повышенно оптимистическим взглядом на самого себя, на свои возможности, имеет следующие особенности: относительная устойчивость, высота, сравнительная бесконфликтность, адекватность.

Одно из достижений юношеского периода - новый уро-

вень развития самосознания, который характеризуется

следующими фактами:

- открытие своего внутреннего мира во всей его инди-

видуальной целостности и уникальности;

- стремление к самопознанию;

- формирование личной идентичности, чувства инди-

видуальной самотождественности, преемственности и

единства;

- самоуважение;

-становление личностного способа бытия, когда во

многих жизненных коллизиях юный человек может вслух сказать: «Я лично отвечаю за это!» Для особистості старшого школяра, як показують дослідження, самооцінка має велике значення, що говорить про високий рівень самосвідомості.

У самооцінці старшокласники виявляють дуже обережним. Вони охочіше говорять про свої недоліки, ніж про достоїнства. І дівчата і юнаки називають у себе і 'запальність', 'грубість', 'егоїзм'. Серед позитивних рис найбільш часто зустрічаються такі самооцінки: 'вірний у дружбі', 'не підводжу друзів', 'допоможу в біді ", тобто на перший план виступають ті якості, які важливі для встановлення контактів з однолітками, або ті, які цьому заважають (запальність, грубість, егоїзм і т.д.)

Завищена самооцінка помітно виявляється в перебільшенні своїх розумових здібностей. Це проявляється по-різному: кому легко дається навчання, вважають, що і в будь-якій розумовій роботі вони будуть на висоті положення; ті, хто виділяються успіхами з певного предмету, готові вірити у свій спеціальний талант; навіть слабко успішних учні зазвичай вказують на які- то інші свої досягнення.

І. С. Кон помітив: "Чим важливіше для особистості оцінювана властивість, тим імовірніше включення в процес самооцінки механізмів психологічного захисту. За даними Я. П. Коломинского, старшокласники, відкинуті однолітками, схильні перебільшувати свій груповий статус, хай своє становище в колективі більш сприятливим, ніж воно є насправді. "

Так само, як і завищена самооцінка, занижена самооцінка несприятливо діє на юнака. Виникає відчуття невпевненості, страху, апатії. У цій ситуації таланти та здібності не будуть розвиватися, і можуть взагалі не проявлятися.

Самооцінка - це усвідомлення власної ідентичності незалежно від мінливих умов середовища. В основі самооцінки лежить самосвідомість, так як на певному щаблі розвитку самосвідомість ставати самооцінкою. Самосвідомість - це знання до себе, ставлення до цього знання і як результат ставлення до себе і проявляється він у вигляді самооцінки.

Виходячи з цього я звертаюся до І. С. Кону. Він на мою думку. Найбільш доступно і правильно зміг описати і розповісти про розвиток самосвідомості і образу "Я" у юнацтва.

"Зростання самосвідомості та інтересу до власного" Я "у юнаків пов'язаний не тільки з статевим дозріванням як вважала біогенетична школа в психології. Дитина зростав, змінювався, набирав силу і до перехідного віку, і тим не менше це не викликало у нього тяги до інтроспекції. Якщо це відбувається тепер, то перш за все тому, що фізичне дозрівання є одночасно соціальним симптомом, знаком дорослішання, змужніння, на яке звертають увагу й за яким пильно стежать інші, дорослі й однолітки. Суперечливість становища підлітка, зміна його соціальних ролей й рівня домагань - ось що в першу чергу актуалізує питання: "Хто Я?"

У цей період відбувається перехід від зовнішнього управління до самоврядування. Але всяке управління передбачає наявність інформації про об'єкт. Звідси при самоврядування повинна бути присутня інформація суб'єкта про самого себе, тобто самосвідомість.

Самовиховання підлітка не приймає самостійного характеру, залишається ситуативним.

Потреба у самовизначенні спонукає старшого школяра систематизувати й узагальнювати свої знання про себе.

Юнаки та дівчата намагаються, прагнуть глибше розібратися у своєму характері і своїх почуттях, у своїх діях і вчинках, правильно оцінювати свої особливості. Вони часто просять вчителів пояснити їм: "як дізнатися свій характер, що б правильно оцінити його?"; "Чи може людина зі слабким здоров'ям мати сильний характер?"; "Чим пояснити слабкість характеру низки дуже талановитих і розумних люде?"; "Як звільнитися від поганих звичок? ".

Однак самовиховання старших школярів стикається з великими труднощами, тому що цьому віку властиві серйозні протиріччя. Найбільш типові з них:

1.Прагнення виявляти вольові зусилля в самовихованні й у той же час не завжди позитивне відношення до конкретних прийомів самовиховання, що рекомендують дорослі;

2.Чутливість, сприйнятливість до моральної оцінки своєї особистості з боку колективу і прагнення показати байдужість до цієї оцінки, діяти по-своєму ("Подумаєш, дають поради, я й сам знаю, як жити");

3. Прагнення до ідеалу і принциповість у великих, відповідальних справах і безпринципність у малому, незначному;

4.Бажання формувати стійкість, витримку, самовладання й у той же час прояв дитячої безпосередності, імпульсивності в поведінці, мови, тенденції до перебільшення власного горя, незначної неприємності.

Незважаючи на те, що старшокласники більш відповідально і планомірно, ніж роблять підлітки, займаються самовихованням, вони все ж потребують допомоги в цьому відношенні з боку дорослих, і в першу чергу вчителів і класних керівників, які підкажуть кожному вихованцю, на що слід звернути увагу при самовихованні, як краще його організувати. Самовиховання не обов'язково має бути індивідуальним.