7.5 Сутність соціального механізму економічного розвитку

В житті суспільства надзвичайно велику роль відіграє соц механізм ек розвитку, який являє собою складну взаємодію її вн спонукальних мотивів і чинників, що впливає на поведінку (соц-ек становище соц спільностей, різні соц інститути, культура та інше), активність суб”єкта, виступає способом функціонування економіки. Велике значення мають всі елементи соц механізму функіонування і розвитку економіки, але особливе місце посідає культура суспільства, яка забезпечує певний рівень, сутність і зміст ек свідомості, що виступає у формі вн збудника — інституціоналізованими формами економіки та іншими соц-пол й еко чинниками.

Соціальний механізм розвитку економіки складається з елементів: Система управління економікою, Соц-ек становище соц спільностей, Культура суспільства, Діяльність і поведінкка соціальних спільностей, Результати економічного розвитку суспільства

7.6. Соціальна структура сучасної індустріальної економіки України

Соціальна структура сучасної індустріальної ек. Укр. репрезентована таким ек. суб’єктами: підприємець, менеджер, робітник, споживач. Підприємець – власник, що розпоряджається своїм майном, наймає робітників для виробничої діяльності. У малому бізнесі він може поєднувати функції власника та менеджера. Власники великих підприємств є акціонерами та наймають менеджерів – центральних постатей в структурі ринкової ек. Їм притаманні творчі пошуки, енергія, особиста ініціатива у вирішенні проблем управління. Успіх ек. перетворень в Україні залежить від ек. поведінки робітників, у якій виділяють 2 стратегії: 1) макс. інтенсифікація праці, орієнтована на високий прибуток, ризик; 2) обмежений прибуток без ризику. Перша стратегія повинна переважати. Покупець – повноправний учасник ек. відносин. Від його попиту та оплати залежить добробут виробника. В Укр. за ек. кризи і низького рівня життя покупець ще не може справити відчутного впливу на розв. ек. У майбутньому платоспроможний попит населення стане одним з головних рушіїв ек. розв.

7.8.Підприємництво в Україні:соціологічний аспект. На сьогодні, говорячи про розвиток підприємств в Україні та соціологічний аспект цього явища, треба сказати про 2 його прояви, які стосуються умов виробництва та започаткування тенденції до соціалізації праці та капіталу. Соціалізація капіталу у трансформаційній економіці України перебуває на етапі формування, що викликає “розриви в соціальній тканині суспільства” [3, с.31]. Проявом цього стала соціальна незахищеність широких верств населення і випадання з нормального процесу життєдіяльності цілих суспільних груп. Нейтралізувати соціальну напруженість, яка викликана такими трансформаційними потоками, як переструктурування і процес первіс-ного нагромадження капіталу певною мірою може соціалізація економіки. Стосовно соціалізації праці, яка передбачає перетворення праці із засобу заробляння грошей на засіб самореалізації індивіда, то цей аспект передбачає рух по ієрархії потреб від нижчого рівня – задоволення фізіологічних потреб людини, до вищого – її самовдосконалення і самореалізації. Соціалізація праці може реалізовуватися, коли людина матиме можливість працювати відповідно до здобутої освіти, своїх здібностей, нахилів, врешті бажань, що у сукупності виступає чинниками творчої потенції індивіда. На перший план виходить творчий елемент (не просто накопичення нових знань і навичок у процесі трудової діяльності, але й уміння їх творчо застосовувати), що по суті свідчить про вироблення ноу-хау у процесі праці. Цьому значною мірою сприяє рівень розвитку соціальної сфери, зокрема базових її елементів – системи освіти, охорони здоров’я, сфери культури. Процес соціалізації праці у сучасних вітчизняних умовах перебуває також на етапі формування, оскільки переважна більшість населення, зважаючи на отримувані доходи, має реальну можливість задовольняти тільки первинні потреби.Також відбувається соціалізація результатів виробництва шляхом перерозподілу доходів відповідно до суспільних потреб з метою зменшення соціально-майнової нерівності і пом’якшення наслідків трансформаційних процесів. Слід зазначити, що незважаючи на зростання доходів населення протягом 2005–початку 2006 р., Держкомстат продовжує фіксувати збільшення розшарування населення: основне зростання доходів як і раніше відбувається в основному за рахунок 10 % найбільш багатих громадян.

7.9.Соціологічний аспект проблеми зайнятості та безробіття в ринкових умовах. Безробіття — це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу, тобто це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. На сьогодні існує 3 види безробіття: 1.фрикційне (люди пішли з роботи добровільно або знаходяться в процесі зміни роботи. У суспільстві завжди існує певна кількість осіб, що змінюють місце працевлаштування у зв'язку із незадоволенням рівнем з/п, умовами праці, місцем проживання тощо. Безробіття, пов'язане із пошуками чи очікуванням роботи, є відносно короткочасним); 2.структурне (викликане диспропорціями на ринку праці, тобто коли з'являються невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками. Отже, виникає ситуація, за якої структура робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць); 3.циклічне (виникає внаслідок цикліч­ного спаду виробництва і є результатом зниження сукуп­ного попиту на робочу силу, тобто пов’язане з тією фазою економічного циклу, яка пов’язана з кризовими явищами в економіці). Якщо фактичне=природному, то має місце повна зайнятість(працюють усі, хто може і хоче працювати). Якщо фактичне>природне, то має місце неповна зайнятість(попит на працю менше за її пропозицію, що породжує циклічне безробіття). Якщо фактичне<природне, то має місце надмірна зайнятість(попит на працю перевищує її пропозицію).