2.В.О.Сухомлинський про педагогіку співробітництва

Історія вітчизняної педагогічної думки свідчить, що протягом століть в Україні накопичувався багатий досвід організації педагогічного співробітництва й співдружності учасників освітнього процесу з метою реалізації високих виховних цілей. У цьому досвіді визначне місце посідає постать всесвітньо відомого педагога, гуманіста В.О.Сухомлинського. Розробляючи питання педагогіки співробітництва він ішов власним шляхом. Новий підхід до дитини як до повноцінної особистості, активного суб’єкта навчально-виховного процесу, що пропагував В.О.Сухомлинський, витримав випробування часом. Своєрідність педагогіки співробітництва вченого полягає в тому, що вона стала методологічною базою для педагогічного експерименту і практики навчально-виховного процесу в Павлиській середній школі, де апробувалися педагогічні ідеї, поширені згодом далеко за межами України.

Ідеї В. О. Сухомлинського не знайшли свого повного застосування у свій час, але значно вплинули на подальший розвиток педагогічної думки і практики в багатьох країнах світу, були покладені в основу широкого просвітницького руху «педагогіки співробітництва» популярного наприкінці 80 – початку 90-х рр. XX ст. Ідеї В. О. Сухомлинського органічно увійшли в сучасну практику організації вищої освіти.

Під впливом загальних демократичних процесів поступово переосмислювалися шляхи розвитку освіти, поширювалася педагогіка співробітництва. Основна ідея – зробити дитину соратником, однодумцем учителів, вихователів, батьків у виховному процесі, рівноправним учасником педагогічного процесу, відповідальним за його наслідки. Особистість вихованця стає центром навчально-виховного процесу. Вчитель, вихователь переходить від педагогічних вимог до педагогіки стосунків, дотримуючись гуманно-особистісного підходу, забезпечує єдність навчання і виховання, практично реалізує ідею співдружності учасників освітнього процесу.

У школі В.О.Сухомлинський формував культ людини. Педагог навіть ідею всебічного гармонійного розвитку особистості ототожнював з ідеєю гуманізму, людяності.

Важливою тезою педагогіки співробітництва є те, що вчитель має зацікавлювати учнів навчальною діяльністю, а не лише її наслідками, підвищувати інтерес до знань, привчати робити власний вибір і нести відповідальність за нього. Педагогічне співробітництво слугувало запорукою формування нового типу людей, здатних до самостійного мислення, прийняття власних рішень. У цьому полягало не лише освітнє, а й соціальне значення педагогіки співробітництва В.О.Сухомлинського.

Для педагогіки співробітництва значущим є положення В.О. Сухомлинського про гармонію інтересів особистості і колективу. Видатний педагог виступав проти підпорядкування окремої особистості ідеології колективу, виключав будь-які форми конформізму: «як усі, так і я», «колектив завжди має рацію» тощо. Колектив, на думку педагога, стає дієвою силою лише тоді, коли особистість вкладає сили своєї душі в іншу людину, піклується про неї.

В. О. Сухомлинський багато уваги приділяв створенню й розв’язанню в навчально-виховному процесі проблемних ситуацій, які найяскравіше демонструють зв'язок навчання з життям.

В.О. Сухомлинський – один із тих діячів, хто обстоював відновлення у вихованні пріоритету загальнолюдських цінностей. Одним із найважливіших завдань практичної і теоретичної діяльності педагога-новатора було формування у вихованця особистого ставлення до навколишнього світу, розуміння своєї справи і відповідальності перед рідними, близькими, суспільством і перед своєю совістю. Таким чином здійснювалася соціальна орієнтація змісту навчально-виховного процесу, що відбувався на основі навчальної співпраці.

Усвідомлюючи, що успіх багато в чому залежить від стосунків учителя і учнів, В.О. Сухомлинський визначив правила, яких має дотримуватись педагог: встановлення доброзичливих стосунків з учнями, без чого неможливий виховний процес. Спілкування з школярами не повинно було обмежуватись стінами навчального закладу. У Павлиській середній школі були традиційними походи, спостереження за сходом і заходом сонця, читання віршів і складання оповідань біля вогнища, слухання музики поля, лісу, річки, повітря. На думку В.О. Сухомлинського, учитель повинен досконало володіти вміннями в певній трудовій діяльності, бути майстром своєї справи, мати якусь трудову пристрасть. У щирому спілкуванні учня й учителя відбувається складний процес виховання досконалої особистості, майбутнього громадянина своєї країни, корисної для суспільства людини.

Методика організації гурткової і клубної роботи