Документація

За результатами навчально-виробничої педагогічної практики

студентки ІV курсу групи ОМ-42м/с

педагогічний факультет

«Образотворче мистецтво»

«Символіка орнаменту української вишивки. Вишивка для мами»

За спеціальністю 6.02.0205 «Образотворче мистецтво»

Допущено до захисту:

завідувач кафедри

доцент, канд. пед. наук Кожевнікова Л.В.

студент - виконав:

IV курс, гр.ОМ-42м/с

Кравченко Анна

педагогічний факультет

Науковий керівник: старший викладач Стрілець О.В.

Переяслав-Хмельницький 2012р.

Зміст

Вступ ……З

Розділ І. Історичні та технологічні особливості мистецтва «вишивка хрестиком»…………………………………………………………………

1. Значення декоративно-прикладного мистецтва у навчально-виховному процесі ……………………………….

2. Історичні відомості виникнення вишивки…………………………………

3. Символіка орнаменту української вишивки……………………………………..

1.4. Технологічні особливості мистецтва "вишивки

хрестиком»………………………………………………. ..........

Розділ II. Технологія виконання вишивки стрічками

1. Матеріали та обладнання для виконання вишивки хрестиком……….

2. Процес створення дипломної роботи

3. Зміст занять з декоративно-прикладного мистецтва

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

В останні роки вишивка хрестом набула великої популярності. І не важливо, що гарну вишиту річ можна купити. Набагато більш приємніше зробити вишивку власноруч, так і річ вийде в єдиному екземплярі. Навіть якщо малюнок придуманий дизайнером, а не самою вишивальницею, він все рівно буде унікальним, адже майстриня вклала в нього частинку своєї індивідуальності.

Вишивка не тільки приносить величезне задоволення, але й дає можливість прикрасити дім і себе. Вміння створювати гарні речі звільняє нас від обов‘язку над вічним питанням, що подарувати друзям, рідним, знайомим. Вміння вишивати, можна раз і назавжди вирішити цю проблему, адже цей вид мистецтва дозволяє виготовити будь-який подарунок: від оригінальної листівки до великого гарного панно. Ще одна особливість цього виду мистецтва – його здатність об‘єднувати людей з самими різними інтересами і відношенням до життя.

Актуальність обраної теми.

Тема моєї дипломної роботи актуальна в наш час тому, що дуже розповсюджена по всій території України, наше суспільство повертається до наших традицій, вироби ручної роботи дуже ціняться серед людей. Вишивають всі: діти, жінки, бабусі, навіть чоловіки займаються цим чудовим видом мистецтва.

Об‘єкт дослідження: українська народна вишивка хрестом.

Предмет дослідження: декоративно-прикладне мистецтво.

Мета дипломної роботи: розкрити поняття про вишивку, її види, символіку орнаменту української вишивки, навчитися вишивати картини на українську тематику.

Основні завдання:

• розкрити тему пояснювальної записки;

• дібрати матеріал;

• вибрати тематику практичної роботи;

• підібрати кольорову схему;

• підібрати потрібний матеріал (канву, нитки, раму для оформлення);

• виконати роботу;

• оформити в раму.

Структура роботи:

1. Вибір схеми.

2. Підбір ниток до схеми (за кольоровою гаммою).

3. Вибір канви, голки.

4. Розмітка канви.

5. Обробка країв канви.

6. Вишивка картини.

7. Завершення роботи.

8. Випрати роботу і попрасувати.

9. Оформлення роботи в раму і паспарту.

Розділ І.

1. Як нам уже відомо, декоративно-прикладне мистецтво – один із видів образотворчого мистецтва – це створення ужиткових та побутових предметів, що вирізняються декоративною образністю.

До його видів належать: вишивка, розпис, килимарство, ткацтво різьба, виготовлення виробів зі скла, гончарство, художня обробка металу, писанкарство, випинання, народний живопис (лубок), лозоплетіння, флористика.

Визначальною рисою декоративно-прикладного мистецтва є спадковість багатовікових традицій. Народні майстри впродовж віків засвоювали секрети технічної майстерності, формотворення, орнаментування, розвитку художніх образів, сюжетів. Ще з давніх-давен людина прикрашала розписом своє житло, знаряддя праці й предмети побуту. Оздоблені розписом селянські хати мають ви­гляд чарівних казкових картин.

Уроки з декоративно-прикладного мистецтва сприяють знайомству учнів зі специфікою і функцією мистецтва, особливостями його зв‘язку з життям народу, етнічним та історичним корінням через творчість видатних митців українського та світового образотворчого мистецтва.

Усі уявлення і знання, які пройшли через душу і серце дитини, стають її власними знаннями, її власним поглядом, думками і переконанням, її ставлення до прекрасного і поганого, до добра і зла, що визначає громадську позицію людини. Найскладніше завдання людства – знайти засоби, які б допомагали виживати та зростати духовному, множитися прекрасному, перемагати добру.

ДПМ в навчально-виховному процесі займає велике місце. За допомогою нього ми знайомимо дітей з прекрасним світом мистецтва, розвиваємо любов до історії нашого народу. Також розвиваємо вміння та навички в дітей, виявляємо здібності до того чи іншого виду ДПМ.

Вивчивши, діти можуть користуватися ними в повсякденному житті, так як декоративно-прикладне мистецтво – мистецтво виготовлення, а також художнього оздоблення виробів, що мають переважно побутове значення.

Кожен вид ДПМ по своєму корисний: ось наприклад ліплення – розвиває дрібну моторику пальців; розпис – уяву, фантазію; вишивка – окомір, уважність, спостережливість, кольорове відчуття. Також за допомогою ДПМ ми робимо уроки образотворчого мистецтва яскравими, цікавими пізнавальними. Вивчаючи види ДПМ ми знайомимо дітей з історією нашого народу, звичаями та обрядами, з творами видатних митців, їх біографією.

Отже, одним із головних завдань роботи вчителя на уроках декоративно-прикладного мистецтва є формування в учнів освітніх компетенцій:

• когнітивних (пізнавальних) – чуттєво-емоційне сприйняття; вміння відчувати і бачити навколишній світ, виявлення пізнавальної активності;

• креативних (творчих) – асоціативно-образне мислення; виявлення фантазії, уяви у створенні власних образів у художньо-практичній діяльності;

• методологічних – поняттєво-логічне мислення; вміння визначити мету, способи та організацію її досягнення; здатність до самоаналізу та самооцінки;

• комунікативних – розуміння мови мистецтва як форми міжособистістісного спілкування; розуміння почуттів інших людей, різноманіття творчих проявів, бачень і розумінь дійсності; усвідомлення взаємозв'язку з однолітками і дорослими та відповідальності під час виконання робіт;

• світоглядних – сприйняття цілісної картини світу, цінувати національну самобутність і культурну спадщину України як складової загальнолюдської культурної скарбниці.

2. Вишивання – один із самих відомих видів прикрашання текстильних виробів.

З давніх-давен вишиті вироби займають важливе місце в декоративно-прикладному мистецтві. Цей вид рукоділля змінюючись і удосконалюючись паралельно історичним етапом розвитку людства, відображає прогрес культури.

Створювалось вишивальне мистецтво віками. Тисячоліттями покриваються шитими візерунками предмети побуту і одяг. В різних історичних періодах і загальних слоях вишивка мала притаманні тому часові, людству і розвитку технології в способах виконання композицій і орнаментах. Деякі види шиття видозмінювалися відповідно змінюється модним напрямках, використовуючи нові декоративні прийоми, а інші традиційні способи вишивання зберегли свою оригінальність і самобутність. Технологія вишивки вироблялася багатьма поколіннями майстрів, дбайливо зберігали все цінне. Поступово гаптовані візерунки набували закінченість композиції, єдність орнаменту і техніки виконання. Вишивка взаємопов'язана з природою, діяльністю та побутом людей, тому як дзеркало відображає художнє уявлення, розвиток смаків, акцентуючи особливу самобутність і талановитість кожного народу.

Виникнувши в далекому минулому, мистецтво вишивки протягом багатьох століть застосовується для оздоблення одягу і житла. На жаль, тканини і нитки піддаються пошкодженню мікроорганізмами і протягом століть дуже важко зберегти вишиті вироби в первозданному вигляді. Багато старовинні шедеври вишивального мистецтва безповоротно втрачено. У зв'язку з цим історичний прогрес вишивання можна простежити тільки завдяки літературним джерелам, старовинним картинам та їх репродукцій.

Самі перші елементи вишивання виникли в епоху первісної культури, коли за допомогою кам‘яного шила і когтяної голки зшивалася шкіра тварин. Заміна давніх інструментів металевими голками, а пізніше і швейними машинами, які збагатили розробку нових технологій декоративного вишивання.

Для вишивки в давності використовували жилки тварин, волосся, а в більш пізні часи – льону пряжу, шерстяну, шовкову, конопляну, хлопокву, а також перлини, дорогоцінне каміння, монети, блискітки, бусини і бісер.

Давні вишивки зберігалися до наших часів, були виконані в ІV-Vст. до н.е. в Давньому Китаї. Це було декоративне шиття шовком, волоссям, золотими і срібними нитками на шовковому матеріалі. Вишитими візерунками прикрашали одяг, коври, картини. В орнаментах часто зустрічалися зображення квітучих рослин і птахів.

Рослинні мотиви, фігури тварин і жанрові сцени притаманні старовинним вишивкам Давньої Індії, Ірану і Японії. Про розвиток вишивки в Давньої Греції і Давньому Римі свідчать міфи про вишивання Арахне. Гречанки і римлянки використовували різноманітні стрічки для оздоблення одягу та зачісок, декорували ними гобелени.

В Давньому Єгипті цей вид творчості також був розповсюджений, що доказує вишитий одяг фараонів. У єгипетських майстрів вишивання ассиріян і євреїв. В середньовічний період красою золотого і шовкового шиття славилася Візантія. Майстерність вишивальниць цієї країни, які розробили оригінальні орнаменти і способи вишивання, сприяла розвитку цього рукоділля в багатьох європейських країнах.

В ХІІІ ст. в Англії була популярна розкішна вишивка сріблом, золотом і шовком з зображенням переплетених рослинних візерунків.

З початком ХІV ст. в Германії, Франції, Данії і других країн вишивка стала часто використовуватися для обробки народного костюма. Популярними були біла і кольорова гладь, зображуючи рослини і геометричні орнаменти. Останній вид малюнків часто вишивалися золотом, кольорової шерстяної і ляної пряжі в скандинавських країнах. Декоративне шиття в Росії має найдавніші корені. При розкопках алтайських курганів були знайдені добре збережені вишиті вироби, що відносяться до IV-III ст. до н.е. В скіфських захороненнях на території Північного Кавказу знайдені останки вишитої вовняними і металевими нитками одягу, виготовлені на 2 століття менше. Мистецтво вишивки розвивалося і удосконалювалося багатьма поколіннями майстерних творців. Фантазія, талант, оригінальність, досвід майстрів втілилися в прикрасах вишивкою одягу та предметів інтер'єру.

