Лекція 1.

Тема: Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

План:

1. Предмет, мета і завдання курсу "Безпека життєдіяльності".

2. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.

3. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів.

4. Основні джерела, причини і наслідки небезпеки.

1. Предмет, мета і завдання курсу "Безпека життєдіяльності"

Стан безпеки життя і діяльності людини - це

яка охоплює широкий спектр підпроблем від

на нашій планеті

і аж до захисту окремих людських популяцій та індивідів від дії несприятливих факторів навколишнього середовища й надзвичайних ситуацій.

"Безпека життєдіяльності" - це

знань про взаємозв'язок природи, виробництва і суспільства, про оптимізацію взаємовідносин і створення безпечних умов для життєдіяльності населення на теренах України. Він досліджує різноманітні аспекти психології, фізіології, промислової гігієни, охорони праці, антропології та теоретичні основи наукових знань, без знання яких неможливо створити оптимальні умови життєдіяльності в технічних, природних чи побутових системах.

БЖД як навчальна дисципліна

На безпеку життєдіяльності впливають природні, технічні та антропогенні чинники, тому ця дисципліна повинна вирішувати такі

Людина завжди існувала в оточенні природних, екологічних, антропогенних, соціальних чи технічних небезпек, які мають тенденцію взаємодіяти між собою та погіршувати наслідки їх прояву. На світанку людської цивілізації небезпеки головним чином були пов'язані з причинами природного характеру: недостатній рівень харчування, відсутність медичного забезпечення і суттєву залежність життя людини від кліматичних чинників.

Збільшення кількості людей на планеті і підвищення щільності їх розміщення призвело до появи епідемій, пандемій (холери, чуми, натуральної віспи та ін.),внаслідок спалаху яких гинули мільйони людей. Це призвело до розвитку медичної науки, покращення санітарно-гігієнічних умов побуту людини.

Упродовж всієї історії існування людина створювала соціально-економічну систему безпеки, систему захисту від небезпек. Тому з розвитком цивілізації зростав рівень безпеки життєдіяльності, про що свідчить інтегрований показник тривалості життя людини. В Україні середня тривалість життя в останні п'ять років помітно зменшилася. В 1989-90 роках вона складала 66 років для чоловіків і 75 р. для жінок, а в 1994-95 роках відповідно для чоловіків 62 роки, для жінок 73 роки. Розвиток науки і техніки з однієї сторони збільшив соціальну захищеність суспільства, а з іншої привів до появи нових видів небезпек як для здоров'я людини, так і для навколишнього природного середовища.

Науково-технічний прогрес призвів до появи небезпек техногенного походження в навколишнє середовище постійно надходять шкідливі та небезпечні чинники від промислової, комунальної, сільськогосподарської діяльності, транспорту, енергетики, які є джерелами забруднення навколишнього середовища і різноманітного несприятливого впливу на природу і здоров'я людини.

Все це тому, що що свідомість та культура людини значно відстають від темпів науково-технічного прогресу, тому постійно зростають ризик- чинники небезпеки життєдіяльності сучасної людини. А сучасні технологічні потужності підвели людину до такої межі, за межами якої вона немає права на помилки в будь-якій сфері діяльності.

Людство справилося з епідеміями холери, чуми, віспи, поліомієліту, тифу, але не навчилося ефективно боротися з нещасними випадками, які в наш час стали справжнім соціальним лихом і набули масштабу епідемій. Згідно статистичних даних ВООЗ смертність внаслідок нещасних випадків займає третє місце в світі після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Від нещасних випадків гинуть переважно молоді працездатні люди. Травматизм є головною причиною смерті людини в віці від 15 до 41 року.

Такі обставини пояснюються рядом суб’єктивних і об'єктивних причин. По- перше, зросла ціна помилок. Сучасні люди значно дорожче розплачуються за

свої помилки, ніж первісні. По-друге, змінилася адаптація людини до ризику. Людина така істота, що дуже швидко звикає до техніки, яка є джерелом високої небезпеки, до всього того, з чим має справу, перестає боятися, бути обережною, втрачає інстинкт самозбереження, вона навіть адаптується до порушення правил техніки безпеки, що і призводить до трагічних наслідків.

