Зміст

Вступ ………………………………………………………………………… 2

РОЗДІЛ 1. Страх як психологічна категорія

1. Дослідження страху як психологічного феномену.................................

2. Поняття страху, його форми та різновиди ……………………………

3. Причини розвитку патологічних форм страхів ………………………

РОЗДІЛ 2. Дослідження причин винекнення та подолання страхів у підлітків

2.1 Виявлення страху у підлітковому віці ………………………………… 2.2 Методики виявлення страхів у підлітків …………………………… 2.3 Обробка результатів та рекомендації для подолання страху ………..

Вступ

Актуальність проблеми: В сучасних умовах життєдіяльності людини страх настільки поширене психологічне явище, що воно не потребує пояснень, кожний його знає з власного досвіду. Існування страху зумовлене біологічно, адже страх – це одна з умов існування високоорганізованих тварин. Завдяки страху вони відчувають небезпеку.

Одну з найперших спроб раціоналізувати уявлення людини про свій страх зробив древньогрецький філософ Епікур. Подібно Епікуру, Лукрецій вважав, що основним засобом подолання людьми страху є їх мисленнєво-розумова діяльність: «Як би ж думки у них були розумні. Став би їхній розум вільним від великих справ і страхів» [5, с. 857].

Суттєвий внесок у розробку проблеми страху зробив на засадах діалектико-ідеалістичної позиції древньогрецький філософ Платон. Він вважав, що душа людини в пошуках істини має справу з думками, тобто, «чимось темнішим за знання, але яснішим за незнання». В такому випадку, наприклад, мужність виступає як сила, яка зберігає думку про небезпеку. Платон доводив, що така сила, яка постійно зберігає вірні і законні думки про речі страшні й нестрашні має називатися мужністю [5, с. 510]. http://conferences.neasmo.org.ua/node/1034 Більшість людей на питання про те, чого вони найбільше бояться, відповідають «Я нічого небоюся ». Така відповідь не відповідає дійсності, оскільки кожен з людей у той чи інший час відчуває один або кілька таких основних людських страхів: страх бідності, страх хвороби , страх старості, страх критики, страх втрати любові і страх смерті. Мільйони людей протягом всього свого життя схильні до деяких або всіх перерахованих страхам. Вони живуть в постійному нервовому напруженні. Їхнерв-ва сила виснажена. І в якийсь момент настає нервовий зрив. Страхи впливають і на матеріальну і на духовну сторони життя. Страх заважає людині задовольняти свої основні життєві потреби - забезпечувати себе їжею, дахом, одягом. Страх руйнує в людині такі якості, як ініціатива, ентузіазм, честолюбство. Він підриває впевненість у собі і душить уяву. Страх робить людину жадібним, безтурботним, буркотливим, підлим, жорстоким і дратівливим у відносинах з іншими людьми. Страх небезпечний тим, що він живе у підсвідомості людини, де його нелегко виявити. Якщо страх проявляє себе гострим головним болем, то він більш пригнічений, бо в таких випадках від нього можна якось позбутися. Але найчастіше він підкрадається до людини як злодій в ночі, проникаючи в мозок і заважаючи йому нормально функціонувати. Тільки ви самі можете виявити свої страхи і вигнати їх. І немає ніякого виправдання, якщо ви не можете або не хочете звільнитися від страху. Адже єдине, що для цього потрібно - це контролювати стан свого розуму. Стан розуму можна контролювати при великому запасі нервової сили. Вона проганяє страхи. Але цю силу не можна купити, її потрібно створювати. (Брегг П. - Створення потужної нервової сили. - С. - Петербург 2002. )

Мета роботи: З’ясувати психологічні чинники винекнення та подолання страхів у підлітковому віці. У контексті цієї мети були поставлені наступні завдання:

• Здійснити теоретичний аналіз проблеми страхів у різних наукових джерелах.

Об'єкт : страхи як психологічний феномен .

Предмет: психологічні особливості і чинники страхів у підлітковому віці.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення літератури з проблеми дослідження, психологічний експеримент, спостереження, аналіз продуктів діяльності, тестові методики психодіагностики, статистичні методи обробки отриманих даних.

Структура роботи: Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

У вступі подано актуальність досліджуваної теми.

У першому розділі

Розділ 1. Страх як психологічна категорія

1. Дослідження страху як психологічного феномену

Важливо зазначити, що досі не існує єдиної теорії страху, незважаючи на очевидну значимість цього феномену. У сучасній психології існує певна семантична невизначеність поняття «страх». Така ситуація склалась внаслідок використання цього терміну в різних значеннях.

