26. Хімічна зброя

Хімічна зброя - це боєприпаси та бойові прилади, вражаюча дія яких основана на токсичних властивостях отруйних речовин (ОР).

Основу хімічної збої складають бойові токсичні хімічні речовини (БХТР), що володіють отруйними і токсичними властивостями і призначені для ураження людей, тварин та зараження місцевості на тривалий час. Осередком хімічного ураження називається територія, в межах якої в результаті застосування хімічної зброї або аварійного викиду в навколишнє середовище сильнодіючих отруйних речовин виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

В залежності від стратегічного призначення та фізіологічної дії на організм ОР поділяються на:

2. нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, табун, ві-екс);

3. шкірно-наривної дії (іприт, льюїзит);

4. загальноотруйної дії (синильна кислота, хлорціан);

5. задушливої дії (фосген);

6. ОР подразнюючої дії (хлорацетофенол, адамсіт);

7. ОР психомінетичної дії (БІ-ЗЕТ).

До бойових властивостей хімічної зброї відносяться :

2. висока токсичність ОР та токсинів, що викликає тяжкі та смертельні ураження ;

3. здатність ОР і токсинів проникати у приміщення, споруди, сховища та уражати в них усе живе ;

4. тривалість уражаючої дії ОР, які можуть зберігати свої якості тривалий час у повітрі, на місцевості та

ін

2. біохімічний механізм уражаючої дії на живий організм ;

3. труднощі з визначенням факту застосування ворогом хімічної зброї та визначенням типу отруйних речовин ;

4. необхідність використання для захисту від ураження ОР та проведення комплексу заходів щодо ліквідації наслідків застосування хімічної зброї (хім. розвідки, індивідуального та колективного захисту, санітарної обробки, антидотів та ін.)

Застосування хімічної зброї може призвести до серйозних екологічних і генетичних наслідків.

Екологічні наслідки пов'язані з діями ОР на тваринні та рослинні організми, на грунт, воду, повітря, які призводять до критичного стану навколишнього середовища, ускладнюють життєдіяльність людини.

Генетичні наслідки пов'язані з порушенням апарату спадковості людини, які можуть вплинути на майбутнє покоління.

27. Біологічна зброя

Біологічна зброя - це боєприпаси й прилади із засобами доставки, уражаюча дія яких грунтується на використанні інфекційних властивостей біологічних речовин.

До біологічних речовин - збудників інфекційних хвороб - відносяться різні патогенні організми: бактерії, віруси, рикетсії, грибки.

Уражаюча дія біологічної зброї базується на використанні властивостей патогенних мікробів та токсичних продуктів їх життєдіяльності.

При потраплянні в навколишнє середовище небезпечних біологічних засобів і поширенні на місцевості хвороботворних мікроорганізмів можуть

утворюватися зони біологічного зараження і осередки біологічного ураження.

Зона біологічного зараження — це територія, заражена біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах.

Осередок біологічного ураження - це населені пункти, міста, об'єкти народного господарства, де виникли масові захворювання людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Характерні властивості бактеріологічної зброї:

2. здатність викликати захворювання не тільки в момент її використання;

3. наявність прихованого (інкубаційного) періоду його дії, тобто часу з моменту зараження до прояву захворювання ;

4. тривала дія бактеріологічної зброї зумовлена' можливістю тривалого збереження деяких збудників захворювання в зовнішньому середовищі;

5. труднощі з визначенням окремих видів збудників;

6. здатність БЗ проникати в негерметичні приміщення і заражати в них людей. Збудники інфекційних хвороб можуть проникати в організм людини різними шляхами:

53

2. через шлунково-кишковий тракт (кишкові інфекції);

3. через верхні дихальні шляхи (інфекції дихальних шляхів);

4. проникненням в кров (кров'яні інфекції), що передаються кровососними комахами (паразитами);

5. через зовнішній покрив(шкіра і слизові оболонки).

До кишкових інфекційних хвороб слід віднести черевний тиф, дизентерію, холеру та ін.