Більшість нещасних випадків - це результат відсутності відповідних знань та досвіду

сучасному техно- соціальному середовищі. Зіткнувшись з непередбаченими обставинами в складній незвичайній ситуації, яка вимагає негайних і правильних рішень,

що склалися, нездатною вирішувати часом прості але дуже важливі питання для збереження здоров'я і навіть життя.

і виховання в галузі безпеки життєдіяльності так, щоб кожна людина усвідомила потребу безперечного виконання норм та правил в процесі праці, а в екстремальних ситуаціях знала, як діяти та що робити.

2. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.

Небезпека - це центральне поняття БЖД, що об'єднує явища, процеси, об'єкти, здатні в певних умовах наносити збитки здоров'ю людини. Вона властива всім системам, які мають енергію, хімічні, біологічні чи інші, не сумісні з життєдіяльністю компоненти. Небезпека - це умова чи ситуація, ІІЧ яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення чи пошкодження. Небезпека в будь-якій сфері життєдіяльності залежить від багатьох чинників. Одним з найбільш небезпечних характерних проявів небезпеки є ризик.

Ризик дії чи без дії в тій чи іншій формі присутній в 90% причин аварій та травм на виробництві.

Існує визначення, що небезпеки - це обставини несприятливого характеру, які можуть виникати, а ризик - статистична ймовірність їх виникнення. Іншими словами: ризик - це кількісна оцінка небезпеки.

В небезпечних ситуаціях дуже важливою якістю людини є стратегія її поведінки. Ризнкова поведінка вважається виправданою, коли вона направляється па досягнення суспільне значимої мети. У всіх інших випадках поняття ризику розглядається як невиправдане.

Важливо відзначити те, що метою будь-якої діяльності може бути не тільки факт отримання бажаних результатів, але й те, щоб досягнення цих результатів здійснювалось без шкоди для здоров'я та життя людини.

Саме тому традиційно техніка безпеки базується на концепції, щоб будь- якою ціною не допустити жодної аварії чи катастрофи. Хоча така концепція гуманна, але досягти її неможливо тому, що в діючих системах нульового ризику не буває.

Ризик слід розділяти на такий, що пов'язаний з виробничою обстановкою "системний ризик" і ризик, пов'язаний із станом організму "особистий ризик".

Системний ризик - це ступінь небезпеки виробничої системи, елементами якої є: машини, інструменти, сировина, люди та ін. Вихід з ладу чи неправильне функціонування одного елемента системи може мати негативний вплив і ускладнювати інші елементи.

За ступенем допустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний.

4

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик - це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважної більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо.

Оскільки всі види небезпеки не можуть бути повністю усунені тому виникає необхідність знижувати ступінь ризику до прийнятного рівня.

Сучасний світ відкинув концепцію абсолютної безпеки і перейшов до концепції прийнятного ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки та техніки.

Прийнятний (допустимий ) ризик - це компроміс між рівнем безпеки і можливостями для її досягнення. Він поєднує в собі технічні, економічні, соціальні і політичні можливості держави.

В жодному виді діяльності неможливо досягнути абсолютної безпеки, оскільки будь-яка діяльність потенційно небезпечна.

Основний зміст буття людини становить безпека власного існування і стабільність життєзабезпечення.

На сучасному етапі важливого значення набуває виховання у людини установки на власну безпеку, оскільки ризик є невід'ємним супутником кожної людини і суспільства. Ризик виникнення аварій і катастроф на виробництві, небезпечних ситуацій в побуті, стихійних лих і воєнних конфліктів тощо.

Захист життя, створення умов для повноцінного розвитку - невід'ємна складова діяльності державних органів та підприємств у повсякденних умовах виробництва, побуту і надзвичайних ситуацій.