65.Розвиток економіки України в 50-60 pp. XX ст.

У 50х - першiй половині 60х рокiв основні напрямки економічноi політики в Украiнi залишалися практично незмінними. Однак пiсля смерті Сталiна було зроблено спроби переглянути деякi аспекти економічної політики, не зачіпаючи при цьому основ тоталитарного суспільства. Насамперед було Розпочато реорганізацію управлiння промисловістю. На думку Хрущова, першого секретаря ЦК КПРС і головного реформатора, надцентралізованi галузеві міністерства були неспроможними забезпечити швидке зростання промислового виробництва. Щоб зменшити розтратнiсть централізованого виробництва, уже з 1953 р.почалося скорочення кількості всесоюзних міністерств і передача частини екокомічної влади республiканському керiвництву. Якщо у 1950 р. в Українi 65% всього виробництва було пiдпорядковано центру, то у 1956 р. ця частка зменшилась аж до 24%. Решту 76% контролювали республiканські мiнiстерства. У 1957 р Хрущов замість старої міністерсько вертикальноi системи ввiв нову територіально-горизонтальну систему управлнiння, засновану на радах народного господарства (раднаргоспи). Новоутворенi органи здiйснювали улравління господарством в окремих економічно-адміністративних районах. Уряд вважав, що реформа допоможе рацiональніше виконистовувати ресурси подолати галузеву роз‘єднаність і вiдомчі бар’єри.Органiзація раднаргоспiв мала певний ефект. Було закрито сотні дрiбних підприємств, якi дублювали одне одного. Вивільнені виробничі площі задіяні для виробництва нових видів продукції. Проте кардинальних змін у розвитку економіки не вiдбулося. Реформи М. Хрущова носили половинчастий характер. По-старому Москва ставила виробничi завдання, встановлювала цiни на основнi види товарiв, забирала значнi суми прибуткiв. I найголовнiше — держбанк СРСР, який регулював господарську дiяльнiсть пiдприемств, не став ближче до України. Поставивши у 1957 р. перед країною завдання за 20 рокiв догнати i перегнати CШA, він старанно вираховував, скiльки тон залiза має виробити Радянський Союз на душу населення, щоб реалiзувати задумане. Iронiя полягала в тому, що США, як й iншi промислово розвинутi країни, у той самий час розвивали новi технології, якi не потребували такої кiлькості металу. Хрущов зайнявся реформуванням сiльського господарства. Були пiдвищенi закупiвельнi цiни на сiльгосппродукцiю, збiльшено асигнування аграрного сектору, змiцнена його матерiально-технiчна база тощо. Колгоспам i радгоспам було наказано збiльшити посiви кукурудзи, гороху та деяких iнших культур, що повинно було пiдняти рiвень кормової бази тваринництва. У цiлому добру iдею в умовах радянськоi дiйсностi, безвiдповiдальностi i загальної безгосподарностi було повнiстю дискредитовано. Кукурудзу почали сiяти на пшеничних полях. Що привело до значних збитків всого господарства країни. Волюнтаристським методом Вирiшував М. Хрущов проблеми забезпечення людей продуктами харчування. У 1965 р. до влади в СРСР прийшло нове партiйно-державне керiвництво, очолене Л. Брежневим. Свою дiяльнiсть воно також розпочало з економiчної реформи, яка часто ототожнюсться з iменем тогочасного Голови Ради Мiнiстрiв СРСР О. Косигiна. Цією реформою передбачалось: скоротити планові показники для пiдприемств, створити на пiдприемствах фонди матерiального стимулювання; фiнансувати промислове будівництво шляхом кредитування, а не дотацiй; лiквiдувати раднаргоспи і вiдновити галузеву систему управлiння; підвищити закупiвельнi цiни на сiльськогосподарську продукцію; перерозподiлити долю нацiонального прибутку на користь аграрного сектору. Першi кроки реформи принесли позитивнi результати, але це тривало не довго. Причини невдачi економiчних реформ 50—60-х рокiв лежать в основi тоталiтарно керованоi економiки, якою й була економiка радянська. Економiчне реформування не могло принести ycпixy без полiтичних змін, демократизації і без реального суверенiтету республiк.