Міністерство освіти і науки України

Київський національний лінгвістичний університет

Реферат

Тема: «Розвиток українсько-японських відносин від найдавніших часів до сучасності»

Виконала студентка 102 групи

факультету сходознавства

Говдер Аліса Олександрівна

Київ 2011

План

1.Українсько-японські контакти (від найдавніших часів до прийняття незалежності).

2.Незалежна Україна в сферах інтересів офіційного Токіо.

3. Японознавство в Україні.

4. Використана література.

1. Українсько-японські відносини були офіційно започатковані 1992 року. Перші ж контакти між українцями і японцями мали місце на теренах Сибіру та Примор'я починаючи з 18 століття. Через тривалу залежність України від Росії, до кінця 20 століття, відносини між обома народами визначалися ступенем розвитку японсько-російських міждержавних відносини. З одного боку, українці брали активну участь в російсько-японській (1904—1905) та радянсько-японській (1945) війнах, колонізації японського Сахаліну та Курил.

З другого боку, вони співпрацювали з японським урядом з метою унезалежнення Зеленого Клину від Росії. 1991 року Японія визнала незалежність України і встановила міждержавні відносини. Однак відносини між обома країнами перебувають у зародковому стані. Японія не інвестує в українську економіку, а її підприємства практично не представлені на українському ринку. Україна, зі свого боку, не створює умови для належного інвестування, що гальмує розвитком двосторонніх відносин. Станом на 2009 рік розмір фінансової допомоги Україні з боку Японії, включно з позиками, становив 85,11 млн. доларів США. Культурно-наукові зв'язки між обома країнами перебувають на рівні ознайомчих виставок, короткотермінових стажувань, мовних курсів для початківців. Порівняно з іноземцями з країн Америки, Європи чи Азії, японці практично не відвідують Україну. Зростання японського інтересу до України мало місце в період Помаранчевої революції 2004 року. Токіо сподівався на появу демократичної і реформованої України, вбачаючи в ній силу, що могла стримувати Росію на заході. Проте цей інтерес поступово згас через неефективність роботи урядів Віктора Ющенка та приходу до влади Віктора Януковича, що в японських офіційних колах мав репутацію проросійського політика.

Перші згадки про Україну

Одна із перших згадок про Україну в японських джерелах датується кінцем 19 століття. Українці згадуються під назвою «козаків» у японській енциклопедії «Кодзіруйен» у Розділі «Дипломатія», в статті «Росія»: «Здавна ця країна (Росія) розширяє свої землі і є дуже широкою. На заході вона захопила провінції Полонії і Швеції; на півдні розбила Туреччину, здобула провінції малих татар, знищила козаків та відібрала околиці Персії; на сході (Росія) спустошила разом декілька держав великих татар; на півночі, в районі льодових морів, їй належать усі території аж Камчатки, що на північному сході від едзо, і морських островів у тих околицях».

Перші контакти

Зв'язки України з Японією датуються початком 20 століття. Вони мали місце переважно в окупованих японцями країнах Східної Азії (у Маньчжурії і Північному Китаї) та російському Далекому Сході.

Перші японсько-українські контакти пов'язані з російсько-японською війною 1904—1905 років. В ній українці були представлені 10-м армійським корпусом, що був перекинутий в Маньчжурію з Київської військової округи навесні 1904 року. Цей корпус складався з 9-ї (полтавці) та 31-ї (харків'яни) піхотних дивізій. У боях він зазнав великих втрат. Навесні 1905 року з Одеської військової округи було перекинуто 15-у піхотну дивізію та 4-у стрілецьку бригаду, але вони прибули по завершенню бойових дій. У війні брало участь багато офіцерів українського походження.

Перша світова війна і революція

Під час першої світової війни Японія входила до держав Антанти і вела війну проти союзу Центральних держав. З початком революції в Російській Імперії японці, разом з іншими державами Антанти, звернули увагу на ситуацію в Україні. На початку липня 1917 аташе японського посольства в Петербурзі Асіда відвідав Українську Центральну Раду і розвідав становище в Україні. З листопада 1917 Японія мала свою воєнну місію у Києві на чолі з генералом Такаянаґі, а в Одесі — японське консульство, яке мало наглядати над морським сполученням між Одесою і Далеким Сходом. Кораблі з Одеси відвідували і японські порти в Йокогамі, Модзі, Сімоносекі. Однак японці не мали чіткої політики стосовно УНР, оскільки її не мала навіть і сама Центральна Рада.

Стосовно ЗУНР Японія займала про-французьку, а відповідно і пропольську позицію, і на Раді послів держав Антанти, яка відбулася 14 березня 1918 дала згоду на приєднання Галичини до Польщі.

В серпні 1918 року держави Антанти розпочали інтервенцію на Далекому Сході Росії, куди було відряджено 6.000 тисячний японський контингент. Японці захопили Уссурійську, Амурську й Забайкальську залізниці. Під їхнім контролем була територія, на якій проживало українське населення у Владивостоку, Микольсько-Уссурійську, Хабаровську, Благовіщенську, Чіті.

Похолодання у відносинах

Наприкінці 1930-х років японці почали підтримувати російські націоналістичні організації, що знаменувало замороження японсько-української співпраці у Маньчжурії. Була спроба відновити її під час другої світової війни, але без особливого успіху. Після того, як 9 серпня 1945 року СРСР оголосив війну Японії, Маньчжурія була окупована радянськими військами. Більшість українців виїхала до Шанхаю, а деякі — до США і Канади через Японію.