2. Заходи забезпечення епідемічної безпеки.

Основним напрямком діяльності по забезпеченню епідемічної безпеки був і залишається профілактичний. Весь комплекс запобіжних заходів підвищення безпеки життєдіяльності, по відношенню до інфекційних захворювань, повинен бути спрямований на три чинники епідемічного процесу: джерело інфекції,

шляхи передачі та розповсюдження інфекції, сприйнятну до інфекційних захворювань людину.

Якщо виключити з цього ланцюга хоч один із чинників, епідемічний процес затихне. Тому метою запобіжних заходів повинна бути діяння, перш за все, на джерело інфенкції для зменшення зараження навколишнього середовища та сфери проживання, локалізацію розповсюдження збудників, а також заходів підвищення стійкості населення до захворювання.

Джерелом інфекційних захворювань можуть бути - хвора людина або бактеріоносії, хворі хатні або дикі тварини та птахи, а також кровосисні комахи.

До заходів знешкодження джерела епідемічної хвороби відноситься раннє та повне виявлення хворих інфекційними хворобами, бактеріоносіїв, їх своєчасна ізоляція, госпіталізація та лікування, проведення дезинфекційних заходів у вогнищах спалаху зараження.

Надзвичайно важливим є своєчасне і повне перекриття шляхів передачі епідемічних збудників. З метою запобігання розповсюдження інфекційних захворювань та локалізації вогнищ зараження, що виникли, проводиться комплекс ізоляційних обмежувальних заходів, які називаються карантином. Карантин - це система заходів, що проводиться для попередження розповсюдження інфекційних захворювань з епідемічного вогнища і ліквідації самого вогнища.

Карантин передбачає:

обмеження або заборону переміщення населення та вантажів за межі і через карантинізаційну зону; повну або часткову ізоляцію карантинізованих осіб або колективів від оточуючого населення; виявлення та ізоляція хворих, бацилоносіїв і всіх тих, хто спілкувався з хворими, у взятому під спостереження колективі.

Сюди належить ряд інших заходів - санітарна обробка, імунізація, дезинфекція, дезинсекція, дератизація та ін.

Карантинізації можуть підлягати окремі особи, групи людей, квартира, дім, гуртожиток, цілий район та місцевість.

Карантини вперше були введені в 14 ст. в Італії, у вигляді 40-денної (звідси пішла і назва) затримки на рейді кораблів, що прибули з неблагополучних, щодо чуми, місць.

Обсервація карантинних місць передбачає дотримання та виконання відповідних правил, які полягають в тому, що без спеціального дозволу залишати місця проживання в вогнищах ураження. Виходячи на вулицю, необхідно захистити органи дихання та уникати ділянок великого скупчення людей. При щоденному вологому прибиранні приміщення необхідно використовувати дезинфікуючі засоби та заходи по знищенню перенощиків інфекційних захворювань (мишей, пацюків, блох, кліщів, тарганів та ін.). Перед вживанням їжі необхідно ретельно мити руки з милом теплою водою та дотримуватись правил особистої загальної гігієни при харчуванні. Воду використовувати тільки з перевірених джерел і пити її тільки після кипіння. Сирі овочі та фрукти після миття обробляти закипілою водою, а хліб прожарювати на вогнищі або в духовці. При утриманні в помешканні домашніх тварин, спостерігати за будь-якими ознаками захворювання та своєчасно, при підозрі, звертатись до ветеринарних працівників. Профілактичні заходи в епідемічному вогнищі повинні бути направленні на підвищення несприйнятливості населення до збудників інфекції. Це досягається на державному рівні шляхом масової імунізації запобіжною вакцинацією, введенням спеціальних сивороток.

Сприйнятливість до інфекційних хвороб, як окремої людини, так і колективу, визначається: станом імунітету, віком,

соціально-побутовими умовами, медико-санітарним забезпеченням, раціональним харчуванням, рівнем загальної культури, благоустроєм місць, знаннями та дотриманням основ гігієни та санітарії. З усього сказаного важко виділити найбільш значимі чинники, що визначають сприйнятливість населення до окремих інфекційних хвороб, але з впевненістю можна сказати, що імунітет - це одне з самих важливих та цінних властивостей організму людини.