Умілими руками майстринь створювалися розшиті золотом та срібними нитками декоративні культові оздоблення і виконувалися найгарніші орнаменти на одязі заможних людей.

Селянський костюм оброблявся недорогими бавовняними, лляними і вовняними вибіленими або кольорової пряжі і стрічками.

Народна вишивка відрізнялася оригінальністю та різноманітністю технологій шиття і самобутністю. У різних регіонах Росії у відповідності з національними звичаями, особливостями побуту народу, місцевими та природними умовами сформувалися традиційні орнаменти, відпрацьовувалися оптимальні технологічні способи вишивання. В російській вишивці часто використовувалися геометричні орнаменти, відображених у вигляді смуг по краях одягу. Символічні мотиви, зображуючи птахів, дерева, тварин, при мінялися для прикраси скатертин, фіранок, рушників і вважалися оберегами. Декоративними різнокольоровими візерунками або однотонної вишивкою, використовували елементи рослинних або геометричних орнаментів, прикрашали головні убори, хустки, а також рукави, воріт, манжети, поділ жіночих сорочок і сарафанів. Технологія вишивки, як і узори, в різних областях були різкою. Часто використовувалися рядки і шви: хрест, напівхрест, вільна і лічильна гладь, низи, мережки і т.д.

Костюм донських козаків (XVII - XVIII ст.) шили з привізних бавовняних, лляних і шовкових тканин з вишивкою срібними, золотими, шовковими нитками і стрічками. Сорочка була багато вишита спереду, по низу рукава і подолу. Наверх сорочки одягали розшитий перлами кубелек (довге широке плаття). Навіть шуби розкішно вишивалися. Популярною в XVII ст. була вишивка шовковими, лляними, золотими і срібними нитками. Ними відтворювалися символи, рослинні та геометричні візерунки та східні мотиви. Вишивка примінялася для декорування одягу, килимів, скатертин та ікон.

Стилі бароко та рококо внесли зміни в декоративне оформлення виробів. Вишивка сріблом і золотом, кольоровий гладдю, блискітками, бісером, аплікацією стає особливо модною. переважно в шитті були рослинні мотиви, які розміщувалися на сукнях широкими орнаментами, оточеними дрібними візерунками.

Українська народна вишивка — один із найбільш поширених видів декоративного мистецтва України — здавна славилася високими художніми якостями і мистецькою своєрідністю. Вишивання на території України сягає глибокої давнини. Про це свідчать знахідки срібних бляшок із Мартинівського скарбу (Київщина, 6 ст.), на одній із яких зображений чоловік, одягнутий у сорочку з вишитою вставкою на грудях. Мистецтво вишивання було поширеним у давньокиївський період. Знайдені археологами фрагменти вишиваних тканин, а також зображення їх на різних предметах того часу дають можливість скласти деяке уявлення про орнаментику і техніку народної вишивки. Були це нескладні узори геометричних форм — рядки ламаних ліній, сітки ромбів, «есів», подвійних кружечків тощо, виконані простими швами, зокрема ланцюжком. Поширеним було також у Київській Русі вишивання сухозліткою. Речових пам'яток української вишивки 14-16 ст. до нас не дійшло, але про характер їх до певної міри можна судити за творами іконопису, в яких зустрі­чаємо зображення тканин з вишивками — скатерки, убруси, деталі одягу. Мотиви орнаменту в них геометричні, подекуди схематизовані рослинні, забарвлені в один-два кольори. Про вишивку 17-18 ст. збереглося значно більше відомостей, дійшли до нас і самі оригіналь­ні пам'ятки народного вишивання, найдавнішою з яких є датований фрагмент рушника (1673 р.), що відзначається багатством рослин­ного узору, високою культурою виконання. Важливою пам'яткою 18 ст., що збереглася до нашого часу (експонується у Київському музеї українського народного декоративного мистецтва), є вишита біллю різними швами скатерка, прикрашена по краю стилізованим рослинним орнаментом із хвилястої широкої стеблини і дрібних квітів. Пам'ятки української вишивки 19 ст. збереглися у значній кількості. Вишивкою в Україні прикрашували жіночий і чоловічий одяг — сорочки, свитки, кожухи, юпки, кептарі, головні убори — на­мітки, кибалки, очіпки, хустки; вишивали предмети декоративного обладнання житла — рушники, скатерки, простирадла тощо. Най­більш поширеними з вишиваних предметів були жіночі сорочки, на яких вишивки розміщували на вставках, рукавах, подолах і по низу сорочки - на підтичці, рідше вишивали пазухи, коміри, чохли. Техніки вишивання були дуже різноманітними, в Україні викорис­товувало; близько ста різних швів, що поділялись на основні, допо­міжні, рахункові й вільного малюнка. Серед найбільш поширених технік — гладь, мережка, хрестикова техніка, вирізування, вико­лювання, зерновий вивід, занизування, низь, набирування тощо. Речі хатнього оздоблення виконувались частіше рушниковим швом, штапівкою, гладдю, а жіночі сорочки — хрестиком, гладдю. Часто техніки поєднувались (наприклад, гладь з ажурними швами, зерно­вим виводом та ін.") Найдавніша техніка занизування і найбільш поширена з другої половини 19 ст. — хрестикова (відома в Європі з кінця 18 ст.). Виш и зали на полотні домашнього виготовлення лля­ними, конопляними або вовняними нитками. Нитки, були вибілені, а також сірі або фарбовані природними барвниками, найчастіше використовували чорні, червоні й сині кольори ниток. В українській вишивці завжди домінували один або два кольори. Існував зв'язок техніки і кольору. Так, мережка, вирізування і виколювання були переважно білими, гладь — червоно-синьою, рушниковий шов — червоним. Кольорове вирішення вишивок залежало також від міс­цевості їх створення . Наприклад, вишивки жіночих сорочок Волині, Чернігівщини, Полтавщини здебільшого одноколірні монохромні, Київщени і значної частини Поділля — двоколірні, Південно-Західного Поділля, Прикарпаття і району Карпат — поліхромні, бага­токолірні . Для української народної вишивки характерний рослин­но-геометричний і геометричний орнаменти. Улюблені мотиви рос­линної орнаментики — квіти (мальви, троянди, гвоздики та ін.), хвилясті гілки хмелю, виноград, дубове листя, барвінок, букети, вазони, деревця; геометричної орнаментики – прямі й хвилясті лінії, плетінки, зубці, прямокутники, трикутники, ромби, кола, розетки, тощо. У вишивках зооморфних орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаба; із птахів — півень, сова, голуб, зозуля, орел; із комах — муха, метелик, павук, летючі жуки та ін. Зображуються також жіночі й чоловічі постаті. Серед великої кількості варіантів композиційного вирішення вишивок перевагу мають стрічкова, бу­кетна та вазонна композиції. В Україні вишивали в кожній хаті. Одночасно з домашнім виробництвом ішов процес: зосередженого виготовлення вишитих виробів у вишивальних і ткацьких майстер­нях. Перша вишивальна школа була організована в Києві ще в 2 ст. сестрою Володимира Мономаха Ганною (тут вишивали золотом і сріб­лом). Окремий вишивальний цех був створений 1658 р. у Львові. Із кінця 18 — першої половини 19 ст. в Україні було поширене виши­вання в поміщицьких майстернях (в Качанівці на Чернігівщині, Григорівці на Київщині, Великій Бурімці на Черкащині, Клембівці й Яланці на Поділлі та ін.). У 19 ст. набуває поширення промисел бісерної й тамбурної вишивки. У цей час найбільшого розквіту дося­гає вишивання одягу. Згодом дешеві узорні тканини фабричного виготовлення почали витісняти вироби ручної роботи. Багаті худож­ні традиції вишивального мистецтва набули подальшого розвитку в художніх промислах, які виникли і сформувались у 20 ст. Було створено низку кооперативних майстерень у відомих центрах цього мистецтва — на Полтавщині, Чернігівщині, Київщині, Поділлі та ін. У цей час з'явилися оригінальні види вишивки —• декоративні панно, виконані народними майстрами (Г. Собачко, П. Власенко із с. Скобці на Київщині). Демонстрацією багатства української народ­ної вишивки стала перша виставка народного мистецтва 1936 р., на якій експонувалось близько 700 оригінальних, майстерно виконаних експонатів з різних областей України. У 40-ві й наступні роки 20 ст. набув розвитку також вишиваний портрет, що імітував живопис, сюжетні вишивки стають тематично багатшими. Водночас спостері­гаються пошуки способів масового застосування вишивки в оздоб­ленні побутових речей, виникають, зокрема, еталонні зразки для нашого одягу, наприклад «українка» — сорочка, вишита одним кольором або у злагодженому поєднанні двох-трьох відтінків, «гу­цулка» — сорочка, оздоблена поліхромним геометричним узором, переважно червоного кольору. Особливого поширення українська народна вишивка набула в оздобленні костюмів фольклорних ансам­блів, у яких народна пісенна і танцювальна творчість знаходить органічне поєднання з народною образотворчістю.

Із 16—17 ст. на теренах України — у Києві, Чернігові, Корці, Львові створюються цехи, у яких виготовляють вишивки.

Із 19 ст. вишивка стає ремеслом. І донині чимало мешканців України займаються вишиванням. Цей вид мистецтва глибоко пов'язаний із народними традиціями, побутом, релігією. Вишивкою займаються переважно дівчата і жінки. Аж до другої половини 19 ст. кожна дівчина повинна була вміти ткати, вибілювати й вишивати рушники, скатерті, одяг.

Основною функцією вишивки є оздоблення одягу й тканин (рушники, скатерті, простинні, наволочки для подушок). Також це мистецтво мало ритуальне значення — використовувалися символи-обереги. Оздоблювалися перемітки, очіпки, хустки, стрічки, сорочки, кожухи, свити.

Найпопулярнішим було оздоблення сорочок, зокрема рукавів, горловин, пазух, манжетів.

Основним матеріалом для вишивання були вовна, льон, конопля. Вишивали також і на фабричній тканині — перкалі, коленкорі, китайці, кумачі, мусліні, плюші, шовку тощо.

Краса вишивки залежить від якості тканини, ниток і прийомів вишивання. Звісно ж, чималу роль відіграють і практичні навички роботи майстрині.

Однією з найпоширеніших технік є вишивання хрестиком та гладдю.

