Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпор _по_соц.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
25.11.2018
Размер:
729.6 Кб
Скачать

2.30 Соціологія в. Липинського

Головною теоретичною концепцією соціолога В'ячеслава Липинського (1882-1931) була теорія організації національних еліт. Згідно з його поглядами розвиток держави залежить від форми її організації. Він указав на три методи організації національної аристократії: класократія, охлократія і демократія. Для розуміння специфіки названих методів слід урахувати, що протилежними полюсами соціальної структури за цією концепцією є активна меншість, тобто аристократія, і громадянство – частина насе­лення держави, яка не має безпосередньої змоги використовувати фізичний примус для здійснення своїх бажань.

Склад громадянства – неоднорідний. За вертикальним поді­лом його становлять окремі класи (промисловий, хліборобський, фінансовий і купецький, інтелігенція), у кожному з яких по гори­зонталі виокремлюються стани, що утворюються на засаді здат­ності до самоорганізації.

Найліпшим методом організації національних еліт В. Липин­ський уважав класократичний, коли аристократія формується і приходить до керівництва через загальні вибори найліпших пред­ставників різноманітних класів і станів.

Охлократія характеризується тим, що активна меншість тво­риться шляхом організації різнокласових елементів у одній верс­тві, яка необмежено панує над даним громадянством.

Демократичний лад В. Липинський назвав хаотичним, бо прав­ляча еліта (купці, фінансисти, інтелігенція) використовує хаотич­ні методи парламентарної демократії.

Ці три методи організації чергуються: ослаблена класократія вироджується в демократію, а та в охлократію, у боротьбі проти якої знову об'єднується класократї.

3.1. Суспільство як соціальна система та соціальне явище

Країна – певна територія, де проживають люди, що взаємодіють між собою. Держава – політична організація країни. Сусп. – ключове поняття соціології, унікальне соціальне явище, соц організація країни, основою якої є соц структура (сукупність його складових і зв між ними). Дюркгейм розглядав суспільтсво як надіндивідуальну духовну реальність, яка основана на колективних уявленнях. За Вебером, суспільство – це взаємодія людей, яка є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на ін. людей, дій. Парсенс визначав суспільство як систему відносин між людьми, основою якої є норми й цінності. З точки зору Маркса, суспільство – це сукупність відносини між людьми, які складаються в процесі їх спільної ек діяльності в іст розвитку.

Сусп – універсальний спосіб орг соц зв’язків і соц взаємодії, що забезп задов усіх осн потреб людини. У результаті взаємодії виник соц спільноти, групи, організації, що впливають одна на одну, що і дає підставу говорити про сусп як про соц с-му. Як соц с-ма сусп володія власт до само відтворення. Це відб завдяки необхідності диферент функцій. Остання веде до ств таких структур, як ек, соц і пол., соц інст і орг. Ці стр вкл в себе утворення менш заг порядку (труд кол, сімя). Далі виник ін ел, що вплив на саоціаліз, на мор і фіз. Розв. Отже, відб постійне відтвор соц с-ми. Сус-во як система може бути предст у 3х аспектах: як множина індивідів (соц спільнота), ієрархія соц позицій(статусів) і соц ф (ролей) поняття соц орг, як сук норм і цінностей, що визначають х-р і зміст поводження ел даної системи.