Лекція 6

Тема: Безпека життєдіяльності в умовах воєнних конфліктів План

2. Зброя масового ураження та наслідки її застосування.

3. Ядерна зброя. Уражаючі фактори ядерного вибуху.

4. Хімічна зброя.

5. Біологічна зброя.

6. Правила поведінки і дії населення в осередках ураження. 1.Зброя масового ураження та наслідки її застосування

В кінці другого тисячоліття однією з характерних особливостей світового розвитку стало те, що на життя народів різних країн, на всю систему міжнародних відносин все помітніше впливають проблеми глобального характеру, що можуть призвести до катастрофічних наслідків, від вирішення яких залежить доля нашої цивілізації.

В системі глобальних проблем однією з ключових і визначальних в наш час стала проблема війни і миру. Лише у минулому столітті людство пережило дві світові війни.

У першій світовій війні брало участь 38 держав. В результаті було убито 10 млн., поранено і контужено 20 млн. чоловік.

У другій світовій війні брало участь 72 держави. Загальні людські втрати досягай понад 60 млн.чоловік. Серед жертв 50% складали мирні жителі. Реальність ядерного століття висунула фундаментальні завдання: збереження миру, відвернення ядерної загрози, жити цивілізовано в умовах міжнародного спілкування та співробітництва.

Вважається, що світ або об'єднається і вціліє, або неминуче загине. "Єдиний світ або ніякого"

Серед сучасних засобів ведення війни особливе місце займає зброя масового ураження, до якої відносять ядерну, хімічну, бактеріологічну (біологічну) зброю.

Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища становить ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного бомбардування в серпні 1945 року міст Хіросіма та Нагасакі в Японії. Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження грунту, рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становила 273 тисячі осіб, під смертельне радіоактивне опромінення потрапило 195 тисяч осіб.

На сьогодні у світі є понад 50000 ядерних бойових головок - на підводних човнах, на літаках, на кораблях, у спеціальних сховищах. Сила вибуху цієї зброї дорівнює силі вибуху двадцяти мільярдів тонн тринітротолуолу, тобто силі, яка в 1600000 разів перевищує силу вибуху бомби, що зруйнувала Хіросіму. Застосування ядерної зброї у військових цілях означало б глобальну катастрофу.

Велику небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя. Перше досить ефективне застосування хімічної зброї у великих масштабах було здійснене німцями 22 квітня 1915 року на півночі Бельгії. Цей хімічний напад прийнято вважати початком хімічної війни в сучасному її розумінні. В результаті першої газобалонної атаки на Західному фронті було отруєно 15 тисяч осіб, з них 5 тисяч загинуло.

Під час Другої світової війни німецьке командування застосовувало біологічну зброю, розповсюджуючи головним чином висипний тиф. Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.

2. Ядерна зброя

Ядерною називається зброя, ураження якою зумовлюється внутрішньоядерною енергією, що виділяється в результаті вибухових процесів поділу чи з'єднання (синтезу) ядерних хімічних елементів. Вона включає різні ядерні боєприпаси, засоби доставки до цілей та засоби управління.

Ядерну зброю характеризують такі властивості:

2. раптовість та значний радіус ураження;

3. величезна руйнівна сила;

4. масовість та комбінований характер ураження людей та техніки;

5. тяжкий морально-психічний вплив на людей.

Уперше ядерну зброю використали США 1945р.,скинувши на японські міста Хіросіму і Нагасакі дві атомні бомби, що призвело до загибелі 500 тис. чоловік.

Уражаючі фактори ядерного вибуху

Уражаюча дія ядерного вибуху залежить від потужності ядерного заряду, виду вибуху, типу ядерного заряду (гарматного чи імплозивного) .Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом і вимірюється в кілотонах, мегатонах.

Ядерні вибухи можуть здійснюватись на поверхні землі (води), під землею (водою), у повітрі на різній

48

висоті. Розрізняють такі види ядерних вибухів: наземний, підземний, повітряний, висотний.

