2. Незалежна Україна в сферах інтересів офіційного Токіо.

1990-ті

Японія визнала незалежність України 28 грудня 1991 року та встановила дипломатичні відносини з нею 26 січня 1992 року[7]. У відповідь жовтні 1992 року Японію відвідав віце-прем’єр-міністр України Олег Слєпічев.

20 січня 1993 року в Україні відкрилося посольство Японії. Протягом 12 червня 1992 — 19 січня 1993 року послом Японії в Україні за сумісництвом був призначений Посол Японії в Російській Федерації Едамура Суміо.

В квітні 1994 року Японію відвідав перший заступник міністра закордонних справ України Микола Макаревич, а в травні — депутат Верховної Ради України Шульга. У вересні 1994 року відбулася реєстрація посольства України в Японії, офіційне відкриття якого відбулося 23 березня 1995 року.

В січні 1995 року Україну відвідав заступник міністра закордонних справ Японії з політичних питань Янаґісава Хакуо. За його підготовки, протягом 22 — 25 березня 1995 року, відбувся офіційний візит до Японії президента України Леоніда Кучми.

В червні 1996 року, Україну відвідав міністр закордонних справ Японії Ікеда Юкіхіко. У відповідь, протягом 18 — 20 травня 1997 року в Японії побував міністр закордонних справ України Геннадій Удовенко.

В липні 1997 року до України прибув депутат Палати Представників Парламенту Японії, голови Комітету у закордонних справах Айсава Хідеюкі.

В січні 1998 року Україну відвідав заступник голови Управління національної оборони Японії Акіяма Масахіро. 10-12 березня 1998 року в Японії побував міністр закордонних справ України Генадій Удовенко.

В квітні 1999 року відбувся візит до Японії міністра економіки України Рогового НН та Голови митної служби України Миколи Азарова.

2000-ні

В червені 2000 року до Японії прибув міністр закордонних справ України Тарасюк та його заступник Майданник. В жовтні 2001 року в країні побували дружина президента Кучми та віце-прем’єр-міністра України Семиноженко. Через місяць Японію відвідав начальник Управління міжнародної політики Адміністрації Президента України Фіалко і віце-спікер Верховної Ради України Гавриша.

В серпні 2002 року до України прибув заступник Міністра закордонних справ Японії з політичних питань Мацунамі. 26-29 травня 2003 р. — візит до Японії спікера Верховної Ради України Литвина. В серпні того ж року Україну відвідав генеральний секретар Асоціації дружби Японія-Україна Янаґісава Хакуо, а 31 серпня — міністр закордонних справ Японії Каваґуті Йоріко.

Зустріч президента Леоніда Кучми з міністром закордонних справ Каваґуті Йоріко. Передача японського військового прапору на зустрічі президента Віктора Ющенка з прем'єром Коїдзумі Дзюнітіро. Президент Віктор Ющенко покладає квіти в Хіросімському парку миру.

В лютому 2004 року Японію відвідав перший заступник міністр закордонних справ України Єльченко, 8 — 11 червня — міністр закордонних справ України Грищенко і голова Асоціації дружби Україна-Японія Жеваго.

В січні 2005 року, у звязку з Помаранчевою революцією, відбувся візит до України спеціального представника японського уряду Янаґісави Хакуо. У відповідь в березні Японію відвідав віце-прем’єр-міністр України Томенко.

6 — 8 липня 2005 року в Україні побував перший віце-міністр закордонних справ Японії Айсава Хідеюкі. За його підготовки 20 — 23 липня 2005 року відбувся візит до Японії президента України Віктора Ющенка. Президент зустрівся з Імператором Японії, Його Величністю Акіхіто, прем'єр-міністром Коїдзумі Дзюнітіро, відвідав Токіо, Кіото та Хіросіму. Ющенко повернув японській стороні військовий японський прапор, захоплений радянськими військами під час Другої світової війни[8]. У відповідь на візит президента, в листопаді 2005 року, в Україні побував депутат Палати Представників Парламенту Японії, голова Комітету у закордонних справах пана Харада.

24 — 30 квітня 2006 року відбюувася візит до Японії міністра освіти і науки України Ніколаєнко.

16 — 18 травня 2006 року в Україні побував заступник міністра закордонних справ Японії Яті, а 30 червня — 1 липня — Асо Таро, міністр закордонних справ.

Після цього офіційні і напівофіційні візити стали односторонніми. Зокрема, 7 — 9 жовтня 2006 року Японію відвідав міністра культури і туризму України Ліховий, 18 — 20 березня 2007 року — заступник міністра закордонних справ України Костенко, 8 — 12 липня 2007 року — міністр транспорту та зв’язку України Рудьковський, 24-29 липня 2007 року — міністр охорони здоров’я України Гайдаєв, 24 — 26 березня 2008 ркоу — міністр закордонних справ України Володими Огризко, 8 — 11 березня 2009 року — міністр економіки України Данилишин, 25 — 26 березня 2009 року — прем'єр-міністр України Тимошенко, 24 — 25 вересня 2010 року — віце-прем’єр-міністра України Колесніков та міністр культури і туризму Кулиняк, в січні 2011 року — президент України Віктор Янукович.