4.3.6 Посилання на літературу

Посилання в тексті пояснювальної записки на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад "... у роботах [ _ ] " . Нумерація посилань - наскрізна, від появи першого у вступі, до останнього - у висновках. Нумерацію посилань у додатках дозволяється виконувати у вигляді виноски згідно з вимогами ДСТУ 3008-95.

4.3.7 Додатки

Додатки слід оформляти як продовження тексту основної частини пояснювальної записки на її наступних сторінках або у вигляді окремої частини, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках пояснювальної записки, то кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово "Додаток" і арабська цифра, що позначає додаток.

Якщо додаток (додатки) оформлюють окремою частиною пояснювальної записки, такий додаток повинен мати титульний аркуш, на якому пишеться тема курсового проекту і під нею симетрично великими літерами слово "ДОДАТОК" або "ДОДАТКИ". Після цього пере­раховуються додатки, які входять в цю частину курсового проекту.

Додатки допускається позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, І, І, О, Й, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.

Додатки повинні мати спільну з рештою тексту наскрізну нумерацію сторінок.

5. Графічні документи курсового проекту

5.1 Структура і обсяг графічних документів

Графічні документи проекту повинні відображати принципове і конструктивне вирішення поставленої задачі, окремих вузлів і основних деталей, виконану технологічну розробку. Графічні документи можуть включати в себе (ДСТУ 3381-96):

• схему електричну структурну;

• схему електричну функціональну;

• схему електричну принципову;

• електромонтажне креслення - документ, що містить дані, необхідні для виконання електричного монтажу виробу;

• інші схеми - документи, на яких показані у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу і зв’язки між ними;

5.2 Оформлення графічних документів курсового проекту

Вся технічна документація виконується у відповідності з класифікацією виробів (ДСТУ 3321-96, ГОСТ 2.101-68), встановленими видами і комплектністю конструкторських документів (ДСТУ 3321-96, ГОСТ 2.102-68), на стандартних форматах (ГОСТ 2.301-68) з рамками і основними надписами.

Всі креслення мають бути оформлені на аркуші формату А3. На захисті курсового проекту всі графічні матеріали на форматах А3 вивішуються на стенді або класній дошці перед столом комісії.

5.2.1 Схеми

Схемою називається графічний конструкторський документ, на якому умовно зображено чи позначено складові частини виробу і зв'язки між ними. Класифікації схем за видами і типами та загальні вимоги до їх оформлення наведені у ГОСТ 2.701-84 (СТ СЕВ 651-77) та ДСТУ 3321-96. Вид схем залежить від елементів, які входять до складу виробу та їх зв'язків. ГОСТ 2.701-84 допускає використання таких видів схем та їх літерних позначень:

• електричні – Е;

• вакуумні – В;

• гідравлічні – Г;

• газові – X;

• пневматичні – П;

• автоматичні А;

• кінематичні – К;

• оптичні – Л;

• комбіновані –С;

• енергетичні – Р;

Типи схем визначаються їх основним призначенням. Стандартом встановлені такі типи схем та їх цифрові позначення:

• об'єднані – 0;

• структурна – 1;

• функціональна –2;

• принципова – 3;

• з'єднань (монтажна) – 4;

• підключень – 5;

• загальна – 6;

• розміщення – 7;

• інші – 8.

Повна назва схеми позначається літерно (вид схеми) і чисельно (типа схеми), наприклад,

• Е1 - схема електрична структурна;

• Е2 - схема електрична функціональна;

• Е3 - схема електрична принципова.

В учбових проектах найбільшого поширення набули саме ці перші три типи схем:

• структурна, яка визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення і взаємозв'язок;

• функціональна, яка пояснює певні процеси, що протікають в окремих функціональних частинах виробу або у всьому пристрої в цілому;

• принципова, яка визначає повний склад елементів і зв'язків між ними, що дають детальну уяву про принципи роботи виробу або установки (всі ці дані використовуються в подальшому для розробки інших конструкторських документів).