Кожний регіон України має свої особливості виконання виши­ваних зорів, їх композиційної побудови, використання технік та кольорової гами.

Уміння народних майстринь оспівується в легендах, переказах, піснях, прислів'ях, казках.

На Волині основним кольором був червоний, який доповнювався чорним, синім або зеленим.

На Київщині основним кольором також був червоний, доповню­вався чорним та жовтим.

Не Буковині при виготовленні вишивки використовували білий, червоний, чорний, жовтий та синій кольори ниток.

На Полтавщині вишивали охристо-золотими, блакитними, темно-синіми, зеленуватими кольорами.

Львівські майстрині використовували червоний, синій, білий, зелений, жовтий кольори.

1.3. Символи сучасних орнаментів української народної вишивки перегукуються з орнаментами, що прикрашали посуд трипільських племен (доба пізнього неоліту і початок періоду бронзи).

Мистецтво української вишивки дуже високо цінувалося в часи Київської Русі. Наприкінці XI ст. Анна-Янка - дочка великого князя Всеволода, сестра Володимира Мономаха, як свідчать дослідники, заснувала в Києві (в Андріївському монастирі) школу, де дівчата вчилися гаптувати золотом та сріблом. З літописів довідуємося, що вишивала також і княгиня Анна - дружина київського князя Рюрика Ростиславича.

Вишиванням в Україні займалися дівчата і жінки. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, мала надбати багато вишивок. Заможніша готувала собі 30-80, а іноді й 100 сорочок з тонкого вибіленого полотна: для буденної роботи, свята, навіть на смерть, тобто для річних потреб на все життя.

Дівчата змагалися між собою в доборі узору, у загальній композиції елементів, орнаменту, у майстерності вишивання. Вбрання дівчини свідчило про її смак, майстерність, охайність, працьовитість. Поганою нареченою вважали ту дівчину, яка змалку не навчилася вишивати. То ж жіночий одяг по можливості оздоблювався естетично й вишукано. Кольорова тахта, виткана й вишита нитками старанно дібраних тонів, яскрава корсетка, барвиста сорочка - у такому одязі дівчина нагадувала букет живих квітів

Орнаментальні мотиви сучасних українських вишивок сягають своїм корінням у далеку минувшину, відображають місцеву флору й фауну, а також дають простір фантазії вишивальниці. У давнину основні орнаментальні мотиви були пов'язані із символами річних стародавніх культур. Глибока образно-символічна змістовність і неповторність орнаментів гаптування характерна для давньоруського мистецтва.

Вишивка в одязі давньоруських людей, крім декоративної, несла заклинальну, символічну функцію. Вишитий узор набував магічної сили. Він розміщувався навколо шиї, на передпліччях рукавів, на грудях, на подолі. Основна увага приділялась оздобленню рукавів, що символізувало вшанування роботящих рук. Поряд із різними амулетами та оберегами, що виготовлялися з дерева, глини, каменю і тканини, убезпечували життя людини і вишивки. З давніх-давен і рушники, і вишивані чоловічі та жіночі сорочки називали оберегами. Вишитий рушник брали в дорогу, щоб вона була щасливою; на полювання, сподіваючись на успіх; його вішали в хатах, вірячи, що лихо-біда обмине.

Один із найдавніших українських орнаментів - дерево життя - нагадує вазон у горщику. Квітка - верхня частина дерева - то сфера богів, середня - людини і всього сущого, а нижче, коріння, першооснова і начало світу. Як правило, рушник із деревом-вазоном має низ і береги.

На багатьох вишивках серед квітів обов'язково зображуються птахи: зозуля, соловей, півник, голуб, а також фантастичні райські птахи, оскільки рай - це сфера богів. І соняшники, і волошки, і маки, і кетяги винограду - усе вишивалося на рушниках. Дівочу вроду і чистоту символізувала калина, а якщо калина була вишита поряд із дубом, то вона символізувала поєднання сили і краси.

За мотивами орнаменти вишивок бувають геометричними, рослинними, зооморфними (тваринними).

Геометричні орнаменти, як відомо, притаманні всій слов'янській міфології. Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрестики. У кожний з цих символів наші предки вкладали глибокий зміст.

«Прочитаємо» (розшифруємо) зміст окремих символічних знаків, вишитих на рушниках, сорочках чи інших виробах. Наприклад, тачковий (або ламаний) хрест. Цей символ означав рух сонця. Символом сонця були також чотирикутнички або кружечки з «вусиками», що означали проміння. Ламана лінія із закрутами (ніби хвиляста) символізувала нескінченність, вічність. Прикраси із цими символами були знайдені в розкопках неоліту (12-15 тис. років до н.е.).

Рушники мали крайчики («вужики» або «кривульки»). Це знаки води, а де вода - там життя.

Рушники з орнаментом називали сонячними. Квадратики на вишиванках можуть означати також поле, а «кривульки» - насіння. Отже, тема землеробства знаходила відображення у вишиванках у різні часи.

Як відомо, в основу рослинного орнаменту покладене прагнення народу перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «барвінок», «дубове листя». Деякі з них і нині відображають стародавні символічні уявлення народу. Так, мотив «барвінок» є символом невмирущості. До рослинних орнаментальних мотивів належать також «сосонки», «хвощ» і «перерви», що набули поширення в південних і західних районах Поділля.

Відомий узор «рожі» - це перехід від геометричного до рослинного орнаменту. Іноді він нагадує зображення сонця та сонячних променів.

У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зображуються: тварини - кінь, кіт, заєць; птахи - голуб, сова, півень, зозуля; комахи - метелик, жук; риби та ін. У багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідним, властивим саме цій вишивальниці зображенням, у якому відбивається її індивідуальне бачення узору.

Вирішальний вплив на характер орнаментальних мотивів мають різноманітні вишивальні шви, так звані техніки, яких в Україні відомо близько сотні. Деякі вишивальні шви характерні тільки для окремих етнографічній районів України. Походження назв технік української вишивки різне. Такі назви, як виколювання, вирізування, відповідають манері виконання, переміточний шов рушниковий - визначаються характером виробу, що його виготовляє майстриня. Чимало назв пов'язано з географічною назвою місцевості, де була створена, розвивалась і вдосконалювалась та чи інша техніка (наприклад, «городецький» шов, «старокиївський» шов, «славна яворівна» та ін.). Схожість з окремими предметами, явищами, символами також впливала на утворення назви: «гречечка», «овсяночка», «зірочка», «солов'їні вічка», «курячий брід».

Ніжно й ласкаво називали майстрині різні техніки виконання узорів: «барвінок», «хмелик», «баранячі ріжки», «кучерики», «кудрявці», «зозулька», «гребінчики» та ін. А в орнаментах подільських вишивок, до речі, теж використовується мотив «кривульки», відомий ще з часів трипільської культури.

Відомі ще такі шви, як стебнівка, верхоплут, вирізування, мережка та ін. Однією з характерних особливостей української народної вишивки є поєднання різноманітних технік (інколи одночасно по 10-15).

Орнаменти, створені поколіннями українських вишивальниць, їхні оригінальні назви свідчать про поетичну думку народу, його спостережливість, кмітливість, а також про прагнення зберегти красу та примножити її.

На початку XX ст. названі вище техніки витісняє шов - хрестик. Це, безумовно, менш складна техніка, адже узори, виконані хрестиком, нерідко виглядають не так витончено, як у техніці, наприклад, заволікання чи низзю. Проте окремі вишивальниці досягають у техніці «хрестик» значної майстерності.

Сторіччями формувався національний стиль вишивки в Україні. Від

покоління до покоління, від матері до доньки передавався секрет вишивання.

Різні області та регіони надавали перевагу тому чи іншому візерунку, барвам. Тому за кольором, візерунком й використанням певних швів завжди можна визначити місце виготовлення тієї чи іншої вишивки.

На Київщині завжди використовували для вишивання червоний колір, до якого додавали синій (майже до XIX ст.), а пізніше замінили його на чорний. Улюбленим орнаментом був рослинний.

Зовсім інакше виглядає полтавська вишивка. На Полтавщині улюбленими є білі або сірі кольори ниток, які дуже ніжно виглядають на тлі білого полотна.

Це досить складна й тонка вишивка, бо виконання численних мережок, прямо лічильної гладі та виколювання потребує чималої професійності, терпіння й часу.

Для Чернігівщини характерні білі вишивки, але, щоб підсилити загальну виразність, тут додають прозорі мережки, виконані червоними або чорними нитками.

Вишивка Полісся - проста И чітка, бо виконується червоною ниткою на білому полотні. Саме поліській одяг причарував видатну українську поетесу Лесю Українку. У своєму рідному селі Колодяжному вона завжди носила вишитий народний одяг. Мати поетеси, Олена Пчілка, звернувши увагу на красу та самобутність вишивки, уперше на Україні видала альбом орнаментів вишивки Полісся у 1877р.

Подільська вишивка - одна з найбільш складних і красивих в Україні. Колір подільських вишивок переважно чорний, із вкрапленням червоного, синього, жовтого, зеленого. Саме подільська вишивка привернула увагу багатьох цінителів вишивки на І Всеросійській виставці у Петербурзі (1902) й ,з тієї пори виходить на міжнародний ринок збуту: її продають у Великій Британії, Німеччині, Данії.

Вишивка Прикарпаття відрізняється великою різноманітністю. Майже кожне село має свою традиційну кольорову гаму, відмінну від інших орнаментику.

Сорочка

Чи не найяскравішим втіленням багатого й розмаїтого мистецтва народної вишивки є біла вишивана сорочка - невід'ємна складова частина народного вбрання, як жіночого, так і чоловічого. Вишивана сорочка була характерною ознакою кожного регіону України. Зазначимо, що порівняно легко відрізнити полтавську сорочку від подільської, гуцульську від поліської.

Цьому допомагають орнамент, техніка виконання та гама кольорів. Розглянемо характерні особливості технік вишивання в різних регіонах України. Так, техніки вишивок Полтавської, Луганської, Харківської областей мають багато спільного з усталеними формами, притаманними вишивкам центральних областей України. Проте їм властиві й цілком своєрідні поліхромні елементи орнаменту, що використовують хрестик чи півхрестик. Ці орнаменти вишивають здебільшого грубою ниткою, завдяки чому узори виглядають рельєфними. Вишивки Полісся прості й чіткі за композицією. Лінія геометричного мотиву у вигляді ромбів повторюється кілька разів. Вишивка червоною ниткою по біло-сірому фону льняного полотна має графічну чіткість.