Для цієї групи інфекційних хвороб характерним є те, що збудник проникає в шлунково-кишковий тракт, викликаючи клінічні й анатомічні зміни. З організму хворого збудники виводяться з випорожненням.

Патогенні мікрооргенізми кишкової групи можуть потрапити у питну воду, молоко, харчові продукти, які споживають люди.

До інфекцій дихальних шляхів відносяться ті хвороби, збудник яких паразитує на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів - ніс, горло, гортань. Виділення збудника з організму хворого відбувається під час розмови, кашлю, внаслідок чого з рота і носа розбризкуються найдрібніші частини слизу, в яких містяться патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси). Ураження здорової людини відбувається внаслідок близького контакту з хворим, коли інфіковані частинки слизу легко проникають у верхні дихальні шляхи (віруси грипу, корі, віспи, ГРЗ, та ін.)

Профілактика поширення інфекцій дихальних шляхів здійснюється шляхом ізоляції хворих і за допомогою засобів особистої безпеки (носіння марлевих масок, що закривають рот і ніс хворої людини).

У профілактиці натуральної віспи вирішальне значення мають щеплення (вакцинація і ревакцинація).

До кров'яних інфекцій відносяться хвороби, зараження якими відбувається в момент укусу переносниками: воші, блохи, комарі, москіти, кліщі, з наступним паразитуванням збудника в організмі людини.

Основою профілактичних заходів проти кров'яних інфекцій є знищення кровососних переносників і вживання заходів щодо захисту здорових людей від укусів паразитів.

Зараження інфекцією зовнішніх покривів можливе у випадку потрапляння збудника через пошкоджені шкіру і слизові оболонки здорової людини.

До цієї групи належать сибірська виразка, сап, ящур та інші захворювання. Основними засобами боротьби з інфекціями зовнішніх покривів є ізоляція і лікування хворих, а також перерив шляхів передачі інфекції, наприклад, виготовлення взуття лише з такої сировини, яка пройшла контроль на зараженість спорами сибірки.

Для запобігання вищеназваних інфекцій існує щепна профілактика.

Лекція 7

ТЕМА: ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ПЛАН:

2. Принципи, способи та засоби захисту населення у надзвичайних ситуаціях.

3. Повідомлення населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій.

4. Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри людини.

5. Укриття людей у захисних спорудах.

6. Медичний, радіаційний та хімічний захист.

7. Евакуація населення з небезпечних районів.

28. ПРИНЦИПИ, СПОСОБИ ТА ЗАСОБИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ У

НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЯХ.

Щорічно в різних країнах світу, у різних галузях діяльності людини трапляються мільйони нещасних випадків, сотні тисяч з яких закінчуються трагічно. Страждають люди всіх професій на виробництві, в побуті, в армії, на транспорті. Країни зазнають великих збитків від аварій, катастроф, стихійних лих, пожеж, які призводять до загибелі людей.

В Україні найважливіші функції безпеки життєдіяльності людини затверджено Указом Президента України від 28 жовтня 1996 року, передано в компетенцію Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи. Ці функції спрямовані на захист населення від наслідків стихійних лих, аварій та катастроф, а також від можливого застосування ворогом сучасних засобів ураження (особливо від зброї масового ураження).

Захист населення — це комплекс заходів, спрямованих на попередження негативного впливу наслідків надзвичайних ситуацій чи максимального послаблення ступеня їх негативного впливу.

Основні принципи щодо захисту населення:

2. Захист населення планується і здійснюється диференційовано, залежно від економічного та природного характеру його розселення, виду і ступеня небезпеки можливих надзвичайних ситуацій.

3. Усі заходи щодо життєзабезпечення населення готуються заздалегідь і здійснюються на підставі законів держави.

4. При захисті населення використовують усі наявні засоби захисту і (захисні споруди, індивідуальні засоби захисту, евакуацію із небезпечних районів та інше).

5. Громадяни повинні знати основні свої обов'язки щодо безпеки життєдіяльності, дотримуватись установлених правил поведінки під час надзвичайних ситуацій.

Основні заходи щодо забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях:

29. Повідомлення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та постійне його інформування про наявну обстановку.

30. Навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.

31. Укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічних захист, евакуація населення з небезпечних районів.

32. Спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами.

33. Організація і проведення рятувальних та інших робіт у районах лиха й осередках ураження.

13. ПОВІДОМЛЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ПРО ЗАГРОЗУ ВИНИКНЕННЯ

НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЙ

Повідомлення населення про факт небезпечної аварії, стихійного лиха, застосування зброї масового знищення проводиться засобами масової інформації (радіо, телебачення та інше) з метою не допустити загибелі людей, забезпечити їм нормальні умови життєдіяльності у надзвичайній ситуації. Для того, щоб населення своєчасно ввімкнуло радіо і телевізорів помешканнях, на підприємствах, інших закладах існує сигналізація (сирени, ревуни, гудки тощо). Почувши сигнал, всі громадяни повинні ввімкнути радіо і телевізор. Рев сирени означає: «Увага всім!». По радіо і телебаченню штаб Цивільної оборони України (міста, району) у надзвичайних ситуаціях передає сигнал повідомлення, а також поради населенню, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Наприклад: «Увага! Говорить штаб Цивільної оборони міста Львова. Громадяни! У зв'язку з можливістю землетрусу необхідно: відключити газ, воду, електричний струм, погасити вогонь у печах.

Повідомте сусідів про цю інформацію. Візьміть одяг, документи, цінні речі, харчі і вийдіть на вулицю.

Допоможіть літнім і хворим. Займіть місце подалі від споруд, будинків і ліній електропередач». При виникненні загрози війни або іншого регіонального конфлікту із застосуванням сучасної зброї існують спеціальні сигнали.

Примітка:

2. Залишати захисні сховища можна після рішення місцевих органів Цивільної оборони і сигналу «Відбій повітряної тривоги».

3. Отримавши розпорядження на евакуацію, візьміть документи на всіх членів сім'ї, засоби

56

індивідуального захисту, медикаменти, 2-3-добовий запас харчів, міцний теплий одяг, зручний для роботи, прямуйте на підприємство, в якому працюєте, разом із членами сім'ї.

Якщо ніхто з вашої сім'ї не працює на підприємстві, прямуйте в будинкоуправління або ЖЕК. Пам'ятайте: діяти треба швидко, але без метушні і паніки. В цих умовах дорога кожна хвилина!

2. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ І ШКІРИ ЛЮДИНИ

Засоби індивідуального захисту призначені для збереження населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу, виникнення аварій, катастроф, стихійного лиха, а також застосування ворогом зброї масового ураження. Своєчасне і вміле їх використання забезпечує надійний захист від отруйних, сильнодіючих отруйних речовин (ОР, СДОР), світлового випромінювання, ядерного вибуху, радіоактивного пилу, біологічних аерозолів та інших шкідливих речовин.

Засоби індивідуального захисту поділяються на засоби індивідуального захисту органів дихання та засоби індивідуального захисту шкіри.

Засоби індивідуального захисту органів дихання.

За принципом захисної дії засоби індивідуального захисту органів дихання поділяються на фільтруючі та ізолюючі.

До засобів індивідуального захисту органів дихання фільтруючого типу відносяться фільтруючі протигази ГП-5, ГП-7, респіратори, ватно-марлеві пов'язки.

Фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, очей та обличчя від отруйних і радіоактивних речовин та бактеріальних засобів. Принцип дії фільтруючого протигаза грунтується на ізоляції органів дихання від забрудненого навколишнього середовища й очищення вдихнутого повітря від токсичних аерозолів і парів у фільтруючо-поглинаючій системі.

Протигаз складається із шолом-маски та фільтруючо-поглинаючої коробки, які з'єднані між собою безпосередньо або за допомогою з'єднувальної трубки.

34. До комплекту протигаза також входять сумка й незапітніваючі плівки.

35. Шолом-маска захищає обличчя й очі від ОР, СДОР, РПилу, Баерозолів, підводячи до органів дихання очищене повітря й викидаючи в атмосферу видихнуте повітря. Вона складається із корпусу, окулярного вузла, клапанної коробки та системи кріплення на голові. Шолом-маски виготовляють із гуми сірого або чорного кольору.

