2. Суспільні течії та рухи другої половини хіх ст.

Реформи привели до активізації населення та певної демократизації, залучили до громадянського життя селянство. Проте їхня непослідовність, обмеженість, незавершеність посилювали соціальне напруження.

Контрреформи Олександра ііі:

• відновлення влади держави над громадянським суспільством;

• виправлення фатальних помилок 60рр.;

• відновлення позицій феодалізму, збільшення ролі дворянства;

• обмежувалася гласність;

• посилювалася цензура;

• 1884р. університетський устав про ліквідацію автономії університетів;

• 1887р. циркуляр про «кухарчиних дітей», що забороняв приймати до гімназій дітей, вихідців з нижчих верств населення;

• 1889р. «Положення про земських начальників», що надавало широкі повноваження земським начальникам, які призначалися із дворян і виконували адміністративні та поліцейські функції на місцях;

• 1890р. «Положення про губернські та повітові земські установи», яке обмежувало фінансування земств, посилювало контроль за ними з боку держави, скорочувало представництво в цих установах селян.

= визріває масове невдоволення:

• Селяни страждали від безземелля та грабіжницьких викупних платежів;

• Робітники були обурені жахливим умовами праці та мізерною зарплатою;

• Молода буржуазія, опанувавши економічні висоти, рвалася до політичної влади, яка б забезпечила їй справжні гарантії вільного підприємництва;

• Інтелегенція бажала справжніх, а не декларативних політичних прав і свобод, поглиблення процесу демократизації;

• Підтримуючи нац.відродження, народи імперських окраїн дедалі голосніше виступали проти свого напівколоніального статусу за національні та державно-правові свободи.

= суспільна думка цього періоду висувала численні моделі розвитку і пропонувала шляхи досягнення цієї мети.

= течії: народницька, соціал-демократична, ліберальна, національний рух.

= якщо на Заході першими утворилися буржуазні партії, а вже потім соціал-демократичні, то в Російській імперії навпаки.

Народницький рух:

Соц.база – дворянство та інтелегенція.

Народництво – це реакція на пореформений злам традиційного селянського життя та утвердження західних «буржуазних» ідей, звичаїв, порядків.

Вважали: капіталістичний шлях розвитку для Росії безперспективним.

Обстоювали: необхідність переходу до «народного виробництва» – некапіталістичної індустріалізації, артільно-общинного методу організації господарства, встановлення соціалістичного устрою на основі селянської общини. Метод: революція (Бакунін) та пропаганда (Лавров).

Форма: «ходіння в народ». Рух охопив 37 губерній європейської Росії.

Значення:

• Це перший досвід зближення інтелегенції та народних мас.

• Очикуваний результатів не було.

• Жорсткі реалії життя підкоригували програмні настанови народників.

• Намітився поворот у бік організаційної консолідації.

Організації: гурток «чайківців». «Київська комуна» тощо.

Поступово народники усвідомлюють необхідність відходу від бунтарсько-анархічних поглядів і переходять на позиції політичної боротьби проти самодержавства.

Поміркована: «Чорний переділ» - організація, яка займалася пропагандистською діяльністю і робила ставку на мирне вростання народників у народну масу (проіснувала до 1917р.).

Радикальна: «Народна воля» - ставка на терор (вбивство харківського губернатора князя Куропаткіна, жандармського адютанта Гейкіна тощо)

Соціал-демократичний рух:

Розчарування частини народників у ставці на революційний потенціал селянства призводить наприкінці ХІХст. До поширення ідеології марксизму, на базі якої сформувалася соціал-демократична течія суспільно-політичного руху. В основі марксистського світобачення лежали послідовний матеріалізм, вчення про діалектичний розвиток, теорія класової боротьби, віра у всесвітньо-історичну революційну роль пролетаріату, творця нового, комуністичного суспільства. В Росії ці ідеї користувалися більшою популярністю ніж на Заході де він і зародився. Перші пропагандисти, 70рр.: Зібер, Подолинський. У 80-90рр. у Катеринославі, Києві, Одесі тощо виникають гуртки.90рр. У Петербурзі «Союз за визволення робітничого класу».1898р. І зїзд Російської соціал-демократичної партії (Петрусевич)