2.9 Еволюціоністська теорія Спенсера

Соц теорія Г. Спенсера грунтується на 3 складових: принципі органіцизму, ідеї соц еволюції та вчення про соц інститути. За Г. Спенсером, суспільство копіює та відтворює живий організм, а це означає, що ним керують біологічні закони, відповідним чином адаптовані. Так, закон боротьби за існування, виведений Дарвіном для біол середовища, Спенсер трактує як закон класової боротьби для середовища соц.

Ототожнюючи суспільство з біологічним організмом, він дає порівняльний аналіз соц та біол організмів. Спенсер стверджує, що кожний елемент структури соц системи виконує свої функції: землеробство і промисло­вість - функцію харчування, торгівля - кровообігу, армія - захи­сні функції шкіри, транспорт - кровоносних судин тощо.

Людст­во у своєму історичному розвитку повторює еволюцію органічного світу: ускладнення структури, зростання внутрішньої диференціації суспільних утворень, посилення їх інтеграції, централізація управ­ління ними тощо.

Учення Г. Спенсера сприяло проникненню в соціологію еволю­ціонізму як методологічного підґрунтя. А виявлена ним схожість та спорідненість соц організмів із біол стала теорети­чною основою проголошення єдності законів історичного розвитку природи та людини. Соціальна еволюція стала сприйматися та роз­глядатися як продовження біологічної. Зрозуміло, що такий підхід не позбавлений і багатьох принципових недоліків, зокрема механі­цизму й натуралізму. Механіцизм Спенсера виявився в його теорії еволюції, яка не ви­знає революційних стрибків, розглядає еволюцію як автоматичний про­цес природного добору, що не сприймає зовнішнього регулювання. Натуралізм Спенсера виявляється у невиправданому зближен­ні закономірностей соц й біо розвитку, ігноруван­ні якісної специфіки суспільного життя порівняно з природними явищами, у спробі перенести методи природознавства у сферу соц пізнання.

2.10 Вчення Г.Спенсера про соціальні інститути Сучасна соціологія високо цінує вчення Спенсера про соц інститути. У ньому вчений розрізняє шість типів соціальних інститутів: промислові, професійні, політичні, церковні, обрядові, домашні. Розглядаючи їх у розвитку, Спенсер бачив 2 складові цього процесу - інтеграцію й диференціацію соц інститу­тів, що утворюють цілісну соц організацію - суспільство. По Спенсеру, соціальні інститути - це механізми самоорганізації спільного життя людей. Соціальні інститути забезпечують перетворення асоціального за своєю природою людини у соціальне істота, здатне до спільним колективним діям. Інститути творяться у ході еволюції крім свідомих намірів чи «громадських договорів» як на зростання чисельності популяції; відповідно до загальному закону - приріст маси наводить до ускладнення структури та диференціації функцій. Соціальні інститути – органи самоорганізації та управління, бо як основне властивість будь-якого організму - взаємодія його частин, то головним завданням соціології полягає до вивчення синхронного взаємодії соціальних інститутів. Ідея соціальних інститутів як структурних елементів суспільства оформилася набагато раніше Спенсера, але перетворив їх у цілісну концепцію, оказавшую значний вплив в розвитку проблематики і методів социологии.Спенсер розпочинає переговори з сім'ї, шлюбу, проблем виховання (домашні інститути), відтворює етапи еволюції сім'ї від неупорядкованих відносин із чоловіками до моногамії, розкриває взаємозв'язок між типом нашого суспільства та типом сім'ї, досліджує зміна внутрішньосімейних стосунків, котрі під впливом соціального прогресса.Наступний тип соціальних інститутів Спенсер позначив як обрядові, чи церемоніальні. Останні покликані регулювати повсякденне поведінка людей, встановлюючи звичаї, обряди, етикет тощо. Третій тип інститутів - політичні. Їх поява Спенсер пов'язував з перенесенням внутрішньогрупових конфліктів на сферу конфліктів між групами. Він був переконаний, що конфлікти й війни зіграли на вирішальній ролі в становленні політичної організації та класової структури суспільства. Наступний тип – церковні інститути, щоб забезпечити інтеграцію суспільства. Йдеться щодо релігійних інститутах, саме промови про церкву. Завершують типологію професійні промислові інститути, виникаючі з урахуванням поділу праці. Перші (гільдії, цеху, професійні спілки) консолідують групи людей із професійних занять, другі підтримують - виробничу структуру суспільства. Значення цих інститутів зростає принаймні переходу від воєнізованих товариств до індустріальним. Теорія соціальних інститутів Спенсера представляла спробу системного дослідження суспільства. Усі інститути суспільства становлять єдине ціле, функціонування кожного їх залежить від інших і південь від чіткого поділу сфер впливовості проекту та відповідальності. У кожному суспільстві наявний певний рівень узгодженості у діяльності основних інститутів, в іншому разі починається регрес чи розпад “соціального організму». Кожен соціальна інституція покликаний задовольняти певну громадську потребу народу і не підміняти інші інститути. Розширення повноважень держави, на думку Спенсера, тому й небезпечно, що підриває природне поділ функцій між інститутами суспільства, порушує стан рівноваги в «соціальному организме».Концепція інститутів відтворює образ суспільства за аналогією з біологічним організмом.