Страх є одним з основних феноменів людського існуван-ня, суперечливий і динамічно мінливий. Не зважаючи на те, що проблемою страхів вчені займалися здавна , надійних критеріїв визна-чення і розуміння цього феномена дотепер не виявлено. Проблема страху є багатовіковою в історії людства. Практично всі філософські школи і напрями так чи інакше розглядають проблему страху в рамках відповідних світоглядних сис-тем. Страх та тривожність були визнанні суттєвими аспектами людської поведінки ще у Старому Заповіті, у давньогрецькій та римсь-кій літературі [28].

«Spielberger C. D., Vagg P. R. Test Anxiety: A Transactional Process Model // In C. D. Spielberger, P. R. Vagg(Eds.) Test Anxiety: Theori, Assessment. Taylor and Francis, 1995. – P.3-4.»

Велика кількість досліджень страху як вітчизняними, так і зарубіжними вченими, однак, не призвела до виведення єдиного і загальноприйнятого визначення поняття «страх». Перше, з чим зустрічається сучасний дослідник – різна трактовка цього терміну. Огляд літературних джерел показує, що люди ще з античних часів цікавилися страхом. В античній міфології люди персоніфікували страх, який був представлений у вигляді жорстоких і грізних богів, боротьба з якими була завданням безстрашних героїв. Перші спроби дослідити страх були зроблені ще філософами найрізноманітніших шкіл і напрямків. Так, роздуми щодо природи страху є у працях Аристотеля, Т. Гоббса, Р. Декарта, І. Канта, А. Камю, С. К’єркегора, М. Монтеня, Платона, Ж.-П. Сартра, Б. Спінози, П. Тілліха, Л. Фейєрбаха. На думку П. Тілліха, існує три форми тривоги: тривога долі і смерті, тривога порожнечі і втрати сенсу, тривога провини і осуду. П. Тілліх наголошує, що тривога в усіх трьох видах – екзистенціальна, вона властива людському існуванню як такому. Слід зазначити, що філософи-екзистенціалісти розуміли страх як позитивне явище – він необхідний для активізації рефлексивних процесів для вирішення складних ситуацій [3, 249]. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VIrd/2011_13/PDF/22.pdf

У «периферичній» теорії емоцій К. Г. Ланге страх розглядається як базова емоція, яка пов’язана з реакцією на зовнішню загрозу. К. Г. Ланге вважав, що страх – це явище, споріднене з печаллю. Такі висновки він робить на основі фізіологічних реакцій організму: страх призводить до паралізування довільних рухів, а також до судомного стану м’язів, що звужують судини. Ці реакції, на думку К. Г. Ланге, також відносяться до проявів печалі. Але у випадку страху можна виділити ще одну реакцію – скорочення решти органічних м’язів. Прикладами цього можуть служити такі приказки, як «страх прикував до землі», «закам’яніти від страху» та ін. У. Джеймс (1844) розглядав страх як одну із трьох найсильніших емоцій разом із радістю та гнівом. Дослідник вважав страх за непідробний, онтогенетично ранній інстинкт людини. Він вивчав об’єкти, які викликають страх у людини: висоту, павуків, зміїв, шум; і при цьому намагався визначити, чим саме викликаний той чи інший страх – інстинктом чи научінням. Під час аналізу причин страху, У. Джеймс прийшов до висновку, що деякі форми страху, як і форми поведінки під час переляку, є рудиментами інстинктів [7].

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VIrd/2011_13/PDF/22.pdf

У. Мак-Дауголл також розглядав страх як інстинкт. У його роботах розмежовуються базові емоційні диспозиції (сюди відноситься і страх), і вищі почуття, які виникають на основі базових утворень, але не зводяться до них. На думку засновника біхевіоризму Дж. Уотсона (1920), страх – це фундаментальна, вроджена емоція, що з’являється з моменту народження. До вроджених емоцій вчений також відніс гнів і любов. Разом з тим, згідно з поглядами біхевіористів, Дж. Уотсон визначає страх як специфічний вид вісцеральних реакцій. До стимулів, які викликають страх у новонароджених, дослідник відносить раптову втрату опори, шум, гучні звуки тощо. У старшому віці страхи з’являються на основі умовних рефлексів; такі придбані страхи є дуже стійким утворенням, і надзвичайно важко їх позбутися. Детального розгляду проблема тривоги і страхів набула у працях З. Фрейда. Погляди вченого на тривогу і страх багато у чому схожі з поглядами С. К'єркегора. Обидва дослідники розмежовували поняття «страх» і «тривога» таким чином: страх – це реакція на конкретну загрозу, у той час як тривога – на невідому і невизначену небезпеку. Класичною роботою з дослідження страху вважається книга «Страх», протягом багатьох років дослідники посилаються на цю працю у своїх роботах. З. Фрейд писав, що складно сказати, чи мають слова «страх», «боязнь» і «переляк» однакове значення. Разом з тим, З. Фрейд вважав, що страх – це стан, і він не вказує на об’єкт, а боязнь (чи тривога) вказує саме на об’єкт. Під поняттям «страх» в основному розуміють суб’єктивний стан, який часто називають афектом [11, 250-263].