Під час вибуху ядерного заряду за дуже короткий час виділяється велика кількість енергії, яка формує уражаючі фактори ядерного вибуху. До них належать:

2. ударна хвиля;

3. світлове випромінювання;

4. проникаюча радіація;

5. радіоактивне зараження місцевості;

6. електромагнітний імпульс.

Осередок ядерного ураження

Осередком ядерного ураження називається територія, в межах якої внаслідок ядерного вибуху відбулися масові ураження людей, сільськогосподарських рослин і тварин, руйнування та ушкодження будинків та споруд.

Осередок ядерного ураження характеризується: кількістю уражених людей; розмірами площі уражень;

зонами радіоактивного зараження з різними концентраціями доз радіації;

зонами пожеж;

затопленням;

руйнуванням та ушкодженням будинків і споруд; пошкодженням або заваленням захисних споруд; Ураження людей і тварин в осередку може виникнути від дії ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації, а також від дії факторів ураження.

Розміри осередку ядерного ураження в основному залежить від потужності і виду, а також рельєфу місцевості.

Ударна хвиля ядерного вибуху - це зона різкого стиснення повітря, яке поширюється від центру вибуху з великою швидкістю. Передню межу хвилі, що має великий тиск, називають фронтом ударної хвилі. Головними параметрами ударної хвилі є:

2. надлишковий тиск на фронті хвилі;

3. швидкісний натиск повітря і час дії надмірного тиску;

4. щільністю та температурою повітря у фронті.

Повітряна ударна хвиля, маючи величезну енергію ядерного вибуху, може уражати людей, руйнувати різні споруди, техніку та інші об'єкти на значних відстанях від місця вибуху.

Ураження людей ударною хвилею здійснюється безпосередньо надлишковим тиском, що сприймається людиною, як різкий удар. При цьому тканини організму можуть руйнуватися (струс мозку, переломи, розрив кровоносних судин, барабанних перетинок).

Швидкісний натиск повітря може відкинути, або вдарити людину, спричинивши їй травму.

Побічні травми можуть бути викликані уламками споруд і скла, зруйнованих ударною хвилею, падаючими деревами та ін.

Травми від ударної хвилі поділяються на :

2. легкі ураження,, що характеризуються легкою контузією, тимчасовою втратою слуху;

3. тяжкі і дуже тяжкі ураження^Л що характеризуються тяжкими переломами кінцівок, травмами мозку, ураженням внутрішніх органів, тощо.

Особливістю дії ударної хвилі є її здатність затікати в негерметичні укриття через повітряно-забірні труби, віддушини, викликаючи там руйнування і ураження людей.

Головний засіб захисту людей від ураження ударною хвилею - сховища,

ПРУ, рельєф місцевості, підземні шахти, метро.

Першою медичною допомогою при різних видах травм від ударної хвилі може бути :

2. зупинка кровотечі;

3. відновлення роботи верхніх дихальних шляхів;

4. надягання протигаза;

5. накладання пов'язки або шини (при переломах);

6. введення знеболюючих засобів;

7. прийняття радіопротекторів із індивідуальної аптечки (АІ);

8. евакуація із небезпечної зони;

9. проведення санітарної обробки.

Світлове випромінювання ядерного вибуху - це електромагнітне випромінювання, що складається з ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного спектрів.

Джерелом світлового випромінювання є світлова область (вогняна куля) ядерного вибуху, світлове випромінювання триває лише декілька секунд (3- 30 сек.) та залежить від потужності вибуху.

Основна характеристика світлового випромінювання, яка визначає ураження людей - світловий

49

імпульс. Під його дією у людини виникає опік відкритих ділянок шкіри, а також ураження очей. Опік виникає від прямих дій світлового випромінювання та внаслідок пожеж і дій гарячого повітря в ударній хвилі. В залежності від величини світлового імпульсу розрізняють опіки шкіри 4-ох ступенів.

Опік першого ступеня характеризується почервонінням шкіри, набряком, болючістю. Такий опік загоюється через 3-4 дні.

Опік другого ступеня характеризується утворенням пухирів. Заживає через 7- 12днів.

Опік третього ступеня викликає омертвіння шкіри. Загоюється протягом декількох тижнів.