У північних районах Волині побутує вишивка низовим і поверхневим швом на зразок ткання. Одноколірне вишивання, виконане майстринями цієї місцевості, вражає своєю вишуканістю. У південних районах Волинської області переважають рослинні мотиви квіти, ягоди, листочки. Шиття поверхневе - хрестик, гладь, прутик. Чорний колір поєднується з найрізноманітнішими комбінаціями червоного, чим досягається колористичний ефект.

Для Чернігівщини характерні білі та червоно-чорні вишивки. Щоб підсилити загальну виразність, у вишивці здебільшого використовують шви двох чи більше типів. Наприклад, в одній композиції поєднуються шви прозорі (виколювання, вирізування, мережка) із щільним настилом або іншим видом гладі. Жіночі та чоловічі сорочки змережують «прутиком» так, як і на Поділлі: прозорою мережкою (шабаком) червоними та чорніти нитками.

На Київщині сорочки оздоблюють гладдю, занизуванням, набиранням та хрестиком. На них переважають рослинно-геометричні орнаменти стилізованими гронами винограду, що виконуються червоними й чорними нитками.

У південних районах України сорочки прикрашають вишивкою, що поєднує орнаментальні мотиви та вишивальні техніки різних місцевостей. Це пояснюється тім, що тут живуть представники багатьох національностей і народностей.

Для Подільських сорочок характерна різноманітність швів. В орнаментах переважає один колір - чорний з більшим чи меншим вкрапленням синього, червоного, жовтого, зеленого. Найбільш поширеними є одноколірні (червоні, чорні) вишивки на сорочках, значно рідше - дво- і триколірні.

На півдні Тернопільщини типовою є вишивка вовняними нитками згущеними стібками: окремі елементи узору обводять кольоровими нитками, завдяки чому створюється кольоровий ефект. Такі вишивки розміщують уздовж усього рукава скісними смугами.

У минулому в Карпатах та на Прикарпатті майже кожне село відрізнялося від іншого своєрідністю вишивки, багатством композиції та неповторністю кольорів. Ця традиція збереглася й донині.

У народній вишивці Львівської області використовують різноманітні узори, деякі з них поширені по всій області й пов'язані з місцевими особливостями та народними традиціями. Наприклад, у південних районах Львівщини геометричний орнамент вишивок поєднують з білим фоном, що додає узорам прозорості й легкості. Вишивані сорочки колористично розмаїтті.

Для гуцульських вишивок характерні різноманітні геометричні та рослинні візерунки, розмаїття композицій, багатство кольорових поєднань, здебільшого червоного з жовтім та зеленим, причому червоний колір домінує.

У вишивках Закарпаття визначальним є мотив «кривульки», а також техніка заволікання і вишивання хрестиком. Тут часто також використовується гаптування (бісером, золотом, сріблом).

Рушники

Завжди прикрашали чарівною вишивкою й рушники. Із сивої давнини у радощах і горі вони були невід'ємною частиною побуту українців. Без них не обходилось ані весілля, ані народження дитини чи будь-яке інше свято.

Рушники - це символ України, відбиття культурної пам'яті народу, в їхніх візерунках збереглися И до нашого часу прадавні магічні знаки, образи «дерева життя», символіка червоного кольору. Літописи розповідають про весняні заклинальні обряди, під час яких дерева обвішували «убрусами». Орнаментальні символи, вишиті на них, відповідали заклинальній символіці родючості.

Рушнику свідомості українського народу наділявся широким спектром знакових властивостей. На всій території України був розповсюджений звичай накривати рушником хліб на столі Він завжди був символом гостинності - на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль. Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам'ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті.

Під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки, потім ці рушники дарували майстрам. На них приймали новонароджених, з рушниками проводжали людину в останню путь.

А ось у весільній обрядовості рушник відігравав найважливішу роль. Рушники дарували старостам, перев'язували через плече, якщо на заручинах доходили згоди. Такі рушники називалися «плечовими». Коли сватали дівчину, то, будучи згодною, вона подавала рушники сватам, які перев'язували їх собі через плече попід ліву руку. Староста під час заручин брав рушника, накривав ним хліб, клав руки наречених І перев'язував рушником. Рушниками зв'язували руки молодим під час вінчання, бажаючи щасливого подружнього життя.

Рушник є водночас знаком-символом у святах та обрядах і предметом побуту. Відповідно до функціонального призначення, рушники мали назви - «посудний», «стирок» (для посуду), «утирач», «утиральник» (для рук та обличчя).

Широко використовувалися рушники в декоративному оздобленні інтер'єра хати. В минулому їх вішали над іконами й називали «покутний» «божниковий», «божник», «наобразник», «іконний». Довжина божників досягала трьох метрів і більше.

Рушники - це віддзеркалення культурної пам'яті народу. В їхніх візерунках збереглися прадавні магічні знаки-символи, що знайшли своєрідне подальше осмислення та оновлення в сучасності.

Хустки

У різних регіонах України було поширене вишивання хусток. У нашого народу хусточка була особливим символом - символом вірності, незрадливого кохання, пам'яті про кохану. Наречені з любов'ю, старанністю вишивали

Ш хусточки своїм судженим. Цей подарунок був із козаком у походах, із чумаком — у далеких мандрах, із бідняком — на заробітках у чужих краях.

Дослідниками народних традицій зібрано чимало цікавих спогадів вишивальниць про фарбування ниток, про традиції добору кольорів для різних узорів. З давніх-давен для вишивання використовувалася блідо-жовта нитка «заполоч», яку спеціально вощили для міцності й кольору. Згодом почали підфарбовувати віск, використовуючи для цього передусім природні барвники. Вони були найбільш стійкими: на сонці не вицвітали, тривалий час зберігали природний колір.

Для фарбування ниток використовували найрізноманітніші природні матеріали: коріння, листя, кору дерев, плоди і квіти. Було в цій справі чимало секретів: для кожного природного барвника був свій час збирання, строк зберігання, дозування й спеціальна технологія приготування. При цьому враховувалися фази місяця, день і навіть конкретна година. Наприклад, удосвіта на Луки (5 травня) збирали материнку і мокрину, з яких готували червону фарбу. Різні фарби давала дика груша: темно-коричневу - кора, жовту-листя, ніжно-жовту - кислички. Світло-жовті фарби одержували з ромашки, горицвіту, молодої тополі і навіть з гречаної полови. Для приготування темно-синьої фарби використовували цвіт сон-трави, а зеленої - ряст. З кори верби готували фарбу коричневого кольору. Були також добре відомі рецепти приготування фарб цього кольору з крушини (вовчих ягід), дуба, берези, листя і шкаралупи волоського горіха, соку хмелю, лушпиння цибулі та ін. Фарбу чорного кольору готували з жолудів дуба. Щоб дістати потрібний відтінок, вишивальниці нерідко комбіновано використовували різні природні матеріали-барвники.

Особливу історію має червона фарба. Її добували із сокоживної комахи - кошенілі, яка збиралася на суниці під листочками. З історичної літератури відомо, що київські князі збирали оброк «по ложці червецю з осідла». Від цього барвника походить назва місяця червня. Візантійські купці споряджали спеціальні каравани, щоб купити цю фарбу. І море, яким пливли вони за червецем, носило назву Червоного. Осередком добування червецю стала Галичина, яку навіть назвали Червоною Руссю.

Зрозуміло, що добування природних фарб було професійною таємницею, яка передавалася в родинах від покоління до покоління. Як відомо, у 70-х роках XX століття були винайдені анілінові барвники, що призвело до зменшення використання природних фарб, а згодом - до занепаду і навіть забування рецептів їх приготування.

Визначними творами українського мистецтва вишивки слід відзначити простирадло Ґалаґана (1760 р.) і скатертину Чернігівського історичного музею (1710 р), що дають уявлення про стилізований рослинний орнамент і різноманітні техніки вишивання. Визнані центри мистецтва вишивки є: Києво-Флорівський та Вознесенський монастирі. Далеко за межами України відомі майстрині із сіл Григорівка на Київщині, Качанівка на Чернігівщині. Клембівка та Яланець на Поділлі, Бурімка, Долина на Полтавщині.

З другої половини XVIII до середини XIX ст. майже в усіх поміщицьких господарствах і при монастирях існували майстерні художньої вишивки. їх вироби використовувалися не лише для власних потреб, а й частково йшли на продаж.

З другої половини XIX ст. мистецтво вишивки поступово виходить за межі хатнього ремесла й набирає форм кустарного промислу. З'являються артілі та перші кооперативні об'єднання вишивальниць. Подекуди цілі села починають жити цим промислом.

Нині в Україні працює багато художньо-виробничих майстерень, що об'єднують майстрів, спрямовують їхню творчу діяльність на створення високих зразків народного мистецтва, залучаючи їх тим самим і до відродження, на жаль, подекуди забутих народних традицій і звичаїв. Найвідомішими є майстерні в селах Решетилівка на Полтавщині, Дегтярі на Чернігівщині, у містах Кролевець Сумської обл., Ніжин, Новгород- Сіверський Чернігівської обл. та ін.

3. Вишивати хрестиком потрібно на спеціальній тканині (канві). Канву нашивають на матеріал і рахуючи квадратики, вишивають малюнок. По закінченню вишивки нитки канви обережно витягують. Можливо вишивати також по тканині з товстими рівними нитками, які створюють правильні квадрати.

Хрестик виконується двома діагональними стібками, які перехрещуються. Всі верхні стібни повинні лежати в одному напрямі. При правильному виконанні на вивороті повинні проходити рівні прямі смуги в одному напрямі - по вертикалі або по горизонталі. Якщо ж хрестик шиється по вертикалі, то, зробивши один стібок знизу вверх, потрібно на вивороті перейти прямо вверх і, проколовши голкою на лицьовий бік, зробити косий стібок вниз наліво. Зробивши на вивороті прямий стібок уверх, треба перейти до утворення третього хреста і т.д.

Найбільш серйозної уваги потребує робота по діагоналі, так як в деяких випадках доводиться підводити другий діагональний стібок під виконаний перший для того, щоб усі верхні стібки на лицьовій стороні тканини лежали в одному напрямі, а по вивороті йшли прямими смугами.

Хрестик можливо вишивати й по крапкам. Для цього на міліметровому папері малюють потрібний візерунок і накладають його на кальку. Кальку і міліметровий папір сколюють разом. Тоненькою голкою роблять проколи на кінцях хрестиків по всьому малюнку. Потім роблять так як при переведенні малюнка на тканину.

Невеликі точки, які відпечаталися на тканині, указують місця, на яких виконуються хрестики.

В процесі вишивання зручно приміняти і традиційний, і датський спосіб.

Перший заклечається в послідовному виконанні повних хрестиків. В другому способі, датському, спочатку вишивається цілий рядок на півхрестиків, після чого їх закінчують, виконуючи рядок в зворотню сторону. Останній дозволяє прискорити процес, до того ж виворіт виходить акуратний, завдяки йому. Однак кожна вишивальниця вибирає для себе той спосіб, який здасться її найбільш зручний.

