Риси наздогоняючої модернізації:

• Поява нових прогресивних явищ та процесів не завдяки еволюції «знизу», а силовій модернізації – «революції згори»;

• Вибіркове, а не системне запозичення та використання світових досягнень у галузі техніки, технології та організації виробництва;

• Пріоритетність окремих галузей, яка в перспективі веде до деформацій економічної структури деражви;

• Збереження на тривалий час багатоукладності, паралельне існування нового, набираючого силу укладу та попередніх укладів, що не досягли піку свого розвитку та повністю не вичерпали свої можливості;

• Порушення однорідності економічного простору, ускладнення соц.та політичних проблем, зростання соціального напруження в суспільстві;

• Різке зростання ролі держави = державний контроль за всіма сферами економіки.

= реформи Олександра ІІ.

І. Скасування кріпосного права, 19.02.1861р.:

- ліквідація особистої залежності селян від поміщиків;

- створення органів селянського самоуправління;

- наділення селян землею та визначення за неї повинностей;

- викуп селянських наділів.

Поміщики Росії не тільки захопили найкращі землі. А й відрізали в селян чимало їхньої: від 14% у Херсонській губернії до 37% у Катеринославській. Тому після реформи 220тис.укр.селян залишилися безземельними, майже 100тис. мали наділ до однієї десятини, і 1600тис. – від 1 до 3 десятин. 94% селянських господарств володіли наділами до 5%, що не давало змоги ефективно вести господарство.

Була збережена селянська община, яка перетвоирлася в найнижчу адміністративну одиницю. До її функцій належали місцеве самоврядування, забезпечення своєчасної сплати селянами платежів та податків і виокнання ними повинносте. В Україні общини рідко були поширені, здубільшого – це індивідуальні господарства.

Реформа проводилась за рахунок селян, які мусили сплатити поміщику викуп. Формально він призначався за землю, а по суті, він був компенсацією за скасування феодальних повинностей. Оскільки селяни не могли одразу виплатити всю суму, яка становила 11 річних подітків з селянського двору, то посередником між селянами та поміщиками виступила держава. Вона сплатила поміщикам викупні платежі, а селянам надала позивку на 49років. Внаслідок цього царська казна на кожний виданий селянам карбованець отримала 63 копійки чистого прибутку.

Іі. Земська реформа, 1864:

Мета: створити виборні місцеві органи самоуправління – земств.

Це пояснюється:

• бажанням влади компенсувати дворянам їхні економічні втрати шляхом надання їм обмеженої влади на місцевому рівні;

• блокувати опозиційність лібералів, спрямувати їхню енергію на вирішення конкретних деражвних справ;

• створити орган, здатний ефенктивно вирішувати проблеми провінції.

Їхня діяльність сурово регламентувалася законом. Вони контролювали місцеве господарство, народну освіту, медицину, благоустрій тощо. Уряд пильно стежив за діяльністю земств, не допускаючи обговорення на їхніх засіданнях політичних питань, забороняючи б.я. контекти губернських земських установ між собою, боячись організованої опозиції та висування єдиних вимог.

ІІІ. Судова реформа, 1864:

• безстановість судочинства;

• незалежність суддів від адміністрації;

• гласність судового процесу;

• змагальність сторін при розгляді судової справи (у судах зявився прокурор, який знинувачував, та адвокат);

• запроваджено суд присяжних у карному судочинстві.

ІУ.Військова реформа(15 років):

• відміна рекрутства;

• введення військової повинності;

• служба тривала 6 – 7 років;

• заборонялися тілесні покарання.

Реформи Росії відрізнялися від реформ в Австрії:

1. Вони проводились пізніше.

2. Каталізатором став міжнародний фактор – поразка в Кримській війні.

3. Вони були обмеженими, непослідовними і незавершеними.

4. Реформи залишилися незавершеними.

Протиріччя модернізації в Росії:

• аграрна реформа, урізавши майже на 20% селянські наділи, водночас збільшила повинності селян та віддала їх у довгострокову кабалу державі;

• зміцнення общинних порядків, що проголошувалося реформою, вступало у суперечність з утвердженням громадянських прав селянства;

• влада виходила за межі моделі створюваної ним правової держави;

• Незавершеність, половинчастість реформ зумовили протиріччя між носіями влади та практично всіма верствами суспільства;

• Панування багатоукладності в економіці робило стан суспільства нестабільним, створювало грунт для контрреформ.

Отже, реформи здійснювалися за моделлю наздогоняючої модернізації. Скасування кріпосного права і повязані з ним перетворення в укр.землях – спричинили низку суперечностей: з одного боку, вони зумовлювали збереження землеволодіння поміщиків та прогресуючий занепад і деградацію їхніх маєтків, обезземелення та розшарування селянства, аграрне перенаселення, міграції. Зротсання протиріч між всестановою виборністю до земств і авторитарним режимом, між праовою державою ті самодержавством, з іншого боку – формували нестанову привтану власність, сприяли становленню ринку робочої сили, стимулювали розвиток підприємництва…