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VIrd/2011_13/PDF/22.pdf

Дж. Міллер, представник когнітивної психології, (1941, 1948) відзначив страх як безумовну реакцію вегетативної нервової системи на больові стимули. Також він вважав, що страх – це мотивація чи потреба, яку можна здобути в процесі научіння. Ч. Спілбергер (1966) називає страх процесом, який включає емоційну реакцію, пов'язану з антиципацією певних збитків внаслідок реальної об’єктивної небезпеки, яка присутня у зовнішньому оточенні [9, 89]. К. Ізард, представник теорії диференційних емоцій, у своїй праці «Емоції людини» писав, що страх – найнебезпечніша емоція, інтенсивний страх може призвести навіть до смерті тварини чи людини. Вчений вважав, що страх – це особлива емоція, і її потрібно розглядати окремо від феномену тривоги. За К. Ізардом, тривога – комбінація декількох базових емоцій, і страх лише одна з них. [5, 313]

У вітчизняній психології страх розглядався як емоція, почуття, переживання. Такої точки зору дотримувалися Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн. Після того, як М. Д. Левітов виділив психічні стани в окрему категорію, страх почали досліджувати як емоційний стан (О. І. Захаров, М. І. Конюхов, М. Д. Левітов, О. А. Черникова). Так, М. І. Конюхов (1996) визначає страх як психічний стан, пов'язаний із вираженим проявом астенічних почуттів в ситуаціях загрози біологічному і соціальному стану індивіда і направлений на джерело дійсної чи уявної небезпеки [7]. К.К. Платонов висунув гіпотезу, що на фізіологічному рівні біль поєднується з емоцією страху як первин-ним сигналом про можливу небезпеку для ор-ганізму. Ця гіпотеза дозволила К.К. Платонову визначити страх як «найбільш біологічно зумовлену емоцію» [].

«Дерябин В.С. Чувства, влечения, эмоции / Под ред. Смирнова В.М., Трохачева А.И. – Л.: Наука, 1974. – 258 с. » О. І. Захаров визначає страх як «афективне (емоційно загострене) відображення у свідомості конкретної загрози життю і благополуччю людини» [4]. Вчений виділяє ситуативний та особистісно обумовлений страх. У випадках, коли страх стає невід’ємною частиною життя людини, коли постійно знаходиться причина для побоювань, стійкий страх стає особистісною властивістю людини. Особистісно обумовлений страх виникає у незнайомих ситуаціях, під час контактів із незнайомими людьми, і багато у чому залежить від характеру людини. [4] Ф. Б. Березін вважає що страх – це конкретизована тривога, і вона дає уявлення того, що загрозу можна усунути шляхом певних дій. Вчений сформулював «тривожний ряд», який складається із афективних феноменів, які закономірно змінюють один одного по мірі виникнення і наростання тривоги.

[1, 13-21] http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VIrd/2011_13/PDF/22.pdf

Феномен страху виникає разом із люди-ною як в індивідуальному, так і в загальноку-льтурному змісті. Страх пронизує всі сфери людського існування. Постійна боротьба зі страхом породжує у людини фантазії, допома-гає їй справлятися з хвилюванням, що збері-гається в індивідуальному досвіді й культурній традиції суспільства. Такі культурні “кліше”, визначені К.Г. Юнгом “архетипами”. Архетипи передаються генетично і містяться в людсь-кому несвідомому. Архетип, незалежно від людської свідомості, впливає на психологічне життя особистості, нав’язує їй певні суспільні дії та настрій . “Зустріч” архетипу зі свідомістю, як правило, викликає панічний страх, стикаючи індивіда з давніми релігійно-культурними символами, за якими стоїть вже пережитий страх [27].