Простий хрестик.

Вже з назви зрозуміло, що це самий простий із парних швів, саме з нього потрібно починати вивчення вишивки хрестом. Простий хрестик – це два стібка, нахилених в протилежні сторони і перехрещених один через другий.

Простий хрест вишивається в два етапи.

На першому етапі нитку потрібно протягнути із нижнього лівого кутка в верхній правий куток, на другому етапі – із нижнього правого кутка в верхній лівий. Щоб хрестики виходили рівними, голка повинна входити й виходити через один і той же отвір.

Подвійних хрестик.

Щоб шов двохстороннім хрестом одержався рівним, бажано його виконувати на п‘яльцях. Вколіть голку в тканину, залишивши кінець голки незакріпленим. На другому етапі стібки виконуються зліва направо. В процесі вишивки необхідно дуже уважно слідкувати за тим, щоб не переплутати направлення руху голки. Слід вишити весь рядок, враховуючи, що останній стібок першого ряду стане початком другого ряду. Далі: витягнути голку з тканини і продовжувати роботу до кінця ряду. Потім виконати закінчений етап вишивки, після чого закріпити нитки початку і кінця на вивороті під стібками.

Подвійний італійський хрест.

Подвійний італійський хрест, який іноді називають стрільчатий, створений з косих хрестів, розмежованих вертикальними і горизонтальними стібками. Обидва стібки самого хрестика виконуються по типу простого хреста з похилом в одну і ту ж сторону.

Вишивається італійський хрест в два етапи:спочатку в одну потім в другу сторону; закріплення нитки і виконання першого стібка справа наліво. Далі ввести голку для вишивки косого стібка зліва направо на вивороті, а потім вертикальний стібок на лицьовій стороні. Наступний етап дає уявлення про рух голки під час виконання подвійного горизонтального стібка під хрестом. Потім послідовність дій повторюється з моменту, представленого на першому етапі. На останньому етапі рух голки в зворотній бік і вишивання другої перекладини хрестика, а також вертикальних стібків, відділяючих хрестиком один від одного. При виконанні другої лінії горизонтальні стібки під хрестиками першого ряду будуть над хрестиками наступного. Вишиваючи останній хрестик завершаючого ряду, проведіть зліва направо під нитками тканини, потім над ними і тільки після цього під вертикальними стібками.

Подвійний італійський хрест ефектно виглядає на тоненькій але не щільній тканині, якщо робити стібки досить міцними однак вони не повинні стягувати матеріал.

Чорногорський хрест.

Цей хрест, розділений вертикальними стібками. На лицьовій стороні хрестики одержуються із двох косих стібків, з виворіта вони мають вигляд звичайних хрестиків з проміжними вертикальними стібками. Для виконання узора чорногорським хрестом бажано використовувати товсті нитки.

Починати потрібно одним подовженим стібком зліва направо, через 4 горизонтальні і 8вертикальних ниток тканини. Потім голку потрібно повернути, вліво вниз через 4х4 нитки, після чого її провести під 4х4 першими нитками, які захватив перший стібок.

На другому етапі виконується стібок. Третій стібок робиться по такому ж принципу, як і перший. З виворітної сторони виходять хрестики, пересічені вертикальними стібками. Цей шов виглядає з виворіту більш ефективний, ніж з лицьової.

Чорногорським хрестом можна вишити будь-який лінеарний узор або зображення.

Слов‘янський хрест.

Слов‘янський хрест, який ще називають переплетеним, дуже нагадує чорногорський, однак оволодіти ним набагато легше.

Зазвичай стібок виконується через 3 і 6 ниток. Однак, якщо потрібно заокруглити контур рисунка, з самого початку потрібно захопити парне число ниток. При виконанні прямого ряду кладемо стібок через 8 дольових ниток, але, якщо необхідне заокруглення, потрібно спочатку вишити стібок через 4х4 нитки. Він буде першим стібком округлості. За ним буде половиний стібок вліво верх. Потрібно витягнути голку із першого (початкового) отвору і виконати стібок через 4х8 ниток.

На другому етапі закінчуємо половинний стібок, який прикритий наступним стібком виконаним через 4х8 ниток. Коли довгий стібок буде вишитий, голку потрібно повернути вниз через 4 поперечні нитки. Четвертий стібок виконаний вліво через 4х4 нитки пересікає довгий стібок. А п‘ятий робиться через 3х4 нитки від початку половинного стібка, потім через 3 нитки вправо вишивається косий стібок.

На наступному етапі хід голки: горизонтально справа наліво, через 4 нитки, що дозволяє зробити перший стібок округлості і перейти до верхнього стібка. Далі голка рухається вже вертикально і захоплює 4 нитки, потім йде стібок вправо навскоси через 2 нитки і витягується вниз через 2 нитки вправо, куди показує стібок. Після чого виконується вертикальний стібок округлості.

За допомогою слов‘янського хреста можна вишити не тільки лінійні й округлі узори, але й діагональні шви, для вишивки стебла листків і квітів необхідні лінії, які йдуть по косій.

Алжирський хрест.

При виконанні алжирського хреста вперед потрібно рухатися всього на 1-2нитки. Рекомендується робити стібки через не прану кількість ниток. Такий узор буде дуже гарно виглядати, якщо виконати його на товстій тканині. Лінії цього шва з‘єднуються одна за одною, і зверху, і знизу. Головне, щоб хрестики були однаковими. Вишивка алжирським хрестом буде прекрасною будь-якої кухонної серветки або рушничка.

Одностороння прошивка.

Техніка цього узора заснована на виконанні простого хрестика з захватом 3 ниток тканини в кожному направленні. Потім голку потрібно перенести на 3 нитки вище першого стібка і провести горизонтально зправа наліво під 3 нитками. Коли другий косий стібок верхнього хреста буде виконаний, голку потрібно провести горизонтально зправа наліво під 6 нитками тканини. На наступному етапі виконується хрестик, розміщений на рівні першого хреста, після чого робиться подовжений нахилений стібок вниз, вишивається ще один хрестик. Потім голку потрібно повернути на основну лінію і зробити на ній наступний хрестик. Далі узор виконується в тій же самій послідовності, починаючи з першого етапу.

Картини, виконанні в техніці односторонньої прошивки, цілком підходять у якості подарунку до будь – якого свята.

Двохстороння прошивка

Така прошивка стане гарним доповненням до вишивок, виконаних подвійними швами. Вона виглядає ефектно і з лицьової, і з виворітної сторони, на якій узор уявляє собою переплетення в вигляді ромбів. Для цієї прошивки можливо використовувати практично будь-яку тканину, однак потрібно пам‘ятати, що стібки обов‘язково повинні захоплювати кількість ниток, парне з як в горизонтальному, так і в вертикальному направлені, тобто, можливо робити стібки через 3,6,9,12 ниток. Голка рухається вправо вниз через 3 вертикальні і 3 горизонтальні нитки тканини. Другий стібок кладеться горизонтально вліво через 6 ниток. Другий і третій етапи демонструють виконання третього і четвертого стібків і зворотній рух голки для вишивання п‘ятого стібка. На четвертому етапі виконуються наступні стібки: нижній горизонтальний, при створенні якого голка рухається через 6 ниток тканини, і косий двохсторонній стібок через 3х3 нитки. На останньому етапі відбувається завершення одинадцятого стібка і початок дванадцятого. Вишивка в текстилі двохсторньої прошивки прекрасно підійде для дитячих речей , милих кухонних серветок, скатертей, фіранок.

Подовжений хрест.

Подовжений хрест можна виконувати як через 1 і 2, так і через 2 і 4 нитки. Такий узор підходить для заповнення фона, адже ним швидко можна покрити подвійну кількість ниток основи. Цей процес займає вдвоє менше часу, ніж при виконанні простого хреста. Щоб узор виглядав більш цікавішим можна змінити порядок хрестиків: підняти один ряд на 1 нитку вище попереднього або наступного ряду.

Цим видом хреста можна виконувати букви в виді монограми або алфавіту для малюнка, який вивчає абетку. Монограми прекрасно виглядають на постільній білизні, новій хустинці, рушнику, мохрових халатах.

Подовжений хрест зі зворотнім стібком.

Цей різновид подовженого хрестика виконується так. Спочатку робиться звичайний подовжений хрест через 4 нитки в висоту і 2 в довжину, після чого хрест прихоплюється посередині строчкою горизонтальних стібків через 2 нитки канви.

Якщо ви хочете не тільки йти в ногу з модою, але й виглядати стильно, без вишивки вам не обійтися. Виконайте підходящий узор на блузі або сумочці, і успіх вам гарантований.

Подвійний хрест.

Подвійний хрест виконується таким чином. Спочатку під кожним другим хрестиком канви або тканини – основи вишивається простий хрестик. Потім між стібками першого ряду виконується другий ряд хрестиків через 1 і 3 нитки. Одержується, що стібки другого ряду зверху і знизу видаються над стібками першого ряду.

В наступних рядках виходить, що короткий хрест розміщується навпроти довгого, а довгий – навпроти короткого.

Якщо труднощі освоєння техніки подвійного хреста позаду, можна приступати до вишивання узора або картини. Оформлена горну раму, вона прекрасно буде виглядати на стіні в дитячій.

Болгарський хрест.

Болгарський, або подвійний хрест. Болгарський хрест шиється так само, як і звичайний, але більшого розміру на парній кількості ниток

Він складається з чотирьох стібків, що перехрещуються - двох по діагоналі і двох по основі. Роблять кожен хрестик окремо. Спочатку звичайний хрестик, потім після другого стібка голку вколюють на середину між двома верхніми проколами, роблять поздовжній стібок зверху вниз і так само поперечний зліва направо.

Болгарський хрест поряд зі звичайним частіше всього використовується російськими вишивальницями, зазвичай при виконанні високохудожніх робіт: панно, картин, подушок і т.д.

Італійський хрест.

В осатаній час цей вид вишивки хрестом приміняється нечасто, і все ж його також можна використовувати для створення художніх виробів. Він складається з простого двохсторонняього хреста, заключного по периметру в квадрат вертикальним і горизонтальним стібками.

Виконується італійський хрест в декілька прийомів. На першому етапі знизу зправа навкоси вишивається стібок, який іде вверх вліво. На другому етапі голку ввести в правий верхній куток і зробити стібок вниз, в лівий куток. На третьому етапі вивести голку в верхній куток і виконати вертикальний стібок зверху вниз. Потім вивести голку в верхній правий куток і зробити другий вертикальний стібок зверху вниз. На наступному етапі вивести голку в нижній лівий вугол і зробити горизонтальний стібок зліва направо. Далі вивести голку в верхній лівий куток і виконати горизонтальний стібок зліва направо.

