Ліберальний рух:

70-80рр. формувався на основі земської ліберальної опозиції. Перші пореформені роки стали для ліберального руху часом організаційного становлення, усвідомлення свого місця й ролі серед суспільних сил, кристалізації основної мети та завдань. В основі ліберальної альтернативи суспільного розвитку лежала ідея побудови економіки за законами вільного ринку, конкуренції. Держава мала стати правовою, оберігати демократичні права особи і мінімально втручатися в економічну сферу. Форма правління – конституційна монархія. Не визнаючи революційних форм боротьби, в основу своєї діяльності поклали тактику пошуку компромісів з урядом. Опора – земства, бо самовіддана робота в цих установах підштовхувала працівників земств до думки, що докорінна причина занедбаного становища освіти, медицини тощо пояснюється вадами політичної системи. Впливові земства Чернігівщини (Петрункевич) та Полтавищи.

Форми: опозиційна преса;

• скликання зїздів земських службовців;

• організація банкетів на яких приймалися петиції та звернення до царського самодержавства з вимогами встановлення у Росії конституційного ладу

Цей рух на жаль, не зміг перетворитися на потужну опозиційну силу; на заваді стали вузька соц.база, зумовлена нерозвиненістю соц.структури імперії, практичною відсутністю в ній «третього стану»; поміркованість лозунгів, завдань і дій; активна боротьба проти «бюрократії» при абсолютно лояльному ставленні до самодержавства.

Національний рух:

Реформи сприяли пожвавленню національного руху. Повернувшись після амністії, колишні члени КМТ 1859р. створюють у Петербурзі першу укр. громаду - культурно-освітню організацію, яка мала на меті сприяти розвитку народної освіти, свободи літературного слова, поширенню нац.ідеї тощо.Часопис «Основа», 1861р. – Костомаров, Білозерський, Куліш, Шевченко.Виникають громади в Харкові, Полтаві, Одесі.Після поразки польського повстання 1863р. в імперії розпочався наступ реакції. Навіть поміркована культурницька діяльність українофілів цього періоду сприймалася як загроза самодержавству. 1863р. Валуєвський указ – заборона видання укр. мовою шкільних та релігійних видань.У 70рр. громадівський рух активізується. У київській «Старій громаді» у цей час діяли Антонович, Зібер, Драгоманов тощо.Вивчаючи згідно з орієнтацією створеного за ініціативи громади «Південно-Західного відділу Російського географічного товариства» археологію, етнографію, статистику, географію, історію громадівці активно шукали модель майбутнього суспільного розвитку. У 1873р. вони сформулювали свою політичну програму, в основі якої лежали вимога перетворення Росії на федерацію і надання широкої автономії Україні.Відповіддю монархії став Емський указ 1876р., який забороняв друкування літератури укр.мовою в імперії та ввіз її з-за кордону. Провідні діячі громад виїзджають за кордон. У 1878-1882рр. Драгоманов у ж.»Громада», який виходив у Швейцарії, намагався узагальнити погляди громадівців і викласти програму укр.руху:

• демократизм (парламентська влада, надання громадянам прав і свобод);

• федералізм (децентралізація, запровадженя громадського самоуправління, розбудова держави знизу вгору, Україна – автономне утворення у складі федеративної Російської республіки);

• європеїзм (зв'язок із Зах. Європою – джерело прогресивного розвитку);

• культурництво (визвольна боротьба має вестися винятково просвітницькими формами та методами);

• еволюційність (прагматичне висування поміркованих вимог, підштовхування знизу реформаційного процесу.

Отже, представниками різних суспільно-політичних течій та рухів у д.п.ХІХст. висунуто широкий спектр альтернатив майбутнього суспільного розвитку та вироблено різноманітні форми та методи досягнення поставленої мети. Для рос.рухів характерно боротьба впершу чергу за соціальне рівенство, а для українців за нац.ідею. Незважаючи на те, що гурткам різних напрямів були притаманні малочисельність, неорганізованість, нечіткість програмних установок, слабкий зв'язок з масами, вони все ж відігравали помітну роль у житті суспільства, оскільки були місцем концентрації інтелектуальних сил, центрами осмислення суспільного розвитку, осередками майбутніх масових рухів.