4.3.2 Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти пояснювальної записки слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті пояснювальної записки і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3, 4, 5 і т.д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремленого крапкою. Наприклад, 1.2, 1.3.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу і підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і поряд – нового номеру пункту або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1.2, або 1.2.3 і т.д. Якщо текст пояснювальної записки поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад. 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д. Після номера підпункту крапку не ставлять.

4.3.3 Ілюстративний матеріал

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті пояснювальної записки.

Якщо ілюстрації створені не автором тексту пояснювальної записки необхідно при поданні їх дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права, тобто обов’язково робити посилання на відповідні інформаційні джерела.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені у пояснювальній записці, мають відповідати вимогам стандартів “Системи конструкторської документації” та “Системи програмної документації”.

Ілюстрації мають мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом “Рис._”, яке разом з назвою розміщують після пояснювальних даних. Наприклад, “Рис.3.1. Структурна схема мікроконтролера”.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номе­ра ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рис. 3.2 – другий рисунок третього розділу. Рисунки в тексті пояснювальної записки необхідно виконувати машинним способом.

Діаграми (графіки), які розміщуються у пояснювальній записці і на ілюстративних аркушах графічних документів, повинні виконуватися у відповідності з вимогами ГОСТ 2.319-81 .

Діаграми для інформаційного зображення функціональних залежностей допускається виконувати без шкал величин. В цьому випадку осі координат закінчуються стрілками, які вказують напрямок зростання значень величин (рис. 4.3).

Діаграми (графіки) можуть також мати самостійні стрілки, які проводяться паралельно вісі координат після позначення відповідної величини (рис. 4.4).

Рис.4.3. Графік із вісями

Рис. 4.4. Діаграма зі шкалами і стрілками

Рис. 4.5. Діаграма в нелінійному (логарифмічному) масштабі зображення

В прямокутній системі координат додатні значення величин відкладають на осях, як правило, вправо і уверх від точки відліку, при цьому незалежну змінну - по вісі абсцис. В діаграмі зі шкалами (на графіках зі шкалами) вісі можуть бути без стрілок або закінчуватись стрілками, але за межами шкал.

В полярній системі координат додатній напрямок кутових координат повинен відповідати напрямку обертання проти годинникової стрілки, а початок відрахунку кутів (кут ) знаходиться на горизонтальній або вертикальній осі. Значення змінних величин, відкладають на осях координат в лінійному або нелінійному (наприклад, логарифмічному) масштабі зображення (рис.4.5 – логарифмічний масштаб). Масштаб може бути різним для кожного напрямку координат і відтворюється шкалою значень величини. В якості шкали використовують координатну вісь або обмежуючу полем діаграми лінію координатної сітки. Якщо на діаграмі зображено декілька функцій змінних або одна і та ж змінна повинна бути представлена одночасно в різних одиницях, в якості шкал використовують координатні осі, лінії координатної сітки або прямі, проведені паралельно координатним осям (рис.4.6).

Рис.4.6. Графік із трьома координатними осями

Координатні вісі, які є шкалами значень зображених величин, розділяють на графічні інтервали трьома способами:

• координатною сіткою (рис. 4.5);

• подільними штрихами (рис. 4.4);

• сумісно координатою сіткою і подільними штрихами (рис. 4.6).

Поряд з поділками сітки або подільними штрихами, які відповідають початку і кінцю шкали проставляють числові значення величин. Якщо початок відліку є нуль, то його проставляють лише один раз біля точки пересічення ліній. Частота нанесення числових значень і проміжкових поділок шкал визначається зручністю користування діаграмою або графіком. Подільні штрихи, які відповідають кратним графічним інтервалам, допускається збільшувати по довжині. Числові значення біля шкал розміщують паралельно горизонтальної лінії і, як правило, ззовні поля діаграми.

Вісі координат, шкал, які обмежують поле діаграми, проводять суцільною товстою основною (товщина лінії S повинна бути в межах від 0,5 до 14 мм в залежності від складності графіка і формату аркуша) лінією, лінії координат сітки і подільні штрихи – суцільною тонкою лінією, товщиною від S/3 до S/2. Допускається використовувати лінії сітки, які відповідають кратним графічним інтервалам, суцільною лінією, товщиною S. Якщо на діаграмі зображена одна функціональна залежність, то її виконують суцільною лінією, товщиною S, якщо дві або більше функціональних залежностей, то допускається їх проводити лініями різних типів ГОСТ 2.303-68. Точки діаграми (графіка), отримані експериментально або розраховані, допускається позначати графічним кружком, хрестиком або іншими позначками з розшифровкою позначень у тексті пояснювальної частини діаграми (графіка).

Змінні величини позначають на діаграмі одним із наступних способів:

• символом (рис.4.6);

• найменуванням (рис. 4.4);

• найменуванням і символом (рис. 4.5);

• систематичним позначенням функціональної залежності (рис.4.7).

На діаграмах із шкалами позначення величин розміщують біля середини шкали з її зовнішньої сторони або (при об’єднанні символу з позначенням одиниці величини у вигляді дробу) в кінці шкали після останнього числа.

На діаграмах без шкал позначення величин проставляють поблизу стрілки, якою закінчується вісь координат. Позначення у вигляді символів і математичних виразів розміщують паралельно горизонтальної лінії (див. рис.4.6); позначення у вигляді найменувань або найменувань і символів – паралельно відповідним осям (див. рис 4.4).

Рис 4.7. Графічне систематичне позначення функціональної залежності

Якщо в діаграмі зображуються лініями дві і більше функціональних залежностей, то біля цих ліній проставляють найменування або символи відповідних величин (див. рис.4.5), або порядкові номери, з їх розшифровкою в пояснювальній частині діаграми. Якщо на діаграмі функціональна залежність трьох змінних зображується системою ліній, параметри (або числові значення ) змінної величини вказують на полі діаграми біля окремих ліній системи (див. рис. 4.8) або ззовні діаграми на ділянці де нанесена шкала.

Одиниці фізичних величин наносяться трьома способами:

• між останнім і передостаннім числом у кінці шкали (див. рис.4.3), якщо місця між числами недостатньо – передостаннє не наносять.

• за найменуванням змінної величини після коми.

• після останнього числа в кінці шкали разом з позначенням змінної величини у вигляді дробу, в чисельнику якої проставляють позначення змінної величини, а у знаменнику – позначення її одиниці (див.рис.4.4).

Одиниці кутів (градуси, хвилини, секунди) наносять один раз біля останнього числа шкали. Допускається наносити їх біля кожного числа шкали. За умов машинного способу виконання ілюстрацій необхідно максимально враховувати зазначені вище вимоги і керуватись вимогами машинного стандарту і можливостями задіяної комп’ютерної техніки.