Щоб перейти до наступного хрестика, потрібно зробити стібок з виворітної сторони так, щоб він був паралельним верхньому горизонтальному стібку.

Хрест з пересіченими кутами.

Хрест з пересіченими кутами іноді прошивають рисовим швом, верхні стібки і насправді схожі на рисові зерна.

На першому етапі весь простір заповнюється крупним хрестиком через 4 нитки по горизонталі і 4 по вертикалі. Після цього потрібно пересікати кути, для чого виконати стібки, які проходять через кінці великих хрестів. Сходяться ці стібки, виходить новий ряд хрестиків, повинні точно в центральній точці проміжка між між хрестами основного ряду. При цьому стібки першого ряду виконуються більш товстими нитками, а для другого ряду бажано брати тонкі нитки, в деяких випадках другого кольору.

Хрестик з чергуванням.

Цей узор складається зі звичайних хрестиків та інших прямих. Перший стібок починається зліва направо, нитка йде через 4 вертикальні нитки і між 4 горизонтальними зверху вниз. Узор дуже нагадує болгарський хрест, але, виконаний нитками різної товщини, він створює особливу текстуру узора. В другому ряді ( в прямому і зворотньому направленні) стібки виконуються навпроти попередніх стібків. Для другого ряду можна використовувати нитку другого кольору, наприклад золоту.

Переплетений хрест.

Вишивання переплетеним хрестом потребує уважності, якщо виконується ряд вперед, а потім назад. Набагато легше зробити цей узор, якщо не повертаючи назад, а просто провести нитку до початку. Голку з вселеною ниткою проводять через нитки канви в довжину і 2 нитки в висоту вниз. На виворотній стороні стібки потрібно виконувати справа наліво, під 2 нитками канви.

Переплетений хрест ідеально підходить для вишивки на скатертинах, постільній білизні, носових хустинок, рушниках і серветках. Це можуть бути і орнаментальні узори, і різноманітні композиції, наприклад з зображенням плодів.

Сітковий шов.

Сітковий шов виконується таким чином. Спочатку нитку потрібно провести по діагоналі поверх тієї кількості ниток канви, які потрібно закрити вишитим узором. Потім отриманий шов перекривають стібками запошивочного шва. Якщо для роботи використовується двійна канва («канва Пенелопи»), голка повинна вийти на лицьову сторону, розділивши парні нитки.

В наступному ряді стібки запошивочного шва потрібно прокладати між запошивочними стібками попереднього ряду, в такому випадку вишивка набуде вигляду тканини з діагональними переплетенням ниток.

Перевитий шов.

Перевитий шов по канві виконується таким чином. Голку потрібно провести вверх через 2 вертикальні 6 горизонтальних ниток канви і вивести її на лицьову сторону на 4 нитки нижче точки вводу. Потім знову ввести голку в тканину вверх через 2 нитки, по другу сторону від подовженого стібка, щоб нитка нахилено перетнула його точно посередині. Після цього голку труба знову провести вниз, до початку другого довгого стібка. Кожен наступний ряд узора повинен починатися нижче попереднього, через 4 нитки канви, щоб ряди перетиналися один з одним. Перевитим швом можна вишити симпатичні мініатюри. Оформлені в раму або виконані на наволочі, вони будуть чудовим подарунком близькій людині.

Хрест Святого Георгія.

Такий хрест,схожий на знак «плюс», можна розмістити рівними рядами або вільно, заповнивши фон вишивки.

Спочатку робиться горизонтальний стібок зліва направо. Далі голка з виворотної сторони проколює тканину і виходить назовні під отриманим стібком. Вертикальний стібок завершує хрест. Горизонтальні і вертикальні стібки повинні бути однакового розміру, відстані між хрестиками також повинні бути абсолютно рівними.

Хрест Святого Георгія підходить для вишивання різних фольклорних узорів.

Зірочка.

Цим узором можна заповнити малюнок вишивки. Зірочка складається із хреста Святого Георгія, однакових по розміру діагональних стібків і маленького хрестика, який вишивається в самому центрі.

Спочатку потрібно виконати два стібка хреста св. Геогрія, потім витянути голку навскоси справа знизу, вишивши діагональний стібок, перетинаючий хрест св.. Георгія. Довжина стібка повинна бути рівна довжині перекладин прямого хреста. Після цього треба зробити ще один стібок такого ж розміру, для чого вивести голку навскоси справа вверху і ввести її навскоси зліва знизу.

Завершивши виконання косого хреста, який проходить по центру першого прямого хреста, треба вишити маленький внутрішній хрест. Перший його стібок створюється так: голка виводиться внизу між вертикальним і першим діагональним стібками і вводиться вверх між ними. Для вишивання другого стібка внутрішнього хрестика треба вивести голку внизу між вертикальним і другим діагональним стібками і ввести між ними. Обидва стібка повинні бути однаковими по довжині.

Будь-якій жінці приємно отримуючи в подарунок кошик з квітами. А якщо квіти не в‘януть, то приємно вдвічі. Вишийте зірочкою кошик квітів і подаруйте його своїй мамі, бабусі або донечці.

Вони будуть у захваті.

«Хутро горностая».

Цей хрест приміняється для заповнення кольорових ділянок вишиваного малюнка. Він складається з подовжнього хреста, вишитого поверх основоного. Розміщувати його на тканині можна як в вигляді крапок з великим інтервалом, так і рядами ( в другому випадку вишивка буде мати міцну текстуру). Голку треба вивести із тканини внизу і виконати вертикальний стібок. Потім нитку вивести вверху, зліва від вертикального стібка, і ввести внизу, справа від вертикального стібка. Далі вивести голку внизу, зліва від вертикального стібка, і вести зверху, справа від вертикального стібка. Довжина двох останніх стібків повинна бути рівною.

Рідко вишивальниці використовують в своїх роботах хрест «хутро горностая». І даремно. Вишиті ним узори або картина завжди оригінальні і неповторні. Спробуйте вишити, хутром горностая узор для кухонної фіранки.

Французький хрест.

Французький хрест виконується так. Нитку треба протягнути з вивороту, потім підняти її через 2 подвійні або 4 одинарні нитки, після чого витягнути вліво, під двійну нитку. Нитку треба повернути до першого стібка. Ввести голку в середину між 4 нитками канви і повернути її вниз, до першого стібка. Потім треба зробити справа стібок аналогічний лівому стібку. Виконавши один стібок, голку треба направити навскоси, під одну нитку, до наступного стібка.

Узор виконується косими рядами.

Освоївши техніку виконання цього хреста, можна вишити симпатичного амурчика.

Грецький хрест.

Від простого хреста він відрізняється лиш похилом стібка або другим способом виконання початкового стібка. Самий перший стібок повинен бути виконаний знизу верх і зліва напрво через 2 подвійні нитки. Після цього потрібно провести голку назад, з вивотротньої сторони в горизонтальному направленні під 2 подвійними нитками, виконавши стібок навскоси вниз. Рух голки зліва напрва через 4 подвійні нитки далі місця початку першого стібка завершує виконання грецького хреста. Далі голку треба вивести пропустивши з виворотної сторони 2 подвійними нитками, виконавши стібок навскоси вниз. Рух голки зліва напрво через 4 подвійні нитки далі від місця початку першого стібка завершують виконання грецького хреста. Потім голку треба вивести, пропустивши з виворотної сторони 2 подвійні нитки, в горизонтальному направлені. при виконанні грецького хреста не має значення з якої сторони (довгої або короткої) створюється з‘яєднання рядів. Виконати цей узор карще всього товстими нитками, тоді вишивка закриває весь фон. Якщо використовувати тонкі нитки, з‘являться просвітлення і узор буде виглядати менш ефектно.

Грецьким хрестом можна вишивати як хрестики, так і невеликі орнаменти на деталях одягу, на міцних серветок, покривалах і скатертях.

Венський хрест.

З лицьової сторони цей узор має вигляд як подвійний хрест, а з виворотної схожий на простий хрест. Перший етап. Закріпити нитку на виворотній стороні. Вивести голку навскоси зправа, після чого виконати стібки. При виконанні стібка 8-9 треба пропустити голку під ниткою попереднього лицьового стібка. Продовжувати вишивання, виконайте нові стібки.Такий процес створення одного хрестика.

Другий етап. Перед початком нової лінії шва треба виконати на виворітній стороні стібок із точки А в точку В, а потім на лицьовій стороні ВА. Після цього роботу треба перекрути і приступити до виконання нової лінії по вищеописаному методу.

З виворітної сторони венський хрест буде виглядати як простий хрест.

Венський хрест достатньо складний в виконанні, тому для початку краще вибрати узори прості, щоб потренуватися, і тільки потім переходити до виконання Великих полотен і картин.

Арменський хрест.

Для роботи арменським хрестом рекомендується використовувати нитки насичених контрастних кольорів.

Цей узор вишивається в чотири сторони, причому на першому і третьому етапі шов виконується зліва на право. Щоб стібки верхнього і нижнього рядів перетиналися, треба строго контролювати порядок їх виконання, тобто ретельно слідкувати за їх послідовністю.

На двох заключних етапах часто працюють нитками контрастних кольорів. Вишивка одностороння. Стібки на на третьому і четвертому етапі ложаться наверх попередніх попередніх стібків. Під час першого і другого етапів роботи на виворітній стороні отримуються горизонтальні смуги, які не маєють декоративного значення.

Для вишивання ар менським хрестом бажано використовувати блискучі бавовняні нитки №5.

Перший етап. Вивести голку в точці 1,потім виконати стібки згідно номеруванні схеми до кінця лінії.

Другий етап. Вивести голку в точці 1, і згідно номера стібків прокласти шов з права на лінію до кінця лінії.

Третій і четвертий етапи. Ввести в роботу нитку контрастного кольору. Вивести голку в точці 1, і виконати стібки наверху попередніх, намагаючись не торкатись ниток тканини. Дійшовши до кінця лінї, треба змінити нитку, повернути і рухатися зправа наліво, виконуючи стібки по такому ж принципу.

Арменський хрест підходить не тільки для виконання лінійних мотивів. За його допомогою можна виконувати ефективні круглі орнаменти, схильні прикрасити серветки, фіранки і т.д. Виконуючи таку вишивку, можна не рахувати рядки, достатньо лише відмітити на тканині контур припущенного узора. Для вишивання орнамента зірочки треба намітити її промінці. Довжина кожного променя не повинна перевищувати довжину інтервала між сусідніми променями. Наприклад, якщо відстань між двома найближчими променями рівна 2см, то їх довжина не повинна бути більше. Такий узор краще всього вишивати блискучими бавовняними нитками №8 (для льотної тканини підходять нитки №5) чотирьох різних кольорів.

