4. Українська культура в д. П. Хіх ст.

У д.п. ХІХст. Відбулося територіальне роззєднаня укр.земель, завершилося формування укр.нації, ускладнилася соц.структура та політизувалося суспільне життя.

+ Буржуазні реформи розширили межі культурницько-просвітницької діяльності, створили нові умови для позитивних зрушень у кульутрі.

+ Поява альтернативних центрів влади (земств), гласність, правовий захист прав людини, перетворення університетів на осередки вільнодумства тощо суттєво змінили атмосферу в суспільстві, створили передумови для переходу до цивілізованіших форм співжиття.

+ Традиційний монолог офіційної влади дедалі більше поступався місцем діалогу влади з суспільством.

+Позитивним зрушенням сприяли модернізація економіки та завершення промислового перевороту, які зміцнили матеріальну базу культури, стимулювали розвиток освіти та науки.

+Домінуюча в перші пореформені роки ідеологія народництва не тільки кликала до здійснення революції, вона орієнтувала увагу інтелегенції на селянство, у середовищі якого збереглися в незайманому вигляді християнська мораль та національна культура.

+ Ця орієнтація зумовила вивчення проблем етнографії, фольклору, мови, а також стимулювала бажання значної частини українців активно сприяти народній освіті, підвищувати культурний рівень селянства.

Негативні чинники впливу на розвиток кульутри:

• відсутність власної держави;

• асиміляторська політика;

• еміграція;

• залучення частини укр.інтелегенції до розвитку рос.кульутри (Гоголь, Короленко тощо);

• контреформи;

• низький відсоток українців у містах.

На початку 60рр. Російська імперія стояла на порозі кардинальних змін та зрушень в оствітній сфері. З одного боку, самодержавство розуміло, що чим нижчий рівень освіти народу, тим простіше ним управляти за допомогою централізованого бюрократичного апарату, з іншого – розпочата модернізація суспільства зумовлювала гостру потребу у високоосвічених, кваліфікованих робітниках та піднесення загального освітнього та культурного рівня народу, оскільки тільки за умов можна було масово запровадити новітню техніку, передові технології, більш ефективні організації праці.

= Освітня реформа – створення єдиної системи освіти.

1. Початкову освіту давали початкові народні училища, що працювали за єдиним навчальним планом та програмою. Мета цих закладів полягала в навчанні учнів Закону Божому, читанню, письму та чотирьом діям арифметики. На російській мові.

2. Гімназії – давали середню освіту. Вони поділялися на класичні (перевага надавалася гуманітарним предметам) та реальні (предмети природного циклу). Закінчення класичної гімназії давало право вступу без іспитів до університету, а реальної – лише до вищих технічних навчальних закладів.

3. 70рр.ХІХст. залишилися реальні гімназії, а реальні перетворилися на училища.

4. Університети – Харківський, Київський, Новоросійський. Спочатку вони існували на основі демократичного, прогресивного статуту 1863р., який надавав автономію цим закладам, розширював права університетських рад тощо. В 1884р. новий статут – було скасовано право виборності викладацьких та адміністративних посад, встановлено державний контроль за благодійністю професорсько-викладацького складу тощо.

Модернізація зумовила гостру необхідність у фаховій диференціації, спеціалізації кадрів. = виникає низка спеціалізованих вищих навчальних закладів: Ніжинська історико-філологічний інститут, Харківський ветеринарний інститут.