36. З'єднувальна трубка з'єднує шолом-маску протигаза із фільтруючо- поглинаючою коробкою. Вона зроблена із гуми, обтягнута трикотажем і має

поперечні складки (гофри), які надають їй пружності та забезпечують проходження повітря при згині.

2. Сумка призначена для носіння, захисту та збереження протигаза. Незапітніваюча плівка служить для захисту окулярного вузла від запітнівання.

Підготовка протигаза до використання починається з вибору необхідного розміру шолом-маски, який визначається за обсягом голови шляхом вимірювання її по лінії, що проходить через маківку, щоки та підборіддя. Респіратори.

Респіратори використовуються для захисту органів дихання від радіоактивного пилу (Р-2), від парів і газів на виробництві із СДОР (РПГ-67, РУ-60, РУ-60МУ).

Респіратор Р-2 — це фільтруюча напівмаска з двома вдихальними клапанами й одним видихальним, носовим кріпленням.

Ізолюючі засоби індивідуального захисту органів дихання.

37. Ізолюючі засоби індивідуального захисту органів дихання призначені для захисту органів дихання, обличчя та очей від шкідливих речовин у повітрі в умовах ізоляції органів дихання від навколишнього середовища. До ізолюючих засобів індивідуального захисту органів дихання відносяться ізолюючі дихальні апарати типу ІП-4, ІП-5.

38. Ізолюючий дихальний апарат ІП-4 призначений для захисту органів дихання, шкіри, обличчя та очей від речовин будь-якої концентрації, отруйності, сили дії.

Принцип дії цього протигазу заснований на виділенні кисню із хімічних речовин при поглинанні вуглекислого газу І вологи, які видихає людина, тобто перетворенні С02 на 02.

39. ІП-4 складається із шолом-маски із з'єднувальною трубкою, регенеративного патрона, дихального мішка, каркаса, сумки.

40. Шолом-маска ІП-4 служить для ізоляції органів дихання від отруйного зовнішнього середовища, а також захищає очі й обличчя.

Регенеративний патрон призначений для отримання кисню, необхідного для дихання, а також поглинання вуглекислого газу і вологи, які містяться у видихнутому повітрі.

Засоби захисту шкіри призначені для захисту тіла людини в умовах зараження місцевості СДОР отруйними та радіоактивними речовинами та біологічними засобами. Вони також використовуються при здійсненні дегазаційних, дезінфекційних і дезактиваційних робіт. До засобів захисту шкіри відносяться:

41. загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК);

42. легкий захисний костюм (Л-1);

43. інші засоби.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) призначений для багаторазового захисту шкіри, одягу, взуття людини від отруйних речовин, біологічних аерозолів, радіоактивного пилу та короткочасного захисту відлегкозаймистих речовин. Він складається із захисного плаща, захисних панчіх, захисних рукавиць, чохла для перенесення.

Загальновійськовий захисний комплект може використовуватись у вигляді накидки, плаща-в-рукави, комбінезона.

У вигляді накидки ЗЗК використовують при раптовому виникненні надзвичайної ситуації, пов'язаної із викидом у атмосферу СДОР, зараженні місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, а також при застосуванні ворогом зброї масового ураження. Після сигналу «Хімічна тривога» або безпосередньої команди «Гази, плащ» необхідно заплющити очі й затримати дихання; одягнути протигаз, зробити видих, відкрити очі й відновити дихання; накинути плащ на плечі, надіти на голову капюшон; присісти або лягти, підвернувши поли плаща таким чином, аби не було відкритих ділянок одягу (взуття) і не піддувало заражене повітря.

Легкий захисний костюм Л-1 використовують при роботі в умовах сильного зараження радіоактивними й отруйними речовинами та бактеріальними засобами. Він виготовлений із прогумованої тканини і складається із:

2. штанів із чоботами;

3. сорочки з капюшоном;

4. двопальцевих рукавиць;

5. сумки для зберігання костюма.