Перший етап. Вивести голку в точці 1 і вишити зліва направо ниткою блакитного кольору.

Другий етап. Ниткою зеленого кольору проложити шов зправа наліво.

Третій етап. Вишивка виконується червоною ниткою поверх попередніх стібків. Шов прокладається так, які на першому етапі зліва на право, перетинаючи дугами верхню частину узора. Голка не повинна охоплювати нитки тканини.

Четвертий етап. Стібки виконуються з права наліво, голка з втянутою в неї ниткою нового кольору не захоплює нитки тканини.

Американським, а не звичайним хрестом можна виконати лінії, які обмежуватимуть орнамент. Особливо гарно він буде виділяти на білому фоні. Його можна вишити нитками тих кольрів, які вказані в них, а можна поміняти кольори або зробити його однотонним.

Бельгійський двохсторонній хрест.

Бельгійський двохсторонній хрест виконується в один етап. Якщо розмістити лінії, вишиті таким швом, одна на другу, можна отримати цікаву текстуру.

Виконується бельгійський хрест так. Вивести голку в точці 1і виконувати стібки зліва на право. При чергуванні стібків 3-8 виходить шво подібної довжини. Останній в лінії кривий стібок 7-8 повинен бути звичайним, а не довгим.

Для виконання другої лінії потрібно вивести голку в точці 1і виконувати стібки до точки 8. Друга лінія повинна бути рівною першій. Щоб смужки отримались однаковими по довжині, останній косий стібок зробіть коротший від інших.

Подальші дії аналогічні вище описаним. Працюйте до тих пір, поки не виконаєте бажану кількість рядів. Бельгійський двох сторонній хрест здатен придати повіть самому простому узору неповторність і вишуканість. Вишийте серветку бельгійським і звичайним хрестом і впевнитеся в цьому.

Російський хрест.

Російський хрест доволі таки простий, один узор, виконаний в такій техніці, виглядає дуже гарно. Цей шов можна використовувати для обробки, в такому випадку вишивка виконується в два ряди. При вишивкі кожного окремого хреста потрібно захоплювати 3х3 нитки.

Стібки виконуються зліва направо; щоб техніка вишивки виглядала зрозуміліше, на першій схемі показано три етапи вишивання хреста. Голку треба витягнути в точці 1, після чого прокладати стібки до точки 15. Дії 12-15 потрібно повторювати, поки не буде вишито весь ряд. Закінчите перший ряд кроками 16-22, зображених на схемі 2. Ввіши голку в точку 22, ви завершили перший ряд. Якщо це обрамлення роботи і можете виконати його в два ряда.

При виконанні другого ряду вишивки потрібно перевернути роботу і вивести голку в точці 1, після чого продовжити по схемі.

Картині обрамлені російським хрестом, нікого не залишають байдужим.

Розділ 2

2.1. До матеріалів та інструментів для вишивки хрестом належать:

Ножиці. Підготовуючи ножиці до роботи, вам необхідно звернути увагу на їхній стан: леза повинні бути добре заточені, а кільця міцно зімкнуті. Бажано мати декілька ножиць різних розмірів. Для розкрою тканини знадобляться великі ножиці, для обробки кінців виробу і розрізання мотків муліне – середніх розмірів, а для обрізання ниток при роботі над вишивкою потрібні маленькі ножиці з загнутими кінцями. Знадобляться ще й маленькі манікюрні ножиці, довжина леза яких не перевищує 6-10см. Вони потрібні для прибирання помилок, допущених при вишивці, а саме для підрізання і витягування ниток при розпорюванні невдало виконаних швів. Можна використовувати ножиці Gamma, у яких кінчики легко розрізають тканини, не залишаючи края, а ріжучі поверхні сходяться ідеально.

Наперсток. Слугує для захисту середнього пальця правої руки від уколів голкою і допомогає робити чіткі проколи при вишиванні на лінійній тканині. Він може бути металевим або пластиковим.

Звичайний наперсток являє собою металевий ковпачок, на верхівці якого виконані спеціальні виямки, які не дозволяють голкі сковзатися при проштовхуванні її через тканину. Наперсток може видатися вам зайвим пристосуванням, але, як тільки ви набудете потрібну швикість вишивання, зрозумієте, що він надійно оберігає від уколів середній палець правої руки. Якщо ви використовуєте при вишиванні п‘яльця, наперсток може і не знадобиться, крім випадків роботи з міцною тканиною. Зате він буде вам просто необхідний при обробці країв готового виробу.

Крім звичайного, так названого глухого, наперстка, існують наперстки - кільця і скрізні наперстки.

Купляючи наперсток, підбирайте його строго по розміру вашого пальця, щоб він сидів щільно і не ковзався під час роботи.

П’яльця.

Відомо, що туго натягнута тканина значно полегшує роботу над вишивкою. Ви можете натягувати її в руці за допомогою вказівного пальця, але це потребує великого досвіду і не дуже зручно в роботі.

Більшість майстринь вишивають, використовуючи п‘яльця – обладнання, в якому тканина знаходиться в розправленому стані, що зберігає вишивку від стягування.

Ім‘я автора цього генеального винаходу загубилось в століттях. П‘яльця були відомі ще в стародавній Греції і широко використовувалися нашими майстринями в часи язичницької Русі. Цікаво, що зовнішній вигляд круглих п‘ялець за багато віків зовсім не змінився. Треба знати, що це обладнання може бути круглим і прямокутним, дерев‘яним і пластиковим. Круглі п‘яльця складаються з двох кілець з невеликою різницею в діаметрі. Зовнішній їх діаметр від 12,5 до 25см. Менше кільце покриває тканину, а більше одягають зверху таким чином, щоб тканина добре натягнулась. Деякі п‘яльця оснащені спеціальним винтом, за допомогою якого можна міцніше потягувати і закріплювати тканину.

Прямокутні п‘яльця являють собою дві поздовжні і дві поперечні планки товщиною 4-5см. На кожній планці з обох країв зроблені отвори: два круглих зверху і два продовгуваті збоку. В продовгуваті вільно входять поздовжні лінійки, які також оснащені декількома круглими отворами.

В конструкцію прямокутник п‘ялець входять також дві невеликі планки з круглим січенням і чотири загострені палички, які щільно входять в отвори лінійок і планок. До планок ви повинні прибити смужки міцної тканини шириною не менше 10см і пришити до них протилежні сторони тканини основи призначеної для вишвки.

При зборі п‘ялець ви повинні пам‘ятати, що тканину треба натягувати поступово і рівномірно. Звичайно, вам може здатися складною будова прямокутних п‘ялець, але вони просто незамінні при вишиванні значних по розміру картин. Більшість прямокутних п‘ялець мають ще й зручну підставу. Якщо ви купите саме такі п‘яльця., ваші руки будуть вільними і процес вишивки помітно збільшиться в швидкості.

Те ж саме відбудеться, якщо ви придбаєте п‘яльця з підставкою на ніжках, які дозволяють змінювати вугол похилу вишиваного виробу. В цьому випадку обидві руки також будуть вільними для роботи при вишивці. Ви швидко навчитеся працювати, задіявши обидві руки і не роблячи зайвих рухів. При цьому ваша права рука повинна знаходиться зверху вишивки, а ліва під нею. Права рука вводить голку зверху, ліва – виводить знизу. Досвітчені вишивальниці можуть здійснювати подібні маніпуляції на п‘яльцях без підставок и тримачів.

В спеціалізованих відділах і магазинах з‘явилися в продажі п‘яльця, виконуючі функцію художньої рами. Їх зовнішнє кільце виконане із сучасного еластичного матеріалу. Такі п‘яльця необхідно підбирати під розмір майбутнього виробу. Форма рам може бути будь-якою: круглою, овальною, квадратною, шестикутною.

Ви повинні знати ще про один вид п‘ялець, який з‘явився не дуже давно. Ці п‘яльця називаються «Q-shap» і являють собою рами, які притискаються. Користуватися ними не складно. Вони складаються з прямокутної рами і спеціальних циліндричних зажимів, за допомогою яких натягується тканина.

Подібні прижимні рами для вишивання виробів різних розмірів можна виготовити самостійно з пластикових трубок, половинки яких будуть міцно прижимати тканину зверху.

При вишиванні за допомогою п‘ялець може виникнути деформація тканини-основи. Щоб цього не сталося, ви повинні після завершення повсякденної роботи над вишивкою виймати її з п‘ялець. При роботі з тонкою тканиною досить бути особливо уважними, щоб при натягуванні тканини в п‘яльцях не порвати і не деформувати її.

Маленькі хитрощі:

• якщо вишивка робиться на вузькому або дуже маленькому шматку тканини, до країв тканини – основи можна підшити допоміжну тканину, щоб виріб було зручніше заправляти в п‘яльця;

• якщо тканина в круглих п‘яльцях натягнута слабо, внутрішнє кільце можна обернути допоміжною тканиною і знову заправити тканину-основу.

Голки та інші інструменти.

Для роботи над вишивкою вам необхідно придбати набір швейних і штопальних голок. При їх виборі завжди треба враховувати вид тканини – основи. Так для вишивання на тонких тканинах потрібні тоненькі голки з круглим вушком, на бавовняних і більш міцних тканинах – товсті довгі голки з довгим вушком. Всі вишивальні голки повинні бути добре відшліфованими, але не зажди гострими. Для вишивання хрестом на спеціальній основі треба використовувати голки з тупими кінцями і довгим вушком. Гостра голка може пошкодити нитки тканини – основи або нитку муліне в готовому хрестику. Тупа голка обережно роздвине волокна тканини і протягне нитку так, як треба. Довге вушко потрібне для того щоб вставляти в голку нитку в декілька складень. Добре зарекомендували себе вишивальні голки Gamma.

Досвідчені вишивальниці рекомендують для роботи хрестиком використовувати гобеленові голки. Особливо добре підійдуть голки довжиною до 3см з номерами 22,24,26 і 28.

Для вишивання узора на тканині, закріпленій в настільній або з підставкою рамі, дуже зручно двохстороннні голки з двома кінцями. Одна рука може знаходитися з виворотної сторони вишивки, інша – з лицьової. Не треба переміщати руку з однієї сторони вишивки на другу, тому рука менше втомлюється і економиться час.

Для зберігання голок в продажі є спеціальні контейнери. Дуже зручний контейнер з магнітним тримачем. В ньому голки надійно захищені від пошкоджень і поломок.