При опіках четвертого ступеня вражається шкіра І більш глибокі тканини. Заживления таких опіків проходить дуже повільно.

Світлове випромінювання викликає пожежі та. самозагорання деяких предметів. Воно в поєднанні з ударною хвилею призводить до великих пожеж і вибухів.

Надійним захистом від світлового випромінювання є будь-яка непрозора перепона на шляху поширення світлових променів, а також природні укриття, індивідуальні засоби захисту та суворе виконання протипожежних заходів.

Перша допомога при опіках шкіри полягає:

2. у припиненні дії фактору ураження;

3. накладанні пов'язки на опечену поверхню за допомогою ПП;

4. введенні засобу знеболення із шприца-тюбика (1-2 мл. 2%. розч. промедолу);

5. терміновій евакуації до лікарні.

Проникаюча радіація - являє собою потік нейтронів і гама-квантів, що випромінюються у навколишнє середовище із зони ядерного вибуху. Вражаюча дія нейтронів та гама-квантів зумовлена їх властивістю іонізувати середовище та створити радіаційне порушення у матеріалах.

Ураження людей визначається іонізуючими впливами проникаючої радіації. Проходячи крізь біологічну тканину людини, потік нейтронів та гама-квантів іонізують живі клітини тканин і органів, внаслідок чого, в залежності від отриманої дози, розвивається радіаційне ураження різного ступеня(променева хвороба).

Головним фізичним процесом, що визначає біологічну дію радіації є іонізація та збудження атомів і молекул тіла.

Механізм біологічної дії різних видів радіоактивних випромінювань заключається в їх властивості проходити через тканини і вибивати електрони із атомів і молекул середовища, внаслідок чого утворюються пари заряжених частинок - позитивні і негативні іони. Це утворення заряжених ("збуджених"

І "активізованих") молекул різних речовин в тканинах людини веде до виникнення вторинних хімічних реакцій, які в звичайних умовах в організмі не протікають. Другими словами іонізуючі випромінювання - це такі випромінювання, взаємодія яких з середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків.

Потік нейтронів, крім того, викликає в різних речовинах (предметах), які очутились в зоні його дії, наведену радіацію, тобто здатність під впливом опромінення самостійно випускати радіоактивне випромінювання. Радіоактивне зараження місцевості, наземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об'єктів виникає в результаті випадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху.

Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти піднімаються вгору з хмарою вибуху, перемішуються із землею і під дією вітрів переносяться на великі відстані. При переміщенні хмари всі ці частки випадають на місцевість, утворюючи слід радіоактивної хмари, який на місцевості має форму витягнутого еліпса (мал. 1).

Він умовно поділяється на чотири зони:

2. помірного(А);

3. сильного (Б);

4. небезпечного (В);

5. дуже небезпечного (Г) зараження.

Залежно від потужності, висоти вибуху і метеорологічних умов радіоактивні опади можуть мати різний характер і потужність дози випромінювання на місцевості. Місцевість вважається зараженою, якщо потужність дози радіації становить 0,5рад\год. і більше.

Величина дози залежить від рівня радіації, часу перебування людини на зараженій місцевості і ступеня його захисту (коефіцієнту ослаблення радіації).

Джерелом радіоактивного зараження місцевості є:

2. продукти поділу ядерного заряду ;

3. наведена радіоактивність;

4. нерозділена частина ядерного заряду.

Зараження може бути первинним та вторинним. Радіоактивно заражена місцевість викликає ураження людей як за рахунок зовнішнього гамавипромінювання, так і внаслідок попадання радіоактивних речовин на шкіру і всередину організму. Це може призвести до ураження шкіри і променевої хвороби.

Електромагнітний імпульс (ЕМІ) - це сукупність електронних і магнітних полів, які виникають

З

внаслідок іонізації повітря в зоні ядерного вибуху.

Уражаюча дія ЕМІ зумовлена виникненням електричних напруг та струмів у проводах ліній зв'язку, сигналізації, антенах, яка триває десятки мілісекунд. Захист від ЕМІ досягається екрануванням ліній зв'язку, апаратури.