Для дотримання терміну найбільшої працездатності та для запобігання тепловому ударові слід дотримуватися певних правил користування Л-1. Одягають костюм зазвичай на незараженій території у такій послідовності: штани з чоботами, сорочка з капюшоном, протигаз, капюшон, рукавиці. Знімаючи засоби захисту шкіри після перебування на зараженій місцевості, слід звернути особливу увагу на те, щоб незараженими частинами тіла не торкатися зовнішньої частини захисного одягу.

44. УКРИТТЯ ЛЮДЕЙ У ЗАХИСНИХ СПОРУДАХ.

Одним із основних засобів захисту населення у надзвичайних обставинах мирного та воєнного часів є укриття людей у захисних спорудах, розташованих за місцем проживання, роботи та навчання. Захисні споруди залежно від захисних властивостей розподіляються на: сховища; протирадіаційні укриття (ПРУ); простіші укриття.

Сховищами називають інженерні споруди герметичного зразка, які забезпечують надійний захист людей від уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних та сильнодіючих отруйних речовин (ОР, СДОР), бактеріальних засобів (БЗ), а також високих температур і обвалів будівель.

За місцем розташування сховища можуть бути вбудованими під будинками (у підвалах) і побудованими поза будинками. У мирний час їх використовують під господарські приміщення. Сховище складається із основних і допоміжних приміщень. До основних відносяться приміщення для людей, тамбури, шлюзи. Допоміжними вважаються фільтровентиляційні установки, системи водопостачання, освітлення, опалення, санітарні кімнати і т. ін.

Повітря у сховища постачається за допомогою фільтровентиляційних установок (ФЕУ), які працюють у трьох режимах роботи:

2. Режим чистої вентиляції — зовнішнє повітря очищається від радіоактивного пилу;

3. Режим фільтровентиляції — окрім радіоактивного пилу, повітря також очищається від отруйних речовин (ОР) та бактеріальних засобів (БЗ);

4. Режим повної ізоляції із регенерацією внутрішнього повітря — очищення повітря від вуглекислого газу (С02) та збагачення його киснем (02).

ФВУ може працювати як від електричної мережі, так і в ручному режимі. Система водопостачання забезпечує людей водою для життя та гігієнічних потреб, вона підключена до міської мережі водопостачання. У разі припинення подачі води у сховищах повинен бути аварійний запас води з розрахунку 3 л на добу на одну особу. Система освітлення працює від загальної електромережі. За відсутності струму використовуються ліхтарики, свічки.

Система опалення працює від загальної опалювальної мережі та інших теплових приладів.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) призначені для захисту людей від зовнішнього гама-випромінювання та безпосереднього попадання радіоактивного пилу в органи дихання людини, на шкіру та одяг, а також світлового випромінювання ядерного вибуху. При належній міцності конструкцій ПРУ в стані частково захистити від дії ударної хвилі та уламків зруйнованих будинків. Захисні властивості ПРУ в тому, що стосується проникаючої радіації, оцінюються коефіцієнтом послаблення випромінювання, який вказує, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості вищий від рівня радіації у сховищі, і залежать від матеріалу, з якого побудовано ПРУ.

59

Простіші укриття-щІлини викопують на глибину до 180 — 200 см, шириною 100 — 120 см, по дну— 80 см. Щілина може бути відкритою або перекритого типу. Перекриті щілини - це вдосконалені щілини, обладнані перекриттям із дерев'яних колод довжиною 240 см, боки яких обшиваються дошками. На перекриття насипається 50 - 60 см землі.

Захисні властивості місцевості залежать від її рельєфу, від форм місцевих предметів та їхнього розташування щодо осередку вибуху. Кращий захист забезпечують вузькі, глибокі яри. Височини із крутими схилами, земляні насипи, котловини, копри є добрим захистом від впливу уражаючих факторів ядерного вибуху.

Лісові масиви послаблюють дію усіх уражаючих факторів ядерного вибуху. Але неодмінно треба пам'ятати, що світлове випромінювання спричиняє в лісі пожежу. Окрім цього, дія ударної хвилі призводить до руйнувань і ломки дерев. За цих обставин найкраще розташовуватися на полях, галявинах і вкритих чагарниками просіках.