Маленькі хитрощі:

• щоб процес вишивки був не дуже втомливим, ви можете всилити нитки потрібного відтінка зразу в декілька голок;

• ржаві голки можна почистити, багаторазово вколюючи їх в мішечок, тую набитий сухою тирсою;

• зламані голки викиньте відразу, а останні в роботі постійно перераховуйте, щоб не нароком не вколотися.

При розпорюванні правильно виконаних швів часто використовують манікюрні ножиці. Але для виконання цієї роботи існує невеликий гострий предмет, схожий на маленький ніж, який називається розпорювачем. З його допомогою нитку можна легко при підняти над тканиною і обрізати. Нитковисилювачем називається петля з найтоншої проволки, закріплена на невеликій ручці. Нитку муліне всиляють в петельку і разом з нею протягують через вушко голки. Крім наведених інструментів і пристосувань, вам знадобиться планка з отвором для зручності розміщення ниток різних кольорів, лупа і сантиметрова стрічка для правильного розмічення відрізу тканини.

Лічильні схеми.

Ви підготували необхідні інструменти, подумали, якою повинна бути вишивка. тепер ви повинні підібрати підходящий малюнок. Точніше, це не малюнок, а лічильна схема для вишивання якого-небудь узора хрестом. На ній всі кольори відмічені умовними значками, які розшифровані в додатках до схеми. Іноді готові схеми являють собою кольорові малюнки, які складаються з маленьких квадратів, колір яких точно відповідає кольору ниток і позначений номером.

Ви можете змінювати кольорову гамму відтінків в процесі роботи над вишивкою, але робиться це лиш за умови, що вибраний вами малюнок не дуже складний. Якщо на схемі не менше 40 відтінків, вам не вдасться перевести її в другу кольорову палітру, нажаль бажаний результат не буде досягнутий.

Маленькі хитрощі:

• зробіть ксерокопію схеми, щоб не перейматися за її збереження, так як процес вишивання може бути довготривалим;

• під час роботи намагайтесь відмічати в лічильній схемі ті відділи, які ви вже заповнили вишивкою, щоб не заплутатися в схемі.

Тканина.

Прийшов час визначитися з вибором тканини для вишивки і підібрати нитки згідно кольоровій гаммі лічильної схеми узора, орнаментна чи сюжетного малюнка. Якщо ви хочете подарувати своїм близьким вишиті рушник, скатертину чи серветку, то придбати тканину потрібного кольору, розміру і фактури можна в спеціалізованому магазині.

Для цих виробів підійдуть будь-які бавовняні, льоні і штапельні тканини. Найбільш популярних льоне або міцне полотно, так як переплетення його ниток добре видне, а сірий і білий кольори – самий кращий фон для будь-якої вишивки.

Не забувайте, що вишивати хрестом зручніше на міцній тканині, яка має однакову товщину поздовжню і виворітну нитки. Краще всього структура тканини видна при полотняному переплетенні. На ній вишивка хрестом можлива без допомоги канви.

Останнім часом в продажі є декілька видів канви. Сучасна канва оптимальна при вишивці хрестом будь-якого узора, картини чи орнаментна. В залежності від виду вишивки ви можете підібрати спеціальну тканину з широким квадратним переплетенням ниток, яку можна використовувати не тільки як канву, але як основу для вишивки.

Можете придбати сучасну тканину для вишивання «Aida», виготовлену з 100%-вої бавовни, або «AidaGamma», не гіршою по якості зарубіжним зразкам, але більш доступні по ціні, яка виготовлена в Росії. Вона дуже зручна для вишивки хрестом, так як має квадратне переплетення: 4 нитки зверху і 4 нитки в основі, місця вводу голки добре видно.

Для основи нескладної вишивки на невеликих виробах ідеально підходить тканина «Aida» №11 або «Gamma» К-03 ( в10см -43 клітинки), К-05 ( в10см – 41 клітинка). З неї можна створити гарні скатерті, обкладинки для книг, серветки.

Існує ще декілька видів тканини з рівномірним переплетенням «Davasa», «Dublin», «Sulta» користуються великим попитом у майстринь.

Тканині основи для вишивання бувають різних кольорів і відтінків: чорного, білого, червоного, рожевого, блакитного та ін.. При підборі тканини не забувайте, що основа повинна бути гармонічною з кольоровою гаммою всієї вишивки.

Нитки.

Зовнішній вигляд вишитого виробу дуже залежить від вибору ниток скручених натуральних (льонних, конопляних, бавовняних, шерстяних, шовкових), синтетичних і змішаних волокон.

Для вишивання хрестом краще всього підійдуть тонкі шерстяні і бавовняні нитки, в тому числі і традиційне муліне. При виборі ниток труба враховувати відповідність їх товщині тканини-основи.

Муліне виробництва Петербургського комбінату ім. С.М. Кірова має декілька недоліків, серед яких в першу чергу можна назвати різний тон в забарвленні ниток одного артикула, але в різних партіях. Крім того, нитки пухнасті і часто путаються при роботі з вишивкою, а муліне червоного кольору іноді висвітляється. Нитки марки «Gamma» вітчизняного виробництва також доступні всім. Вони заслужили хорошу репутацію серед вишивальниць завдяки своєму стійкому і яскравому забарвленню рівній, гладенькій фактурі. Виготовлене муліне з єгипетської бавовни з використанням якісних барвників на сучасному японському і європейському обладнаннях. Як і зарубіжні фірми – виробники муліне, «Gamma» випускає карту кольорів своїх ниток. Кожному кольору або відтінку відповідає визначений номер. При підготовці ниток до роботи ви повинні знати, що стандартне пасьмо муліне складають – 7 метрова нитка в 6 складень. Ви самі вибираєте кількість ниток для кожної конкретної вишвики ( в 1,2,3, і 4 склданення). при оптимальній довжині нитки в 40-50см хрестики будуть виходити акуратними і рівними.

2.2. Я вибрала для своєї дипломної роботи українську тематику. Вирішила вишити українську хату, біля неї тин, садок. Почала пошукову роботу: підібрала лічильну схему ( так, як з нею легше вишивати), підібрала матеріалу (канву середніх розмірів, мається на увазі переплетення, муліне потрібних відтінків і кольорів, голку), також спочатку по кольору приблизно підібрала раму для оформлення.

Підготувавши нитки (розрізавши для потрібної довжини 40-50см, розділивши на 1,2,3 складання). Використовувала шерстяне муліне, так як ним краще вишивати.

Почала вишивати роботу з великих участків одного кольору, бо коли вони всі будуть вишиті, працювати з дрібними деталями набагото простіше. Вишиваючи великі участки одного кольору, спочатку виконувала половинки хрестів, остані частини стібків вишивала без використання схеми. Цей поетапний процес мені допоміг зменшити помилки і скривлення схеми. Закінчивши роботу, на виворотній частині перевіривши на наявність зайвок ниток, я виправила роботу, випрасувала; далі взявши міцний картон, за допомогою ниток і голки потянула вишивку на картоні, далі вставила в раму, попередньо приклеївши наспорту. Ось і все робота готова.

2.3. Урок №1

1 Клас.

Тема: Цілісність форми. Узгодження основної форми з елементами декору. Практична робота «Свистулька».

Мета: 1. Навчити переробки реальних форм на декоративні, ознайомити з технікою виготовлення народної іграшки.

2. Розвивати просторове уявлення, спостережливість, зорову пам‘ять, тактильні відчуття, обране мислення й уяву.

3. Виховувати естетичне ставлення до творів мистецтва, формувати здатність сприймати художній образ в об‘ємно-пластичних формах.

Обладнення: матеріали: пластилін або глина, стека.

здоровий ряд: мотрійки, косівськи, опішнянські іграшки.

Хід уроку.

1. Організація класу.

2. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

1. Назвіть основні інструменти, необхідні для ліплення.

2. Які ви знаєте прийоми ліплення?

3. Назвіть складові частини будови птахів.

1. Оголошення теми уроку.

Сьогодні ви ознайомитеся з різними народними іграшками й спробуєте створити іграшку з пластиліну або глини.

4. Вивчення нового матеріалу.

Слово вчителя.

Колись не було фабрик із виробництва іграшок, але діти дуже хотіли мати забавки ( так називали за давніх часів іграшки). У ті часи дорослі самі ліпили, обпалювали, вирізали, плели, шили веселі іграшки для дітвори. Це були дерев‘яні мотрійки, качалки, глиняні свистульки, солом‘яні й ганчіркові ляльки, керамічні фігурки…

Багато таких іграшок, виготовлених народними вмільцями, зберігаються в музеях.

Подивіться, якими іграшками грали колись діти.

(Демонстрація відповідних зразків).

Це українські народні іграшки. Їх робили й роблять у селах Опішня, Косово. Деякі виготовлені з глини, потім обпалені в печі й розписані фарбами. Інші виконані із соломи, дерева.

Чи відомо вам, що найстарішій лялькі 2000 років? Археологи знайшли її в одній із давніх римських гробниць.

Найдавніші іграшки були примітивні, узагальнені. Обличчя й руки часто не робили або намічали умовно карбами, адже це був образ збірний, ьез індивідуальних рис. Майстер виділяв лише типове, характерне. Очі й рот – заглиблення – вирізалися ножем або випалювалися розпеченим цвяхом. лялькою могло стати й березове поліно. Пов‘язала дівчинка ляльці-поліну хустку, одягла спідницю – і можна вирушати в гості чи на ярмарок.

Ляльці відводили важливу роль, тому що людина бачила в ній себе. Вона була символом продовження роду, і гра в ляльки всіляко заохочувалася дорослими. Існувала навіть прикмета, що якщо діти багато й акуратно грають у ляльки, то буде у родині прибуток і статок, а якщо ставляться до своїх іграшок погано – буде лихо. А ще була лялька «оберіг». ЇЇ клали до дитини в колиску, вважаючи, що вона охороняє її спокій і сон.

5. Практична робота.

Виконання народної іграшки «Свистулька».

Сьогодні кожний із вас зробить свою іграшку. Візьміть шматок пластиліну в свої теплі руки. Відчуйте, який він м‘який і податливий. Його можна вдавити, витягнути, приплюснути. У вас у руках цільна грудочка. Намагайтеся ліпити акуратно, коли працюватимете. Нехай форма наче проростає з живого пластилінового шматка. Коли іграшка буде готова, пофарбуйте її в традиційні для України жовто-коричневі кольори. А потім прикрасьте декром, використовуйте пластилін білого, зеленого й жовтого кольорів.

Етапи виконання роботи.

1. Виліпіть із пластиліну овал.

2. Методом витягування зробіть хвіст, шию.

3. Від шиї витягніть голову та дзьоб.

4. З нижньої частини фігурки витягніть підставку.

5. Прикрасьте свою іграшку декором.