Разом з цим можуть використовуватись і такі типи схем:

• з'єднань, яка вказує з'єднання складових частин виробу і визначає провідники, джгути, кабелі або трубопроводи, що здійснюють ці з'єднання, а також вказують місця їх приєднання і введення;

• приєднання, які вказують шляхи виконання зовнішніх приєднань до виробу;

• об'єднана - яка об'єднує схеми декількох типів одного виду, які стосуються одного виробу .

Якщо у склад виробу входять елементи різних видів, то на нього розробляють кілька схем одного типу відповідних видів (наприклад, схему електричну принципову і пневматичну принципову) або одну комбіновану схему (наприклад, схему електропневматичну принципову). Допускається на схемі одного виду зображати елементи схем другого виду, які впливають на роботу схеми даного виду, або зображати елементи, які не входять до складу виробу, але необхідні для пояснення принципів роботи останнього. Ці елементи відділяють на схемі штрих-пунктирними лініями, товщина яких така ж сама як у ліній зв'язку, і розміщують біля них необхідні дані (наприклад, такі, що вказують місцезнаходження таких елементів).

Допускається розробляти суміщені схеми, тобто такі, коли на схемах одного типу розміщуються відомості для схем іншого типу (наприклад, показувати зовнішні приєднання на схемі з'єднань виробу).

Найменування схем визначається їх видом і типом. Найменування комбінованої схеми визначають в залежності від сполучення видів схем типу схеми (наприклад, схема гідропневматична принципова).

Найменування об'єднаної схеми визначають за видом схеми і сполученням типів схеми (наприклад, схема електрична з'єднань і приєднання). Номенклатура схем на один виріб встановлюється в залежності від особливостей виробу. Число типів схем повинно бути мінімальним, але вони мають вміщувати достатньо інформації для проектування, виготовлення, експлуатації і ремонту виробу. В комплекті конструкторської документації на виріб між схемами повинен бути встановлений однозначний зв'язок, який дає можливість швидко відшукати одні й ті ж елементи, зв'язки або з'єднання на всіх схемах даного комплекту. Схеми виконують на одному або більше аркушах паперу основного формату по ГОСТ 2.301-68 і ГОСТ 2.004-79. Допускається виконувати схеми певного виду і типу на кількох аркушах, оформлюючи кожний наступний аркуш як продовження попереднього, або оформлюючи кожний аркуш як самостійний документ, щоб отримати сукупність схем одного і того ж виду і типу.

Додатково до схем або замість них можливо розробляти таблиці, які вміщують відомості про розташування пристроїв, з'єднання, місця відключення і т.д. Ці таблиці оформляють як самостійні конструкторські документи, їм присвоюється код із літери Т і коду відповідної схеми (наприклад, код таблиці з'єднань до електричної схеми з'єднань - ТЕ4). Таблиці записують у специфікацію після схем, до яких вони підготовлені, або взамін їх. Схеми виконують без додержання масштабу і без врахування дійсного просторового розміщення частин виробу. Розміщення умовних графічних позначень елементів та ліній зв'язку на схемі повинно забезпечувати повну уяву про структуру виробу і взаємодію його складових частин. При виконанні цієї умови допускається розміщувати елементи на схемі в тому ж порядку, в якому вони розміщені у виробі.

Допускається виконувати схеми у межах умовного контуру, який відповідає конфігурації виробу, проведеного лініями тієї ж товщини, як і лінії зв'язку. Умовні графічні позначення загального призначення регламентуються в ГОСТ 2.721-74 (СТ СЭВ 1984-79), який встановлює позначення напрямків потоків електричної і магнітної енергії, рідини і газу, напрямку руху і позначення ліній механічного зв'язку.

Правила виконання електричних схем наведені в ГОСТ 2.702-75 (СТ СЭВ 1188-78). Умовні графічні позначення на електричних схемах встановлюють ГОСТ 2.722-68*, ГОСТ 2.756-76* та ГОСТ 2.745-82*, правила виконання кінематичних схем встановлює ГОСТ 2.703-68* СТ СЭВ 1187- 78). В залежності від основного призначення схеми розподіляються на принципові, структурні і функціональні.

На кресленнях дозволяється робити посилання тільки на державні стандарти і норми при умові, що вони повністю і однозначно визначають відповідні вимоги до виробу.