Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Самостійне вивчення.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
24.11.2018
Размер:
457.29 Кб
Скачать

16. Класифікація складок. Їх зображення в розрізі на картах

1. Генетична класифікац

Генетична класифікація гірських порід – розподіл гірських порід за умовами їх походження, утворення. У генетичній класифікації породи поділяють за походженням, в інженерно-геологічних і петрографічних класифікаціях — за мінеральним складом і структурно-текстурним особливостями.

У гірничій практиці використовують окремі класифікації, що побудовані на розділенні порід за яким-небудь одним фізичним параметром. Наприклад, класифікація гірських порід за пористістю, густиною, модулем пружності, міцністю, тривкістю, буримістю, вибуховістю та ін. Класифікація гірських порід за базовими фізичними властивостями дає можливість систематизованого їх вивчення і сприяє прогнозуванню властивостей.

Основними ознаками, які визначають властивості гірських порід є їх мінералогічний склад і будова. За ступенем зв'язку мінеральних зерен і частинок усі породи поділяють на тверді, зв'язні і роздільно-зернисті (пухкі). Скельні породи (тверді) поділяють на пористі і практично непористі, зв'язні і роздільно-зернисті — на пористі.

2. Побудова розрізів

Геологічний розріз – графічне зображення вертикальної будови місцевості вздовж певного напрямку. Для його побудови на топографічному профілі, що перетинає ділянку в тому чи іншому напрямку, точками показують границі розповсюдження порід по вертикалі. Для закінчення побудови треба провести від цих точок горизонтальні лінії

При похилому заляганні пластів в умовах горизонтальної земної поверхні площини напластування порід будуть зображені на карті паралельними прямими лініями.

При похилому заляганні пластів в умовах розчленованого рельєфу границі розповсюдження пластів можуть пересікатися з горизонталями.

Побудова розрізу можливе лише за наявності деяких припущень щодо форми складок. А саме, складка повинна бути близькою до циліндричної або ж, принаймні, вона повинна складатися з фрагментів, що мають циліндричну форму. При цьому шарнір складки повинен бути горизонтальним.

Серед методів побудови розрізу з відомих елементів залягання найбільш широко поширені такі: метод Баска-Вебера, метод кінк-зон та метод ізогон. Причому, використання того чи іншого методу в багатьох випадках визначає, наскільки правильним є побудований розріз. З цієї причини, перш ніж почати будувати розріз, необхідно ретельно проаналізувати всі наявні матеріали, і лише потім вибрати метод і приступити до побудови. Необхідно так само пам'ятати, що якщо використовуваний нами елемент залягання знаходиться не безпосередньо на профілі, то його положення на профілі визначається як проекція паралельно шарніру складки, причому з урахуванням гіпсометричний позначки, на якій знаходилося саме оголення.

Складки — хвилеподібні вигини пластів в шаруватих товщах осадових, вулканогенних, чи метаморфічних порід, які виникли при пластичних деформаціях в результаті тектогенезу. Сукупність складок називають складчастістю. Вигини пластів, які мають форму складок, можуть виникати і в процесі формування пластів порід — структури облягання нерівних поверхонь незгідностей, або при рухах застигаючої лави.

Зім'яті у складки породи мають різний вік, від докембрійських до четвертинних, і розповсюджені дуже широко. Фундамент древніх платформ повсюдно представлений докембрійськими товщами, які сильно зім'яті у складки.

Складчастість є результатом пластичних деформацій гірських порід і спостерігається тільки в шаруватих товщах, позаяк в масивних (інтрузивних) товщах складки не утворюються, і пластичні деформації там реалізуються в інших формах.